Рішення від 11.12.2025 по справі 197/1182/24

Справа №197/1182/24

провадження №2/197/186/25

Широківський районний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2025 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гері О.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача (врежимі відеоконференції)- Губар А.Л.,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) Крикуна П.А.,

представника третьої особи (в режимі відеоконференції) Рисіна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представника позивача адвоката Губар Антона Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Овен», третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі- продажу,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Овен», третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу. В обґрунтування позову посилається на те, що 18.11.2021 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «ОВЕН» було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна №3332. На виконання умов цього Договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність нежитлову будівлю: склад для насіння, загальною площею 462,2 кв.м, за ціною 3500000,00 грн, за яку зобов`язався сплатити грошові кошти протягом трьох років з моменту укладання та підписання цього Договору, тобто до 18.11.2024. Проте, в порушення умов п.2.1. вказаного Договору, в частині розрахунків за ним, відповідач свої зобов`язання виконав не у повному обсязі, внаслідок чого станом на 03.12.2024 за останнім обліковується заборгованість у розмірі 2753 249,94 грн. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з Фермерського господарства «ОВЕН» на користь позивача 421 868,59 грн, з яких: 2753249,94 грн - основний борг, 253744,56 грн - 3% річних, 1206874,09 грн інфляційні витрати, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12112,00 грн та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 30000,00 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, обґрунтування своїх заперечень виклав у відзиві на позов, доданому до матеріалів даної справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні також заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволені. Свої заперечення виколав у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, позивач в своєму позові просить суд стягнути з ФГ «ОВЕН» на свою користь заборгованість в сумі 4 213 868,59 грн, з яких: 2 753 249,94 грн - сума основного боргу, 253 744,56 грн 3 % річних, 1 206 874,09 грн інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 12 112 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, між ним та відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.11.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Рисіною С.В., та зареєстрований в реєстрі за №3332, згідно з яким позивач передав у власність відповідача нежитлову будівлю, яка складається зі складу для насіння, загальною площею 462,2 кв.м, за ціною 3 500 000 грн, а відповідач зобов`язувався виплатити позивачу протягом трьох років з моменту укладання цього Договору вказану суму.

З розрахунків позивача йому було сплачено 746 750,06 грн, а тому заборгованість відповідача на момент подачі позову становила 2 753 249,94 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 17.02.2022 року по 03.12.2024 року 3 % річних від цієї суми в розмірі 253 744,56 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 1 206 874,09 грн.

Згідно з відзивом представника відповідача на позов вбачається, і це було підтверджено в судовому засіданні, що останній частково визнає позовні вимоги, визнаючи укладання з позивачем вищезазначеного Договору та сплату за ним 912 000,01 грн, з яких безпосередньо позивачу було сплачено 684500,01 грн, та відповідно до положень пп.172.1, 172.4, 172.7 ст.172 ПК України, утримання і перерахування ФГ «ОВЕН», як податковим агентом позивача в даному випадку відповідно до положень п.п. 14.1.180 п.14.1. ст.14 ПК України, податку на доходи фізичних осіб в розмірі 175000 грн, та військового збору в розмірі 52500 грн, а отже на думку відповідача, заборгованість його за вказаним вище Договором становить 2 587 999,99 грн. Крім того, на думку представника відповідача, позивачем неправильно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, які останній мав розраховувати з 19.11.2024 року. Також представник відповідача зазначає, що він не оплачував залишок боргу, оскільки право вимоги за даним Договором на сьогодні є предметом спору між позивачем і третьою особою в рамках цивільної справи №197/800/23, що на сьогодні заходиться в провадженні Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області і про що відповідач був повідомлений третьою особою з проханням не виплачувати залишок заборгованості за Договором до вирішення спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо поділу їх спільно набутого під час шлюбу майна, в тому числі права вимоги до ФГ «ОВЕН» за даним Договором.

Відповідно до заперечень представника третьої особи вбачається, що між позивачем, коли він перебував у законному шлюбі з третьою особою, та відповідачем був укладений вищезазначений Договір, письмова згода на який була надана третьою особою, що вбачається з п.1.7 даного Договору. Під час шлюбу ОСОБА_2 з позивачем у період з травня 1982 року по вересень 2022 року було нажито спільне майно, серед якого, в тому числі, була і нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 461,2 кв.м, яка під час перебування позивача і третьої особою в шлюбі, була продана відповідачу за вищезазначеним Договором. Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 по справі №197/674/22, яке набрало законної сили 23.03.2023, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний, проте майно набуте під час перебування позивача і третьої особи в шлюбі не було поділено ними в добровільному порядку. У судовому засіданні представник третьої особи також підтвердив обставини, на які посилається представник відповідача, що ФГ «ОВЕН» була сплачена позивачу за даним Договором сума в розмірі 912 000,01 грн з урахуванням утриманих податків і зборів. Оскільки вказана заборгованість ФГ «ОВЕН» виникла під час продажу спільно набутого майна подружжя ОСОБА_3 , то не дивлячись на те, що стороною даного Договору є позивач, відповідно до положень ст.ст.60, 70 СК України позивач має право лише на 1/2 частину даної заборгованості, а ОСОБА_2 має право на іншу 1/2 частину даної заборгованості, а тому задоволення даного позову в повному обсязі на користь позивача буде порушувати права ОСОБА_2 . Отже, позивач має право тільки на 1/2 частину права вимоги до відповідача, а саме на грошову суму в розмірі 1294000 грн (2 587 999,99 грн / 1/2). В той же час, в провадженні Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №197/800/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно набутого майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя. При цьому, ОСОБА_1 в своєму зустрічному позові по справі №197/800/23 при поділі спільно набутого майна пропонує визнати право власності на право вимоги до ФГ «ОВЕН» по відповідному Договору в сумі 2 587 999,99 грн саме за ОСОБА_2 .

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав, встановлених вищевказаною правовою нормою. Крім цього, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що з урахуванням вимог ст.638 Цивільного кодексу України, сторони у спаві досягли згоди з усіх істотних умов вказаного вище Договору купівлі-продажу нерухомого майна, а відтак він є укладеним.

Доказів розірвання цього Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, або визнання недійсним Договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання Договору в силу певних об`єктивних обставин.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.1 Договору купівлі-продажу нерухомого майна, продаж нерухомого майна за домовленістю сторін здійснилась за ціною 3500000,00 грн, яка повинна бути сплачена Покупцем Продавцю протягом трьох років з моменту укладання та підписання цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

З доходу від продажу нерухомого майна утримується податок на доходи фізичних осіб 5%, що в грошовому виразі складає 175000,00 грн, та військовий збір в розмірі 1,5%, що в грошовому виразі складає 52500,00 грн та перераховується Покупцем до бюджету згідно з ч.1 та ч.7 ст.172 Податкового кодексу України.

Згідно з наданими сторонами розрахунками вбачається, що в рахунок оплати за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.11.2021 р. №3332 були виплачені такі суми:

- 07.12.2021 (за платіжною інструкцією №2747 від 07.12.2021) - в розмірі 87433.21 грн (з урахуванням бухгалтерської довідки від 08.12.2021);

- 08.12.2021 (за платіжною інструкцією №2750 від 08.12.2021) - в розмірі 94 316,85 грн;

- 16.12.2021 (за платіжною інструкцією №2815 від 16.12.2021), - в розмірі 220000,00 грн;

- 23.12.2021 (за платіжною інструкцією №2831 від 23.12.202), - в розмірі 50 000,00 грн;

- 25.01.2022 (за платіжною інструкцією №2902 від 25.01.2022) - в розмірі 200 000, грн;

- 16.02.2022 (за платіжною інструкцією №3016 від 16.02.202), - в розмірі 95 000,00 грн.

Тобто відповідачем було сплачено позивачу суму у загальному розмірі 746750 (сімсот сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн 06 коп.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за Договором складає 2525749, 94 грн.

Як слідує з договору розрахунок йде наступним чином:

-3 500 000,00 грн - розмір доходу Продавця за Договором,

-746750,06 грн - вже сплачених Покупцем коштів за продаж нерухомого майна,

-175 000,00 грн - вже перерахований Покупцем податок на доходи фізичних осіб,

-52 500,00 грн - вже перерахований Покупцем військовий збір

-2525749,94 грн, які підлягали сплаті до 18.11.2024 включно.

Позивачем, з посиланням на ч.2 ст.625 ЦК України в позовній заяві заявляється до стягнення суму грошових коштів в розмірі 4 213 868,59 грн, де:

- 2 753 249,94 грн - сума основного боргу,

- 253 744,56 грн - 3% річних,

- 1 206 874,09 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами укладено 18 листопада 2021 року. Тобто на підставі п.2.1 Договору розрахунок 3% річних потрібно починати з 19.11.2024 (наступна дата після закінчення трирічного строку передбачена п.2.1. Договору на внесення оплати Покупцем) по 03.12.2024 (дата, до якої проводив розрахунки позивач).

Тому, суд приймає доводи представника відповідача у цій часині та вважає їх допустимими та належними.

З них слідує, що розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Період прострочення грошового зобов`язання з 19/11/2024 до 03/12/2024 становить 15 днів.

Таким чином розрахунок 3% річних за вказаною вище формулою становить: 2525749,94 грн x 3 % x 15 : 366 : 100 = 31 054,30 грн.

Тому, з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 31 054,30 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися судом і учасниками судового розгляду для визначення суми боргу.

З аналізу вищевикладеного слідує, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

При цьому, розмір боргу із урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, при застосуванні індексації судом також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 року. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 року зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Судом здійснено перевірку розрахунків зроблених відповідачем, з яких вбачається, що сума інфляційних втрат у розмірі 0 грн (відповідно до наданого розрахунку) за вищевказаний період в онлайн системі Ліга Закон" та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони підлягають застосуванню.

Розрахунок здійснювався за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ).

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення: 2 587 999,99 x 1.00000000 - 2 587 999,99 = 0,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.2. ч.1 ст.43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст.44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 2525749,94 грн та 3% річних в розмірі 31 054,30 грн.

Щодо тверджень представника третьої особи про порушення прав ОСОБА_2 вирішенням судом даної справи, суд зазначає про те, що предметом розгляду у справі є неналежне виконання договірних правовідносин. При цьому, третьою особою не були заявлені самостійні вимоги про стягнення на її користь частини заборгованості за вказаним вище договором купівлі-продажу нерухомого майна. Задоволення позовних вимог у даній справі не позбавляє позивача та третю особу в подальшому вирішити питання щодо поділу грошових коштів, отриманих від продажу нерухомого майна, в позасудовому порядку або, в разі відсутності домовленостей між сторонами, шляхом звернення третьої особи до суду з відповідним позовом до позивача.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно дост.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з матеріалів справи, що між Адвокатським об`єднанням «Перман» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-02/23 від 01 лютого 2023 року.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем суду надано: копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-02/23 від 01.02.2023; копію Акту прийняття-передачі наданих послуг до договору надання правничої допомоги згідно Договору №01-02/23 від 01 лютого 2023 року; квитанцію №3 від 28 листопада 2024 року.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому Законом порядку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями19,20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи, предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 30 000,00 грн є співмірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7349,07 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2556804,24 грн / 4213868,59 грн х 12112,00).

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву представника позивача Губара Антона Леонідовича (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Горького, 8, оф. 20), який діє в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Фермерського господарства «Овен» (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Інгулець, вул. Молодіжна, 19А, код ЄДРПОУ 30701095), третя особа - ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Овен» (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Інгулець, вул. Молодіжна, 19А, код ЄДРПОУ 30701095) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 2525749 (два мільйони п`ятсот двадцять п`ять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 94 коп, а також 3% відсотки річних у розмірі 31054 (тридцять одна тисяча п`ятдесят чотири) грн 30 коп.

Стягнути з Фермерського господарства «Овен» (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Інгулець, вул. Молодіжна, 19А, код ЄДРПОУ 30701095) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7349 (сім тисяч триста сорок дев`ять) грн 07 коп.

Стягнути з Фермерського господарства «Овен» (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Інгулець, вул. Молодіжна, 19А, код ЄДРПОУ 30701095) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складений 11.12.2025.

С у д д я: О.Г.Геря