Ухвала від 16.12.2025 по справі 705/2159/19

Справа №705/2159/19

Номер провадження 4-с/710/18/25

УХВАЛА

іменем України

16.12.2025 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Сивоконя С.С. розглянувши заяву скаржника ОСОБА_1 про відвід головуючого у справі за скаргою ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шполянського районного суду Черкаської області перебуває справа за скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

Розгляд справи призначено на 17.12.2025 о 14:10.

03.12.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд») до Шполянського районного суду Черкаської області від скаржника ОСОБА_1 , надійшла заява про відвід головуючому судді Сивоконю С.С. на підставі п.3, 5 ч.1 ст.36 ЦПК України.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 03.12.2025 заяву про відвід судді Сивоконя С.С. визнано необґрунтованою.

Заяву про відвід судді передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Шполянького районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Щербак О.В. від 04.12.2025 у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. відмовлено.

11.12.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд») до Шполянського районного суду Черкаської області від сторони скаржника, надійшла заява про відвід головуючому судді Сивоконю С.С. на підставі п 5 ч.1 ст.36 ЦПК України. В обґрунтування відводу, серед іншого заявником вказувалось на незадоволеність участю представника суб`єкта оскарження ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 11.12.2025 заяву про відвід судді Сивоконя С.С. визнано необґрунтованою.

Заяву про відвід судді передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Шполянького районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Щербак О.В. від 12.12.2025 у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. відмовлено.

11.12.2025 стороною скаржника через систему «Електронний суд» подана заява про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Ухвалою Шполянького районного суду Черкаської області від 12.12.2025 визнано відвід головуючому судді Сивоконю С.С, викладений у заяві представника скаржника ОСОБА_2 від 11.12.2025 зловживанням процесуальними правами представником скаржника ОСОБА_2 . Заяву представника скаржника ОСОБА_2 від 11.12.2025 у цивільній справі №705/2159/19 - залишено без розгляду.

16.12.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд») до Шполянського районного суду Черкаської області від скаржника ОСОБА_1 , надійшла заява про відвід головуючому судді Сивоконю С.С. на підставі п 3, 5 ч.1 ст.36 ЦПК України. В обґрунтування відводу вказує, що в провадженні Шполянського районного суду Черкаської області знаходиться цивільна справа №705/2159/19 провадження 4-с/710/20/25 за скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 провизнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов`язання вчинити дії. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.11.2025 р. цивільна справа №705/2159/19 провадження 4-с/710/20/25 передано для розгляду судді С.Сивоконю. Пунктом 3 ч. 1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи. Пунктом 5 ч. 1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Вважає, що суддя С.Сивокінь підлягає відводу на підставі п. 3,5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України за наступних обставин, а саме: Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів суддя зобов`язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Відповідно до ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Відповідно до ч.5, 8 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Судові рішення інших держав, рішення міжнародних арбітражів, рішення міжнародних судових установ та аналогічні рішення інших міжнародних організацій щодо вирішення спорів є обов`язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, а також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2024 року у cправі № 920/37/24 виснує: 8.4. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11.09.1997 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. 8.5. Право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі «Беллє проти Франції»). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. 8.6. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. 8.7. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. 8.8. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. 8.19. Верховний Суд враховує, що процесуальне законодавство не містить приписів, які унеможливлювали б звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції (що й було зроблено представником відповідача) або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання. 8.22. Суд вважає, що незабезпечення апеляційним господарським судом участі представника відповідача у судовому засіданні 18.09.2024 у режимі відеоконференції без вагомих на те підстав призвело до незабезпечення можливості стороні реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним з ключових принципів процесуальної справедливості. 8.23. Згідно з гарантіями, які надає стаття 6 Конвенції, сторона провадження повинна мати можливість ефективно брати участь у судовому засіданні суду, який розглядає її справу. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах «Волчлі проти Франції», ТОВ «Фріда» проти України»). .» 8.24. Конституційне право на участь у судовому розгляді не може бути формальним. 31.11.2025 р. Позивач подала клопотання з проханням забезпечити участь Скаржника та представник Скаржника в усіх судових засіданнях з приміщення Уманського районного суду Черкаської області в режимі ВКЗ. Суддя С.Сивокінь відмовив у задоволенні клопотання про участь в усіх судових засіданнях в режимі ВКЗ, та задоволив клопотання лише в частині участі в судовому засіданні призначеному на 08.12.2025 р. на 11.10 год. Судове засідання призначене на 08.12.2025 р. на 11.10 год. не відбулось у зв`язку з обставинами непереборної сили, а саме застосуванням планових графіків відключення електроенергії в м.Умані з 11.00 до 14.00 год., що безперечно впливає на якість або відсутність зв`язку. Адміністрацією Уманського міськрайонного суду Черкаської області повідомлено, що тимчасово зламався генератор і суд вживає заходів для його ремонту, проте суд не позбавлений можливості забезпечити участь Скаржника та представника Скаржника в режимі ВКЗ в період відновлення енергопостачання, тобто за графіком 3/3 години. 10.12.2025 р. Позивач подала клопотання з проханням забезпечити участь Скаржника та представник Скаржника в усіх судових засіданнях з приміщення Уманського районного суду Черкаської області в режимі ВКЗ. Суддя С.Сивокінь повторно відмовив у задоволенні клопотання про участь в усіх судових засіданнях в режимі ВКЗ призначеному на 17.12.2025 р. на 14.10 год. та з підстави, на його думку, відсутності в Уманського міськрайонного суду Черкаської області технічної можливості для проведення судового засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку з застосування на території Черкаської області графіків погодинних відключень електропостачання, які завчасно спрогнозувати не є можливим, що не відповідає дійсності. . Суддя С.Сивокінь упереджено та необ`єктивного, вкотре, позбавив умисно та свідомо Скаржника та представника Скаржника в диспозитивному праві на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Уманського міськрайонного суду з надуманих підстав, а також проігнорував судовому практику Верховного Суду в частині задоволення клопотання про участь в усіх судових засіданнях в режимі ВКЗ Крім того, графіки погодинних відключень світла, наразі, тривають за графіком 3/3 години. Графікі за день до їх застосування публікуються в публічному просторі в мережі інтернет на сайті ПРАТ «Черкасиобленерго» та їх наближено можна спрогнозувати. Станом на 15.12.2025 р. за попередньою інформацією Уманський міськрайонний суд Черкаської області має змогу забезпечити судове засідання в режимі ВКЗ з приміщення суду на 50 хв, тобто з 14.10 до 15.00 год. Крім того, вважаю, що 50 хв. часу є достатнім для розгляду скарги по суті враховуючи, що 08.12.2025 р. суд встановив учасників справи. А тому, вважаю, що суддя С.Сивокінь навмисно позбавив Скаржника та представника Скаржника можливості прибути в судове засідання в режимі ВКЗ, оскільки має на меті постановити чергове свавільне рішення та порушити права Скаржника. Крім того, ознайомившись з записом ВКЗ від 08.12.2025 р. суддею С.Сивоконем всупереч нормам процесуального та матеріального права допущено сторонню особу ОСОБА_4 , за відсутності повноважень встановлених законом. На сайті Київського міжрегіонального Управління міністерства юстиції за посиланням https://centraljust.gov.ua/news/info/hto-moje-buti-predstavnikom-u vikonavchomu-provadjenni зазначено: «Отже, у виконавчому провадженні представники можуть бути різні особи, які мають відповідне повноваження та право діяти від імені іншої особи , а ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження можуть лише сторони та представники цього провадження. Такими представниками у виконавчому провадженні можуть бути:- адвокат у разі коли боржник або кредитор віддав своє повноваження адвокатові, він може виступати як їх представник у виконавчому провадженні.- повірений - це особа, якій боржник або кредитор надав повноваження на виконання певних дій у виконавчому провадженні.- представник юридичної особи коли стороною виконавчого провадження є юридична особа (наприклад, компанія або організація), її інтереси може представляти уповноважена особа.- особа, яка має довіреність, якщо фізична або юридична особа надала довіреність іншій особі на виконання певних дій у виконавчому провадженні, ця особа може виступати як їх представник.- представник державного органу у випадку, коли стороною виконавчого провадження є державний орган чи установа, її інтереси може представляти уповноважений представник цього органу.» Згідно посадової інструкції ОСОБА_3, має право представляти орган, а не державного виконавця, однак у справі, що розглядається визнаються протиправними дії не органу, а посадової особи - державного виконавця. Крім того, ОСОБА_5 в порядку передоручення не має право уповноважувати ОСОБА_3 на представництво в даній справі. А тому, інструкція надана ОСОБА_4 не є належним та допустимим доказом повноважень у цій справі. Натомість, суддя С.Сивокінь, допустив до участі у справі неповноважну особу, що призводить до розповсюдження матеріалів справи сторонній особі та порушує права Скаржника. Викладені обставини свідчать про умисну та свідому неналежну організацію розгляду скарги з боку судді С.Сивоконя в частині незабезпечення доступу до правосуддя, незабезпечення рівності та змагальності сторін, надання необґрунтованих переваг та допуск сторонніх осіб без законних повноважень, що вчиняється з особливою зухвалістю та відчуттям власної безкарності, що має триваючий, умисний характер за змовою з іншими. Відповідно до позиції Верховного Суду викладеної в постанові ВС від 14 вересня 2022 року у справі № 127/27593/21 сама по собі повторність звернення позивача із заявами про відвід із різних підстав не свідчить про недобросовісність дій позивача та не є зловживанням правом , оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Проте, суддя С.Сивокінь ігнорую практику Верховного Суду та не приховує упередженого та необ`єктивного ставлення до Скаржника та представника Скаржника стверджуючи про зловживання процесуальним правами за їх відсутності, що вкотре підтверджує особисте неприязне ставлення судді С.Сивоконя до Скаржника та її представника з мотивів помсти та самоствердження за рахунок службових повноважень судді. Скаржник виражає категоричну недовіру складу суду в особі судді Шполянського районного суду Черкаської області С.Сивоконя, який не здатний забезпечити постановлення законного та справедливого рішення, а тому завідомо майбутнє рішення у справі в будь-якому випадку Скаржником ставиться під сумнів. Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. На підставі викладеного просить відвести суддю Сивоконя С.С. від участі в розгляді справи №705/2159/19.

Суд, розглянувши заяву про відвід, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Підстави для відводу передбачені ст. 36, 37 ЦПК України.

Згідно ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами , а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у тому числі подібних (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).

Законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді, разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді від розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.

Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують що він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.

Підстави для відводу (самовідводу) судді можна поділити на безумовні (чітко визначені законом) та оціночні (вимагають оцінки). Оціночними є обставини, які можуть свідчити про особисту, пряму чи побічну зацікавленість у результаті справи, інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Для визначення упередженості потрібні докази, які свідчили б про наявність заінтересованості в результатах розгляду справи.

Будь-яких посилань на наявність суб`єктивного критерію, тобто вчинення суддею Сивоконем С.С. дій, які б свідчили про прояви упередженості чи необ`єктивності, що він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи заявником не зазначено. Заявлені підстави для відводу фактично є незгодою з процесуальними рішеннями судді.

Разом із тим, процесуальні дії суду (судді) та судові рішення підлягають оскарженню в передбаченому процесуальним законодавством порядку. Наявність у осіб, які приймають участь у справі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи чинному законодавству України не можуть бути підставою для відводу судді, і всі заперечення можуть бути викладені в апеляційній скарзі у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням у справі.

У заяві про відвід головуючого судді не наведено жодних фактів що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, не наведено жодних фактів особистої упередженості судді чи фактів, які можуть ставити під сумнів його безсторонність, а твердження про упередженість судді є надуманими та необґрунтованими.

Судом не встановлено інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Згідно з Бангалорськими принципами діяльності судді, затвердженими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.

Самоусунення від здійснення правосуддя суперечить основоположним принципам судочинства.

Таким чином, обставини, які зазначені в заяві про відвід судді Сивоконя С.С., не можуть розцінюватись як підстава для відводу, оскільки вони не містять обґрунтувань, які б вказували на, упередженість або необ`єктивність судді при розгляді справи та про те що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а тому у задоволенні відводу слід відмовити.

Керуючись ст. 33, 36, 37, 39, 40 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. у справі №705/2159/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя С.С. Сивокінь