Рішення від 15.12.2025 по справі 524/8691/24

Справа № 524/8691/24

Провадження №2/524/567/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2025 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Якименко З. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ), в якому просив виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження № 686, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

На обґрунтування позову позивач указував, що сторони перебували у шлюбі, який 25 травня 2010 року було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони деякий час намагалися примиритись і проживали разом, намагаючись відродити сімейні стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька ОСОБА_5 . З часом, почав помічати у поведінці дружини ознаки ухилення від спілкування з ним, від участі у веденні спільного господарства та від формування стабільних сімейних відносин, що проявлялося у систематичних конфліктах та тривалій її відсутності за місцем проживання. Зокрема, неодноразово відповідачка на досить тривалий час залишала його разом з дитиною і не приховувала спілкування з іншими чоловіками. У 2020 році вони прийняли рішення мешкати окремо, оскільки спільне життя налагодити не вдалося. У грудні 2021 року під час проведення ремонту у квартирі, позивач випадково знайшов особисті записники відповідача, в яких остання розписувала подробиці свого особистого життя і спілкування з іншими чоловіками. В одній із таких розповідей остання вказувала, що донька ОСОБА_5 не є його дитиною, а має іншого батька. Вказана обставина спонукала позивача провести відповідне медичне обстеження його і дитини для визначення батьківства. Так, 08 квітня 2022 року він разом із дитиною пройшов відповідний тест на визначення батьківства в медичній установі ДДЦ «Європейська медицина» у місті Кременчуці, результат якого встановив, що вірогідність батьківства дорівнює 0%. У зв`язку з вищевказаними обставинами позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Автозаводський районний суд міста Кременчука ухвалою від 29 серпня 2025 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Ухвалами від 26 листопада 2024 року Автозаводський районний суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у цій справі; задовольнив клопотання представника позивача, призначив у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.

У березні 2025 року на адресу суду повернулася ухвала від 26 листопада 2024 року без виконання у зв`язку неодноразовою неявкою ОСОБА_3 на відбір зразків крові для проведення експертизи.

Ухвалою від 10 березня 2025 року суд поновив провадження у справі.

22 травня 2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука задовольнив клопотання представника відповідача адвоката Склярова М. М. та витребував у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію актового запису про народження Осташко Є. І., повний Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії заяв матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_1 про визнання батьківства щодо ОСОБА_4 .

Витребувані документи надійшли на адресу суду 19 червня 2025 року.

31 липня 2025 року суд за клопотанням представника відповідача адвоката Якименко З. С. витребував у клініки «Генезис Дніпро»: копії документів звернення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до цієї клініки; копію висновку за результатами обстеження цих осіб; копії результатів обстеження ОСОБА_1 щодо репродуктивного стану здоров`я, а саме чоловічого безпліддя; наявну інформацію щодо можливості у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для зачаття дитини або штучного запліднення (ЕКО). Також адвокат долучила до матеріалів справи результати аналізів ОСОБА_1 № 1 від 22 травня 2008 року ТОВ «Медикус», № 1 від 06 лютого 2009 року ТОВ «Європейська медицина», № 1 від 07 березня 2009 року ТОВ «Європейська медицина».

31 липня 2025 року представник відповідача звернулася до суду з клопотанням про призначення судово-медичної експертизи. У цьому клопотанні вказала, що з народження доньки ОСОБА_5 відповідачу було відомо, що він не є її біологічним батьком, оскільки йому був поставлений діагноз - чоловіче безпліддя. Тобто, з 2008 року позивачу відомо про його проблеми зі здоров`ям щодо репродуктивної функції.

Ухвалою від 17 вересня 2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відмовив представнику відповідача адвокату Якименко З. С. у призначенні судово-медичної експертизи у зв`язку з тим, що питання, які відповідач просить поставити на вирішення експерта, не стосуються фактичних даних, що входять до предмету доказування у цій справі, оскільки висновок експерта щодо репродуктивної функції позивача станом на 2008-2012 роки не зможе спростувати/підтвердити обставину обізнаності/необізнаності позивача про особисті діагнози станом на дату народження/зачаття дитини.

18 вересня 2025 року позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи копії: шлюбного договору, записки та довідки № 5 від 12 серпня 2025 року.

24 вересня 2025 року представник відповідача звернулася до суду з заявою про допит позивача як свідка.

25 вересня 2025 року до суду надійшли пояснення від представника відповідача, в яких вона зауважила, що подана представником позивача записка не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки не містить інформації, яка стосується предмета спору, та ідентифікуючих ознак, зокрема, особистого підпису особи, назви, дати її складання; довідка № 5 від 12 серпня 2025 року, видана ТОВ «Медикус», підтверджує, що позивач 18 березня 2008 року був на прийомі у лікаря-уролога, але не містить інформації якого саме лікаря він відвідував, а також відомостей, на підставі яких йому поставлено відповідний діагноз.

Також представник зазначила, що ОСОБА_3 познайомилася з ОСОБА_1 під час роботи у ТОВ «ЄВРОЕКСПРЕС» у 2007 році. Відповідач прийняла пропозицію вийти заміж за позивача, сторони уклали шлюб 02 листопада 2007 року. Позивач та відповідач мріяли про народження дитини, але остання не вагітніла.

06 лютого 2008 року та 07 березня 2008 року подружжя зверталося до лабораторії ТОВ «Європейська медицина», де позивачу було проведено аналіз сім`яної рідини (сперматограма), 22 травня 2008 року ТОВ «Медикус» також здійснило аналіз сім`яної рідини (сперматограму) позивача.

За доводами представника відповідача, аналіз сперми чоловіка є високоінформативним методом дослідження, що дає змогу зробити висновки насамперед про рівень запліднювальної здатності сперми чоловіка; обсяг, колір, рН, в`язкість, швидкість розрідження, кількість сперматозоїдів в 1 мл й у всьому еякуляті, їх рухливість, зміст нормальних форм і з патологією будови, а також наявність лейкоцитів, еритроцитів і слизу - всі ці показники мають прямий стосунок до здатності чоловіка стати батьком. За результатами аналізів було встановлено дуже низьку кількість сперматозоїдів, фактично їх відсутність та порушення їх рухливості, що є ознакою того, що за такими показниками ймовірність природного зачаття практично відсутня.

Представник відповідача зауважила, що результати аналізів може проаналізувати лікар-уролог і зробити висновок щодо наявності чи відсутності проблем з чоловічим здоров`ям. Оскільки суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення медичної експертизи, остання звернулась за онлайн консультацією до лікаря-уролога ОСОБА_6 . Так, для отримання консультації відповідач зареєструвала особистий кабінет на сайті «elikari» та подала аналізи спермограм колишнього чоловіка ОСОБА_1 із проханням прокоментувати подані аналізи. Лікар ОСОБА_6 зробив висновок, що в аналізах від 06 лютого 2008 року та від 07 березня 2008 року сперматозоїдів не виявлено; на той час у пацієнта ( ОСОБА_1 ) діагностовано аспермію.

Представник відповідача додатково пояснила, що у «Вікіпедії» зазначається, що аспермія - захворювання, яке характеризується відсутністю в еякуляті сперматозоїдів та незрілих клітин сперматогенезу; зустрічається приблизно у 2 % чоловіків, котрим поставлено діагноз «безпліддя»; простими словами «відсутність сперматозоїдів». У медичній літературі зазначається, що аспермію вилікувати дуже складно, тому що всі існуючі способи лікування цього захворювання супроводжуються великою протяжністю лікування і є низькоефективні (11-30 %).

Представник відповідача також зазначила, що відповідач із позивачем зверталися у 2008 році у клініку «ГЕНЕЗИС ДНІПРО» (м. Дніпро), де проходили обстеження на предмет можливості штучного запліднення. За результатами обстеження було зроблено висновок про неможливість природного зачаття та штучного запліднення шляхом екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Лікар в клініці запропонував варіант використання донорської сперми для запліднення. Такий вид штучного запліднення використовують за згодою чоловіка та жінки, якщо у чоловіка зовсім немає сперматозоїдів або вони нежиттєздатні. Позивач на таку пропозицію не погодився, донорську сперму використовувати відмовився. Після цього позивач звертався в інші клініки для дослідження стану свого здоров`я, однак результат був аналогічний.

Відповідач стверджує, що позивач за час спільного проживання з 2007 року по 2022 рік не проходив лікування у лікаря-уролога, сторони не використовували запобіжних заходів-контрацептивів для запобігання вагітності. Додатково повідомила, що у позивача від першого шлюбу є син ОСОБА_7 , а після результатів аналізів позивач озвучував сумніви щодо того, чи є ОСОБА_7 його біологічною дитиною.

Пізніше у жовтні 2010 року відповідач дізналася про розірвання шлюбу з позивачем після огляду його паспорту, в якому виявила штамп про розірвання шлюбу; шлюб було розірвано судом без участі відповідача; судові повістки надходили за адресою проживання, але їх отримував позивач. Після цієї події відповідач із позивачем почали проживати окремо. Час від часу вони зустрічалися, спілкувалися, позивач звертався за допомогою в домашніх справах. Так тривало приблизно шість місяців. Позивач запропонував відповідачу знову жити разом. Відповідач повідомила позивачу про свою вагітність, останній був присутній під час пологів 23 травня 2012 року. Особливої любові та турботи до дитини, що проявляється у спільному проведенні часу, позивач не проявляв; він багато часу проводив на роботі, а вдома відпочивав.

У 2022 році стосунки між сторонами змінилися і вони прийняли рішення жити окремо. Відповідач 08 березня 2022 року переїхала з донькою до квартири своєї знайомої. При цьому звертає увагу, що зазначена в позовній заяві інформація про те, що з 2020 року сторони прийняли рішення мешкати окремо не відповідає дійсності, оскільки таке рішення було прийняте у 2022 році. Посилання позивача на те, що в 2021 році під час ремонту в квартирі (без зазначення її адреси) він знайшов особисті записники відповідача, і ніби то в одному із записів зазначалось, що донька ОСОБА_5 не є його дитиною, не відповідає дійсності, оскільки не підтверджене належними та допустимими доказами. Відповідач стверджує, що записників/щоденників про своє життя не вела, своє особисте життя не описувала. У зв`язку зі збройною військовою агресією рф вона з донькою ОСОБА_5 18 квітня 2022 року виїхали за кордон до Республіки Литви. При цьому сам позивач бажав, щоб заради безпеки вона з дитиною виїхали за кордон.

Відповідач стверджує, що позивач також проявляв ініціативу щодо усиновлення дитини в 2020-2021 роках. Відповідач не заперечувала, однак потім відносини погіршились, почалася збройна агресія і плани щодо усиновлення не здійснилися.

Отже, за доводами відповідача, оскільки позивач із 2008 року освідомлений, що не міг мати дітей, то відповідно до частини п`ятої статті 136 СК України він не має права оспорювати своє батьківство.

До своїх пояснень адвокат Якименко З. С. долучила висновок лікаря-уролога ОСОБА_6 та документи, що підтверджують його спеціальність та кваліфікацію, а також знімки екрану особистого кабінету ОСОБА_3 на сайті «elikari».

25 вересня 2025 року суд закрив провадження у справі та призначив слухання для розгляду справи по суті, задовольнив клопотання представника відповідача про допит позивача в якості свідка, долучив до матеріалів справи пояснення з додатками від 25 вересня 2025 року; задовольнив клопотання представника позивача про виклик та допит свідків, повторно витребував копії документів від клініки «Генезис Дніпро».

06 листопада 2025 року на адресу суду надійшов лист ТОВ «Сансер», з якого вбачається, що клініка «Генезис Дніпро» не є самостійною юридичною особою, а є лише торгівельної маркою. ТОВ «ЕСІД ДНІПРО-IVF», яке використовувало цю торгівельну марку, припинило свою діяльність. У документів, які витребує суд, визначений строк зберігання 5 років після останнього внесення запису. Отже, витребувані судом документи вже знищені.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, виходить із наступного.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд встановив, що 25 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано шлюб, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 206, та підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 25 травня 2010 року Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком вказаний ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_3 , про що складено актовий запис № 686 та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області.

З наданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області актового запису про народження № 686 від 22 червня 2012 року вбачається, що підставою запису відомостей про батька ОСОБА_4 є заява матері та батька дитини про визнання батьківства від 22 червня 2012 року, вх. № 94/04-45.

У повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_4 зазначено, що державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України; відомості про заявника: ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 ; ОСОБА_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 .

Відповідно до результатів «звіту тесту ДНК на батьківство», долученого ОСОБА_1 до матеріалів позовної заяви, вірогідність батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_4 дорівнює 0%.

Із долученої відповідачем медичної документації вбачається, що ОСОБА_1 здійснив здачу біологічного зразка сім`яної рідини для проведення лабораторного дослідження, видача результатів яких датована 22 травня 2008 року ТОВ «Медикус», 06 лютого 2009 року та 07 березня 2009 року ТОВ «Європейська медицина»; у цих результатах наведена інформація щодо мікроскопічного дослідження, зокрема, зазначено щодо малої кількості сперматозоїдів, рекомендовано консультацію уролога та повторні аналізи.

На думку відповідача, на підставі результатів таких аналізів спеціаліст у галузі медицини може зробити висновок про діагноз - чоловіче безпліддя. Надаючи ці результати аналізів, ОСОБА_3 додатково зазначила, що під час спільного проживання із ОСОБА_1 вони планували народження спільної дитини, у зв`язку з чим зверталися за послугами до клініки «Генезис Дніпро», де проходили обстеження репродуктивного здоров`я та розглядали можливість штучного запліднення (ЕКО). Також позивач проходив обстеження у 2008 році та 2009 році у ТОВ «Медикус» (аналіз сім`яної рідини/спермо грама), двічі у ТОВ «Європейська медицина» (аналіз сім`яної рідини/спермо грама). При цьому, за доводами відповідача, позивачу було діагностовано чоловіче безпліддя, зокрема, в клініці «Генезис Дніпро» їм пояснили, що вони не можуть мати дітей, у тому числі шляхом штучного запліднення. На обґрунтування зазначеного надала суду медичну документацію.

Водночас за наданою ТОВ «ЕСІД ДНІПРО-IVF» інформацією медична документація за зверненнями у 2008 та 2009 роках до клініки «Генезис Дніпро» вже знищена за строком зберігання.

Із доданого представником позивача копії шлюбного договору, укладеного сторонами 02 листопада 2007 року, зокрема вбачається, що у випадку розірвання шлюбу ОСОБА_1 зобов`язався забезпечити дружину з дитиною однокімнатною квартирою, а за наявності двох дітей - двокімнатною квартирою.

Зі змісту доданої копії записки вбачається перелік певних бажань, зокрема, представник позивача у судовому засіданні акцентувала увагу на двох останніх із них, а саме: отримати спадщину та гроші від ОСОБА_8 ; поховати ОСОБА_8 в цьому році.

У наданій копії довідки від 12 серпня 2025 року № 5, виданій ТОВ «Медикус», зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18 березня 2008 року знаходився на прийомі у лікаря уролога, за результатами якого йому призначено амбулаторне лікування; діагноз - хр. холецистит у стадії ремісії; з метою обстеження репродуктивного здоров`я ОСОБА_1 протягом 2008 - 2011 років не звертався; діагноз чоловіче безпліддя не встановлювався.

З доданої представником відповідача рекомендації лікаря уролога від 22 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 звернулась на консультацію із аналізами колишнього чоловіка з проханням прокоментувати їх; за висновками лікаря уролога у наданих аналізах від 06 лютого 2008 року та 07 березня 2008 року сперматозоїдів не виявлено; виходячи з наданих даних у пацієнта на той час діагностовано аспермію.

У судовому засіданні позивач та його представник додатково пояснили, що на момент реєстрації та внесення відомостей щодо свого батьківства він був впевнений, що ОСОБА_4 є його біологічною донькою, а про те, що вона такою не являється достеменно дізнався лише, отримавши у 2022 році результат тесту ДНК. З цього ж моменту і припинив спілкування з дитиною. При цьому зауважив, що для нього принциповим було питання реєстрації саме власної дитини, тому якби такі обставини були йому відомі на момент здійснення реєстрації, він би не надав своєї згоди. Такі дії ОСОБА_3 розцінює як прагнення збагатитися, отримавши за допомогою дитини спадщину після його смерті, про що і зазначила у своїй записці.

Його представник звернула увагу на суперечливу поведінку відповідача, яка спочатку заявила клопотання про зупинення провадження у цій справі, потім не з`явилася для виконання вимог ухвали суду для проведення генетичної експертизи, а згодом зайняла позицію про обізнаність позивача щодо справжнього батьківства її дитини.

Представник відповідача не погодилася з такими твердженнями та зазначила, що інформація про те, що ОСОБА_4 не є біологічною дитиною ОСОБА_1 була відома останньому на момент проведення реєстрації та внесення запису про його батьківство, тому останній в силу вимог частини п`ятої статті 136 СК України позбавлений права на його оспорення. Про таку обізнаність свідчать результати аналізів та консультацій у відповідних клініках, за висновками яких у ОСОБА_1 відсутня здатність навіть до штучного запліднення, можливий лише варіант із використанням донорського матеріалу. Наведене, на думку відповідача та її представника, свідчить про обізнаність щодо стану свого репродуктивного здоров`я, тобто відсутності можливості мати власних дітей. За твердженнями відповідача, позивач необхідного для усунення наведеної проблеми лікування не проходив, тому на момент здійснення реєстрації свого батьківства знав, що не є біологічним батьком дитини. Наведене, на думку відповідача, підтверджується також висновком лікаря-уролога ОСОБА_6 , яким у 2025 році на підставі результатів аналізів ОСОБА_1 за 2008 та 2009 роки діагностовано останньому аспермію.

Також представник відповідача зазначила, що посилання позивача на бажання відповідача збагатитися за його рахунок та ведення нею щоденників та записів щодо свого особистого життя не відповідає дійсності.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що знає позивача з дитинства, є його бізнес-партнером, окрім того підтримує з ним дружні стосунки, у тому числі, впродовж 2008-2022 років; йому відомо, що ОСОБА_1 завжди прагнув мати власних дітей, тому коли дізнався про вагітність ОСОБА_3 погодився на одруження з нею, однак ця дитина не була народжена. Пізніше сторони розлучилися, але згодом почали знову спільно проживати, і від позивача йому стало відомо про наступну вагітність ОСОБА_3 , який був дуже радий з цього приводу. При цьому, відповідаючи на запитання представника позивача, свідок повідомив, що щодо діагнозу у ОСОБА_1 - чоловіче безпліддя йому нічого не відомо; жодних сумнівів до 2022 року щодо того, що ОСОБА_5 його дитина ніколи не висловлював, увесь цей час відносився до неї як до рідної, зокрема, забезпечував, виконував батьківські обов`язки та проводив із нею час; коли дізнався про зраду дружини, пройшов із дитиною ДНК тестування, а після отриманих результатів попросив відповідача та дитину залишити місце їх спільного проживання; на його думку, ОСОБА_10 не зміг би визнати себе батьком нерідної дитини, оскільки мав принципову позицію щодо цього, зокрема, нерідному сину у попередньому шлюбі не дозволяв називати себе батьком. Відповідаючи на запитання представника відповідача, свідок зауважив, що детально з ОСОБА_1 вони не обговорювали інтимне життя останнього; стосунки між сторонами під час вагітності ОСОБА_3 були цілком нормальні, після народження дитини вони продовжували сімейні відносини, хоча вже шлюб було розірвано; ці стосунки особисто він не сприймав позитивно, але відносився до ОСОБА_3 з повагою; сторони проживали разом до 2022 роки; щодо проблем у позивача із зачаттям власної дитини та звернення за медичною допомогою з цього приводу йому не відомо; до ОСОБА_5 позивач ставився як до рідної дитини, вперше дізнався, що він не є її біологічним батьком після проходження ДНК тестування; інформація щодо подання цього позову йому була відома від ОСОБА_10 .

За поясненнями свідка ОСОБА_11 , він має дружні відносини з ОСОБА_10 , який ОСОБА_5 вважав своєю рідною дитиною, коли вона народилася, то тішився, що у нього з`явилася спадкоємиця, називав її «рідна кровинка», але коли дізнався, що це не так, то дуже засмутився. Відповідаючи на запитання представника позивача, свідок пояснив, що спілкується з позивачем близько 25 років, про вагітність ОСОБА_3 йому радісно повідомив сам ОСОБА_1 ; сумнівів щодо свого батьківства останній не мав, оскільки дитина була зовнішньо на нього схожа; ОСОБА_10 розмежовував ставлення до прийомного сина ОСОБА_12 та до ОСОБА_5 , акцентуючи, що остання є його «кровинка»; про те, що дитина не є його рідною повідомив йому незадовго до війни. Відповідаючи на запитання представника відповідача, свідок зазначив, що відвідував родину за місцем їх проживання, знає ОСОБА_3 як другу дружину ОСОБА_1 ; щодо звернень позивача до клініки «Генезис Дніпро» йому не відомо, про бажання родини всиновити дитину останній йому також не повідомляв; вперше почав говорити, що ОСОБА_5 не є його рідною дитиною під час війни; щодо наміру звернутися з цим позовом до суду йому не повідомляв.

Допитай як свідок позивач, відповідаючи на запитання представника відповідача, повідомив, що сторони у 2008 році зверталися до клініки, він здавав аналізи та спілкувався щодо їх результатів з лікарем, який повідомив про те, що у нього мало «живих сперматозоїдів», тому запропонував скористатися штучним заплідненням, зокрема, з використанням донорської сперми, чи пропонував варіант лікування не пам`ятає; жодного діагнозу лікар йому не озвучував; від використання донорської сперми він відмовився, адже хотів використовувати саме свої матеріали для запліднення; під час вагітності, після народження дитини, а також під час реєстрації її народження ОСОБА_3 запевняла його, що саме він є біологічним батьком дитини, підстав сумніватися у цьому він не мав, адже остання стверджувала, що у відносинах з іншими чоловіками не перебувала, окрім того, дитина була дійсно на нього схожа; до отримання результатів ДНК тесту вважав себе біологічним батьком дитини, відносився до Єлизавети як до рідної дитини, але наразі жодних стосунків із нею не підтримує, почуття до неї зникли. Відповідаючи на запитання представника позивача, ОСОБА_1 повідомив, що в останнє спілкувався з Єлизаветою до отримання результатів ДНК тестування навесні 2022 року, дитина також перестала проявляти до нього інтерес, наміру продовжувати підтримувати з нею відносини він не має; діагнозу безпліддя за результатами обстеження йому не встановлено, жоден лікар йому не повідомляв щодо відсутності можливості мати власних дітей без допомоги засобів репродуктивної медицини; після отримання лікарських консультацій він змінив спосіб життя, зокрема, покинув палити; на момент реєстрації народження дитини сумнівів щодо свого батьківства не мав, підозри з`явилися лише наприкінці 2021 року коли дізнався про подружню зраду, що і стало приводом для проведення ДНК тестування.

Досліджуючи у судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, представник відповідача зауважила, що умови шлюбного договору поширюються лише на шлюбні відносини, однак шлюб вже розірвано; додана до матеріалів справи записка не має доказового значення, оскільки не містить належних реквізитів та інформації, яка б дозволяла ідентифікувати її автора; відповідач самостійно звернулася за консультацією до лікаря уролога на підставі аналізів позивача, які вона мала у розпорядженні, оскільки суд відмовив їй у задоволенні такого клопотання.

Водночас представник позивача звернула увагу на те, що з наявних у матеріалах лікарських документів не вбачається встановленого позивачу діагнозу безпліддя; оригінал записки міститься у матеріалах іншої цивільної справи, під час розгляду якої сама ОСОБА_3 визнала, що вона належить їй; результати консультації лікаря уролога, отримані відповідачем на підставі результатів аналізів позивача, є недопустимими доказами, отриманими з порушенням, зокрема, без згоди позивача, а їх висновки не мають ретроспективної сили щодо дійсного репродуктивного стану здоров`я позивача на момент зачаття дитини.

Після дослідження наявних у матеріалах справи письмових доказів суд вирішив перейти до стадії судових дебатів, однак представник відповідача заявила, що їй необхідний додатковий час для підготовки виступу на цій стадії. Представник позивача категорично заперечувала, пославшись на те, що у цьому судовому засіданні були досліджені лише наявні в матеріалах справи докази, представник відповідача мала достатньо часу для ознайомлення з ними, нових матеріалів не надходило, нові невідомі представнику відповідача обставини у цьому судовому засіданні не досліджувалися, представник відповідача була присутня у всіх попередніх судових засіданнях, у тому числі, і під час допиту свідків, зі свідченнями яких вона могла додатково ознайомитися у разі потреби. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та надав слово учасникам для виступу у судових дебатах.

Виступаючи в судових дебатах, позивач та його представник просили позов задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не є його біологічною дитиною; доказів про те, що на момент реєстрації її народження він знав про те, що не є її біологічним батьком матеріали справи не містять; зв`язок із дитиною вже втрачено, дитина також не проявляє інтересу до спілкування з ним; спроби відповідача довести наявність проблем зі здоров`ям у позивача не підтверджує його обізнаність про те, що він знав, що не є біологічним батьком дитини на момент реєстрації її народження.

Представник відповідача, посилаючись на доведеність належними та допустимим доказами безпідставності заявлених позовних вимог, першочергову мету охорону дитинства, просила відмовити у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 136 СК України. При цьому просила врахувати результати аналізів сім`яної рідини ОСОБА_1 , висновок лікаря уролога ОСОБА_6 , який на підставі результатів аналізів від 06 лютого 2008 року та від 07 березня 2008 року діагностував ОСОБА_1 аспермію, а також свідчення самого позивача, який повідомив, що після проходження певних медичних обстежень лікар пропонував сторонам варіант запліднення з використанням донорської сперми. Наведене, за її доводами, підтверджує, що позивач був обізнаний зі станом свого здоров`я, зокрема, щодо відсутності можливості мати своїх дітей. Окрім того, після отримання результатів аналізів у нього виникли також сумніви щодо свого батьківства стосовно інших своїх дітей. Також зауважила, що актовий запис про народження ОСОБА_5 здійснено за заявою обох батьків; допитані в судовому засіданні свідки надали лише загальні пояснення, які не стосуються предмету спору. Діагностоване позивачу безпліддя, відсутність його належного лікування, зокрема, за її твердженнями, практична невиліковність такого діагнозу, дає підстави для висновку про обізнаність позивача на момент реєстрації себе батьком ОСОБА_4 , що остання не є його біологічною дитиною.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перш статті 18 СК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частини п`ята статті 136 СК України).

У частині п`ятій статті 136 СК закріплене правило, згідно з яким, якщо особа визнала своє батьківство, завідомо знаючи, що вона не є батьком дитини, то оспорювати такий запис вона не може, оскільки ніякого порушення її прав не було - подаючи заяву про визнання свого батьківства, вона сама бажала, щоб такий запис був здійснений органами РАЦС.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Разом із тим законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19) зазначено, що: «при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави під час судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати».

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22), від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 (касаційне провадження № 61-13452св19), від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20 (касаційне провадження № 61-17337св20).

Суд встановив, що державна реєстрація народження ОСОБА_4 проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України за заявами обох батьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

За результатами ДНК тестування вірогідність батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_4 дорівнює 0%.

При цьому ОСОБА_3 не заперечує, що ОСОБА_4 не має кровного споріднення (не є біологічною дитиною) ОСОБА_1 .

Таким чином, під час розгляду цієї справи необхідно встановити, чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є її біологічним батьком, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. При цьому тягар доведення зазначеного покладається на відповідача у справі.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що дізнався про те, що ОСОБА_4 не є його біологічною дитиною після проведення ДНК тестування у 2022 році.

Водночас відповідач стверджувала, що під час реєстрації себе батьком дитини, позивач знав, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 .

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на результати аналізів сім`яної рідини ОСОБА_1 за 2008 та 2009 роки, висновок лікаря уролога ОСОБА_6 , який на підставі цих результатів діагностував у 2025 році ОСОБА_1 аспермію, а також свідчення самого позивача, який повідомив, що після проходження певних медичних обстежень лікар пропонував сторонам варіант запліднення з використанням донорської сперми.

Суд критично оцінює доводи відповідача та її представника про те, що позивачу, зокрема, на момент зачаття ОСОБА_4 , було встановлено діагноз безпліддя, у тому числі, на підставі результатів аналізів за 2008 та 2009 років, а також, що на час реєстрації себе батьком дитини він знав, що вона не є його біологічною дитиною, оскільки мав усвідомлювати, що не може мати власних дітей.

Так, обставини щодо звернення до лікарів сторони не заперечують.

Однак пропозиції лікарів щодо альтернативних способів зачаття дитини не можуть беззаперечно свідчити про наявність у позивача такого діагнозу як безпліддя, зокрема, доказів встановлення такого діагнозу станом на 2011 рік матеріали справи не містять.

Окрім того, можливі порушення репродуктивних функцій у позивача у 2008-2009 роках не є доказом наявності відповідних порушень на момент зачаття дитини у 2011 році, а його обізнаність про проблеми зі станом здоров`я не спростовує наявності об`єктивних підстав вважати себе батьком дитини.

Так, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, не застосовуючи засоби контрацептивів, прагнучи мати власних дітей, позивач міг мати дійсні сподівання та бути переконаним щодо свого батьківства. Наведене також узгоджується зі свідченнями свідків, які пояснили, що для позивача завжди принциповим було питання чіткого розмежування у власному сприйнятті рідних та прийомних дітей.

Ураховуючи наведене, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач при реєстрації себе батьком дитини знав, що він не є її біологічним батьком чи за обставинами справи не міг цього не знати.

Доводи відповідача не підтверджені жодними іншими доказами та не можуть підтверджувати факту обізнаності позивача на момент реєстрації себе батьком про те, що ОСОБА_4 не є його біологічною дитиною.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи доведено факт відсутності кровного споріднення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та не спростовано необізнаності позивача під час реєстрації дитини, що він не є її біологічним батьком, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та виключення відомостей про позивача, як батька дитини, з актового запису про її народження.

При цьому суд враховує практику ЄСПЛ, який визнає існування сімейного життя з урахуванням біологічного та фактичного сімейного зв`язку.

Так, важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись (Marckx проти Бельгії, § 31), а члени сім`ї могли спілкуватись одне з одним (Olsson проти Швеції (no. 1), § 59). Поняття сімейного життя є автономним (Marckx проти Бельгії, § 31). Відповідь на питання, існує чи ні «сімейне життя», залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків (Paradiso і Campanelli проти Італії [ВП], § 140).

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що врахування інтересів дитини може і має здійснюватися винятково у тому випадку, коли встановлені ознаки сімейного життя. За умови відсутності таких критеріїв особа, яка оспорює батьківство, має право на відповідний захист своїх прав.

Отже, ураховуючи відсутність будь-якого біологічного зв`язку дитини та батька, втрату зв`язку між цими особами з 2022 року, немає умов, які дозволяли б зробити висновок про наявність de facto сімейного життя між дитиною і позивачем, а тому він має право на захист своїх прав, що в цьому випадку не суперечить інтересам дитини.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 344/1962/19 (провадження № 61-3085св22).

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька.

Виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження № 686, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Т. М. Ковальчук