Постанова від 10.12.2025 по справі 420/537/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/537/25

Головуючий І інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 24.02.2025р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів, -

В С Т А Н О В И В:

07.01.2025р. ТОВ «Таврія-В» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів від 22.07.2024р. №UA500500/2024/000380/1 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 22.07.2024р. №UA500500/2024/000764 Одеської митниці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості, а також а картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів є протиправними, безпідставним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки під час декларування товарів, ТОВ «Таврія-В» подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. Разом із тим, не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених МК України документів, відповідачем були прийняті спірні рішення за резервним методом. У той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних стосовно митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ТОВ «Таврія-В» - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.07.2024р. №UA500500/2024/000380/1, а також картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 22.07.2024р. №UA500500/2024/000764 Одеської митниці. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Таврія-В» витрати зі сплати судового збору у сумі - 6056 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 20.03.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «Таврія-В» - залишити без задоволення.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

04.04.2025р. матеріали даної справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Таврія-В» зареєстроване 31.10.1996р. як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності позивача, згідно з кодом КВЕД 46.90, є неспеціалізована оптова торгівля.

01.04.2019р. між ТОВ «Таврія-В» та фірмою «Yiwu Unigator Trading Co., Ltd» було укладено зовнішньоекономічний договір №323.

Відповідно до п.2.1 договору №323, укладеного між позивачем (Покупець) та Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (Продавець), Продавець зобов`язується у строк та у порядку, встановленому даним Договором, передати Товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його Продавцеві.

22.07.2024р. уповноваженою особою позивача Столяр В.В. для митного оформлення вантажу було подано до митного органу митну декларацію №24UA50050002531400, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: пакувальний лист б/н від 14.05.2024р., рахунок-фактуру (інвойс) NoFFAU5641191 від 14.05.2024р., сертифікат про походження товару №24C620000196/12372 від 30.05.2024р., страховий поліс №ТYIE202421021174E17500 від 29.05.2024р., зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаткова угода) №1 від 01.04.2021р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаткова угода) №2 від 01.05.2024р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікацію №88 від 14.05.2024р., копію митної декларації країни відправлення №292120240000461446 від 24.05.2024р., супровідний документ T1 №24PL322080NS6U6AH2 від 16.07.2024р., автотранспортну накладну №15846 від 16.07.2024р., довідку щодо транспортних витрат та страхування вантажу №15846 від 17.07.2024р., рахунок на оплату транспортно- експедиційних послуг №TG170724001 від 17.07.2024р., банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 16.07.2024р.

22.07.2024р. Одеською митницею було ухвалено рішення №UA500500/2024/000380/1 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000764.

Згідно зазначеного рішення, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару №2 є більшим (МД від 03.06.2024р. №UA100110/2024/126752) та становить 12,0993 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом 5,2578 дол. США/кг.; по товару №5 є більшим (МД від 14.06.2024р. №UA408020/2024/31163) та становить 3,14 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом 2,3480 дол. США/кг по товару №6 є більшим (МД від 12.07.2024р. №UA209230/2024/63708) та становить 8,01 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом 5,3620 дол. США/кг.; по товару №8 є більшим (МД від 19.05.2024р. №UA500080/2024/6122) та становить 3,14 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом 1,8200 дол. США/кг.

Не погоджуючись із рішеннями Одеської митниці, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті без урахування усіх обставин справи, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.4 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), «митним контролем» є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як слідує зі змісту положень ст.49 МК України, митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як визначено ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст.50 МК України).

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як передбачено ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Так, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених ст.255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом із митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у ч.10 ст.58 МК України, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у ч.11 ст.58 цього ж Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у ч.8 цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості, а також правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з`явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У відповідності до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні, а також вартісні характеристики товарів, які підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, як передбачено ч.6 вищевказаної статті, декларант або ж уповноважена ним особа за власним бажанням може подати наявні у них додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Але, при цьому, необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності саме обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари. Такі сумніви митниці вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять суттєві розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, наведені вище приписи діючого митного законодавства фактично зобов`язують митний орган зазначити чіткі та конкретні обставини, які викликали у нього відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

При чому, відповідно до ст.55 МК України, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у ч.9 цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами ч.ч.1,2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається із використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Зокрема, аналізуючи наведені у спірному рішенні про коригування митної вартості товару від 22.07.2024р. №UA500500/2024/000380/1, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, судова колегія вкотре наголошує, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Підставами ж для коригування митної вартості відповідачем було зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі) відсутні дані щодо складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Тобто, на переконання митниці, декларантом була заявлена непідтверджена документально митна вартість.

Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.

Проте, яке вірно зазначив суд першої інстанції, жодного належного та допустимого доказу, що надані ТОВ «Таврія-В» документи містять розбіжності не надано. У той же час, «розбіжністю» є саме відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару.

У цьому контексті, слід зазначити про те, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки таких спірних відомостей, а також зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Позивачем, у свою чергу, було надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Так, надаючи оцінку доводам Одеської митниці про те, що у наданих позивачем до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Як уже встановлено судом, 01.04.2019р. між позивачем та фірмою Yiwu Unigator Trading Co., Ltd було укладено зовнішньоекономічний договір №323.

Відповідно до п.2.1 Договору №323, укладеного між Позивачем (Покупець) та Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (Продавець), Продавець зобов`язується у строк та у порядку, встановленому даним Договором, передати Товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його продавцеві.

Згідно з п.2.2. договору №323, умови Договору (найменування, асортимент, та кількість Товару, Ціна за одиницю Товару, порядок оплати, умови поставки та інші умови) визначаються Договором та Специфікаціями. Специфікації підписуються Сторонами відносно однієї чи декількох поставок конкретної партії (партій) Товару та є невід`ємними частинами Договору.

Як передбачено п.2.3 цього ж Договору, при визначенні умов поставки Сторони керуються міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс-2010».

За умов розходження положень Договору (Специфікацій) та Інкотермс-2010, перевагу мають положення Договору (Специфікацій).

Відповідно до п.2.4 Договору №323, за умов розходження положень Договору та Специфікації, перевагу мають положення Специфікації.

За п.п.4.2, 6.2 Договору №323, загальна вартість партії Товару визначається відповідно до умов постачання згідно з Інкотермс 2010 та включає, у тому числі вартість Товару, упаковки, маркування та транспортування до місця призначення, погодженого Сторонами, та інші необхідні витрати Продавця

Тара та упакування для товару, що поставляється є стандартною для такого виду товару та забезпечує його зберігання під час транспортування.

У відповідності до Специфікації №88 від 14.05.2024р., яка є невід`ємною частиною договору (контракту) від 01.04.2019р. №323, ціна на товар розуміється згідно умов CIF-GDANSK, (відповідно до «Інкотермс-2010») та включає вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення до порту GDANSK, вартість страхування.

Такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони Покупця не підлягають.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного Договору, ціна товару вже включає в себе вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із ж пакуванням, а тому, згідно з ч.10 ст.58 МК України, ця складова не підлягає додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вона не може вплинути на правильність визначення митної вартості.

Умови поставки CIF GDANSK також містяться у рахунку-фактурі (інвойсі) №FFAU5641191 від 14.05.2024р.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37 МД має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено «ZZOO» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування Товару, інвойсом №FFAU5641191 від 14.05.2024р., наданим Yiwu Unigator Trading Co., Ltd - не передбачалось.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність будь-яких додаткових витрат позивача на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням (вже включено у ціну Товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та, відповідно, не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

За таких обставин, вимоги митного органу про надання документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або ж вартість пакувальних матеріалів та робіт, є безпідставною та нічим не обґрунтованою, а коригування митної вартості, заявленої ТОВ «Таврія-В», на цій підставі є неправомірним.

Стосовно доводів відповідача про те, що у поданому інвойсі №FFAU5641191 від 14.05.2024р. відсутнє посилання на специфікацію №88 від 14.05.2024р. що не дає можливість ідентифікувати на яких умовах здійснюється поставка, то слід зазначити, що відповідачем не надано належної оцінки умовам зовнішньоекономічного договору №323 від 01.04.2019р.

Як уже зазначалося вище, умови Договору (найменування, асортимент, та кількість Товару, Ціна за одиницю Товару, порядок оплати, умови поставки та інші умови) визначаються Договором та Специфікаціями. Специфікації підписуються Сторонами відносно однієї чи декількох поставок конкретної партії (партій) Товару та є невід`ємними частинами Договору.

А відповідно до п.5.2 Договору №323, умови поставки конкретної партії Товару узгоджуються Сторонами у відповідній Специфікації.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було подано, зокрема, такі документи: пакувальний лист б/н від 14.05.2024р., рахунок-фактуру (інвойс) №FFAU5641191 від 14.05.2024р., сертифікат про походження товару №24C620000196/12372 від 30.05.2024р., страховий поліс №TYIE202421021174817500 від 29.05.2024р., купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019р., доповнення до договору (додаткова угода) №1 від 01.04.2021р., доповнення до договору (додаткова угода) №2 від 01.05.2024р., доповнення до договору (контракту) специфікацію №88 від 14.05.2024р., копію митної декларації країни відправлення №292120240000461446 від 24.05.2024р., супровідний документ T1 №24PL322080NS6U6AH2 від 16.07.2024р., автотранспортну накладну №15846 від 16.07.2024р., довідку щодо транспортних витрат та страхування вантажу №15846 від 17.07.2024р., рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №TG170724001 від 17.07.2024р., банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 16.07.2024р.

При цьому, у Специфікації №88 від 14.05.2024р., вказані умови поставки - CIF GDANSK, номер і дата контракту №323 від 01.04.2019, опис товарів.

У пакувальному листі б/н від 14.05.2024р. вказані номер та дата інвойсу №FFAU5641191 від 14.05.2024р., номер і дата контракту №323 від 01.04.2019, вага брутто 10920 кг, опис товарів.

Також, у інвойсі №FFAU5641191 від 14.05.2024р. міститься номер і дата самого інвойсу, номер контракту №323, вказані умови поставки - CIF GDANSK.

У банківському платіжному документі, що стосується товару б/н від 16.07.2024р. в графі «Деталі платежу» (Details of payment) вказано: «YIWI UNIGATOR Prepmnt for household goods Contr.323 DD 01/04/2019, Spec.88 DD 14/05/24, Inv.. FFAU5641191 DD 14/05/24», - тобто, містяться номер та дата контракту №323 від 01.04.2019, номер та дата специфікації. №88 від 14.05.2024р., номер та дата рахунку-фактури (інвойсу) №FFAU5641191 від 14.05.2024р., опис товарів.

Окрім цього, суд 1-ї інстанції цілком вірно звернув увагу на те, що у сертифікаті про походження товару №24C620000196/12372 від 30.05.2024р. містяться номер та дата рахунку-фактури (інвойсу) №FFAU5641191 від 14.05.2024р., вказаний маршрут - «From NINGBO, CHINA to GDANSK, POLAND by sea» (3 Нінгбо, Китай до Гданськ, Польща, морем).

У страховому полісі №TYIE202421021174E17500 від 29.05.2024р. вказано: «From NINGBO, CHINA to GDANSK, POLAND» (З Нінгбо, Китай до Гданськ, Польща).

У митній декларації країни відправлення №292120240000461446 від 24.05.2024р. міститься номер рахунку-фактури (інвойсу) №FFAU5641191, вага брутто 10920 кг, що повністю співпадають з вказаними у пакувальному листі б/н від 14.05.2024р.

У автотранспортній накладній №15846 від 16.07.2024р. містяться номер і дата рахунку-фактури (інвойсу) №FFAU5641191 від 14.05.2024р., вказано: «GDANSK, POLAND - ODESA UKRAINE», міститься вага брутто 10920 кг, що повністю співпадає з вказаною вище у пакувальному листі від 14.05.2024р. та митній декларації країни відправлення №292120240000461446 від 24.05.2024р.

Таким чином, наявність інформації про номер і дату зовнішньоекономічного контракту №323 від 01.04.2019р. у Специфікації №88 від 14.05.2024р., наявність однакової інформації про номер рахунку-фактури (інвойсу) №FFAU5641191 від 14.05.2024р., вагу товару 10920 кг - одразу у кількох товаросупровідних документах: у пакувальному листі, митній декларації країни відправлення, автотранспортній накладній, наявність у банківському платіжному документі інформації про номер рахунку-фактури (інвойсу), номер та дату контракту, номер та дату специфікації, наявність умов поставки CIF GDANSK y специфікації та рахунку-фактурі (інвойсі) у сукупності та взаємозв`язку з усім пакетом документів, що подавався позивачем до митного контролю, давало митному органу повну можливість ідентифікувати на яких умовах здійснюється поставка.

Відсутність у поданому інвойсі №FFAU5641191 від 14.05.2024р. посилання на специфікацію №88 від 14.05.2024р. ніяким чином не впливало на можливість визначення органом доходів і зборів митної вартості оцінюваного товару, та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості.

Відносно тверджень апелянта, що в CMR від 16.07.2024р. №15846 наявна печатка перевізника «TANIT TRANS» LLC код ЄДРПОУ 44901151, проте довідка №TG170724001 від 17.07.2024р. на оплату транспортно-експедиційних послуг надано ТОВ «ТАНІТ ГРУП» код ЄДРПОУ 41983980, суд зазначає наступне.

У той же час, декларантом ТОВ «Таврія-В» до митного оформлення на підтвердження витрат на транспортування було надано: автотранспортну накладну №15846 від 16.07.2024р., довідку щодо транспортних витрат та страхування вантажу №15846 від 17.07.2024р., а також рахунок на оплату транспортно- експедиційних послуг №TG170724001 від 17.07.2024р.

Як вбачається з рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 17.07.2024р. за №TG170724001, що подавався ТОВ «Таврія-В» до митного контролю на підтвердження вартості транспортно-експедиційних витрат на оцінюваний товар, експедиторською компанією ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41983980) надано Товариству транспортно-експедиційних послуги.

Транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здійснюється суб`єктами підприємницької діяльності - експедиторами, які діють за дорученням вантажовідправників та вантажоодержувачів.

Відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного, регулюються відповідним законодавством.

За абз.2 ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. № 1955-IV, транспортно-експедиційною діяльністю вважається підприємницька діяльність з надання транспортно-експедиційних послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або ж інших вантажів.

Водночас, визначення експедитора надано у «Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (затв. наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363), експедитор з перевезення вантажів - працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.1 Закону №1955-IV, транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Таким чином, сфера діяльності транспортних агентів включає такі види перевезень, як експорт з України, імпорт в Україну, транзит територією України та територією інших держав, внутрішні перевезення територією України (ст. 8 Закону №1955-IV).

Експедитори надають клієнтам різнопланові послуги, зміст яких зазначено у ст.8 Закону №1955-IV

Експедитори виконують свої функції без будь-якого втручання у господарську діяльність транспортних організацій. За своєю економічною суттю ця діяльність є посередницькою, бо експедитор діє за дорученням замовника (вантажовідправника або вантажоодержувача). Тож доходом експедитора є винагорода за надані послуги.

Експедитор залучає до виконання комплексу робіт підрядників - перевізників, вантажників, пакувальників, зберігачів тощо.

Тобто, чинне законодавство України під автомобільним перевезенням вантажу розуміє послуги з перевезення, тоді як під послугами з транспортного експедирування слід розуміти цілий комплекс організаційно-розпорядчих заходів, спрямований на супроводження вантажу.

Документами, що були надані позивачем до митного оформлення, підтверджується той факт, що позивач отримав від свого контрагента компанії ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41983980) комплексні транспортно-експедиторські послуги з організації автомобільного перевезення вантажів, зокрема, послуги з організації перевезення поза митною територією України та послуги з організації перевезення по митній території України.

Згідно зі ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., вантажна накладна (CMR) містить такі дані:

a) дата і місце складання вантажної накладної;

b) ім`я та адреса відправника;

c) ім`я та адреса перевізника;

d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;

e) ім`я та адреса одержувача;

f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;

g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;

i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);

j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Експедиторська компанія ТОВ «ТАНІТ ГРУП » (код ЄДРПОУ 41983980) надала своєму Клієнту ТОВ «Таврія-В» послуги з організації перевезення вантажу залучивши для цього перевізника «TANIT TRANS» LLC (код ЄДРПОУ 44901151).

Як наслідок, в автотранспортній накладній від 16.07.2024р. №15846, у графі 16 «Перевізник» наявна печатка перевізника «TANIT TRANS» LLC (код ЄДРПОУ 44901151), у відповідності до вимог законодавства.

У той час як довідка №TG170724001 від 17.07.2024р. на оплату транспортно-експедиційних послуг надана позивачеві його контрагентом-експедиторською компанією ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41983980), відповідно, у ній наявна печатка ТОВ «ТАНІТ ГРУП».

Те ж саме стосується рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг №TG170724001 від 17.07.2024р. рахунок виставлений позивачу його контрагентом-експедиторською компанією ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41983980), відповідно, у ньому наявна печатка ТОВ «ТАНІТ ГРУП».

Ніяких розбіжностей і протиріч у цьому не вбачається, а відтак всі відомості вказані вірно.

Тобто, зауваження митного органу стосовно наявності розбіжностей між печаткою в ЦМР перевізника «TANIT TRANS» LLC (код ЄДРПОУ 44901151) і довідкою №TG170724001 від 17.07.2024р. на оплату транспортно-експедиційних послуг, наданою ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41983980), є необґрунтованими та безпідставними, та не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості.

Відповідно, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Таврія-В» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо суті позовних вимог, колегія суддів наголошує на тому, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних стосовно імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Так, Верховним Судом у багатьох постановах неодноразово зосереджено увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише тільки на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.

З приводу неподання усіх документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Підприємством, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до ст.53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не зазначаючи яких саме, не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови Верховного Суду від 27.04.2020р. у справі №140/804/19, від 11.06.2020р. у справі №815/5464/16, від 30.04.2020р. у справі №820/231/16)

Разом із тим, слід зазначити, що рішення про коригування не містить інформації про те, який саме товар використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Як вже зазначалося вище, згідно з приписами ч.2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012р. за №598, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Враховуючи вище викладені обставини, а також відсутність у митного органу будь-яких належних доказів на підтвердження своєї позиції, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем для митного оформлення були надані усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Тобто, судами обох інстанцій по справі беззаперечно встановлено, що позивачем, в даному випадку, було надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів усі документи, які передбачені ч.2 ст.53 МК України. При цьому, усі подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч.ч.4,5 ст.58 МК України.

Висновки ж відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами даної справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №808/9123/15.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що дане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується і ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтриМК України кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 10.12.2025р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко