Рішення від 10.12.2025 по справі 640/2315/19

Справа № 640/2315/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" до Головного управління ДФС у м.Києві, Головного управління ДПС у м.Києві як відокремленого підрозділу про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0831081213 від 14.11.2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог було зазначено, що податковим органом проведена камеральна перевірка державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки від 31.10.2018 року №24162/26-15-12-13-20. Внаслідок встановлення вказаних порушень та винесення акту про результати перевірки, 14.11.2018 року Головним управлінням ДФС у м.Києві було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0831081213.

Позивачем зазначено, що в період, за результатами дослідження якого податковим органом складено акт перевірки №24162/26-15-12-13-20 від 31.10.2018 року та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме з березня по вересень 2018 року позивач сплачував податок на додану вартість своєчасно та в повному обсязі. За даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства у вказаний період ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" було нараховано та сплачено до бюджету податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 9 146 747,15 грн. Своєчасно проведено сплату ПДВ у сумі 16 512 666,34 грн. станом на 30.11.2018 року.

Підставою для нарахування контролюючим органом позивачу штрафу у розмірі 20% від затриманої суми податку на додану вартість, за твердження позивача, є помилка Головного управління ДФС у м. Києві, що полягає у невірній оцінці виконання позивачем зобов`язань зі сплати ПДВ.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №640/2315/19 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

24.04.2019 року до суду від представника року Головного управління ДФС у м. Києві надійшов відзив по справі (т. 1 а.с. 30-113), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що кошти, сплачені державним підприємством в рахунок погашення податкових зобов`язань по деклараціях з ПДВ, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративних справах №826/845/18, №640/19217/18.

На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, адміністративну справу №640/2315/19 було направлено для подальшого розгляду до Одеського окружного адміністративного суду 25.03.2025 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, адміністративна справа №640/2315/19 була передана судді Білостоцькому О.В.

Ухвалою суду від 02.04.2025 року адміністративну справу №640/2315/19 було прийнято до провадження Одеського окружного адміністративного суду, поновлено провадження в адміністративній справі №640/2315/19, та вирішено розгляд адміністративної справи розпочати спочатку зі стадії відкриття провадження у справі та проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

11.06.2025 року, 21.07.2025 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких приймали участь представники сторін та надавали усні пояснення та обґрунтування щодо предмета та характеру спірних правовідносин, фактичних обставин справи та доказів, що їх підтверджують (т.1 а.с.160-181, 182-184, 198-201, 202-242, т.2 а.с.1-221, т.3 а.с.1-219).

21.07.2025 року протокольною ухвалою суду до участі по справі №640/2315/19 було залучено співвідповідача - Головне управління ДПС у місті Києві як відокремлений підрозділ ДПС України. Розгляд адміністративної справи №640/2315/19 було розпочато спочатку.

24.09.2025 року та 29.10.2025 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких приймали участь: представники позивача адвокат Шпичка Х.М., головний бухгалтер підприємства Чичкан О.В., а також представники Головного управління ДПС в м.Києві Мовчан Д.В., Федоряко І.М., які надавали усні пояснення щодо заявлених позовних вимог та заперечень проти них, предмету спору та характеру спірних правовідносин (т. 1 а.с. 185-191, т. 4 а.с. 4-14, 15-33, 248-251, т.5 а.с.2-278, т.6 а.с.1-4, 5-29).

29.10.2025 року підготовче провадження у справі №640/2315/19 було закрито та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання, призначене судом на 02.12.2025 року, представники сторін не з`явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно. Від представника позивача адвоката Шпичка Х.М. до суду надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами була викладена власна правова позиція по суті заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Суд у справі встановив наступне.

Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (далі державне підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 04653199.

В матеріалах справи наявні відомості з ІКП, згідно якої за державним підприємством обліковується на початок року (31.12.2017 року) недоїмки 6 849 284,20 грн., залишок несплаченої пені 11 996,88 грн., заборгованість 6 861 281,08 грн. (т.1 а.с.36).

У період з березня 2018 року по вересень 2018 року державне підприємство декларувало та сплачувало податок на додану вартість, що підтверджується, зокрема, податковими деклараціями (т.2 а.с.31-100), а саме:

1) від 19.03.2018 року №9048366921 за звітний період лютий 2018 року;

2) від 20.04.2018 року №9073069947 за звітний період березень 2018 року;

3) від 18.05.2018 року №9096422465 за звітний період квітень 2018 року;

4) від 20.06.2018 року №9123599339 за звітний період травень 2018 року;

5) від 20.07.2018 року №9150026399 за звітний період червень 2018 року;

6) від 17.08.2018 року №9174452826 за звітний період липень 2018 року;

7) від 19.09.2018 року №9201549340 за звітний період серпень 2018 року;

8) від 19.10.2018 року №9228605701 за звітний період вересень 2018 року;

За наданими відомостями бухгалтерського обліку та фінансової звітності, у вказаний період державним підприємством було нараховано та сплачено до бюджету податок на додану вартість у сумі 9 146 747,15 грн., що відповідачем не заперечувалось.

Головним управлінням ДФС у м. Києві була проведена камеральна перевірка державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки №24162/26-15-12-13-20 від 31.10.2018 року (т.1 а.с.13-15), в якому податковим органом зазначено про встановлення порушення з боку державного підприємства граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначених п.50.1 ст.50, п.57.1 ст.57, п.57.3 ст.57, ст.203 Податкового кодексу України (від 56 до 117 календарних днів) (несвоєчасна сплата грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 712 643,65 грн.).

Враховуючи вищевказані висновки податкової перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2018 року №0831081213 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20% на суму 1 342 528,73 грн. (т.1 а.с.10-11).

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із скаргою до Державної податкової служби України. Водночас, скарга підприємства була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с. 8-9).

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №640/2315/19.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши адміністративний позов, відзиви, відповідь на відзив та надані під час розгляду справи до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульована Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) (у редакції від 04.10.2018 року).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 ПК України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним абз.1 п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов`язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V ПК України.

Відповідно до п.203.1 та п.203.2 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Вищевказаний пункт 203.2 статті 203 ПК України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України, відповідно до якої, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

За п.п.14.1.139 п.14.1 ст.14 ПК України грошовим зобов`язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пунктів 31.1, 31.3 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

В постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 року по справі №21-377а15 зазначено, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК. Крім того, на думку колегії суддів, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.87.1 статі 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, в тому числі з рахунків у СЕА ПДВ є п. 95.3 ст. 95 ПК України, згідно якої стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п.126.1 ст.126 ПК України У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, позивачем не було порушено граничного терміну подання податкових декларацій за спірний період, що відповідачем не заперечувалось.

Разом з тим, судом під час розгляду справи №640/2315/19 встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 року по справі №826/845/18, залишеної в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 24.09.2020 року (т. 2 а.с. 3-14; 15-25), було задоволено адміністративний позов державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.10.2017 року №0091151213.

В межах адміністративної справи №826/845/18 судом було встановлено, що податковий борг державного підприємства з податку на додану вартість в сумі 2 216 547,28 грн. виник за період з 31.12.2013 року по 02.10.2014 року.

Судом також було встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2014 року по справі №826/16180/14 було задоволено позов Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, та стягнуто з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» суму податкового боргу в розмірі 2 216 547,28 грн. шляхом перерахування коштів з відкритих розрахункових рахунків, що відкриті в установах банків: в рахунок погашення боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, а саме - 2 216 547,28 грн. на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).

Постанова набрала законної сили 29.01.2015 року.

Тобто, податковий борг позивача з податку на додану вартість виник до 01.07.2015 року.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Відповідно до п.95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2018 року у справі №826/845/18 призначалась судова економічна експертиза, за результатом проведення якої (як зазначено в рішенні суду) експертом Науково дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України був складений висновок №195/18 від 01 березня 2019 року про наступне:

В об`ємі наданих документів у висновку Акту №9664/26-15-12-13-20 від 05 жовтня 2017 року про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на додану вартість Інститутом "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ", складеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, проведена перевірка за період з січня 2016 року по червень 2017 року та не встановлено періоду виникнення заборгованості по сплаті ПДВ, згідно із Податковим кодексом, а саме: пунктом 87.1 статті 87, пунктом 95.3 статті 95 із коштів, які перераховувались підприємством на сплату податку на додану вартість, які формувались за деклараціями у 2016 році та у 2017 році, не могли відраховуватись кошти з системи електронного адміністрування на погашення боргу, що виник до 01 липня 2015 року (без рішення суду), за даними рахунку №6412 Інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" станом на липень 2015 року мав заборгованість по сплаті податку на додану вартість, в зв`язку із вищезазначеним не вдається за можливе підтвердити документально та номінально висновки акту №9664/26-15-12-13-20 від 05 жовтня 2017 року. "

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 255 КАС України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином є рішення суду, яке набрало законної сили, та яким встановлено, що за період з січня 2016 року по червень 2017 року позивачем своєчасно здійснювалась сплата грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у той час, як податковим органом протиправно було спрямовано відповідні кошти на погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість позивача, який виник до 01.07.2015 та який стягнутий за рішенням суду, а отже щодо якого передбачено окремий порядок стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Контролюючим органом під час розгляду справи №640/2315/19 доказів або доводів на спростування фактів, встановлених постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 року в адміністративній справі №826/845/18, до суду надано не було.

Як встановлено судом в межах даної справи, за державним підприємством обліковувалась на початок року (31.12.2017 року) заборгованість на суму 6 861 281,08 грн.

При цьому, відповідно до Акту про результати камеральної перевірки №24162/26-15-12-13-20 від 31.10.2018 року податковим органом було зазначено про встановлення порушення державним підприємством граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість (від 56 до 117 календарних днів) (несвоєчасна сплата грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 712 643,65 грн.) за деклараціями з податку на додану вартість за звітні періоди з березня по вересень 2018 року.

Під час розгляду справи ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" були надані докази того, що позивачем своєчасно здійснювалась сплата нарахованих сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, водночас їх несвоєчасне зарахування було зумовлено спрямуванням податковим органом грошових коштів, сплата яких здійснювалась позивачем, на поступове погашення податкового боргу який утворився у позивача внаслідок наявності заборгованості, яку було сформовано до 01.07.2015 року та стягнуто з позивача за рішенням суду.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що є рішення суду, яке набрало законної сили та яким встановлено протиправність спрямування відповідачем коштів, перерахованих позивачем для сплати поточних зобов`язань на погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість, який виник до 01.07.2015 року, та який стягнутий за рішенням суду, а також те, що інтегрованими картками платника податків позивача підтверджується своєчасне перерахування грошових коштів за податковими деклараціями, датованими в період з 10.03.2018 року по 19.10.2018 року, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було пропущено граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, а тому в його діях не вбачається ознак порушень приписів, визначених п.50.1 ст.50, п.57.1 ст.57, п.57.3 ст.57, ст.203 Податкового кодексу України.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Верховний Суд у постанові 06.03.2025 року у справі №420/8830/20 посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.

Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. Вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що податковий орган за час розгляду справи не довів обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0831081213 від 14.11.2018 року, а тому адміністративний позов державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Головного управління ДПС у м. Києві (як правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 19 210,00 грн. (т. 1 а.с. 4).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 44, 72-77, 90, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0831081213 від 14.11.2018 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 19 210,00 грн.

Відповідно до абз. 6 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ від 13.12.2022 року рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 04653199).

Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Суддя О.В. Білостоцький