Ухвала від 08.12.2025 по справі 705/2159/19

Справа №705/2159/19

Номер провадження 4-с/710/19/25

УХВАЛА

іменем України

08.12.2025 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Сивоконя С.С.

за участі секретаря судових засідань Шпиці О.Е.

учасники процесу:

представник скаржника ОСОБА_1

скаржник ОСОБА_2

представник боржника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду скаргу ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовського О.О.

ВСТАНОВИВ:

10.11.2025 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла скарга представник скаржника ОСОБА_2 ОСОБА_1 на бездіяльність начальника ВДВС у м. Умані та Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гудзовського О.О. та головного державного виконавця ВДВС у м. Умані та Уманського району Черкаської област ЦМУМЮ (м. Київ) Паливоди О.П.

Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у цивільній справі №705/2159/19 визнано: незаконним та скасовано наказ від 03.07.2019 № 25 приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» (надалі - Боржник) про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_2 (надалі- Стягувач), на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_2 на посаді юрисконсульта приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО», стягнуто з приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025 року в розмірі 346882,80 грн. (триста сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 80 коп.), з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання. 24.04.2025 р. ОСОБА_2 (надалі - Стягувачем) до Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Шполянського районного суду Черкаської області №705/2159/19 від 02.04.2025 року про визнання незаконним та скасування наказу від 03.07.2019 №25 приватного підприємства «Центр-монтаж-енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_2 , на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлення ОСОБА_2 на посаді юрисконсульта приватного підприємства «Центр-монтаж-енерго». 24.04.2025 р. постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливодою Оленою Петрівною відкрито виконавче провадження №77895710 з ідентифікатором доступу 9ББДБ045ВГАД та надано Боржнику 3 дні для виконання рішення суду. Станом на 09.11.2025 р. Боржник з 17.03.2025 р. ухиляється від негайного виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 р., що підтверджується актом від 05.05.2025 р, актом від 26.05.2025 р., актом від 29.05.2025 р., постановою від 28.05.2025 р., відповіддю від 30.06.2025 р., постановою від 09.10.2025 р. Начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталієм Лаптіновим, з власної ініціативи, при розгляді скарги Коркіяйнен О.С., що діє в інтересах ОСОБА_2 від 02.09.2025 та на підставі копії матеріалів виконавчого провадження № 77895710, витребуваних постановою про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів від 29.09.2025 № 26/7.2-13 із відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у період з 02.10.2025 по 09.10.2025, проведено перевірку законності виконавчого провадження № 77895710. 09.10.2025 р. начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В. Лаптіновим винесено постанову № 26/7.2-13 про результати перевірки законності виконавчого провадження №77895710 якою: 1. Визнано дії головного державного виконавця виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливоди Олени Петрівни, при виконанні виконавчого провадження № 77895710 такими, що вчинені з порушенням частини 1 статті 13, частини 1, 2 статті 18, частини 1, 2, 3 статті 63, частини 1 статті 65, частини 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». 2. Доручено начальнику відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гудзовському О.О.: 2.1. забезпечити постійний контроль за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства у сфері примусового виконання рішень; за правильністю вчинення виконавчих дій, своєчасністю та повнотою вжиття підпорядкованими державними виконавцями заходів примусового виконання, станом виконання рішень відповідно до вимог законодавства; 2.2. зобов`язати головного державного виконавця Відділу Паливоду О.П. привести виконавче провадження відповідно до вимог встановлених чинним законодавством. 3. Про вжиті заходи повідомити Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в строк до 24.10.2025. Також, в постанові від 09.10.2025 р. зазначено, що « В супереч вимогам частин 1,2 статті 18 Закону та частини 1 статті 63 Закону, перевірка виконання рішення боржником, яке підлягає негайному виконанню у визначений Законом термін державним виконавцем Відділу не здійснена. Перевірка виконання рішення мала відбутись не пізніше 30.04.2025. В матеріалах виконавчого провадження міститься акт державного виконавця від 05.05.2025 про те, що боржником рішення суду не виконано, оскільки надано накази № 04 від 17.03.2025 та № 05 від 01.04.2025, якими стягувача поновлено на роботі з 04.07.2019, встановлено факт відсутності у стягувача перепустки для проходження на територію підприємства ПП «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО». Також, під час перевірки встановлено відсутність повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, що порушує вимоги частини 3 статті 63 Закону. В матеріалах виконавчого провадження міститься акт державного виконавця від 26.05.2025 складений під час перевірки виконання рішення про поновлення на роботі, яким встановлено, що боржником рішення суду не виконано, оскільки боржником надано накази № 04 від 17.03.2025 та № 05 від 01.04.2025, якими стягувача поновлено на роботі з 04.07.2019, про що складено акт державного виконавця від 26.05.2025. Також актом державного виконавця від 26.05.2025 встановлено факт відсутності у стягувача перепустки для проходження на територію підприємства ПП «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО». Акт складено в присутності стягувача, представника стягувача та представника боржника. 29.05.2025 державним виконавцем повторно здійснено перевірку виконання рішення суду. За наслідком перевірки складено акт яким встановлено, що боржником рішення суду не виконано. Вище викладене свідчить про порушення державним виконавцем статті 18, статті 63, статті 65, статті 75 Закону. На підставі викладеного встановлено, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливодою О.П. при примусовому виконанні виконавчого провадження № 77895710, порушено вимоги: частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», в частині порушення строків прийняття рішень, вчинення виконавчих дій; частини 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», в частині несвоєчасного вжиття заходів щодо здійснення заходів примусового виконання рішень, в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством; частини 1,2,3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», в частині порушення строків перевірки виконання рішення боржником та застосування заходів примусового характеру; частини 1 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», в частині порушення строків перевірки виконання рішення боржником; частини 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», в частині несвоєчасного та неповного застосування заходів примусового характеру за невиконання рішення.». За період з 09.10.2025 по даний час начальником відділу О.Гудзовським та головним державним виконавцем О.Паливодою не усунуто порушення у ВП №77895710 за наслідками перевірки встановленими постановою від 09.10.2025 р. начальником Управління В.Лаптіновим. Вважає, що станом на 09.11.2025 р. начальник відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України О.Гудзовський та головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) О. Паливода чинять бездіяльність щодо невиконання постанови 26/7.2-13 від 09.10.2025 р. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В.Лаптінова, не виконують покладені на них функції, затягують виконавче провадження, чим фактично сприяють Боржнику в ухиленні від виконання рішення суду від 17.03.2025 р. допускаючи бездіяльність, яка порушує основоположні права та законні інтереси Стягувача, принцип обов`язковості судових рішень. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У абзаці 2 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. У разі не вчинення вказаний дій, позивач, як стягувач, сторона виконавчого провадження, вправі звернутись до суду із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця у порядку визначеному ЦПК України. Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України. З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, начальник відділу О.Гудзовський та державний виконавець О. Паливода діє з порушенням вказаного Закону. Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. На підставі викладеного просить суд визнати бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гудзовського Олександра Олександровича та головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди Олени Петрівни у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа Шполянського районного суду Черкаської області №705/2159/19 від 02.04.2025 року про визнання незаконним та скасування наказу від 03.07.2019 №25 приватного підприємства «Центр-монтаженерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_2 , на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлення ОСОБА_2 на посаді юрисконсульта приватного підприємства «Центр-монтаж-енерго», неправомірною. Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням висновків суду за наслідками розладу.

У судовому засіданні представник скаржника та скаржник підтримали подану скаргу та просили її задовольнити.

У судовому засіданні представник боржника заперечував проти задоволення поданої скарги.

У судове засідання не з`явилась інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, розглянувши скаргу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18ЦПКУкраїни судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4ЦПКУкраїни передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 5ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», - рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, пунктом «а» ч. 1ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами другою та третьою статті 451ЦПКУкраїни передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Так, у статті 1 Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України«Про виконавчепровадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.39ЗУ «Провиконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Шполянського районного суду від 17.03.2025 позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано Наказ від 03.07.2019 № 25 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_2 , на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго».

Стягнуто з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025року в розмірі 346 882,80 грн, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнуто з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь держави судовий збір в розмірі 4 237,23 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

24.04.2025 відкрито виконавче провадження №77895710, ідентифікатор доступу 9ББДБ045ВГАД щодо виконання судового рішення в частині негайного поновлення на роботі ОСОБА_2 ..

Відповідно до наказу № 25 від 03.07.2019 позивача було звільнено з посади юрисконсульта відповідно до п.1ст. 40 КЗпП України.

Наказом від 17.03.2025 № 04 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ від 03.07.2019 №25 про припинення трудового договору з юрисконсультом ОСОБА_2 .. Поновлено на попередній роботі на посаді юрисконсульта Коркіяйнен Д.Д. 18.03.2019.

Наказом від 01.04.2025 № 05 «Про внесення змін до наказу №04 від 17.03.2025 про поновлення на роботі Коркіяйнен Д.Д.» внесено зміни до наказу від 17.03.2025 щодо зазначення дати поновлення на роботі, а саме вказано дату поновлення на роботі з 04.07.2019.

В акті державного виконавця від 05.05.2025 вказано, що при виїзді за адресою місцезнаходження боржника ПП «Ценрт-Монтаж-Енерго» по вул. Індустріальна 2 встановлено, що боржником винесено наказ №5 від 01.04.2025 про поновлення на попередній роботі на посаді юрисконсульта ОСОБА_2 з 04.07.2019. Також встановлено, що стягувач не має можливості приступити до виконання своїх посадових обов`язків. Перепони- відсутність пропуску та робочого місця не визначено.

За змістом акту державного виконавця від 26.05.2025 при виїзді за адресою місцезнаходження боржника ПП «Ценрт-Монтаж-Енерго» по вул. Індустріальна 2 встановлено, що стягувач на територію підприємства не допускалась через відсутність у неї пропуску. Зі слів охоронника, без пропуску на територію підприємства він працівників не пропускає. При проходженні на територію підприємства разом з державним виконавцем стягувач відмовилась пройти на своє робоче місце. Мотивуючи це тим, що дане приміщення належить іншому підприємству.

Відповідно до відомостей, що є в акті державного виконавця від 29.05.2025, державним виконавцем встановлено: при виїзді за адресою місцезнаходження боржника ПП «Центр-Монтаж-Енерго» по вул. Індустріальна 2 встановлено, що боржником надано наказ №4 від 17.03.2025 та № 5 від 01.04.2025 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про поновлення стягувача на роботі з 04.07.2019. Також стягувачу надано перепустку для проходження на територію підприємства та визначено її робоче місце. Акт складено в присутності стягувача ОСОБА_2 , представника стягувача ОСОБА_1 , представника боржника Безуглової Олени.

Вказані обставинибули такожвстановлені Кропивницькимапеляційним судомв постановівід 26.11.2025справа №705/2159/19провадження №22-ц/4809/1407/25.Рішення судунабрало законноїсили здня йогоухвалення.

Обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною першою статті 63Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Поновлення на роботі - це повернення працівника у попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.

КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Подібні висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 у справі № 702/725/17, від 17 червня2020 року у справі № 521/1892/18, від 16 вересня 2020 у справі № 709/1465/19.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Також Кропивницьким апеляційним судом було встановлено, що:

Наказом від 17.03.2025 № 04 «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » скасовано наказ від 03.07.2019 №25 про припинення трудового договору з юрисконсультом ОСОБА_2 .. Поновлено на попередній роботі на посаді юрисконсульта ОСОБА_2 18.03.2019.

18.03.2025 відповідно до платіжної інструкції №295-298 ОСОБА_2 проведено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Відповідно до табелю обліку використаного часу за березень 2025 року ОСОБА_2 перебувала на роботі 18,19,20 березня 2025 року. 19.03.2025 ОСОБА_2 видано повідомлення для проходження медичного огляду, про отримання якого ОСОБА_2 розписалась власноручно.

З 21.03.2025 по 25.03.2025, з 26.03.2025 по 28.03.2025, з 29.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 01.04.2025 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Відповідно до наказу №09-В ОСОБА_2 надано відпустку терміном 36 днів з 02.04.2025 по 07.05.2025.

Відповідно до платіжної інструкції №387 від 01.04.2025 ОСОБА_2 виплачені відпускні кошти за квітень- травень.

Наведене свідчить, що боржником виконувалося рішення суду щодо негайного поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Також Кропивницьким апеляційним судом встановлено що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що висновок суду першої інстанції про те, що рішення суду виконано 29.05.2025 є свавільним та несправедливим, повністю суперечить дійсним обставинам справи, адже з 18.03.2025 ОСОБА_2 не має пропуску до офісу боржника, який обладнаний електронною пропускною системою, допуску до приймальної та керівництва, до членів колективу підприємства, спростовуються наявним у матеріалах справи актом державного виконавця від 29 травня 2025 року, який підтверджує фактичний допуск ОСОБА_2 до роботи в ПП «Центр-Монтаж-Енерго».

Відповідно до встановлених як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції обставин, також матеріалів виконавчого провадження № 77895710 з ідентифікатором доступу 9ББДБ045ВГАД рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді юрисконсульта приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» в частині негайного виконання виконано 29.05.2025. Тобто, з часу виконання рішення суду, допущеного до негайного виконання, пройшло більше 6 місяців.

Суд відхиляє посилання скаржника на постанову №26/7.2-13 від 09.10.2025 про результати перевірки законності виконавчого провадження оскільки дана постанова не є предметом оскарження.

Звертаючись зі скаргою 10.11.2025 на дії/бездіяльність орану примусового виконання, скаржник не вказує які саме дії повинен вчинити начальник відділу та головний державний виконавець, саме щодо виконання судового рішення, враховуючи ту обставину, що рішення, в частині негайного виконання, виконано 29.05.2025, враховуючи строки визначені ч. 5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, також не вказує яке право скаржника порушено.

Виконавче провадження підлягає закінченню у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Повноваження щодо закінчення виконавчого провадження належать державному виконавцю.

Суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання державного виконавця закрити виконавче провадження.

Предметом поданої скарги не є оскарження дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку що скарга не підлягає до задоволення.

Щодо витребування матеріалів виконавчого провадження.

Одною з обов`язкових вимоги до скарги, є зазначення номера виконавчого провадження та ідентифікатора доступу.

Скарга містить номер виконавчого провадження та ідентифікатор доступу, що дає доступ до всіх матеріалів виконавчого провадження в електронній формі.

Учасники процесу мають безперешкодний доступ до матеріалів виконавчого провадження та маю змогу подати такі матеріали суду. Перешкод в отриманні учасником провадження матеріалів виконавчого провадження суду не надано.

Враховуючи викладене судом не витребовувались всі завірені копії матеріалів виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вище викладеного керуючись, ст. ст.447- 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені скарги відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду.

Суддя Шполянського

районного судуС.С. Сивокінь

(повний текст ухвали складено 10.12.2025)