Окрема думка від 11.09.2025 по справі 990sсgс/22/24

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В., Короля В. В., Стефанів Н. С.

справа № 990SCGC/22/24

провадження № 11-246сап24

1. Велика Палата Верховного Суду 11 вересня 2025 рокурозглянула скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду її скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24.

2. Велика Палата Верховного Суду в цій справі ухвалила постанову, якою скаргу задовольнила, скасувавши рішення ВРП від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24.

Короткий виклад історії справи

3. 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просила скасувати рішення ВРП від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 » (далі - оспорюване рішення, спірне рішення).

4. Скаргу ОСОБА_1 обґрунтувала насамперед доводами про відсутність визначених у частині першій статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, про невмотивованість оспорюваного рішення, а також порушенням встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Встановлені обставини справи

5. 13 червня 2018 року до ВРП за єдиним унікальним № 630/0/13-18 надійшла дисциплінарна скарга Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на дії судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 .

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати від 17 червня 2020 року № 1860/3дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

6. 21 вересня 2018 року до ВРП за єдиним унікальним № 985/0/13-18 надійшла дисциплінарна скарга Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на дії судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя.

Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 13 липня 2020 року № 2102/2дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

7. Ухвалою ВРП від 16 липня 2020 року № 2178/0/15-20 дисциплінарні справи стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 , відкриті за дисциплінарною скаргою Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (єдиний унікальний № 985/0/13-18) та за дисциплінарною скаргою Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (єдиний унікальний № 630/0/13-18), об`єднано в одну дисциплінарну справу й передано на розгляд Третьої Дисциплінарної палати.

8. 4 серпня 2020 року до ВРП за єдиним унікальним № 6995/0/8-20 надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов`язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна Олександра Івановича на дії судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 , а 2 вересня 2020 року до ВРП за єдиним унікальним № 6995/1/8-20 надійшло доповнення до цієї дисциплінарної скарги.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати від 9 вересня 2020 року № 2596/3дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Цією ухвалою Третя Дисциплінарна палата також об`єднала дисциплінарну справу за дисциплінарною скаргою в. о. голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О. І. (єдиний унікальний № 6995/0/8-20) з доповненням до неї (єдиний унікальний № 6995/1/8-20) стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 з об`єднаною дисциплінарною справою стосовно неї за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (єдині унікальні номери 630/0/13-18, 985/0/13-18) в одну дисциплінарну справу.

27 жовтня 2020 року до ВРП за вхідним № 6995/2/8-20 надійшло доповнення до дисциплінарної скарги голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О. І .

Ухвалою від 9 грудня 2020 року № 3447/3дп/15-20 Третя Дисциплінарна палата відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та об`єднала цю дисциплінарну справу з об`єднаною дисциплінарною справою стосовно судді ОСОБА_1 , відкритою за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (єдині унікальні номери 630/0/13-18, 985/0/13-18) та в. о. голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О. І. (єдині унікальні номери 6995/0/8-20, 6995/1/8-20).

21 грудня 2020 року до ВРП за єдиним унікальним № 6995/5/8-20 надійшло доповнення до дисциплінарної скарги голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О. І .

Ухвалою від 27 січня 2021 року № 130/3дп/15-21 Третя Дисциплінарна палата відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та об`єднала цю дисциплінарну справу з об`єднаною дисциплінарною справою стосовно судді ОСОБА_1 , відкритою за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (єдині унікальні номери 630/0/13-18, 985/0/13-18) та в. о. голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О. І. (єдині унікальні номери 6995/0/8-20, 6995/1/8-20, 6995/2/8-20).

9. Ухвалою від 21 квітня 2021 року № 919/3дп/15-21 Третя Дисциплінарна палата продовжила строк розгляду об`єднаної дисциплінарної справи до 21 травня 2021 року.

10. 5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

11. Рішенням від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 ВРП зупинила з 5 серпня 2021 року розподіл між членами ВРП скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону № 1402-VIII, та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

12. 19 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 9 серпня 2023 року

№ 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (далі - Закон № 3304-IX).

13. Рішенням від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 ВРП відновила розподіл між її членами скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону № 1798-VIII, та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупиняла своїм рішенням від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21. Відтак з 1 листопада 2023 року відновлено розподіл між членами ВРП скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону № 1402-VIII, та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинявся на підставі рішення ВРП від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.

14. Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 2 листопада 2023 року об`єднана дисциплінарна справа щодо судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 передана члену Третьої Дисциплінарної палати Лук`янову Д. В. (доповідач), який відповідно до пункту 23-7 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII тимчасово здійснював повноваження дисциплінарного інспектора.

15. Розгляд об`єднаної дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 . Третя Дисциплінарна палата призначала тричі: 13, 27 березня і 10 квітня 2024 року.

16. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді.

За змістом цього рішення Третя Дисциплінарна палата, вирішуючи питання про притягнення або відмову в притягненні судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, виходила з того, що в її діях наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106

Закону № 1402-VІІІ.

17. Усі доводи судді ОСОБА_1 про невчинення дій, які б могли становити склад дисциплінарного проступку Третя Дисциплінарна палата відхилила як такі, що спростовуються встановленими в ході розгляду дисциплінарної справи обставинами.

Реагуючи ж на доводи судді ОСОБА_1 про закінчення строків притягнення її до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата зазначила, що строк притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дії, вчинені під час постановлення ухвал від 22 червня 2016 року у справах № 486/688/16-к та № 486/687/16-к, закінчився 22 серпня 2020 року, однак інші дії, які є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, вона вчинила з 27 грудня 2016 року. З покликанням на положення частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ та статті 42 Закону № 1798-VIII (у різних редакціях), які регламентують строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, складові дисциплінарного провадження, порядок його обчислення, Третя Дисциплінарна палата зазначила, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин, зокрема отримання скарги або прийняття дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи, водночас поняття «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» - це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги або прийняття дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи та закінчується у день ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні. З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата виснувала, що у цьому випадку трирічний строк з 27 грудня 2016 року збігає 27 грудня 2019 року, а дисциплінарна скарга Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на дії судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 486/684/16-к надійшла до ВРП 13 червня 2018 року, тобто до спливу трирічного строку з моменту вчинення суддею дисциплінарного проступку. Дисциплінарну справу за вказаними фактами стосовно судді ОСОБА_1 відкрито 17 червня 2020 року. Згідно з інформацією, наданою Южноукраїнським міським судом Миколаївської області, з 27 грудня 2016 року до 27 грудня 2019 року час тимчасової непрацездатності та перебування у відпустках судді ОСОБА_1 становив 403 календарних дні. Ураховуючи вказаний час тимчасової непрацездатності та перебування судді у відпустках, Третя Дисциплінарна палата визначила строк притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності тривалістю до 3 січня 2021 року.

На підставі викладеного з покликанням на те, що час здійснення дисциплінарного провадження не враховується при обчисленні строку застосування дисциплінарного стягнення до судді, Третя Дисциплінарна палата зазначила, що строк застосування стягнення до судді ОСОБА_1 не закінчився.

Стосовно доводів судді ОСОБА_1. про необхідність закриття провадження у справі з огляду на положення частини тринадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII Третя Дисциплінарна палата зазначила, що положеннями цієї правової норми не передбачено закриття провадження у справі у випадку, якщо дисциплінарну справу не розглянуто протягом дев`яноста днів з дня її відкриття.

Доводи судді ОСОБА_1. про необхідність закриття провадження у справі з огляду на положення частини п`ятнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII Третя Дисциплінарна палата відхилила з огляду на те, що вказані положення закону вводяться в дію з дня опублікування ВРП повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП у газеті «Голос України», однак служба дисциплінарних інспекторів ВРП ще не сформована та не розпочала свою роботу.

18. Не погодившись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24, суддя ОСОБА_1 звернулася до ВРП зі скаргою на це рішення, яка надійшла до ВРП 19 квітня 2024 року за вхідним № 1638/0/6-24, а 22 квітня 2024 року до ВРП за єдиним унікальним № К-2395/0/7-24 надійшла скарга представника судді ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на зазначене рішення дисциплінарного органу.

19. За результатами розгляду скарг судді ОСОБА_1. та її представника на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 ВРП 24 вересня 2024 року ухвалила оспорюване в цій справі рішення, яким залишила вказане рішення дисциплінарного органу без змін.

20. Так, в оспорюваному рішенні ВРП зазначила, що зібрані в дисциплінарній справі матеріали, які Дисциплінарна палата оцінила з достатньою повнотою, підтверджують вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

Щодо доводів судді ОСОБА_1. про порушення строків розгляду дисциплінарної справи ВРП в оспорюваному рішенні зазначила, що строки розгляду дисциплінарної справи не є присічними, а її Третя Дисциплінарна палата детально описала рух об`єднаної дисциплінарної справи та зміну законодавства, які впливали на строк розгляду цієї справи.

Відтак Рада відхилила доводи судді ОСОБА_1. про сплив строків застосування до неї дисциплінарного стягнення, зазначивши, що її Третя Дисциплінарна палата детально проаналізувала строки застосування дисциплінарного стягнення. У цьому контексті ВРП зауважила, що згідно із частиною одинадцятою статті 109

Закону № 1402-VІІІ у редакції, чинній із 30 червня 2016 року, у трирічний строк, який є граничним для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не зараховуються дні тимчасової непрацездатності судді та дні його перебування у відпустці, а також час здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Це означає, що в разі виникнення будь-якої з таких обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається. Водночас тлумачення частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ у взаємозв`язку зі статтею 42 Закону № 1798-VIII дає підстави для висновку, що термін «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» - це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги або ухвалення дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи, та закінчується у день ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.

З огляду на зазначене ВРП констатувала, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 розпочалось після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 13 червня 2018 року, а тому відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ трирічний строк застосування до судді дисциплінарного стягнення припинився із дня початку здійснення відповідного дисциплінарного провадження, тобто з 13 червня 2018 року. ВРП підкреслила, що строк притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не закінчився, оскільки вона вчинила дисциплінарний проступок 27 грудня 2016 року, а 13 червня 2018 року щодо неї розпочато дисциплінарне провадження.

Постанова Великої Палати Верховного Суду (основні мотиви)

21. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 .

22. Розглядаючи викладені у скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду перевіряла дотримання ВРП під час ухвалення спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, а саме: чи мали місце в діях судді ОСОБА_1 передбачені законом підстави для дисциплінарної відповідальності; чи було її притягнуто до дисциплінарної відповідальності в межах передбачених законодавством строків давності; чи навела ВРП у спірному рішенні мотиви, на яких ґрунтуються її висновки про наявність таких підстав, а також чи є застосоване дисциплінарне стягнення пропорційним вчиненим проступкам.

23. Так, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що за встановлених у справі обставин ВРП та її Третя Дисциплінарна палата правильно вважали, що дії судді ОСОБА_1 становлять склад дисциплінарних проступків, визначених у підпунктах «а», «д» пункту 1, пункті 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

24. Велика Палата Верховного Суду також частково погодилася з висновком ВРП про те, що суддя ОСОБА_1 допустила поведінку, що становить склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

25. Реагуючи на доводи судді ОСОБА_1. у скарзі про притягнення її до дисциплінарної відповідальності поза строком, визначеним у статті 109

Закону № 1402-VІІІ, Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що попри наявність у законодавстві норм, які стосувалися строків дисциплінарного провадження, до 21 грудня 2024 року законодавство не містило прямої вказівки на правові наслідки недотримання цих строків, зокрема не встановлювало, що їх порушення зумовлює, наприклад, закриття дисциплінарного провадження чи поновлення перебігу трирічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

26. Водночас Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в оспорюваному рішенні ВРП не навела належних мотивів щодо дотримання розумного строку здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА_1 , а також, як наслідок, обґрунтування застосування до неї найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

27. Крім того, на продовження висновку щодо невмотивованості спірного рішення у частині оцінки пропорційності застосованого до судді дисциплінарного стягнення Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ВРП, погоджуючись із рішенням своєї Третьої Дисциплінарної палати у тому, що суддя ОСОБА_1 має два непогашених дисциплінарних стягнення і про необхідність застосувати до неї найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, не проаналізувала питання щодо часу, коли суддя ОСОБА_1 вчиняла дії, про які йдеться у цій справі, й ті, за вчинення яких вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності у попередній дисциплінарній справі, відтак не врахувала, що суддя ОСОБА_1 вчиняла дії, які мали наслідком застосування до неї дисциплінарного стягнення у цій справі, раніше, ніж ті, за вчинення яких до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у попередній справі. У цьому ж контексті Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сам по собі факт наявності у судді непогашеного стягнення не може превалювати над принципом пропорційності при застосуванні дисциплінарного стягнення.

28. У підсумку Велика Палата Верховного Суду констатувала, що спірне рішення не містить посилань на визначені законом підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а тому воно не може вважатися вмотивованим і підлягає скасуванню.

Мотиви окремої думки

29. Не погоджуємося з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення у частині оцінки дотримання строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлюємо свою окрему думку з таких міркувань.

30. Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Згідно з наведеними нормами Конституції України суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

33. Іншими словами, Конституція України зобов`язує органи державної влади діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, що забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

34. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

35. Частини перша та друга статті 55 Конституції України гарантують, що права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

36. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

37. Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

38. За правилами частини сьомої статті 266 КАС України та частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. При цьому право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.

39. Отже, у цій категорії справ Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії, визначені частинами першою і другою статті 55 Конституції України та пунктом 1 статті 6 Конвенції, як визначений статтею 266 КАС України судовий орган, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

40. У цій справі з урахуванням доводів скарги Велика Палата Верховного Суду мала перевірити, чи містить оспорюване рішення посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків (пункт 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII).

41. Згідно із частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

42. Відповідно до положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

43. З огляду на зміст статті 8 Конституції України можна зробити висновок, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю за використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

44. Варто також наголосити, що можливість оскаржити рішення ВРП щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є важливим запобіжником впливу на суддівську незалежність та незалежність судової системи загалом.

45. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові висновки щодо незалежності суддів (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року

№ 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року

№ 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року

№ 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року

№ 2-р/2020, від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

46. Так, Конституційний Суд України послідовно наголошував, що за частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Незалежність як складова конституційного статусу суддів гарантується Конституцією України і забезпечується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади, забороною впливу на них у будь-який спосіб, захистом професійних інтересів суддів, підкоренням судді лише закону при здійсненні правосуддя, державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів, притягненням винних осіб до юридичної відповідальності за неповагу до суду і судді, здійсненням суддівського самоврядування (пункт 27 частини першої статті 85, частини друга, четверта, п`ята статті 126, частини третя, четверта, шоста статті 127, стаття 128, частини перша, п`ята статті 129, стаття 130, пункт 1 частини першої статті 131Основного Закону України).

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.

47. У пунктах 10, 11 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1(2001) зазначено, що незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права та основоположною гарантією справедливого судового розгляду. На суддів «покладається обов`язок приймати остаточне рішення з питань життя та смерті, свободи, прав, обов`язків та власності громадян» (як це передбачено у вступі до Основних принципів Організації Об`єднаних Націй, що дістали відображення в Пекінській декларації, а також у статтях 5 та 6 Конвенції). Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя.

Незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення. Судова влада є однією з трьох рівних засад сучасної демократичної держави. Судова влада відіграє важливу роль та виконує серйозні завдання стосовно двох інших засад. Ця влада забезпечує відповідальність урядів та органів державного управління за свої дії, а також щодо законодавчої влади, судова влада бере участь у процесі виконання відповідним чином прийнятих законів та більшою чи меншою мірою в тому, щоб забезпечити відповідність цих законів усім положенням Конституції чи праву більш високого рівня (як, наприклад, праву Європейського Союзу). Для виконання своєї ролі в цих галузях судова влада повинна бути незалежною від цих органів та впливу з їх боку. Отже, незалежність використовується як гарантія неупередженості. Зрозуміло, що це впливає майже на всі аспекти кар`єри судді: від його підготовки до призначення, підвищення на посаді чи вжиття дисциплінарних заходів.

48. Гарантії незалежності суддів установлено в статтях 48, 52 Закону № 1402-VІІІ, згідно з якими судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Незалежність судді забезпечується, серед іншого, особливим порядком його притягнення до відповідальності.

49. За наведених підходів Конституційного Суду України та міжнародних інституцій вважаємо, що реалізація принципу верховенства права, права кожного на судовий захист можлива лише при реальному дотриманні конституційних приписів щодо незалежності суддів, які містять юридичні гарантії, спрямовані на запобігання будь-якому впливу на суддю та судову владу, зокрема у процедурі притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Питання дисциплінарного провадження та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності мають узгоджуватися з конституційним принципом незалежності суддів і забезпечувати розумну та передбачувану процедуру дисциплінарного провадження щодо судді.

50. Велика Палата Верховного Судуу своїх постановах неодноразово наголошувала, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів / вчинення дій адміністративними органами.

51. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій.

52. Отже, межі дискреції ВРП та її дисциплінарних органів у процедурі розгляду дисциплінарної справи не є неосяжними та повинні здійснюватися із дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України, зокрема в аспекті зобов`язання діяти на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

53. Хоча наведені у частині другій статті 2 КАС України критерії адресовані суду, однак вони є також і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.

54. Доречно зауважити, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та своєчасності.

55. Вимога щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень брати до уваги як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.

56. Так, види і умови застосовування дисциплінарних стягнень до суддів, зокрема строк притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, визначені статтею 109 Закону № 1402-VIII, згідно з частиною одинадцятою якої дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

57. Отже, у наведеній правовій нормі законодавець чітко визначив, що в порядку дисциплінарного провадження дисциплінарне стягнення до судді може бути застосовано не пізніше трьох років із дня вчинення проступку. Однак передбачив, що у цей трирічний строк не враховується час тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Тобто в разі виникнення будь-якої з наведених обставин до того, як сплине три роки з дня вчинення суддею проступку, перебіг зазначеного трирічного строку переривається на певний строк.

58. Таким чином, норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109

Закону № 1402-VIII, варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку з урахуванням того, що до цього трирічного строку не враховується час: тимчасової непрацездатності; перебування судді у відпустці; здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

59. Отже, в аспекті визначення строку, протягом якого суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, положення частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII слід застосовувати в системному зв`язку з нормами матеріального права, які визначають часові межі відповідного дисциплінарного провадження.

60. Як можна зрозуміти зі змісту спірного рішення, дії, у яких дисциплінарний орган встановив склад дисциплінарного проступку і які стали підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, вона вчинила з 27 грудня 2016 року (коли постановила ухвалу про повернення обвинувального акта у справі № 486/684/16-к), а дисциплінарна скарга Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, зокрема й на ці дії судді ОСОБА_1 , надійшла до ВРП 13 червня 2018 року (вхідний № 630/0/13-18).

61. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів визначено главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII (статті 42-50).

62. Наразі частини друга і третя статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції

Закону № 3304-IX) визначають, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VІІІ, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги, або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою, або день отримання ВРП відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

63. У період з 5 січня 2017 року (дати набрання чинності Законом № 1798-VIII) до 7 листопада 2019 року (дати набрання чинності Законом України 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування») стаття 42 Закону № 1798-VIII визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VІІІ, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та регламентом ВРП.

64. Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» стаття 42 Закону № 1798-VIII була викладена в новій редакції, яка визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону № 1402-VІІІ скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами ВРП з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).

Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.

65. Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року

№ 4-р/2020 частину першу цієї статті було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Відтак із цього дня застосуванню підлягала частина перша статті 42 Закону № 1798-VIII у первинній редакції.

66. У період з 5 серпня 2021 року (дати набрання чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя») до 19 жовтня 2023 року (дати введення в дію Закону № 3304-IX) стаття 42

Закону № 1798-VIII мала таку редакцію: «Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (частина друга).

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя)».

67. Ретроспективний аналіз статті 42 Закону № 1798-VIII, необхідність здійснення якого у цій справі обумовлена значним часовим проміжком між діями судді ОСОБА_1 , у яких дисциплінарний орган установив склад дисциплінарного проступку, датами надходження до ВРП дисциплінарних скарг і датою, коли Третя Дисциплінарна палата ухвалила рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, дає підстави для висновку, що хоч ця правова норма й зазнавала певних змін, але закріплене в ній визначення початку дисциплінарного провадження залишилося незмінним - це день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги, якщо дисциплінарне провадження розпочинається саме за дисциплінарною скаргою.

68. Отже, за правилами статті 42 Закону № 1798-VIII у разі відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою межі здійснення відповідного дисциплінарного провадження визначаються датою отримання ВРП дисциплінарної скарги та датою ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

69. Крім того, частиною тринадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII визначено, що Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу протягом дев`яноста днів з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений Дисциплінарною палатою не більше ніж на тридцять днів у виключних випадках, у разі потреби додаткової перевірки обставин та/або матеріалів дисциплінарної справи.

70. У контексті обставин цієї справи слід також урахувати, що законодавець передбачив можливість об`єднання кількох дисциплінарних справ щодо одного судді в одну дисциплінарну справу.

71. Так, згідно із частинами одинадцятою та дванадцятою статті 49

Закону № 1798-VIII Дисциплінарна палата може своїм рішенням об`єднати в одну дисциплінарну справу кілька дисциплінарних справ, які перебувають у її провадженні.

ВРП на пленарному засіданні може ухвалити рішення про об`єднання дисциплінарних справ, які перебувають у провадженні різних Дисциплінарних палат, і передання їх на розгляд однієї Дисциплінарної палати.

72. За матеріалами справи встановлено, що дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 за дисциплінарною скаргою Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області від 13 червня 2018 року (вхідний № 630/0/13-18) Третя Дисциплінарна палата відкрила ухвалою від 17 червня 2020 року № 1860/3дп/15-20. У подальшому ця дисциплінарна справа була об`єднана з іншими справами, відкритими за дисциплінарними скаргами щодо судді ОСОБА_1 , що детально описано вище.

73. Ухвалою від 21 квітня 2021 року № 919/3дп/15-21 Третя Дисциплінарна палата продовжила розгляд об`єднаної дисциплінарної справи до 21 травня 2021 року.

74. Однак рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 за результатами розгляду об`єднаної дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ухвалила лише 10 квітня 2024 року.

75. Таким чином, у розглядуваній справі часовий інтервал строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності визначається початковою датою (27 грудня 2016 року), коли вона вчинила перші з дій, які стали підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, та кінцевою - датою накладення дисциплінарного стягнення (10 квітня 2024 року - дата, коли Третя Дисциплінарна палата прийняла рішення про притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності). Вказаний часовий інтервал охоплює 7 років 3 місяці та 15 днів.

76. З дати надходження до ВРП дисциплінарної скарги Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, зокрема і на зазначені дії судді ОСОБА_1 до дати, коли Третя Дисциплінарна палата прийняла рішення про притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності, минуло 5 років 9 місяців та 29 днів.

77. З дати ж надходження до ВРП зазначеної дисциплінарної скарги до дати відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 , зокрема і за вказаним фактом, минуло 2 роки і 5 днів, а з дати відкриття дисциплінарної справи за вказаним фактом до дати прийняття у цій дисциплінарній справі рішення про притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності минуло 3 роки 9 місяців та 25 днів.

78. Отже, у контексті обставин цієї справи для цілей визначення часових меж здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА_1 та застосування частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII слід дослідити й питання визначення строку попередньої перевірки скарги (попереднього вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку).

79. У цьому аспекті варто зауважити, що станом на 17 червня 2020 року (дату, коли Третя Дисциплінарна палата відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 за дисциплінарною скаргою Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області від 13 червня 2018 року) Закон № 1798-VIII не визначав строку попереднього вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті.

80. Однак слід урахувати й те, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка своєчасності, тобто протягом розумного строку, прийняття рішень суб`єктами владних повноважень (пункт 10 частини другої статті 2 КАС України).

81. До того ж згідно з главою 1 розділу І Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17(далі - Регламент), основними засадами діяльності ВРП є, зокрема, верховенство права та розумність строків.

82. Рада та дисциплінарні палати розглядають питання, віднесені

Законом № 1798-VIII до їх компетенції, у розумні строки. Якщо Закон № 1798-VIII і цей Регламент визначають строки розгляду певних категорій справ, Рада та дисциплінарні палати розглядають питання у ці строки (пункт 5.25 глави 5 розділу ІІ Регламенту).

83. Згідно з пунктом 12.3 глави 12 розділу II Регламенту попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, здійснюється доповідачем у розумний строк.

84. Значення критерію «розумний строк» полягає у тому, щоб гарантувати прийняття рішень суб`єктами владних повноважень протягом розумного періоду, встановлюючи межу стану невизначеності, у якому перебуває особа у зв`язку з її положенням до прийняття відповідного рішення, що є важливим як для самої цієї особи, так і для забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності як складового елемента загального принципу верховенства права.

85. Таким чином, відсутність установлених у законодавстві темпоральних обмежень прийняття рішень суб`єктами владних повноважень не може розглядатися як надання цим органам неосяжного (нерозумного) строку на вирішення питань, віднесених до їхніх повноважень, що несумісне з поняттям верховенства права.

86. Крім того, в період з 5 січня 2017 року до 7 листопада 2019 року частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII було визначено, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та Регламентом ВРП. А в період з 7 листопада 2019 року до 5 серпня 2021 року зазначена права норма визначала, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.

87. Отже, невизначеність у Законі № 1798-VIII станом на 17 червня 2020 року (коли Третя Дисциплінарна палата відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 за дисциплінарною скаргою Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області від 13 червня 2018 року) строку попереднього вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті не слід розуміти так, що законодавець дозволив дисциплінарному органу вирішувати питання про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті протягом неосяжного (нерозумного) строку. Більше того, у вказаний період частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набув чинності 7 листопада 2019 року) було чітко визначено, що весь строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.

88. З огляду на викладене переконані, що законодавець, коли у частині одинадцятій статті 109 Закону № 1402-VIII пов`язував переривання трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності судді із часом здійснення відповідного дисциплінарного провадження, виходив з того, що строк здійснення такого провадження визначено іншими нормами законодавства, які регламентують порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

89. Хоча Закон № 1798-VIII у редакції, яка підлягала застосуванню станом на дату ухвалення ВРП спірного рішення, не визначав наслідків порушення строку розгляду дисциплінарної справи, однак у контексті переданого у цій справі на вирішення Великій Палаті Верхового Суду спору про дотримання строків проведення дисциплінарного провадження і пов`язаного з ним строку притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальностіварто підкреслити, що, ураховуючи завдання адміністративного судочинства та юрисдикцію адміністративних судів під час розгляду та вирішення адміністративної справи, суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оспорюваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з погляду дотримання критеріїв, наведених у частині другій статті 2 КАС України, зокрема щодо своєчасності, тобто протягом розумного строку, прийняття рішень (вчинення дій).

90. Наведені у частині другій статті 2 КАС України критерії адресовані суду, разом з тим вони є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.

91. Так, критерій своєчасності, тобто прийняття рішень (вчинення дій) протягом розумного строку, вимагає від суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення дотримуватися визначених у нормативно-правових актах часових меж, а відповідно й приймати рішення в межах визначених строків без невиправданого зволікання.

92. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процедурних дій без невиправданих зволікань та прийняття відповідних рішень (вчинення дій) у найкоротший строк, достатній для їх прийняття (вчинення).

93. Важливо, що саме верховенство права та розумність строків ВРП визначила одними з основних засад своєї діяльності, що закріпила у главі 1 розділу І Регламенту.

94. У Рішенні від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що дисциплінарна справа щодо судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та застосуванням процедур, які повною мірою гарантують йому захист.

95. У рішенні від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) ЄСПЛ зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобіганню будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

У контексті обставин справи заявника в тій справі ЄСПЛ виснував, що відсутність

будь-яких строків давності, що розглядалася за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

96. Наведені висновки ЄСПЛ підтверджують, що невизначеність строку застосування до судді дисциплінарного стягнення становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності та оцінюється як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

97. Таким чином, за позицією ЄСПЛ, встановлення строку притягнення до юридичної відповідальності, зокрема й дисциплінарної, означає неможливість реалізації відповідальності у формі примусу зі спливом цього строку як умови забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

98. Організація з безпеки і співробітництва в Європі (далі - ОБСЄ) у вступі до своїх Рекомендацій щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації) 2023 року підкреслила, що Держави-учасниці ОБСЄ визнали незалежність суддів та безстороннє функціонування державної судової служби одним з елементів правосуддя, який є важливим для повного вираження притаманної всім людям гідності та рівних і невід`ємних прав. Крім того, вони взяли на себе зобов`язання забезпечити, щоб незалежність судочинства гарантувалася законом і поважалася на практиці.

99. Щодо процесуальних гарантій у дисциплінарному провадженні в пункті 19 цих Рекомендацій зазначено, що органи, уповноважені розглядати дисциплінарні справи та ухвалювати рішення про застосування дисциплінарних заходів, повинні забезпечувати процесуальні гарантії для суддів, які є суб`єктами дисциплінарного провадження. Такі гарантії мають включати право на незалежний і безсторонній суд, право бути повністю поінформованими про висунуті проти них звинувачення, а також право бути вислуханими й отримати рішення, ухвалене протягом розумного строку.

100. КРЄС у пункті 33 свого Висновку № 27(2024) «Про дисциплінарну відповідальність суддів», аналізуючи процесуальні гарантії у дисциплінарному провадженні щодо суддів, також підкреслила, що виступає за встановлення чітких часових обмежень щодо дисциплінарних проваджень. Що стосується суддівської посади, то така визначеність підтримує незалежність судді.

101. У пункті 37 цього Висновку зазначено, що держави-члени повинні здійснювати судочинство в розумні строки. Це означає, що правосуддя має здійснюватися без затримок, оскільки це може поставити під загрозу його ефективність та довіру до нього. Розумний строк залежить від складності справи та всіх відповідних обставин, а також від важливості справи для скаржника. Дисциплінарне провадження, розпочате проти судді, має бути своєчасно вирішено. У випадку надмірної затримки суддя повинен мати можливість подати заяву про закриття провадження.

102. Ураховуючи наведене, вважаємо, що затримки у здійсненні дисциплінарного провадження не повинні зумовлювати продовження присічного трирічного строку застосування дисциплінарного стягнення до судді та фактично робити невизначеним строк, протягом якого до судді може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

103. Протилежний підхід до вирішення питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не узгоджується з положеннями частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII та є несумісним із поняттям верховенства права.

104. Однак в оспорюваному рішенні ВРП не навела мотивів обчислення строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у взаємозв`язку з обчисленням строку здійснення відповідного дисциплінарного провадження, обмежившись лише посиланням на те, що час здійснення відповідного дисциплінарного провадження - це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги або ухвалення дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи та закінчується у день ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.

105. У цьому рішенні ВРП не надала й мотивованої оцінки доводам судді ОСОБА_1 про порушення Третьою Дисциплінарною палатою строків розгляду дисциплінарної справи, обмежившись посиланням на те, що Третя Дисциплінарна палата у своєму рішенні детально описала рух об`єднаної дисциплінарної справи та зміну законодавства, які впливали на строк розгляду цієї справи.

106. Однак у рішенні від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності Третя Дисциплінарна палата також не обґрунтувала, чому ухвала про відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на дії судді ОСОБА_1 , яка надійшла до ВРП 13 червня 2018 року, була постановлена лише 17 червня 2020 року, тобто більше ніж через два роки, що вочевидь не можна вважати вирішенням питання про відкриття дисциплінарної справи у розумний строк. Так само у зазначеному рішенні немає мотивів щодо своєчасності вирішення питання про відкриття інших дисциплінарних справ, які були об`єднані в одну дисциплінарну справу, за результатом розгляду якої Третя Дисциплінарна палата прийняла це рішення.

107. Водночас, описуючи рух об`єднаної дисциплінарної справи і зміну законодавства, які впливали на строк розгляду цієї справи, Третя Дисциплінарна палата не обґрунтувала, чому об`єднана дисциплінарна справа щодо судді ОСОБА_1 не була розглянута до 5 серпня 2021 року, коли набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», з огляду на те, що ухвалою від 21 квітня 2021 року № 919/3дп/15-21 строк розгляду цієї об`єднаної дисциплінарної справи продовжувався до 21 травня 2021 року.

108. Крім того, реагуючи на доводи судді ОСОБА_1 про закінчення строків притягнення її до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата обмежилася посиланням на те, що дії, які є підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, вона вчинила з 27 грудня 2016 року, пов`язуючи цю дату лише з її діями під час здійснення правосуддя у справі № 486/684/16-к, а дисциплінарна скарга Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на ці дії судді ОСОБА_1 надійшла до ВРП 13 червня 2018 року, тобто у межах визначеного в частині одинадцятій статті 109 Закону № 1402-VIII трирічного строку. Строк застосування дисциплінарного стягнення до судді ОСОБА_1 щодо інших дій, які стали підставою для її притягнення до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата взагалі не визначала. Не досліджувала це питання і ВРП.

109. Оскільки ВРП в оспорюваному рішенні не навела мотивів обчислення строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в аспекті дотримання розумного строку здійснення дисциплінарного провадження щодо неї, то, на наше переконання, це рішення не можна вважати мотивованим, а отже, воно не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема ухвалене не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, й необґрунтовано, що є самостійною достатньою підставою для його скасування на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

Судді: Н. В. Шевцова

В. В. Король

Н. С. Стефанів