Постанова від 10.12.2025 по справі 826/21431/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/21431/15 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Собківа Я.М.

за участі секретаря Сови Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Коніка Мінолта Україна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Коніка Мінолта Україна" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року Дочірнє підприємство "Коніка Мінолта Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2015 року № 0005802206, від 17 серпня 2015 року № 0005812206 та від 17 серпня 2015 року № 0005822206.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12 березня 2016 року позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 листопада 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.07.2021 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи Окружним адміністративним судом міста Києва складено вступну та резолютивну частину рішення від 31 жовтня 2022 року про задоволення позову. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17 серпня 2015 року №0005802206, від 17 серпня 2015 року №0005812206 та від 17 серпня 2015 року №0005822206.

Позивач, посилаючись на те, що судом першої інстанції так і не було складено повний текст рішення, подав апеляційну скаргу.

Представник відповідача подав клопотання про закриття апеляційного провадження. Зазначив, що розгляд судової справи в суді першої інстанції не завершено, а отже питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки як позивача, так і відповідача не вирішено у встановлений законодавством порядку. Отже, ГУ ДПС у м. Києві вважає, що апеляційна скарга "Коніка Мінолта Україна" подана передчасно, а апеляційне провадження підлягає закриттю.

Також відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження відмовлено, оскільки, положеннями КАС України не передбачено підстав для повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження з підстав нескладення судом першої інстанції повного тексту оскаржуваного рішення, як і не передбачено можливості направити матеріали справи до Київського окружного адміністративного суду для складання повного тексту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 року у справі № 826/21431/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ДП "Коніка Мінолта Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

Результати перевірки оформлені Актом від 03 серпня 2015 року № 458/1-26-50-22-06-14281534, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 189.3 статті 189, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України .

Вказано про неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні послуг із сервісного обслуговування у ТОВ "Турботем" та ТОВ "Систем-А"; ноутбуків, накопичувачів, моніторів, процесорів тощо в ТОВ "Техно-Торг"; товару для клінінгових послуг у ПП "Астерія Трейд" з підстави удаваного характеру здійснених господарських операцій; безпідставне включення до складу витрат вартості послуг доступу та супроводження ERP-системи (Microsoft Dynamics NAV - Microsoft Navision модифіковані версії), придбаних у нерезидента Коніка Мінолта Бізнес Солюшенз Юроп Гмбх (Німеччина), з огляду на їх непов`язаність з господарською діяльністю платника.

На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом 17 серпня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005812206, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 337 351,00 грн за основним платежем та 84338,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0005822206, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1488535,00 грн;

- № 0005802206, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 335468,00 грн за основним платежем та 83867,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України- податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно п185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, витрат та доходу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат та доходу обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При цьому, подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Так, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Водночас, сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено наступні обставини. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності ДП "Коніка Мінолта Україна" є оптова торгівля іншими офісними машинами та устаткуванням, а також надання в оренду офісної техніки торгової марки Konika Minolta та інших торгових марок.

Як пояснив представник позивача реалізація техніки та передача її в оренду вимагало її сервісного обслуговування, що здійснювалося як власними силами підприємства так і за допомогою залучених суб?єктів господарювання, зокрема ТОВ "Турботем" та ТОВ "Систем-А". Залучені суб?єкти господарювання - партнери отримували відповідний сертифікат та право обслуговувати техніку від імені ДП "Коніка Мінолта Україна" на офіційному порталі сервісної підтримки дочірнього підприємства.

В матеріалах справи по господарських операціях з ТОВ "Систем-А" наявні наступні первинні документи бухгалтерського обліку:

-договір про порядок і умови передачі повноважень із сервісного обслуговування від 01.03.2013 №103;

-додаток "Прайс лист" договору від 01.03.2013 №103;

-рахунки на оплату;

-акти надання послуг сервісного обслуговування;

-звіти до актів надання послуг;

- платіжні доручення на оплату послуг;

- податкові накладні;

- сертифікат виданий ТОВ "Систем-А" про те, що воно є партнером зі статусом "Partner" з обслуговування техніки торгівельної марки Konika Minolta;

-банківські виписки щодо оплати за послуги сервісного обслуговування техніки клієнтами ДП "Коніка Мінолта Україна";

-зведена таблиця щодо клієнтів ДП "Коніка Мінолта Україна" та апаратів у їх користуванні, сервісне обслуговування яких здійснювало ТОВ "Систем-А".

По господарських операціях з ТОВ "Турботем" позивачем надано до суду:

-договір про порядок і умови передачі повноважень із сервісного обслуговування від

20.05.2011 №ДГ-0000002;

- додаток "Прайс лист" до Договору ДГ-0000002 від 20.05.2011;

- рахунки на оплату, акти надання послуг сервісного обслуговування, звіти до актів надання послуг, платіжні доручення на оплату послуг;

- податкові накладні;

- сертифікат, виданий ТОВ "Турботем" про те, що воно є партнером зі статусом "Elite Partner" з обслуговування техніки ТМ Konika Minolta;

- зведену таблицю клієнтів ДП "Коніка Мінолта Україна" та апаратів у їх користуванні, сервісне обслуговування яких здійснювало ТОВ "Турботем".

Також до матеріалів справи долучено договори ДП "Коніка Мінолта Україна" з клієнтами, яким ТОВ "Турботем" та ТОВ "Систем-А" надавали послуги сервісного обслуговування копіювальної техніки, додаткові угоди до них, додатки, акти приймання-передачі, рахунки-акти про надання послуг; довідка щодо сервісного обслуговування ДП "Коніка Мінолта Україна" від 08.10.2015 №397; лист директора ТОВ "Систем-А" від 29.09.2021 №1/21; платіжні доручення ТОВ "Сонтем-А" за 2014-215 роки; трудові книжки працівників ТОВ "Систем-А".

Також додано: посадову інструкцію фахівця відділу сервісної підтримки клієнтів департаменту з обслуговування клієнтів; видруки з сайту сервісної підтримки ДП "Коніка Мінолта Україна"; інструкції з використання, інструкції з обслуговування різних моделей копіювальної техніки TM Konika Minolta, гарантійні талони, примірники інструкцій операторів; фінансовий звіт суб?єкта малого підприємництва від 06.02.2015; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2014 року; правила з підготовки та проведення технічних завдань; посадову інструкцію Керівника відділу технічної підтримки департаменту маркетингу ДП "Коніка Мінолта Україна"; посадову інструкцію фахівця відділу технічної підтримки департаменту маркетингу ДП "Коніка Мінолта Україна".

Предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Колегією суддів встановлено, що на момент укладення договорів та проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані платниками податків.

За наслідками детального та ґрунтовного дослідження документів, якими позивач підтверджував факт здійснення відповідних господарських операцій із указаними вище контрагентами, колегія суддів дійшла висновку, що ці документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операції з поставки товару, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що у контролюючого органу зауважень до оформлення наведених первинних документів не було.

Судом першої інстанції в якості свідка було допитано ОСОБА_1 , який зазначив, що працював директором ТОВ "Турботем" та ТОВ "Систем-А". Вказав, що з ДП "Коніка Мінолта Україна" його пов?язувала тісна співпраця з сервісного обслуговування дрібних (невеликих) клієнтів дочірнього підприємства. Як директор ТОВ "Турботем" свідок співпрацював з ДП "Коніка Мінолта Україна" з 2012 до 2014 років, а з 2014-2015 років він уже був співвласником ТОВ "Систем-А" і вже як співвласник та директор продовжив співпрацю. За твердженням свідка, схема співпраці відбувалась за таким алгоритмом - від ДП "Коніка Мінолта Україна" надходила електронною поштою заявка з вказівкою про клієнта, назвою обладнання, видом робіт, які необхідно було зробити. Коли об?єми робіт сягали до 40000,00 грн. на місяць свідок виконував їх самостійно, коли замовлень стало більше він залучав працівників. Роботи виконувались у місті Києві, з використанням розхідних матеріалів, обладнання ДП "Коніка Мінолта Україна", свідок використовував власний транспорт для виконання замовлень.

На переконання колегії суддів, долучені до матеріалів справи документи бухгалтерського обліку, пояснення позивача та покази свідка, є логічними та послідовними, пов?язані з господарською діяльністю позивача, яка полягала в забезпеченні сервісного обслуговування клієнтів, які придбали техніку торгівельної марки Konika Minolta.

Надані докази підтверджують наявність клієнтської бази та сплати на користь ТОВ "Турботем" та ТОВ "Систем-А" коштів за надані послуги.

Колегія суддів зазначає, що залучення інших суб`єктів господарювання для виконання договірних зобов`язань відповідає діловій меті товариства на отримання прибутку, оскільки дозволяє оптимізувати ресурси, підвищити ефективність та розширити можливості для виконання зобов`язань.

Направляючи на новий розгляд справу №826/21431/15 Верховний Суд у постанові від 09.07.2021 вказав, зокрема, на необхідність встановлення, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь.

Згідно з КАС України, принцип офіційного з`ясування всіх обставин означає, що суд зобов`язаний самостійно з`ясувати всі фактичні обставини справи, а не лише ті, що наводять сторони. Це означає, що суд має широкі повноваження для збирання доказів та виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав і свобод учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 13.12.2021 було витребовано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Турботем" (ідентифікаційний код 34344381), Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем-А" (ідентифікаційний код 38418776), пояснення та докази щодо того, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між Дочірнім підприємством "Коніка Мінолта Україна" та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, чи були наявні матеріальні, трудові ресурси для виконання господарських операцій за договорами з Дочірнього підприємства "Коніка Мінолта Україна".

Крім того судом викликались до суду свідки, які б могли підтвердити чи спростувати їх участь у таких операціях.

Разом з тим ухвала та повістки були повернуті на адресу суду з відміткою про неможливість вручення.

Судом встановлено, що адвокатом позивача також направлялись адвокатські запити з метою отримання доказів, проте також не були отримані адресатами.

Щодо господарських відносин ТОВ "Турботем" щодо придбання офісної техніки та програмного забезпечення слід зазначити, що у матеріалах справи наявні наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення на оплату техніки, розпорядження про введення техніки в експлуатацію, акти приймання-передачі основних засобів, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що у контролюючого органу зауважень до оформлення наведених первинних документів не було.

У відкритому судовому засіданні судом першої інстанції було оглянуто речовий доказ - ноутбук Lenovo ThinkPad Edge 141К12) на відповідність інформації, яка міститься на корпусі ноутбука та інформації отриманої за допомогою службових програм, наданим представником позивача письмовим доказам та встановлено ідентичність інформації.

На переконання колегії суддів встановлені під час розгляду справи обставини та наявні у матеріалах справи документи підтверджують факт придбання позивачем у вказаного контрагента комп`ютерної техніки, облік вказаної техніки та використання її в господарській діяльності, зокрема здійснення продажу обладнання та його обслуговування.

Щодо господарських відносин з ПП "Астерія-трейд" про придбання засобів для прибирання (побутової хімії, мішків для сміття, паперових рушників тощо) та канцелярського приладдя, слід зазначити, що у матеріалах справи наявні наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

За наслідками детального та ґрунтовного дослідження документів, якими позивач підтверджував факт здійснення відповідних господарських операцій із указаним вище контрагентом, колегія суддів дійшла висновку, що ці документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операції з поставки товару, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що у контролюючого органу зауважень до оформлення наведених первинних документів не було.

На переконання колегії суддів наявні у матеріалах справи документи підтверджують факт придбання позивачем у вказаного контрагента засобів для прибирання та канцелярського приладдя та використання їх в господарській діяльності.

При цьому придбання таких товарів не потребувало значних людських ресурсів, спеціальних знань тощо.

Щодо господарських відносин з нерезидентом Konica Minolta Business Solutions Europe GmbH (Німеччина) стосовно послуг доступу та супроводження ERP-системи (Microsoft Dynamics NAV - Microsoft Navision модифіковані версії), колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження вказаних господарських операцій, позивачем до матеріалів справи долучено: ліцензійний файл та його переклад, довідку з питань практичного використання ком`ютерної програми Microsoft Dynamics NAV - Microsoft Navision в господарській діяльності позивача, наказ на впровадження ERP-системи, наказ про облікову політику позивача та Положення про облікову політику, наказ про систему технічного захисту інформації, Ліцензійну угоду про передачу прав на використання програмного продукту з додатками. Акт приймання-передачі права на використання програмного продукту, акт введення в господарський оборот права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, угоду супроводу програмного продукту, Акти-приймання передачі, звіти тощо.

Також у матеріалах справи наявні акти приймання-передачі за 2016-2017 роки щодо надання Konica Minolta Business Solutions Europe GmbH послуг дочірньому підприємству з підтримки та супроводження ERP-системи.

ERP-система - це система планування ресурсів підприємства, програмне забезпечення для інтеграції основних бізнес-процесів компанії, таких як фінанси, персонал, виробництво, закупівлі та склад, в єдину базу даних.

Konica Minolta є постачальником рішень, зокрема хмарних CRM- та ERP-систем, а не самою ERP-системою.

У письмових поясненнях позивач неодноразово зазначав, що здійснення поточної діяльності позивача було б неможливим без використання такого програмного забезпечення, оскільки фактично вся інформація, яка необхідна позивачу для його роботи, зберігається та систематизується ERP-системою.

Вказані обставини підтверджуються показами директора департамента з обслуговування клієнтів позивача ОСОБА_2 (копія протоколу опитування наявна у матеріалах справи). ОСОБА_2 зазначила, що з урахування кількості техніки та клієнтів, яку позивач надає в оренду, ефективна робота позивача без застосування в його діяльності ERP-системи неможлива.

Доцільність технічної підтримки саме нерезидентом полягає в тому, що Konica Minolta Business Solutions Europe GmbH є власником серверів, на яких розміщена інформація, яка знаходиться в ERP- системі позивача.

Згідно долученого до матеріалів справи афідевіту компанія Konica Minolta Business Solutions Europe GmbH має у своєму штаті 15 кваліфікованих співробітників, а також субпідрядників, які надають послуги з ІТ-супроводження, зокрема позивачу.

З метою збереження всіх файлів та даних, для їх оптимізації та подальшого використання в своїй діяльності позивачем було придбано у Konica Minolta Business Solutions Europe GmbH послуги з підтримки та зберігання даних на серверах материнської компанії.

У письмових поясненнях позивач зазначив, що не мав та не має можливості самостійно забезпечувати підтримку ERP-системи, оскільки оренда сервера, його технічна підтримка, залучення нових спеціалістів для супроводження ERP-системи спричинять додаткові витрати для позивача.

Колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують обґрунтованість залучення Konica Minolta Business Solutions Europe GmbH (нерезидента) для технічної підтримки, оскільки саме він контролює фізичний носій критичної для позивача інформації.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, про те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій із контрагентами, про які йде мова вище, ураховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності зі встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які достовірно відображені у бухгалтерському обліку є підставою для формування податкового кредиту та витрат.

Згідно сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18.

Також варто врахувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Податковий орган не застосував підхід "превалювання суті над формою" як принцип бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не спростував наявності встановлених судом апеляційної інстанції обставин та не з`ясував правову природу спірних правовідносин.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів, оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені; відповідачем не надано доказів, які б визначали відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, проте порушив норми застосування процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання, а тому вступна та резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді першої інстанції в матеріалах справи наявне платіжне доручення від 26.08.2015 №1715 про сплату судового збору у розмірі 487,20 грн.

На підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді апеляційної інстанції в матеріалах справи наявна квитанція №22-1388343/1 від 22.05.2025 про сплату судового збору у розмірі 730,80 грн.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві у розмірі 1218 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.

Оскільки судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, тому вступна та резолютивна частина рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року підлягає скасуванню та прийняттям в нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Коніка Мінолта Україна" - задовольнити.

Вступну та резолютивну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Коніка Мінолта Україна" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2015 року № 0005802206, від 17 серпня 2015 року № 0005812206 та від 17 серпня 2015 року № 0005822206.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011) на користь Дочірнього підприємства "Коніка Мінолта Україна" (ЄДРПОУ 14281534 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2025.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О. Сорочко

Я.М. Собків