Ухвала від 11.12.2025 по справі 705/2159/19

Справа № 705/2159/19

Провадження № 4-с/710/20/25

УХВАЛА

11.12.2025 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Сивоконя С.С. розглянувши заяву скаржника ОСОБА_1 про відвід головуючого у справі за скаргою ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шполянського районного суду Черкаської області перебуває справа за скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

11.12.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд») до Шполянського районного суду Черкаської області від скаржника ОСОБА_1 , надійшла заява про відвід головуючому судді Сивоконю С.С. на підставі п 5 ч.1 ст.36 ЦПК України. Заява про відвід обґрунтована тим, що статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод , гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Пунктом 1 частини сьомої статті 56 вказаного Закону встановлено обов`язок судді справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Відповідно до ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 910/15004/18 зазначив, що поняття «розумний строк » є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин, він залежить від багатьох факторів та не повинен перевищувати меж необхідності. Відповідно до ч. 1 ст. 450 розділу VII Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У порушення вимог спеціального Закону та процесуального закону , суддя С.Сивокінь демонстративно діє на користь Боржника. Станом на 10.12.2025 р. суддя С.Сивокінь вніс недостовірну інформацію в численні ухвали суду щодо виконання Боржником рішення від 17.03.2025 р. Шполянського районного суду Черкаської області. За наслідком дій судді С.Сивоконя 07.12.2025 р. скеровано заяву про вчинення нимкримінального правопорушення, що він чинить у змові з іншими учасниками справи на користь Боржника. Вказані процесуальні дії є наслідком сталого систематичного упередженого та необ`єктивного ставлення судді С.Сивоконя до Стягувача та її представника ОСОБА_3 , що триває з 2023 р. внаслідок неприязних стосунків, що склались з суддями та працівниками Шполянського районного суду Черкаської області у зв`язку з систематичним зловживанням службовим становищем, підробкою документів, та інших дій, що стали підставою до звернення за захистом порушених прав до судових та правоохоронних органів та знайшли своє підтвердження в низці судових рішень, які відомі судді С.Сивоконю. Доказом упередженого ставлення під час розгляду цивільної справи №705/2159/19 є постанова Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025 р. за наслідками розгляду рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 р., якою встановлено порушення норм процесуального права з боку судді С.Сивоконя під час розгляду справи та змінено резолютивну частину рішення в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 346 882,80 грн. на 693 751 грн. Також, доказом упередженого ставлення судді С.Сивоконя під час розгляду цивільної справи №705/2159/19 є постанова № 26/7.2-13 від 09.10.2025 р. про результати перевірки законності виконавчого провадження НОМЕР_1 за підписом начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В.Лаптінова, якою встановлено, що рішення суду від 17.03.2025 р. не виконано, на відміну від позиції судді С.Сивоконя. Вважаю, що суддя С.Сивокінь наполягає на участі у розгляді цивільної справи №705/2159/19 з метою умисного та свідомого перешкоджання виконанню рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 р. на стадії судового контролю за виконанням судових рішень та особисто зацікавлений постановити рішення з урахуванням саме його позиції стосовно виконання рішення суду, яка не узгоджується зі сталою практикою ВП ВС та ВС. Крім того, за результатами розгляду питань порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 серпня 2025 року відкрито дисциплінарну справу за скаргою ОСОБА_2 стосовно судді Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни. Суддя Н.Побережна є головою Шполянського районного суду Черкаської області, контролює ефективність діяльності апарату суду та є колегою судді С.Сивоконя. Вказані судді перебувають у дружніх стосунках, що підтверджується приховуванням головою суду Н.Побережною систематичної неявки на роботу без поважної причини судді ОСОБА_4 , підроблення табелю обліку робочого часу судді С.Сивоконя, систематичне внесення недостовірної інформації в автоматизований розподіл цивільної справи №705/2159/19 та інші дії, що підривають авторитет правосуддя. 19.11.2025 р. відбулось перше засідання Другої Дисциплінарної палати за скаргою ОСОБА_2 стосовно судді Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни. Наявність дружніх стосунків суддів-колег С.Сивоконя та Н.Побережної викликаютьо бґрунтовані побоювання в Стягувача щодо неможливості забезпечити об`єктивний та неупереджений розгляд даної справи за обставини відкриття дисциплінарної справи за скаргою представника Скаржника відносно колеги-голови суду Н.Побережної. Рішенням Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 12 схвалений посібник на допомогу судді: «Особливості конфлікту інтересів у діяльності судді та рекомендації щодо його запобігання і врегулювання у типових ситуаціях», що відтворює позицію Ради суддів України - органу, уповноваженого на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів. Конфлікт інтересів має місце тоді, коли йдеться про суперечність приватного інтересу суддів з їх посадовими повноваженнями. Немайновий інтерес, за визначенням закону, є інтересом, пов`язаним з особистими, сімейними, дружніми та іншими позаслужбовими стосунками судді . В цю групу інтересу входять стосунки судді з близькими особами та членами сім`ї у розумінні норм антикорупційного законодавства, а так само стосунки із друзями, знайомими . Потенційний конфлікт інтересів виникає у сфері службових повноважень судді у зв`язку з наявністю приватного інтересу, який може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій чи бездіяльності під час виконання зазначених повноважень (https://rsu.gov.ua/uploads/article/posibnikosoblivosti-konfliktu-in de7be4c810.pdf). Незалежність суддів передбачає незалежність від усіх форм зовнішнього впливу. У судових справах перевірка на конфлікт інтересів повинна стосуватися як фактичних конфліктів між приватними інтересами судді та обов`язком здійснення неупередженого правосуддя, так і обставин, за яких розумний спостерігач обґрунтовано (міг би) спостерігав би конфлікт. Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі. Пунктами 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя зобов`язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виявляти повагу до учасників процесу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 9 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України», рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти громадськості у демократичному суспільстві. При цьому суди зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявити самовідвід або бути відведений. У Бангалорських принципах поведінки суддів зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя за можливості обмежує себе в здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь в судовому засіданні та виносити рішення у справах. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Відповідно до ст. 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до ст. 2 Кодексу суддівської етики суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Відповідно до ст. 3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10 липня 1998 року) встановлено, що суддя зобов`язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Згідно з роз`ясненнями ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії» в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві. ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. У рішенні від 01 жовтня 1982 року у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. У деяких випадках додаткову гарантію безсторонності судді надає вимога об`єктивної безсторонності (рішення ЄСПЛ від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom)). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium)). Вимога «безсторонності» згідно з судовою практикою ЄСПЛ (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). У своєму рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Фельдман проти України» (заяви № 76556/01 та 38779/04) ЄСПЛ визнав порушенням статті 6 § 1 Конвенції незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь якого розумного сумніву з приводу його безсторонності. У пункті 25 розділу «Критерії неспроможності» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя встановлено, що суддя не може слухати судову справу, якщо є об`єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено або його участь у цій справі може спровокувати конфлікт інтересів, що несумісний з виконанням ним судових функцій. Пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будьякого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. У пункті 66 рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 § 1 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Так, за суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді. Відповідно до об`єктивного критерію необхідно визначити, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення ЄСПЛ від 24 лютого 1993 року у справі «Фей проти Австрії», від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland)). Необхідність відводу судді від участі в розгляді справи у будь-якому випадку, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, та про задоволення такої заяви підтвердила і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04 лютого 2020 року у справі № 908/137/18 (провадження № 12-106гс19), в якій виснувала, що хоч поведінка судді-доповідача й не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи, однак, враховуючи значення, яке має вирішення справи № 908/137/18 для правової системи України, а також для того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи, клопотання про відвід судді-доповідача необхідно задовольнити. Тобто розгляд питання про відвід є виконанням вимог статті 6 § 1 Конвенції щодо забезпечення принципів незалежності та неупередженості суду, який має бути максимально безстороннім та об`єктивним, а також з метою усунути будь-які сумніви в забезпеченні незалежною державою принципу справедливості. Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові №277/599/15-к 17.09.2019 р. будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. З урахуванням вищевикладеного, представник Скаржниак виражає категоричну недовіру судді С.Сивоконю з урахуванням наявності обставин, які свідчать про наявність підстав для відводу судді, а тому завідомо майбутнє рішення у справі в будь-якому випадку представником Скаржника ставиться під сумнів. На підставі викладеного просить відвести суддю Сивоконя С.С. від участі в розгляді справи №705/2159/19.

Суд, розглянувши заяву про відвід, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Підстави для відводу передбачені ст. 36, 37 ЦПК України.

Згідно ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами , а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у тому числі подібних (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).

Законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді, разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді від розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.

Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.

Підстави для відводу (самовідводу) судді можна поділити на безумовні (чітко визначені законом) та оціночні (вимагають оцінки). Оціночними є обставини, які можуть свідчити про особисту, пряму чи побічну зацікавленість у результаті справи, інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Для визначення упередженості потрібні докази, які свідчили б про наявність заінтересованості в результатах розгляду справи.

Будь-яких посилань на наявність суб`єктивного критерію, тобто вчинення суддею Сивоконем С.С. дій, які б свідчили про прояви упередженості чи необ`єктивності, заявником не зазначено. Заявлені підстави для відводу фактично є незгодою з процесуальними рішеннями судді та іншими надуманими обставинами.

Разом із тим, процесуальні дії суду (судді) та судові рішення підлягають оскарженню в передбаченому процесуальним законодавством порядку. Наявність у осіб, які приймають участь у справі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи чинному законодавству України не можуть бути підставою для відводу судді, і всі заперечення можуть бути викладені в апеляційній скарзі у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням у справі.

У заяві про відвід головуючого судді не наведено жодних фактів особистої упередженості судді чи фактів, які можуть ставити під сумнів його безсторонність, а твердження про упередженість судді є надуманими та необґрунтованими.

Судом не встановлено інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Також не можуть бути підставами для відводу судді наявність скарг.

Згідно з Бангалорськими принципами діяльності судді, затвердженими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.

Самоусунення від здійснення правосуддя суперечить основоположним принципам судочинства.

Таким чином, обставини, які зазначені в заяві про відвід судді Сивоконя С.С., не можуть розцінюватись як підстава для відводу, оскільки вони не містять обґрунтувань, які б вказували на, упередженість або необ`єктивність судді при розгляді справи, а тому заявлений відвід є необґрунтованим.

Керуючись ст. 33, 36, 37, 39, 40 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву скаржника ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у цивільній справі №705/2159/19 - визнати необґрунтованою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя С.С. Сивокінь