Рішення від 04.12.2025 по справі 631/258/23

справа № 631/258/23

провадження № 2/631/84/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2025 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу, що розглядається в порядку загального позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, в якій позивач просить встановити факт батьківства, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виключити відомості про ОСОБА_5 як батька з актового запису № 34 від 24 лютого 2007 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести зміни до актового запису № 34 про народження ОСОБА_3 , де у графі «батько» вказати батьком дитини ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона проживала разом з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу з 1999 року. Шлюб вони не реєстрували, оскільки ОСОБА_4 вважав, що державна реєстрація шлюбу ніколи не зміцнювала сім`ю та в цьому не було потреби. За твердженням ОСОБА_1 під час сумісного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 . При реєстрації народження дитини запис про батька було здійснено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері дитини, що підтверджується даними витягу № 00020477334 від 03 липня 2018 року. При цьому позивач звернула увагу суду, що по батькові ОСОБА_3 записано саме ім`я ОСОБА_4 та у графі «батько» ім`я та по батькові останнього.

Як вказала ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за життя визнавав своє батьківство, брав участь у вихованні та утриманні спільного сина, вони разом вели побут та господарство. За час проживання однією сім`єю, вони мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроїм будинку, всі свята проводили в колі рідних та друзів, тобто були повноцінною родиною та мешкали у будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 . За тією ж адресою ОСОБА_4 був зареєстрований з 29 травня 2007 року по 09 серпня 2017 року, що підтверджується відповідною характеристикою депутата Нововодолазької селищної ради, складеною ще 07 квітня 2017 року.

На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», 09 березня 2022 року ОСОБА_4 був мобілізований та призваний на військову службу до Збройних Сил України. Під час участі у бойових діях внаслідок військових дій ОСОБА_4 отримав множинне вогнепальне поранення, яке виявилося несумісним із життям, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у місті Харкові, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 01 квітня 2022 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та даними лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/1073-022 від 30 березня 2022 року. На думку позивача, підтвердження факту спільного однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, свідчать фотокартки, зроблені у різні часи, на яких зображені вона з померлим, з сином, з родичами, у сімейному колі, з друзями. Також, факт постійного спільного проживання з померлим як чоловіка та жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, спільного виховання дитини, можуть підтвердити свідки.

За твердженням ОСОБА_1 встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_4 необхідно їй та сину, ОСОБА_3 , у тому числі задля визначеності у майбутньому та юридичному закріпленні родинних відносин між героєм, який загинув, захищаючи Батьківщину, а також соціальних гарантій, у тому числі отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

26 вересня 2023 року представником відповідача адвокатом Мякотою Тетяною Миколаївною, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правої) допомоги серії ВІ № 1158160 від 28 липня 2023 року, до суду було подано відзив на позовну заяву у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, який зареєстрований за вхідним № 5232/23-вх., у якому представник ОСОБА_2 зазначила, що в позовній заяві позивач зазначила, що встановлення факту батьківства пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, а саме отримання сином ОСОБА_4 одноразової допомоги в зв`язку з загибеллю батька в порядку абзацу 1 частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Отже, від встановлення факту батьківства залежить подальший перерозподіл отриманої ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в зв`язку зі смертю її сина, а тому очевидно існує спір про право. Позивачем зазначено, що відповідач по справі вже отримала зазначену одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю сина, однак будь-яких доказів в обґрунтування зазначеного, не надала. ОСОБА_1 вказала, що орган, який здійснив виплату одноразової допомоги на користь відповідача (у даному випадку це Міністерство Оборони України) не притягається до участі у справі через, відповідно, виплату вказаної допомоги, що буде доведено, за необхідністю, відповідними доказами, які мають бути витребувані саме судом і клопотання про витребування цих доказів буде заявлено додатково. На переконання сторони відповідача, вимоги ОСОБА_1 не пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. За твердженням сторони відповідача, фактично у позивача виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками позивача, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

В порядку статті 179 Цивільного процесуального кодексу України 29 вересня 2023 року представником позивача адвокатом Майбородою Сергієм Сергійович, який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1112979 від 12 січня 2023 року, на адресу суду було надано відповідь на відзив, який був зареєстрований за вхідним № 5287/23-вх, в якому сторона позивача повністю не погоджується з доводами, викладеними представником відповідача у відзиві на позовну заяву, оскільки вимоги ОСОБА_1 підлягають вирішенню саме в порядку цивільного судочинства.

Правом надати заперечення щодо відповіді на відзив сторона у відповідності до статті 180 Цивільного процесуального кодексу України, сторона відповідача не скористалась.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ХАРКІВСЬКИМ ВІДДІЛОМ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ неодноразово були надані письмові пояснення у справі у відповідності до приписів статті 181 Цивільного процесуального кодексу України, зміст яких є ідентичним та полягає у тому, що з огляду на приписи статтей 128, 130, 134 та 135 Сімейного кодексу України вирішення порушеного у позові питання можливе у судовому порядку. При цьому начальник ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ Яна Локойда повідомила, що згідно обліку архіву відділу значиться актовий запис про народження № 34 від 24 лютого 2007 року, складений Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини вказано відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я) Воробйов Руслан Владиславович.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 правом надати письмові пояснення у відповідності до приписів статті 181 Цивільного процесуального кодексу України не скористався.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ХАРКІВ), про встановлення факту батьківства, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду, а також роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.

Позивачем в установлений законом та зазначений в ухвалі суду від 12 липня 2023 року строк, недоліки, що були підставою для залишення позовної заяви без руху, усунуті.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 08 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ХАРКІВ), про встановлення факту батьківства, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазькогорайонного судуХарківської областівід 24травня 2024року за клопотанням представника позивача замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ХАРКІВ) про встановлення факту батьківства, з НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ХАРКІВ) на ХАРКІВСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКООМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГУОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 16 вересня 2024 року за клопотанням сторони позивача по цивільній справі з єдиним унікальним № 631/258/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГУОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, про встановлення факту батьківства, призначено посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, на час проведення якої відповідно до пункту 5 частини 1 статті 252 Цивільного процесуального кодексу України провадження у справі зупинено.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 січня 2025 року поновлено та продовжено розгляд цивільної справи з єдиним унікальним номером № 631/258/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГУОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, про встановлення факту батьківства.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 червня 2025 року залучено до участі у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/258/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГУОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, про встановлення факту батьківства, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) у справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства, судом не вживалось.

Під час судового розгляду справи у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Майборода Сергій Сергійович позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити й у вступному слові стисло виклали зміст, підстави вимог щодо предмета позову, надавши необхідні пояснення щодо них, які відповідають змісту позовної заяви. При цьому представник позивача звернув увагу суду, що встановлення фату батьківства необхідно дитині ОСОБА_3 перше за все для того, що останній вважає його героєм та бажає носити прізвище батька та пишатись своїм батьком.

У судове засідання, призначене на 04 грудня 2025 року, ОСОБА_1 та її представник адвокат Майборода Сергій Сергійович не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно у відповідності до приписів статтей 128 та 240 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_1 04 грудня 2025 року звернулась на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 7717/25-вх., відповідно до якої просила подальший розгляд справи за її позовом провести за її відсутності, зазначивши підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надала, однак скористалась правом, наданим частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника адвоката Мякоту Тетяну Миколаївну.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мякота Тетяна Миколаївна у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала, вважала їх такими, що не підлягають задоволенню та вступному слові надала пояснення аналогічні тим, що містяться у відзиві на позовну заяву. Крім того, представник відповідача звернула увагу суду, що на її думку, у даній справі з позовом звернувся неналежний позивач, оскільки на даний час ОСОБА_3 досяг повноліття та саме він повинен був звертатись до суду з позовом, а не його матір. Також адвокат вважала, що надані позивачем докази у вигляді письмових пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є неналежними, оскільки останні ніким не засвідчені у встановленому законом порядку та вказані особи не були попереджені про кримінальну відповідальність. Також неналежними доказами є долучені до позову копії фотографій, оскільки вони не мають інформативного характеру, та копія акту депутата округу № 10 Нововодолазької селищної ради Краєвої Любов Миколаївни від 07 квітня 2017 року, оскільки цей акт не містить реєстраційного номеру.

У судове засідання, призначене на 04 грудня 2025 року, представник ОСОБА_2 адвокат Мякота Тетяна Миколаївна не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно у відповідності до приписів статтей 128 та 240 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_8 04 грудня 2025 року з використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулась на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 7714/25-вх, відповідно до якої просила судове засідання, призначене на 04 грудня 2025 року, провести без участі представника відповідача та без особистої участі відповідача, вказавши, що проти задоволення позовних вимог заперечують у повному обсязі та просять у їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКООМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГУОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ у судове засідання теж не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись завчасно та відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

На адресу суду начальник ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКООМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГУОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ Яна Локойда направила письмові пояснення по справі, що були зареєстровані за вхідним № 466/25-вх. від 27 січня 2025 року, в яким просила розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКООМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГУОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, про встановлення факту батьківства, провести за відсутності представника ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКООМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГУОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 у судове засіданні також не з`явився хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись завчасно та відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_3 07 липня 2025 року звернувся на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 3864/25-вх., відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, розгляд справи провести без його участі.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі , зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки , а також неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (частина 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому відповідно до частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частинах1та 3статті 58Цивільного процесуальногокодексу Українивизначено,що сторона,третя особа,а такожособа,якій закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншоїособи,може братиучасть усудовому процесіособисто (самопредставництво)та (або)через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

В даному випадку учасники справи вважаються таким, що належним чином повідомлені про дату судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи докази.

Крім того, положеннями частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що учасниксправи маєправо заявитиклопотання пророзгляд справиза йоговідсутності.Якщо такеклопотання заявиливсі учасникисправи,судовий розглядсправи здійснюєтьсяна підставінаявних усуду матеріалів. Про наявність такого клопотання у позивача та відповідача, а також третіх осіб, свідчать відповідні заяви, що долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на участь в розгляді справи у суді, підстав для визнання необхідним надання третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, особистих пояснень не має, а позивач та її представник, а також представник відповідача у судовому засіданні їх вже надали, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог за відсутності учасників процесу.

Вислухавши пояснення та доводи позивача й її представника, а також доводи сторони відповідача,здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, що були надані учасниками справи та безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Статтею 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа унормовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24 лютого 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, про що в Книзі реєстрації народжень Відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області 24 лютого 2007 року зроблено відповідний актовий запис № 34. Батьками дитини у вказаному свідоцтві про народження вказано: батько ОСОБА_5 , у графі громадянство прочерк, мати ОСОБА_1 , громадянка України.

Як убачається з копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00020477334, сформованого 03 липня 2018 року о 16 годині 11 хвилин 54 секунди Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області на запит ОСОБА_1 , за параметрами запити: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мається реєстрація актового запису про народження, реєстраційний номер актового запису: 00124198765, зробленого 29 січня 2015 року о 10 годині 59 хвилин 47 секунд реєстратором Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області, який складений 24 лютого 2007 року під № 34 тим же відділом, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зазначенням відомостей про батьків: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_1 , громадянка України. Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Даний факт щодо внесення відомостей в актовий запис № 34 від 24 лютого 2007 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому відомості про батька дитини вказані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України підтверджує у своїх письмових поясненнях й третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ХАРКІВСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКООМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГУОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 01 квітня 2022 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: селище міського типу Нова Водолага Нововодолазький район Харківська область, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 39 років у місті Харкові, про що 01 квітня 2022 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 120.

Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/1073-с/22, складеного 30 березня 2022 року лікарем Комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації Подорожним О. О., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: масивні вогнепальні поранення з залученням кількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені вогнепальною зброєю.

Відповідно висновку експерта № СЕ-19/121-24/34247-БД за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи, складеного 01 січня 2025 року головним судовим експертом сектору молекулярно-генетичних досліджень відділу біологічного та обліку Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ Зюбрій С. О., яка має вищу біологічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення біологічних експертиз за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» та стаж роботи з 2018 року, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, встановлено, що між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічна спорідненість. Ймовірність даної події складає 99,9994 %. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події складає 99,9999997 %.

При цьому із дослідної частини висновку експерта вбачається, що для проведення експертизи був використаний доставлений нарочно в одному паперовому конверті розмірами 161 х 114 мм, з паперу білого кольору, з рукописними пояснення, виконаними барвником синього кольору «2024 Зразок крові від трупа гр-на ОСОБА_4 (тр. № 10-12/1073-с/22) вх № 14/186-с/22 від 25.05.2022 р. в.о. зав. Відділенням ОСОБА_9 підпис» та одним відбитком круглої печатки.

Також позивачем на обґрунтування позовних вимог надано копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Відділом приватизації житлового фонду Нововодолазької селищної ради 30 січня 2007 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на приватній власності із розміром часток 1/1 належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; акт депутата Нововодолазької селищної ради Лиганенка Костянтина Едуардовича, складений 30 січня 2023 року вихідний № А-401, зареєстрований у Нововодолазькій селищній раді Харківського району Харківської області за № 221 від 02 лютого 2023 року, зі змісту якого встановлено, що він складений на предмет підтвердження, що ОСОБА_1 , 1983 року народження (паспорт НОМЕР_4 від 10 червня 2000року) постійно проживала разом однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 1999 року з громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт НОМЕР_5 від 14 червня 2007року), з яким вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, займалися вихованням та утриманням їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , фактично проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Факти викладені в акті підтверджують своїми підписами свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також копії фотознімків, на яких зображені ОСОБА_4 із позивачем та дитиною.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Нововодолазького районного суду Харківської області з заявою про встановлення факту батьківства загиблого ОСОБА_4 в порядку окремого провадження, проте ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 13 січня 2023 року у справі з єдиним унікальним № 631/221/22, заяву ОСОБА_1 , із залученням в якості заінтересованої особи НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ХАРКІВ) про встановлення факту батьківства залишено без розгляду та роз`яснено право звернутись до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, наведеними вище доказами, зокрема, висновком експерта № СЕ-19/121-24/34247-БД за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи від 01 січня 2025 року та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00020477334, сформованого 03 липня 2018 року о 16 годині 11 хвилин 54 секунди Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, доведено, що дійсно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відомості про його батька у відповідному актовому записі про народження внесені на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України й зазначені як « ОСОБА_5 ».

Інші надані позивачем докази, такі як, копії письмових пояснень ОСОБА_6 від 03 лютого 2023 року та ОСОБА_7 від 03 лютого 2023 року, в яких останні підтвердили той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мешкали разом без реєстрації шлюбу та займалась вихованням спільного сина ОСОБА_10 , суд до уваги не бере та вважає їх неналежними доказами, оскільки підписи вказаних осіб в поясненнях не засвідчені в установленому законом порядку, а від їх допиту у суді в якості свідків сторона позивача відмовилась. Також не є належним доказом у справі копія довідки-характеристики щодо ОСОБА_4 , складена депутатом округу № 10 Нововодолазької селищної ради Краєвою Любов Миколаївною від 07 квітня 2017 року, оскільки вона не містить відповідним чином не зареєстрована у Нововодолазькій селищній раді Нововодолазького району Харківської області.

Аналізу іншим письмовим доказам суд не наводить, оскільки такі докази не є належними, тобто не стосуються предмета спору.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормамиКонституції України та Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 року.

Частиною 3 статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положеннями частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина 8 статті 7 Сімейного кодексу України).

Приписами статтей51та52 Конституції України, пунктом 8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод регламентовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приписами частини 1 статті 121 Сімейного кодексу України унормовано, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (стаття 122 Сімейного кодексу України).

Водночас положеннями статті 125 Сімейного кодексу України визначено, що, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, а також за рішенням суду.

У свою чергу приписи частини 1 статті 126 Сімейного кодексу України передбачають, що визначення походження дитини від батька, у разі, якщо жінка та чоловік не перебувають у шлюбі між собою здійснюється за заявою жінки та чоловіка, яка може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 128 Сімейного кодексу Україниза відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 цього Кодексу.

Одночасно із цим, частиною 1 статті 130 Сімейного кодексу України унормовано, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, тобто: при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Також частиною 2 цієї ж статті Сімейного кодексу України визначено, що заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині 3 статті 128 цього кодексу, тобто матір`ю дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї Постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подалі в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрації їх як батьків, суд може вирішувати, зокрема, за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 Сімейного кодексу України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявністьабо відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. Встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 та частина 2 статті 78 Цивільного процесуального кодексу України).

Як визначено у статті 89 наведеного кодифікованого закону Українисуд оцінює доказиза своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраниму справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

У постанові від 18 березня 2020 рокуу справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (пункт 60 постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №291/1352/20 (провадження №61-11047св23)).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

У справі «Міфсуд проти Мальти» (заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) Європейський суд з прав людини повторив, що ДНК-тест це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної, судово-імунологічної або молекулярно-генетичної експертизи.

При проведенні експертних досліджень фахівці, у тому числі експерти, керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно із пунктом 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19) вказав, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

У даній справі за результатами призначеної у відповідності до приписів статтей 103 та 104 Цивільного процесуального кодексу України та проведеної посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/121-24/34247-БД, складений 01 січня 2025 року головним судовим експертом сектору молекулярно-генетичних досліджень відділу біологічного та обліку Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ Зюбрій С. О.) встановлено, що між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічна спорідненість. Ймовірність даної події складає 99,9994 %. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події складає 99,9999997 %.

При цьому зі змісту вказаного висновку вбачається, що для проведення експертизи був використаний зразок крові від трупа громадянина ОСОБА_4 (тр. № 10-12/1073-с/22), а також зразки букального епітелію громадянки ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 , які особисто з`явились до експертної установи. При проведенні експертного дослідження експерт в установленому законом порядку була попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, а отже складений висновок в частині його достовірності жодних сумнівів не викликає. Висновок експерта є чітким і однозначним.

Належних та допустимих доказів наспростуваннякровноїспорідненості загиблого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стороною відповідача у передбаченому статтями 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України порядку суду не надано, а наявність одних лише сумнівів у останніх не є достатньою підставою для неврахування його судом.

Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 та від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Таким чином під час судового розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . У актовому записі про народження дитини № 34, який був складений 24 лютого 2007 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області, відомості про батька були внесені на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. За результатами проведеної експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, в рамках даної справи, експертизи № СЕ-19/121-24/34247-БД від 01 січня 2025 року, ймовірність того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 складає 99,9999997 %.

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то вони стосуються лише обставин нарахування та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 .

Посилання представника відповідача на те, що з даним позовом звернулась до суду неналежний позивач ОСОБА_1 , оскільки дитина ОСОБА_3 досяг повноліття, суд відхиляє з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулась з позовом, що є предметом судового розгляду у 2023 року. На той час ОСОБА_3 тільки виповнилось повних 16 років, тобто останній з урахуванням приписів частини 2 статті 6 Сімейного кодексу України був неповнолітньою дитиною. Свого повноліття ОСОБА_3 досяг лише 26 січні 2025 року, вже під час судового розгляду справи. Навіть на момент проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та складання за її результатами висновку експерта (01 січня 2025) останній також був неповнолітнім.

Як вже зазначалось відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 130 Сімейного кодексу України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Частина 3 статті 128 Сімейного кодексу України визначає наступне: «позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття». Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин саме позивач ОСОБА_1 могла звернутись до суду з позовом про встановлення факту батьківства.

Крім того, факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом та не є підставою для відмови у позові.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23), згідно до якої «якщо право на позов існувало на момент звернення до суду, то спір має бути розглянутий по суті, й подальші описані зміни у спірних відносинах (досягнення дитиною повноліття) не можуть впливати на правовий результат вирішення спору по суті судом.

Також суд звертає увагу на законні очікування як елемент правової визначеності. Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, а також їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Окрім того, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 червня 2022 року у справі № 522/26382/15 наголосив, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Кожна людина, котра намагається встановити своє походження, реалізує життєвий інтерес, який захищається Конвенцією. Цей інтерес полягає в отриманні правдивої інформації, котра може допомогти встановити факт, що торкається важливого аспекту її особистої ідентичності.

Також суд враховує, що у статті 52 Конституції України обумовлено, щодіти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Статтею 8 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Посилання представника відповідача на те, що надані позивачем фотознімки є недостовірними та неналежними доказами, оскільки не містять інформації, яка б підтверджувала факт того, що ОСОБА_4 якимось чином мав відносини до ОСОБА_3 , а тим більше визнавав своє батьківство стосовно нього, суд також відхиляє, оскільки вирішуючи дану справу суд досліджував докази у їх сукупності, що дає підстави вважати, що померлий ОСОБА_4 є біологічним батьком сина позивача.

Доводи представникавідповідача про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства теж є необґрунтованими, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) виклала правову позицію, згідно якої вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, судом встановленимзаконом, який розглядає справи про встановлення факту, зокрема факту батьківства, є саме суд цивільної юрисдикції.

Водночас, є обґрунтованими твердження сторони позивача, що позов про встановлення факту батьківства поданий з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, а саме реалізацією нею права на отримання прізвища батька та соціальних гарантій, пов`язаних із його загибеллю.

Таким чином, встановивши, що на момент народження ОСОБА_3 його батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, відомості про батька зазначені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд доходить до переконання, що ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним (кровним) батьком ОСОБА_3 та обґрунтовано наявні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо встановлення батьківства.

Крім того, статтею 134 Сімейного кодексу України встановлений порядок внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, у якому закріплено, що орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження, на підставі рішення суду.

У абзаці 8 пункту 20 глави І розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 року (із змінами та доповненнями) визначає, що при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Такий порядок встановлений «Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12 січня 2011 року (далі Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання).

Так, відповідно до підпункту 2.13.1 пункту 2.13 розділу ІІ вказаних вище Правил, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 319/1358/16-ц (провадження № 61-3971св19).

При цьому, як визначено у підпунктах 2.16.4 та 2.16.5 пункту 2.16 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. Відомості про усиновлення, скасування усиновлення, визнання усиновлення недійсним, позбавлення та поновлення батьківських прав вносяться до паперового носія актового запису цивільного стану та Державного реєстру актів цивільного стану в день надходження копії відповідного рішення суду до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або в день її пред`явлення особою, зазначеною в рішенні суду, або уповноваженою нею особою.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану й після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається або надсилається для вручення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його проживання свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану (пункти 2.18 та 2.22 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання).

Таким чином, рішення суду про встановлення факту батьківства, яке набрало законної сили, є підставою для здійснення відповідних реєстраційних дій.

Відтак, виходячи з засад свободи у наданні сторонами своїх доказів та у доведеності їх переконливості перед судом, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу в справі окремо, і їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість їх задоволення у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд у відповідності до положень підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішитипитання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуальногокодексу України).

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положеньстатті 141 Цивільного процесуального кодексу Україниз урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не приймається.

На підставівищенаведеного,керуючись статтями7та 8Конвенції проправа дитинивід 20листопада 1989року (зізмінами,схваленими резолюцією50/155Генеральної АсамблеїООН від21грудня 1995року),ратифікованою ПостановоюВерховної РадиУкраїни №789-ХІІвід 27лютого 1991року,статтями 51,52Конституції України, частинами 2 та 3 статті 5, статтями 7, 121, 122, 125 126, 128, 130, 134 135 Сімейного кодексу України, статтями 1 5, 7, 10 13, 17 19, 23, 58. 64, 76 81, 83, 89, 128 131, 133, 137, 141, 206, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харкові, відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: селище Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області.

Внести зміни до актового запису № 34 про народження ОСОБА_3 , складеного 24 лютого 2007 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції, в якому у графі «батько» виключити відомості про ОСОБА_5 та вказати батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, інші відомості залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ХАРКІВСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41404009, адреса місцезнаходження: вулиця Культури, будинок № 2-Б, місто Мерефа, Харківський район, Харківська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний тест рішення складений та підписаний 12 грудня 2025 року.

Суддя Т. М. Трояновська