Постанова від 10.12.2025 по справі 560/19398/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19398/24

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

10 грудня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу малого приватного підприємства "ГНОМ - Л.С." на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства "ГНОМ - Л.С." до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2024 року позивач, - МПП "ГНОМ Л.С.", звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Хмельницькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11838883/30064875 від 30.09.2024 яким відмовлено Малому приватному підприємства "ГНОМ - Л.С." в реєстрації податкової накладної №5 від 15.08.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, позивач просив зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 15.08.2024, складену МПП "ГНОМ - Л.С.", датою їх фактичного отримання податковим органом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 адміністративний позов задоволено.

14.04.2025 позивачем подано до Хмельницького окружного адміністративного суду заяву, в якій МПП "ГНОМ - Л.С." просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в користь малого приватного підприємства "ГНОМ - Л.С." 6000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу враховано предмет спору, те що справа загалом відноситься до справ незначної складності, водночас з огляду на обсяг документів, які подавались відповідачу для реєстрації податкової накладної, необхідність їх опрацювання, аналізу систематизації для подання до суду, заявлений розмір правничої допомоги є цілком співмірним із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у задоволенні заяви малого приватного підприємства "ГНОМ - Л.С." про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі №560/19398/24 відмовлено.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про винесення додаткового рішення в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.4 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №24/10/2 від 24.10.2024; акт №1 виконаних робіт (наданих послуг) від 11.04.2025; детальний опис робіт (наданих послуг) від 11.04.2025; рахунок №24102024/2 від 24.10.2024; платіжну інструкцію №164 від 30.10.2024; ордер на надання правничої допомоги серії ВО №1093865.

Між позивачем і адвокатським об`єднанням "ВДОВИЧЕНКО І ПАРТНЕРИ" 24.10.2024 укладено договір про надання правничої допомоги №24/10/2, відповідно до умов якого:

- предметом цього договору є надання правничої допомоги клієнту з представництва та захисту його інтересів, іншу правничу допомогу, що передбачена ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з питань визнання протиправними та скасування в судовому порядку рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Хмельницькій області щодо відмови в реєстрації податкової накладної №5 від 15.08.20245 в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну (пункт 1.1);

- отримання винагороди адвокатським об`єднанням за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару (пункт 4.1);

- клієнт зобов`язується оплатити за надання правничої допомоги, з питань, визначених п. 1.1 цього договору в суді першої інстанції (у Хмельницькому окружному адміністративному суді) в розмірі - 6000 гривень (пункт 4.2).

Згідно з актом №1 виконаних робіт (наданих послуг) від 11.04.2025 адвокат надав, а клієнт прийняв роботи (послуги) з правової допомоги, аналогічні пункту 1.1 зазначеного договору. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 6000,00 грн.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 11.04.2025 виконано такі роботи (надано послуги):

- ознайомлення з наданою клієнтом документацією, надання усних роз`яснень та консультацій з питань визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу, узгодження правової позиції у справі;

- підготовка та надіслання 24.12.2024 до Хмельницького окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії з додатками, в електронній формі з використанням засобів електронного зв`язку) (через Електронний суд);

- підготовка заяви до Хмельницького окружного адміністративного суду про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №560/19398/24 з додатками.

Згідно з рахунком №24102024/2 від 24.10.2024 вартість наданої правничої допомоги становить 6000,00 грн, які сплачені позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №164 від 30.10.2024.

Оцінюючи подані документи, якими обґрунтовано реальність надання послуг, суд першої інстанції дійшов висновку, що види наданих послуг, зазначені в акті №1 виконаних робіт (наданих послуг) від 11.04.2025 та детальному описі робіт (наданих послуг) від 11.04.2025, є неспівмірними з розглядом справи №560/19398/24.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, суд першої інстанції зазначив, що такий вид правничої послуги, як "підготовка проекту позовної заяви" включає в себе і ряд інших супутніх послуг, зокрема, ознайомлення з наданою клієнтом документацією, узгодження правової позиції у справі. Надіслання до суду адміністративного позову також включається до підготовки проекту позовної заяви, оскільки це відповідає процесуальним вимогам щодо оформлення та подання позовної заяви.

Розподілу судових витрат підлягають лише ті витрати, що безпосередньо стосуються судової справи та її предмета, а тому, надання усних роз`яснень та консультацій з питань визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу, не стосується розгляду конкретної судової справи. Цим також заперечується зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) від 11.04.2025 про підготовку заяви до Хмельницького окружного адміністративного суду про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №560/19398/24 з додатками. Крім того, остання складена після ухвалення рішення.

Суд першої інстанції також врахував, що предмет спору відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви. Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи.

В акті №1 виконаних робіт (наданих послуг) від 11.04.2025 та детальному описі робіт (наданих послуг) від 11.04.2025 не зазначено кількості часу, витраченого на здійснення конкретної послуги. Також не зазначено вартість послуг за одиницю часу. Це унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу, співмірну з розглядом справи №560/19398/24.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В свою чергу, за змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В свою чергу, позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги №24/10/2 від 24.10.2024; акт №1 виконаних робіт (наданих послуг) від 11.04.2025; детальний опис робіт (наданих послуг) від 11.04.2025; рахунок №24102024/2 від 24.10.2024; платіжну інструкцію №164 від 30.10.2024; ордер на надання правничої допомоги серії ВО №1093865.

Між позивачем і адвокатським об`єднанням "ВДОВИЧЕНКО І ПАРТНЕРИ" 24.10.2024 укладено договір про надання правничої допомоги №24/10/2, відповідно до умов якого:

- предметом цього договору є надання правничої допомоги клієнту з представництва та захисту його інтересів, іншу правничу допомогу, що передбачена ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з питань визнання протиправними та скасування в судовому порядку рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Хмельницькій області щодо відмови в реєстрації податкової накладної №5 від 15.08.20245 в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну (пункт 1.1);

- отримання винагороди адвокатським об`єднанням за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару (пункт 4.1);

- клієнт зобов`язується оплатити за надання правничої допомоги, з питань, визначених п. 1.1 цього договору в суді першої інстанції (у Хмельницькому окружному адміністративному суді) в розмірі - 6000 гривень (пункт 4.2).

Згідно з актом №1 виконаних робіт (наданих послуг) від 11.04.2025 адвокат надав, а клієнт прийняв роботи (послуги) з правової допомоги, аналогічні пункту 1.1 зазначеного договору. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 6000,00 грн.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 11.04.2025 виконано такі роботи (надано послуги):

- ознайомлення з наданою клієнтом документацією, надання усних роз`яснень та консультацій з питань визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу, узгодження правової позиції у справі;

- підготовка та надіслання 24.12.2024 до Хмельницького окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії з додатками, в електронній формі з використанням засобів електронного зв`язку) (через Електронний суд);

- підготовка заяви до Хмельницького окружного адміністративного суду про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №560/19398/24 з додатками.

Згідно з рахунком №24102024/2 від 24.10.2024 вартість наданої правничої допомоги становить 6000,00 грн, які сплачені позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №164 від 30.10.2024.

В свою чергу, з наданих доказів неможливо беззаперечно заперечувати відсутність надання адвокатських послуг та визначення гонорару (передбачено договором) в межах ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як здійснив суд першої інстанції.

Разом з цим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що співмірним і розумним є стягнення судових витрат на користь позивача, в межах правничої допомоги, в розмірі 5000 грн 00 коп.

Так, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вказане, матеріали справи, додаткові рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2023 та Верховного Суду від 15.08.2023, складність справи, повторюваність доводів в апеляційних скаргах, касаційній скарзі та задоволенні позовні вимоги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача в цій частині, а саме стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак наявні підстави для скасування додаткового судового рішення.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу малого приватного підприємства "ГНОМ - Л.С." задовольнити частково.

Додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою заяву малого приватного підприємства "ГНОМ - Л.С." про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області (ЄДРПОУ 44070171) на користь малого приватного підприємства "ГНОМ - Л.С." (ЄДРПОУ 30064875) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп.

В іншій частині заяви малого приватного підприємства "ГНОМ - Л.С.", відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.