Постанова від 04.12.2025 по справі 909/319/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2025 р. Справа №909/319/25 (909/575/25)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді (доповідача)МАТУЩАКА О. І

суддівСКРИПЧУК О. С.

КРАВЧУК Н. М.

за участю секретаря судового засідання ТЕЛИНЬКО Я.П.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (вх. ЗАГС №01-05/2557/25 від 20.08.2025)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 30.07.2025 (суддя Рочняк О.В.)

у справі№909/319/25 (909/575/25)

за позовомДочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", м. Івано-Франківськ

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область

простягнення 4 369 834, 18 грн заборгованості та зобов`язання повернути нерухоме майно

в межах справи№909/319/25

за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТК Групп", м. Київ

про банкрутствоДочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", м. Івано-Франківськ

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 06.05.2025 відкрив провадження у справі про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі; ввів процедуру розпорядження майном боржника та призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича.

До Господарського суду Івано-Франківської області звернулося ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в межах справи про банкрутство із позовом до ТОВ ПБС про стягнення 4 369 834, 18 грн заборгованості, з яких: 1 804 179, 03 грн основного боргу за договором оренди нерухомого майна №12/01/2023 від 10.01.2023, 63 880, 56 грн 3 % річних, 220 727, 59 грн інфляційних втрат, 695 890, 56 грн пені, 1 585 156, 44 грн неустойки в розмірі подвійної плати за найм за час прострочення обов`язку з повернення майна, а також зобов`язання повернути нерухоме майно, а саме: побутове приміщення у будівлі прохідної (літ. А), загальною площею 46,02 м2; пилораму (літ В), загальною площею 82,4 м2; автогаражі (літ Г), загальною площею 852,3 м2; площадку з гравійним покриттям, загальною площею 5400,0 м2 та естакаду, які знаходиться за адресою: вул. Кобилянської, 3 А, м. Яремче Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, оскільки відповідач не сплачував орендну плату за користування орендованим нерухомим майном, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1 804 179, 03 грн. З огляду на те, що відповідач систематично не сплачував орендну плату, позивач на підставі п. 10.8 договору направив відповідачу вимогу про дострокове розірвання договору оренди. Враховуючи, що відповідач не повернув орендоване майно після припинення дії договору внаслідок його розірвання в односторонньому порядку, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України позивач нарахував йому неустойку в розмірі 1 585 156, 44 грн, а за прострочення виконання грошового зобов`язання - нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Також у зв`язку з припиненням дії договору оренди №12/01/23 від 10.01.2023 позивач просив суд зобов`язати відповідача повернути орендоване нерухоме майно.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 30.07.2025 у справі №909/319/25 (909/575/25) позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "ПБС" на користь ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" 2 388 106, 68 заборгованості, з яких: 1 042 181,60 грн заборгованості з орендної плати, 318 264, 84 грн пені, 57 956, 65 грн 3% річних, 206 776, 76 грн інфляційних втрат та 762 927, 43 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати, а також 44 053, 99 грн судового збору. Зобов`язав ТОВ "ПБС" повернути ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" нерухоме майно, а саме: побутове приміщення у будівлі прохідної (літ. А), загальною площею 46,02 м2; пилораму (літ В), загальною площею 82,4 м2; автогаражі (літ Г), загальною площею 852,3 м2; площадку з гравійним покриттям, загальною площею 5400,0 м2 та естакаду, які знаходиться за адресою: вул. Кобилянської, 3 А, м. Яремче Надвірнянського району Івано-Франківської області. В решті позову відмовив.

Суд першої інстанції, дослідивши подані сторонами докази, встановив, що відповідач порушив умови договору оренди, оскільки не виконував обов`язок зі сплати орендної плати, а після припинення договору з 18.10.2024 не повернув орендоване майно. Право позивача на одностороннє розірвання договору було реалізоване відповідно до його умов та вимог законодавства.

Суд вказав на можливість стягнення орендної плати лише за період дії договору. Відтак вимагати стягнення орендної плати за період після 18.10.2024 як плату за правомірне користування вже не можна, бо користування стає неправомірним, а правовідносини переходять у охоронні. Тому частину заявленого боргу з орендної плати суд визнав необґрунтованою та відмовив у цій частині. Натомість суд зазначив, що належним способом захисту за неповернення майна є неустойка за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) (у розмірі подвійної плати за найм за час прострочення), тому суд перерахував заявлену позивачем неустойку і стягнув її в межах спеціальної норми ст. 785 ЦК України у розмірі, який визначив за власним перерахунком.

Здійснивши перерахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат дійшов висновку про обґрунтованість таких в іншому розмірі, ніж заявлено позивачем, оскільки на неустойку (як окрему міру відповідальності) інфляція та 3% річних не нараховуються.

У частині вимоги про повернення майна суд виходив з того, що після припинення договору у відповідача виник обов`язок негайно повернути річ наймодавцю (ст. 785 ЦК України), а оскільки майно фактично не повернуте, то зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ "ПБС" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.07.2025 у цій справі та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, на думку скаржника, рішення Господарського суду Івано-Франківської області ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з`ясування обставин справи.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу рішення неналежні та недопустимі докази, не перевірив правильність визначення розміру заборгованості та штрафних санкцій, а також безпідставно визнав доведеними позовні вимоги. На думку апелянта, позивач не надав належних доказів надання орендних послуг, зокрема підписаних сторонами актів постачання послуг та доказів направлення відповідачу рахунків на оплату, що, на переконання скаржника, виключає можливість стягнення орендної плати, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм Цивільного та Господарського кодексів України при вирішенні спору, що призвело до помилкових висновків про наявність у відповідача заборгованості та підстав для застосування відповідальності.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач 06.10.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Покликається на те, що

рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом обставин справи.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, належно оцінив докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача заборгованості. Факт передачі майна в оренду підтверджений актом приймання-передачі, а обов`язок сплати орендної плати виникає з самого договору та фактичного користування майном, незалежно від наявності підписаних актів чи рахунків, що відповідає усталеним правовим висновкам Верховного Суду.

Також у відзиві вказує на те, що відповідач не скористався правом подати відзив у суді першої інстанції та не надав доказів сплати або повернення майна, а тому несе ризик настання наслідків своєї процесуальної поведінки. Нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат і неустойки здійснено відповідно до вимог ЦК України, а застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України судом першої інстанції є правильним.

З огляду на це, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, такою, що спрямована на уникнення виконання зобов`язань та затягування процесу, а тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

04.12.2025 в судове засідання представники сторін не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Вказане підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 14.11.2025 про призначення справи до розгляду) до електронного кабінету сторін.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи.

Фактичні обставини справи.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.01.2023 між ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" (орендодавець) та ТОВ "ПБС" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №12/01/23, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає в строкове платне користування наступне нерухоме майно, що обліковується на балансі філії "Богородчанської ДЕД" ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 30.11.2022 і становить 3 912 510 грн, а саме:

- побутове приміщення у будівлі прохідної (літ. А), загальною площею 46,02 м2, що знаходиться за адресою: м. Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, вул. Кобилянської, 3 А, вартістю 254 443 грн;

- пилораму (літ В), загальною площею 82,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, вул. Кобилянської, 3 А, вартістю 187 189 грн;

- автогаражі (літ Г), загальною площею 852,3 м2, що знаходиться за адресою: м. Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, вул. Кобилянської, 3 А, вартістю 1 747 138 грн;

- естакаду, що знаходиться за адресою: м. Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, вул. Кобилянської, 3 А, вартістю 96 770 грн;

- площадку з гравійним покриттям, загальною площею 5400,0 м2, що знаходиться за адресою: м. Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, вул. Кобилянської, 3 А, вартістю 1 626 970 грн.

Згідно з п.2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі після внесення гарантійного платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, згідно з актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

За змістом п. 2.5 договору, для забезпечення виконання даного договору сторони встановлюють такий вид забезпечення як гарантійний платіж. Гарантійним платежем за цим договором є грошова сума у розмірі місячної орендної плати, що становить 98 497, 44 грн без ПДВ.

Гарантійний платіж перераховується орендарем на банківський рахунок орендодавця в день укладення даного договору. Неперерахування гарантійного платежу в повному обсязі в день укладення даного договору є порушенням умов даного договору.

В п. 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 30%, і становить за базовий місяць розрахунку листопад 2022 року - 98 497, 44 грн без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа місяця, наступного за базовим, до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків. Рахунок на оплату направляється орендарю на електронну адресу зазначену в розділі 11 договору або поштовим відправленням на юридичну адресу орендаря.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК «Автомобільні дороги України".

Орендар здійснює попередню оплату за кожний наступний місяць оренди в розмірі оплати за базовий місяць розрахунку, не пізніше п`ятого числа місяця за який здійснюється попередня оплата. Протягом 5 днів з моменту надходження рахунку від Орендодавця (з коригуванням орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць) орендар сплачує різницю між розміром оренди зазначеної в рахунку та розміром оплати за базовий місяць розрахунку.

У випадку, якщо правовідносини між сторонами виникли до юридичного оформлення договору, орендар сплачує орендну плату з дати виникнення правовідносин до дати укладення договору за ціною першого місяця оренди на підставі рахунків направлених орендодавцем, не пізніше 30-ти календарних днів з моменту підписання договору частково або одним платежем.

Згідно з п. 3.4 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Відповідно до п. 4.5. договору, у 5-ти денний термін з моменту надходження акту постачання послуг із оренди майна орендар зобов`язаний підписати такий акт та повернути орендодавцю. У випадку якщо орендар не повернув підписаний акт постачання послуг із оренди майна, такий акт постачання послуг із оренди майна вважається підписаним та прийнятим орендарем, а послуги такими, що надані належним чином.

За змістом п. 6.1 договору, орендодавець зобов`язаний своєчасно передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором і є його невід`ємною частиною.

В п. 6.3 договору визначено, що орендодавець зобов`язаний повідомити орендаря про відмову в пролонгації договору або дострокове його розірвання письмово або на електронну адресу зазначену в договорі за 15 днів до закінчення терміну дії договору або до моменту його розірвання.

Згідно з п. 8.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену договором та чинним законодавством України.

У разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання, платежів передбачених пунктами 4.13, 4.14, 4.16, 4.19, 4.21 та інших платежів, обумовлених у тому числі і додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати). Сторони погодили що, даним договором продовжують строки встановлені законом нарахування пені та звернення до суду за її стягненням до 3 років (п. 8.3 договору).

Відповідно до п. 8.7 договору, у випадку неповернення орендованого майна орендодавцеві в разі припинення дії договору, орендар сплачує неустойку в розмірі 20% відсотків від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов`язку з повернення майна. Орендар сплачує неустойку в строк до повернення орендованого майна.

За змістом п. 10.1 договору, договір укладено строком до 10.06.2023, договір набирає чинності 01.10.2022 і діє до 10.06.2023. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з п. 10.4 договору, зміни і доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін та оформлюються додатковими угодами і вступають в силу з моменту їх укладення, за винятком випадків, передбачених цим договором.

В п. 10.8 договору сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця в разі порушення провадження справи про банкрутство орендаря, а також якщо орендар, зокрема, систематично порушує термін здійснення будь-яких платежів за цим договором.

Окрім підстав для дострокового розірвання договору, передбачених даним пунктом договору, сторони погоджуються, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар порушує умови даного договору.

Порядок розірвання договору з ініціативи орендодавця: у випадку прийняття рішення про розірвання договору, орендодавець письмово повідомляє про це орендаря за 15 днів до розірвання договору. Договір в такому випадку припиняє свою дію на шістнадцятий день з моменту направлення орендареві відповідного повідомлення.

З моменту повідомлення про розірвання договору орендар зобов`язується протягом 15 днів звільнити орендоване майно від речей орендаря. Орендар свідчить, що орендодавець має право та повноваження розпорядитися на власний розсуд речами орендаря, залишеними орендарем після припинення договору, зокрема, але не виключно, звільнити орендоване майно від речей, що належать орендарю та знаходяться на території орендованого майна (об`єкта оренди), та/або відчужити речі орендаря.

11.01.2023 сторони підписали акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв таке майно:

- побутове приміщення у будівлі прохідної (літ. А), площею 46,02 м2, вартістю 254 443 грн;

- пилораму (літ В), площею 82,4 м2,вартістю 187 189 грн;

- автогаражі (літ Г), площею 852,3 м2,вартістю 1 747 138 грн;

- естакаду (літ І), вартістю 96 770 грн;

- площадку з гравійним покриттям, площею 5400,0 м2,вартістю 1 626 970 грн.

05.06.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023, згідно з якою сторони внесли зміни та доповнення в п. 10.1.1 та виклали його в такій редакції: "У разі існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторони погодили, що строк дії договору продовжується на строк протягом якого діяли форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) на підставі даного пункту без укладення будь-яких додаткових угод.

Відповідно до актів надання послуг №1 від 16.01.2023 на суму 355 418 грн 16 коп., №25 від 31.01.2023 на суму 119 976 грн 50 коп., №102 від 28.02.2023 на суму 119 857 грн 48 коп., №151 від 31.03.2023 на суму 121 655 грн 34 коп., №212 від 30.04.2023 на 121 898 грн 65 коп., №265 від 31.05.2023 на суму 122 508 грн 14 коп., №361 від 30.06.2023 на суму 123 488 грн 21 коп., №415 від 31.07.2023 на суму 122 747 грн 27 коп., №470 від 31.08.2023 на суму 121 028 грн 81 коп., №525 від 30.09.2023 на суму 121 633 грн 96 коп., №597 від 31.10.2023 на суму 122 607 грн 02 грн., №642 від 30.11.2023 на суму 123 220 грн 06 коп., №935 від 31.12.2023 на суму 124 082 грн 59 коп., №53 від 31.01.2024 на суму 124 578 грн 92 коп., №140 від 29.02.2024 на суму 124 952 грн 66 коп., №329 від 31.03.2024 на суму 125 577 грн 42 коп., №330 від 30.04.2024 на суму 125 828 грн 57 коп., №331 від 31.05.2024 на суму 126 583 грн 54 коп., №332 від 30.06.2024 на суму 129 368 грн 38 коп., №505 від 31.07.2024 на суму 129 368 грн 00 коп., №604 від 31.08.2024 на суму 130 144 грн 21 коп., №690 від 30.09.2024 на суму 132 096 грн 37 коп., №784 від 31.10.2024 на суму 134 474 грн 10 коп., №858 від 30.11.2024 на суму 137 029 грн 10 коп., №964 від 31.12.2024 на суму 138 947 грн 51 коп., №44 від 31.01.2025 на суму 140 614 грн 88 коп., №118 від 28.02.2025 на суму 141 739 грн 80 коп. та №207 від 31.03.2025 на суму 143 865 грн 90 коп., загальний розмір орендної плати за період з 11.01.2023 по 31.03.2025 становить 3 805 321, 55 грн.

Орендар виконав зобов`язання щодо сплати орендної плати лише частково - в розмірі 2 000 212, 52 грн, а саме: 15.02.2023 сплатив 118 196, 93 грн, 02.06.2023 - 121 898, 65 грн, 19.10.2023 - 1 210 116, 94 грн, 01.12.2023 - 50 000 грн, 30.12.2024 - 500 000 грн, що підтверджується інформацією з банківської виписки позивача.

02.10.2024 ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надіслало ТОВ "ПБС" лист-повідомлення №01-05/258 від 02.10.2024 про розірвання договору оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023 та сплату заборгованості.

24.10.2024 ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надіслало ТОВ "ПБС" лист-вимогу (вдруге) №09-06/294 від 24.10.2024 про сплату заборгованості та розірвання договору оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023.

У зв`язку з не поверненням відповідачем орендованого майна, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України позивач нарахував за 6 місяців неустойку у розмірі подвійної орендної плати за попередній місяць перед розірванням договору, яка становить 1 585 156, 44 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання за договором оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023, позивач нарахував відповідачу за період з 21.01.2023 по 08.05.2025: 695 890, 56 грн пені; 63 880, 56 грн 3 % річних та 220 727, 59 грн інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставою виникнення зобов`язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ст. 627, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

В п. 2.1 договору визначено, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі після внесення гарантійного платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, згідно з актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, ТОВ "ПБС" не внесено гарантійний платіж на рахунок ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України".

За встановлених судом першої інстанції обставин, на виконання договірних зобов`язань 11.01.2023, на підставі акту приймання-передачі майна, позивач передав а відповідач прийняв в оренду об`єкти оренди, що знаходяться за адресою: вул. Кобилянської, 3 А, м. Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область.

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору сторони передбачили такі підстави для його розірвання договору в односторонньому порядку: договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця в разі порушення провадження справи про банкрутство орендаря, а також якщо орендар систематично порушує термін здійснення будь-яких платежів за цим договором. У випадку прийняття рішення про розірвання договору, орендодавець письмово повідомляє про це орендаря за 15 днів до розірвання договору. Договір в такому випадку припиняє свою дію на шістнадцятий день з моменту направлення орендареві відповідного повідомлення (п.10.8).

Суд встановив, що позивач (орендодавцем) реалізував своє право на дострокове розірвання договору оренди шляхом надіслання ТОВ "ПБС" (орендарю) відповідного повідомлення від 02.10.2024 про розірвання договору оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023 у зв`язку з наявністю заборгованості з орендної плати.

Таким чином, з урахуванням п. 10.8 договору, договір оренди є припиненим з 18.10.2024.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що наявність заборгованості по орендній платі не впливає на факт припинення договору оренди, оскільки орендодавець вправі захистити свої права в судовому порядку шляхом стягнення такої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 30%, і становить за базовий місяць розрахунку листопад 2022 року 98 497, 44 грн без врахування ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Як було зазначено вище, орендар здійснює попередню оплату за кожний наступний місяць оренди в розмірі оплати за базовий місяць розрахунку не пізніше п`ятого числа місяця, за який здійснюється попередня оплата. Протягом 5 днів з моменту надходження рахунку від орендодавця (з коригуванням орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць) сплатити різницю між розміром оренди зазначеної в рахунку та розміром оплати за базовий місяць розрахунку.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на невиконання позивачем вказаного вище пункту договору в частині надання йому актів постачання послуг та рахунків на оплату орендної плати, а відтак вважає, що у нього не виникло обов`язку із сплати такої.

Ці доводи скаржника колегія суддів оцінює критично, оскільки Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 зробив правовий висновок щодо того, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не здійснював попередньої оплати, у відповідача виникло зобов`язання оплачувати орендні платежі щомісячно до останнього числа місяця, незалежно від виставлення орендодавцем рахунків.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Таким чином, загальний розмір орендної плати, який мав бути сплачений за договором оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023 за період з 01.10.2022 по 17.10.2024 (до припинення договору оренди) становить 3 042 394, 12 грн. Оскільки відповідач виконав свої зобов`язання щодо сплати орендної плати частково в сумі 2 000 212, 52 грн, то заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди становить 1 042 181, 60 грн.

Відтак висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення орендної плати у розмірі 1 042 181, 60 грн є правомірним та обґрунтованим.

В пункті 8.7. договору оренди визначено, що у випадку неповернення орендованого майна орендодавцеві в разі припинення дії договору, орендар сплачує неустойку в розмірі 20% від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов`язку з повернення майна. Орендар сплачує неустойку в строк до повернення орендованого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Водночас неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України), суд зазначає таке.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Проте відповідач не довів наявності обставин, які б перешкоджали йому повернути орендоване майно після припинення договору оренди для того, щоб спростувати наявність своєї вини.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021).

Здійснивши перерахунок неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 18.10.2024 по 31.03.2025, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позову у цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 1 525 854, 86 грн у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення нерухомого майна.

Також за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором оренди позивач нарахував відповідачу за період з 21.01.2023 по 08.05.2025 695 890, 56 грн пені.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 договору оренди сторони визначили, що у разі затримки внесення орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати). Водночас сторони погодили, що даним договором продовжують строки встановлені законом нарахування пені та звернення до суду за її стягненням до 3 років.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання по сплаті орендної плати виникло з 01.02.2023, то після здійснення перерахунку пені суд першої інстанції правомірно визначив її розмір у сумі 636 529, 68 грн.

При цьому, суд першої інстанції, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені та неустойки за ч. 2 ст.785 ЦК України на 50 %, тобто до 318 264, 84 грн пені та 762 927, 43 грн неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Беручи до уваги те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправомірності зменшення судом першої інстанції розміру пені та неустойки, а відповідна частина рішення не є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів не надає правової оцінки висновкам суду першої інстанції в цій частині.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

За прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 21.01.2023 по 08.05.2025 позивач нарахував відповідачу 63 880, 56 грн 3 % річних та 220 727, 59 грн інфляційних втрат.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних та інфляційних втрат, передбачені ч. 2 ст.625 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі №915/14/17 від 31.01.2018).

Таким чином, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача за період з 01.02.2023 по 08.05.2025 3% річних у сумі 57 956, 65 грн та 206 776, 16 грн інфляційних втрат.

Частина 2 ст. 653 ЦК України визначає правовими наслідками розірвання договору - припинення зобов`язання. Так, відповідно до ч. 3 цієї статті у разі зміни або розірвання договору, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, договір оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023 є припинений з 18.10.2024.

Отже, з 18.10.2024 у відповідача виник обов`язок з повернення нерухомого майна, що було у його користуванні.

Ураховуючи встановлені обставини щодо припинення договору оренди нерухомого майна та перебування спірного нерухомого майна у фактичному користуванні орендаря, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права позивача буде повернення йому спірного нерухомого майна у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав його в оренду. Таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу про зобов`язання відповідача повернути нерухоме майно орендодавцю (позивачу).

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що вони зводяться, по суті, до незгоди відповідача з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою встановлених ним обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів без наведення нових належних і допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.07.2025 у справі №909/319/25 (909/575/25) без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий-суддяО.І. МАТУЩАК

Судді: О.С. СКРИПЧУК

Н.М. КРАВЧУК