Постанова від 09.12.2025 по справі 175/664/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7433/25 Справа № 175/664/24 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.

при секретарі Пікос А.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Юрко Олени Сергіївни на рішення Дніпровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від06травня 2025року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Новоолександрівська сільська об`єднана територіальна громада, Дніпровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину житлового будинку та земельних ділянок в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку та земельних ділянок в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , після смерті якого спадкоємцями його майна стали неповнолітній позивач та його матір - ОСОБА_4 . 26.11.1983 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складалося з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках кожному з них. Згідно відмітки державного нотаріуса, свідоцтво підлягало реєстрації в Новоолександрівській сільській раді Дніпропетровського району Дніпропетровської області. 03.12.1983 року свідоцтво про право на спадщину на ім?я ОСОБА_4 зареєстровано в Новоолександрівській сільській раді. Рішенням виконкому №68 від 22.10.1993 року Новоолександрівської сільської ради народних депутатів за ОСОБА_4 визнано право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, 15.11.1993 року ОСОБА_4 на підставі рішення Дніпропетровської районної адміністрації Ради народних депутатів №544 від 11.11.1993 року, було видане свідоцтво про право власності на вказаний вище житловий будинок. Право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було оформлено на ОСОБА_4 , як на одноособову власницю житлового будинку, на підставі рішення виконкому Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів №140/619 від 24.12.1997 року та видано держаний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності за №5343. За відомостями Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.09.2022 року, земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), має кадастровий номер 1221486200: 11:012:0055. Згідно відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2022 року, земельна ділянка, площею 0,0294 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, має кадастровий номер: 1221486200:11:012:0056. Отже, позивач зазначає, що реєстрація права власності на житловий будинок за ОСОБА_4 призвело до порушення його права на отримання у власність земельної ділянки. 14.11.2002 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповідала в рівних частках позивачу та своїй доньці ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Звернувшись до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, позивачу повідомлено, що він має право лише на половину спадкового майна після смерті матері, без урахування отриманої ним спадщини після смерті батька. З огляду на те, що житловий будинок був зареєстрований на праві приватної власності за матір`ю позивача, при цьому не було враховано, що позивач мав право на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька, позивач просить суд визнати за ним право власності на частку житлового будинку та земельних ділянок в порядку спадкування за законом після смерті батька та внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, припинивши право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки, зазначивши у її власності частину.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судумотивовано тим,що позивачувже буловидане свідоцтвопро правона спадщинупісля смертібатька,отже обраний позивачемспосіб захистуне єефективним длязахисту йогопорушеного правау данихспірних правовідносинах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_5 18.08.1967 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області зроблено актовий запис №40.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Новоолександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області від 04.10.1968 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис №114. Батьком записаний ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_4 .

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Солонянського району Дніпропетровської області від 16.01.1963 року, матір`ю ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №4, записана ОСОБА_5 , відомості про батька відсутні.

08.09.1984 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується до свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Новоолександрівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про що зроблено актовий запис №46. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого від 27.05.1983 року Новоолександрівською сільською радою, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 25.05.1983 року зроблено актовий запис №4.

26.11.1983 року на підставі спільної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори була відкрита спадкова справа №489/89 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Довідкою Новоолександрівської сільської ради від 12.11.1983 року за № 1369 підтверджено факт про постійне проживання ОСОБА_4 з 08.1967 року та сина померлого ОСОБА_1 з 1968 року, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

26.11.1983 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 2606, згідно якого спадкоємцями майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у рівних долях кожний є: дружина ОСОБА_4 , неповнолітній син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючий в АДРЕСА_1 . Свідоцтво складається з житлового глинобитного, обложеного цеглою, критого шифером будинку, житловою площею 30 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці радгоспу ім. КПСС Дніпропетровського району та області, що належить померлому на підставі довідки про право особистої власності на жилий будинок, виданої 11.11.1983 року Новоолександрівською сільською Радою Дніпропетровського р-ну та обл., зареєстрованого в погосподарській книзі Новоолександрівського сільради Дніпропетровського р-ну та обл. Під № 2094.

Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради народних депутатів №68 від 22.10.1993 року за ОСОБА_4 визнано право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням представника Президента України №544/2 від 11.11.1993 року смт. Ювілейне «Про признання права особистої власності на житлові будинки» (керуючись постановою Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року «Про порядок обліку житлового фонду») затверджено рішення виконкому № 68 від 22.10.1993 року Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів, яким визнано право особистої власності на житлові будинки і оформлено документи на право особистої власності громадян с. Старі Кодаки.

15.11.1993 року ОСОБА_4 на підставі рішення Дніпропетровської районної адміністрації ради народних депутатів №544 від 11.11.1993 року, було видане свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності відбулася в Новомосковському бюро технічної інвентаризації, про що зроблений запис в реєстрову книгу №468-2.

Відповідно до довідки КП «Бюро технічної інвентаризації№ Слобожанської селищної ради від 30.06.2022 року №322, згідно даних архіву КП «БТІ» станом на 31.12.2012 року, архівна справа №1426, власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Форма власності: приватна, частка: 1/1, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане 15.11.1993 року на підставі рішення виконкому Дніпропетровської районної адміністрації №544 від 11.11.1993 року та зареєстроване в БТІ 15.11.1993 року за реєстр. № 468-2.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 468-2) від 13.10.1993 року, будинок складався з: літ. А-будинок, літ. Б- літня кухня, літ. В, Д - сарай, літ. Е - вбиральня, літ. пг - погреб, №1-2 споруди (забор, ворота). Кількість житлових кімнат становить 3, загальна площа 83,2, житлова 54,6 кв.м., допоміжна 28,6 кв. м. По літ. А - будинок складався з: 1-прихожа, допоміжною площею 7,6 кв.м; 2-кімната, жилою площею 14,4кв.м; 3-кімната, жилою площею 29.9 кв.м; 4-кімната, жилою площею 10,3 кв.м; 5-гостин., допоміжною площею 13,5 кв.м; 6-кухня, допоміжною площею 7,6кв.м.

За даними розділу техпаспорту «Характеристика будівель та споруд», будинок літ. А побудований у 1974 році, по іншим спорудам рік забудови невстановлений.

За даними розділу «Експлікація до схеми розташування будівель та споруд» технічного паспорту, який був складений 22.08.2022 року, будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 складається з наступних будівель та споруд: лт.А1, Б1 - житлові будинки; Д1,В1,И1 - сараї; E1 - убиральня; Л1 - душ; Г1- гараж; ПГ,М1- вхід у погріб; Ж1,К1,31 - навіси, №1-6, 1 споруди.

За даними розділу техпаспорта «Характеристика садового (дачного) будинку з господарськими будівлями та спорудами» житловий будинок літ. А1, ганок літ. а2, житловий будинок літ. Б1, прибудова літ. Б2, прибудова літ. 63, ганок літ. 64, сарай літ. В1, сарай літ. Д1, убиральня літ. Е1 були побудовані в 1974 році, а реконструкція житлового будинку літ. Б1, прибудови літ. Б2, прибудови літ. 63 відбулася в 2004 році. Інші будівлі: гараж літ. Г1, ганок літ. г2, навіс літ. 31, сарай літ. И1, навіс літ. К1, вхід у погріб літ. М1 були побудовані у 2004 році, а навіс літ. Ж1 та душ літ. Л1 - в 1994 році (копія техпаспорту додається).

Згідно акту від 22.08.2022 року, складеного інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_9 , на підставі «Інструкції (зі змінами та доповненнями) про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 року № 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, була проведена технічна інвентаризація домоволодіння, розташованого за адресою. АДРЕСА_1 та виготовлено технічний паспорт. Зміна літерації відбулася згідно парагр. V.2 п.2 - «Інструкції (зі змінами та доповненнями) про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 року №127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773.

Під час обстеження встановлено, що загальна і житлова площі у житловому будинку літ. А1 змінилися у зв?язку з внутрішнім переплануванням та побудовані навіси: літ. Ж1, літ. К1, літ. 31; душ літ. Л1 та вхід у погріб літ. М1, що на підставі інструкції (зі змінами та доповненнями від 09.08.2012 року №404; 28.12.2012 року №658; 08.01.2013 року №2) про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна затвердженої наказом Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України від 10 07.2001 року за №582/5773- це не є самочинним і не підлягає введенню в експлуатацію. Вважати житловий будинок літ. А1 - загальною площею 87,4 кв.м, житловою площею 53,3 кв.м. За результатами проведеного технічного обстеження об?єкта - реконструкція літньої кухні у житловому будинку літ. Б1, будівництво сараю літ. И1 та гаражу літ. Г1, встановлена можливість його надійної та безпечної експлуатації.

05.10.1999 року ОСОБА_4 отримала Державний акт серії ДП ДН 040372 на право приватної власності на землю на підставі рішення виконкому Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів №140/619 від 24.12.1997 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №5343, відповідно до якого остання стала власницею земельної ділянки площею 0,2794 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Землю було передано для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25га та для ведення підсобного господарства площею 0,0294га.

Згідно витягу з рішення виконкому Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 24.12.1997 року №140/619, підставою для передачі у приватну власність земельної ділянки став декрет Кабінету міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 та заява ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.09.2022 року, земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), має кадастровий номер 1221486200: 11:012:0055.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2022 року, земельна ділянка, площею 0,0294 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, має кадастровий номер: 1221486200:11:012:0056.

04.11.2002 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 231, відповідно до якого остання все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала в рівних частках сину - ОСОБА_1 та доньці - ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 02.12.2019 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис №178.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 04.12.2019 року державним нотаріусом Дніпровської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області відкрито спадкову справу №442/2019 після смерті ОСОБА_4 .

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої обґрунтовано виходив з того, що позивачу вже було видане свідоцтво про право на спадщину після смерті батька, отже обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним для захисту його порушеного права у даних спірних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Положеннями ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, а саме: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Прийняття спадщини спадкоємцем є обов`язковою умовою здійснення права на спадщину як за законом, так і за заповітом, а також і права на обов`язкову частку у спадщині.

У разі, якщо майно спадкується особами, які вважаються такими, що прийняли спадщину, порядок спадкування і набуття ними права на спадкове майно має обов`язково враховувати особливості правового режиму відповідного майна. Якщо об`єктом спадкування виступає нерухоме майно, то відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Доводи апеляційної скарги про те, що позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, тоді як своїми діями відповідачка фактично бажає позбавити позивача належного йому на праві власності майна та збільшити свою частку у спадковому майні після смерті матері ОСОБА_4 з 1/4 до 1/2 частини, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, проте, з матеріалів справи вбачається, що йому вже було видане свідоцтво про право на спадщину після смерті батька.

А отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, з вказаним висновком погоджується й апеляційний суд.

Рішення Дніпропетровської районної адміністрації ради народних депутатів №544 від 11.11.1993 року, яким ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право власності на житловий будинок у частці 1/1 позивачем не оскаржувалось.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаЮрко ОлениСергіївни залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 09 грудня 2025 року.

Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2025 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

О.В. Свистунова