Постанова від 02.12.2025 по справі 910/18250/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/18250/16 (910/33/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон"

представник позивача - не з`явився;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард"

представник відповідача- не з`явився,

відповідач - Приватне акціонерне товариства "Індбуд",

представник відповідача- не з`явився,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг"

представник відповідача- не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

від 17.09.2025

у складі колегії суддів: Тищенко О.В. - головуючий, Кравчук Г.А., Сибіга О.М.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард"

2) Приватного акціонерного товариства "Індбуд"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг"

про визнання припиненими зобов`язань

в межах справи № 910/18250/16 за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

до Приватного акціонерного товариства "Індбуд"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/18250/16 (910/33/24) у задоволенні позову відмовлено.

2. Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" (далі - ТОВ "ВКП "Автофургон") звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/18250/16 (910/33/24) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ВКП "Автофургон" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/18250/16 (910/33/24) залишено без задоволення,

рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 - змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови;

в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/18250/16 (910/33/24) залишено без змін;

витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на ТОВ "ВКП "Автофургон".

4. 15.04.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (далі - ТОВ "ВБК Візард", відповідач) надійшло клопотання про ухвалення додаткової постанови у справі № 910/18250/16 (910/33/24) і подано відповідні докази понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн.

Короткий зміст додаткової постанови апеляційного суду

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 задоволено заяву ТОВ "ВБК "Візард" про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу);

прийнято додаткову постанову до постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 910/18250/16 (910/33/24);

стягнуто з ТОВ "ВКП "Автофургон" (код ЄДРПОУ: 34612238) на користь ТОВ "ВБК "Візард" (Код ЄДРПОУ: 39113731) 30 000 грн. витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції;

видачу наказу доручено Господарському суду міста Києва.

6. Суд апеляційної інстанції встановив такі обставини та дійшов відповідних висновків:

- 17.10.2022 між адвокатом Колесніковим А.Г. (далі - Адвокат) та ТОВ "ВБК "Візард" (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №221710/2, за змістом пункту 1.1. якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту професійну правничу допомогу у справі № 910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "ІНДБУД" в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та у відповідності із законодавством України;

- відповідно до п. 1 Додаткової угоди № В-1211/1 від 12.11.2024 до договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022 відповідно до Договору № 221710/2 від 17.10.2022, Адвокат приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правничу (правову) допомогу при розгляді Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "ВКП "Автофургон" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18250/16 (910/33/24) від 19.08.2024;

- за змістом пункту другого, третього Додаткової угоди № В-1211/1 від 12.11.2024 до договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022 відповідно до п. 5.1. Договору № 221710/2 від 17.10.2022, сторони погодили, що гонорар Адвоката за ведення справи, визначеної у п 1 даної додаткової угоди, становить 30 000 грн. Сторони дійшли до згоди, що Клієнт сплачує кошти, визначені у п. 2 даної додаткової угоди не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції;

- Актом надання послуг № 1/281124 від 28.11.2024 до Договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022 визначено, що адвокатом Колесніковим А.Г. виконані наступні роботи (надані послуги): ознайомлення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/18250/16 (910/33/24) від 19.08.2024, підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу від 27.11.2024 на рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/18250/16 (910/33/24) від 19.08.2024 на суму 30 000,00 грн.

7. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи на підтвердження понесення відповідачем 1 витрат на правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним. Разом з цим, суд врахував, що заявлений відповідачем 1 розмір узгоджений між заявником та його адвокатом як фіксований.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

8. ТОВ ВКП "Автофургон" 24.10.2025 звернулось з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 у справі № 910/18250/16 (910/33/24).

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18250/16 (910/33/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 910/18250/16 (910/33/24) за касаційною скаргою ТОВ "ВКП "Автофургон" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025;

повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "ВКП "Автофургон" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 відбудеться 02.12.2025 об 11:45.

11. Від ТОВ "ВБК Візард" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "ВКП "Автофургон", в якій представник позивача просив касаційну скаргу ТОВ "ВКП "Автофургон" (код ЄДРПОУ: 34612238) на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі №910/18250/16 (910/33/24) залишити без задоволення; Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі №910/18250/16 (910/33/24) залишити без змін.

12. Відзив обґрунтовано тим, що скаржник, в порушення вимог статей 287, 290 ГПК України, не зазначив якою нормою передбачено відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення, що кореспондується з вимогами касаційної скарги в прохальній частині, тому касаційна скарга не містить доводів, які б вказували на наявність підстав для винесення нового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "ВБК "Візард". В той же час, касаційна скарга не містить вимоги в прохальній частині, яка б відповідала мотивам та аргументам, наведеним по тексту.

13. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 02.12.2025 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 02.12.2025. Були відсутні і інші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 02.12.2025 .

14. Учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

15. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

16. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21.10.2025 №4643-IX), Верховний Суд розглядає справу № 910/18250/16 (910/33/24) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

ТОВ "ВКП "Автофургон"

17. Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної Додаткової постанови від 17.09.2025 у справі № 910/18250/16 (910/33/24) грубо порушив частину шосту статті 6 ГПК України та статтю 170 ГПК України, оскільки ТОВ "ВБК "Візард" не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд (ЄСТТС), тому заява ТОВ "ВБК Візард" про долучення документів у справі № 910/18250/16 (910/33/24) та про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) - підлягала поверненню апеляційним судом - ТОВ "ВБК Візард" без розгляду на підставі зазначених норм.

18. Скаржник доводив, що в цьому випадку суд апеляційної інстанції ухвалив рішення всупереч наявній судові практиці, зокрема, всупереч правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 914/1258/22 та у постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

19. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 17 - 18 описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Об'єктом розгляду у цій справі є додаткова постанова апеляційної інстанції, за змістом якої вирішено питання про розподіл судових витрат в частині надання правової допомоги.

23. Аналізуючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, оцінивши доводи касаційних скарг та позиції інших учасників справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

24. Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

25. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

26. Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

27. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

28. Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (див. пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

29. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

30. Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

31. Водночас, процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

32. Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

33. Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

34. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

35. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

36. Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

37. Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

38. У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

39. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

40. Водночас, у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

41. У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

42. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

43. У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що за змістом практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

44. Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

45. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

46. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.

47. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

48. Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

49. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

50. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

51. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України.

52. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України.

53. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього у цій справі)

54. Верховний Суд звертає увагу, що укладений між адвокатом і клієнтом договір та визначені у такому договорі суми гонорару не є безумовною підставою для стягнення таких сум на користь учасника справи, на користь якого було прийняте судове рішення.

55. Принцип невтручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом передбачає відсутність у суду повноважень будь-яким чином безпосередньо впливати на сторін договору та на укладення як договору в цілому, так і щодо його окремих положень. Також суд не наділений повноваженнями втручатися у розрахунки між клієнтом та його адвокатом, не є стороною договірних відносин.

56. Разом з тим, здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.

57. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

58. Розглянувши заяву про ухвалення додаткової постанови, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, апеляційний господарський суд зазначив, що постановою від 26.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ВКП "Автофургон" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/18250/16 (910/33/24) залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на ТОВ "ВКП "Автофургон".

59. З матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ "ВБК Візард" - адвокат Колесніков А.Г. подав 27.11.2024 відзив на апеляційної скарги ТОВ "ВКП "Автофургон", за змістом якої представник Товариства повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "ВБК Візард" очікує понести в зв`язку із розглядом апеляційної скарги - 30 000,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу адвоката). Водночас, заявник зобов`язався докази, що підтверджують надання адвокатом Колесніковим А.Г. правничої допомоги ТОВ "ВБК Візард" надати додатково.

60. Надалі до апеляційного господарського суду була подана заява про долучення документів від 04.12.2024 у справі № 910/18250/16 (910/33/24), за змістом якої ТОВ "ВБК Візард" також просило стягнути з ТОВ "ВКП "Автофургон" на користь ТОВ "ВБК Візард" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

61. Отже, у цій справі заявник скористався своїм процесуальним правом, передбаченим частиною восьмою статті 129 ГПК України, та подав докази понесення ним судових витрат у виді професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, попередньо зробивши про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі.

62. Апеляційний господарський суд зазначив, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу матеріали справи містять копії: Договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022; Додаткової угоди № В-1109/1 від 11.09.2024 до договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022; Додаткової угоди № В-1211/1 від 12.11.2024 до договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022; Акт надання послуг № 1/281124 від 28.11.2024 до Договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022; ордеру серія АІ №1315267 від 17.10.2022; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №7083/10 від 19.10.2018.

63. Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані документи, встановив, що ТОВ "ВБК Візард", відповідно до вимог статті 74 ГПК України, було довело надання йому послуг у суді апеляційної інстанцій на суму 30 000,00 грн. Водночас позивач своїм процесуальним правом на подання заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в письмовій формі не скористався.

64. З огляду на зазначене, враховуючи, що скаржник не спростував у порядку, визначеному положеннями статей 13, 74, 76 - 77 ГПК України визначений заявником розмір оплати наданої правової допомоги та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн., апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "ВБК Візард" про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та стягнення з позивача на користь відповідача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

65. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи заявника про те, що відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України на ТОВ "ВБК Візард" покладено обов`язок реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) з метою забезпечення обміну документами.

66. Разом з тим, відсутність у відповідача електронного кабінету не спростовує обставин надання правової допомоги та наявність відповідних доказів, поданих на підтвердження виконання адвокатом договору про надання правої допомоги.

67. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що залишення без розгляду заяви ТОВ "ВБК Візард" про прийняття додаткової постанови свідчитиме про надмірний формалізм та порушення прав учасника справи, який є відповідачем та наділений правом на залучення адвоката з метою захисту власних прав та законних інтересів.

68. Водночас, тривале та систематичне невиконання ТОВ "ВБК Візард" прямої вимоги частини шостої статті 6 ГПК України щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі є підставою для застосування процесуальних наслідків, передбачених ГПК України, зокрема, статті 246 ГПК України.

69. Колегія суддів, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

70. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "ВКП "Автофургон" не підлягає задоволенню, а оскаржувана додаткова постанова не може бути скасована з наведених у касаційній скарзі підстав, оскільки інших доводів, які б спростовували законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, окрім порушення відповідачем статті 6 ГПК України, скаржником не зазначено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Відповідно до пункту другого частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

72. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

73. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

74. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної та залишення оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 910/18250/16 (910/33/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік