Рішення

від 27.12.2007 по справі 13/412-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/412-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"27" грудня 2007 р.                                                                             Справа № 13/412-07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК - центр", м. Київ

до  Ірпінської міської ради Київської області, м. Ірпінь

про визнання права оренди земельної ділянки

                                                                                               Суддя          С.Ю. Наріжний

Представники:                                                               

від позивача Панчук Ю. - довіренсть б/н від 18.12.2007р.;

                      Каченок В.І. - директор (довідка гол.управління ствтистики №4052);

від відповідача Загурський О.В. - довіреність №01-17/ від 24.09.2007р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради Київської області (далі –відповідач) про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю  „КТК-центр" право орендаря та право оренди земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка», визнання дійсним договору оренди земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка», що укладений 6 грудня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „КТК-центр" та Ірпінською міською радою Київської області та визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради від 21 вересня 2007 року № 861-27-У „ Про розгляд протесту прокурора міста Ірпеня на рішення Ірпінської міської ради від 12 вересня 2005 року № 1310-39-ІУ "Про дозвіл ТОВ «КТК-центр»на погодження місця розташування земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка»".

Позовні вимоги грунтуються на невідповідності рішення Ірпінської міської ради від 21 вересня 2007 року № 861-27-У „ Про розгляд протесту прокурора міста Ірпеня на рішення Ірпінської міської ради від 12 вересня 2005 року № 1310-39-ІУ "Про дозвіл ТОВ «КТК-центр»на погодження місця розташування земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка»вимогам законодавства та його необґрунтованості в зв'язку з відсутністю правових підстав для його прийняття.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, проте письмового відзиву на позов не надав.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

          12 вересня 2005 року Ірпінською міською радою Київської області прийнято рішення № 1310-39-ІУ „Про дозвіл ТОВ "КТК-центр" на погодження місця розташування земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпені, мікрорайон "Стоянка". Рішення було прийняте з врахуванням згоди землекористувача - Державного лісогосподарського об'єднання „Київліс" на вилучення вказаної земельної ділянки і передачу її під індивідуальну житлову забудову.

Згідно  п. 1 зазначеного рішення було вирішено надати дозвіл позивачу на підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпені, мікрорайон Стоянка. Пунктом 3 договору передбачено, що даний дозвіл дійсний протягом 6 місяців.

В подальшому рішенням від 03 листопада 2005р № 1426-40-ГУ „Про надання дозволу ТОВ „КТК-центр” на складання проекту землеустрою щодо  відведення земельної ділянки в м. Ірпінь, мікрорайон Стоянка під індивідуальну житлову забудову” відповідач погодив ТОВ „КТК-центр” місце розташування земельної ділянки площею 6 га за рахунок земель ДП „Київське лісове господарство" під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон „Стоянка" (в подальшому - земельна ділянка) і надав дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням від 30 листопада 2005р № 1464-41-ІУ „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „КТК-центр” під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпені, мікрорайон Стоянка” відповідач затвердив позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду; вилучив земельну ділянку з земель ДП „Київське лісове господарство" і, змінивши її цільове призначення, надав цю земельну ділянку Позивачу в оренду терміном на 5 років під індивідуальну житлову забудову з правом вирубки паросткових чагарників під габарити забудови.

06 грудня 2005 року на підставі рішення від 30.11.2005 р. № 1464-41-ІУ між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6 га, який цього ж дня був зареєстрований в Ірпінському міському відділі №2 Київської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 362.

21 вересня 2007 року Ірпінською міською радою було прийнято рішення № 861-27-У „Про розгляду протесту прокурора м. Ірпеня на рішення Ірпінської міської ради від 12.09.2005 р. №1310-39ІУ „Про дозвіл ТОВ «КТК-центр»на погодження місця розташування земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка»(далі –оскаржуване рішення) згідно якого було задоволено протест прокурора м. Ірпеня від 07.09.2007 р. №38-5128 та скасовано рішення  Ірпінської міської ради від 12.09.2005 р. №1310-39ІУ „Про дозвіл ТОВ «КТК-центр»на погодження місця розташування земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка»

          В обґрунтування прийняття оскаржуваного рішення та задоволення протесту прокурора відповідачем було взято до уваги той факт, що згідно п. 1 ухвали господарського суду Київської області від 29 липня 2005 року у справі № 266/2-05 за позовом Київської обласної державної адміністрації до Ірпінської міської ради Київської області та Бучанської селищної ради Київської області про визнання недійсним і скасування рішення третьої сесії XXIV-скликання Ірпінської міської ради від 27.06.2002 року № 49-3-XXIV „Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови" було заборонено Ірпінській міській ради надавати в користування, в оренду та здійснювати продаж земельних ділянок, надавати дозволи на освоєння (підготовку проекту відводу земельних ділянок) земель в межах відповідної територіальної громади у відповідності до рішення 27.06.2002 року № 49-3-XXIV до вирішення справи по суті.

Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було порушено законне право позивача, передбачене, зокрема, Законом України „Про планування і забудову територій", на проведення житлової забудови та створені передумови для позбавлення позивача права оренди земельної ділянки, що може завдати істотної шкоди охоронюваним законом інтересам позивача. На думку позивача рішення відповідача від 21 вересня 2007р № 861-27-У є необгрунтованим, прийнятим без врахуванням всіх обставин, що мають значення, а отже –неправомірним, що є безумовною підставою для його скасування в судовому порядку.

Судом встановлено, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, в зв'язку з відсутністю в рішенні правових підстав для його прийняття.

Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Київської області від 29 липня 2005 року у справі № 266/2-05 судом дійсно було заборонено Ірпінській міській ради надавати в користування, в оренду та здійснювати продаж земельних ділянок, надавати дозволи на освоєння (підготовку проекту відводу земельних ділянок) земель в межах відповідної територіальної громади у відповідності до рішення 27.06.2002 року № 49-3-XXIV до вирішення справи по суті.

Однак прокурором м. Ірпеня та відповідачем не було враховано ту обставину, що резолютивна частина ухвали взагалі не містила такої норми як заборона відповідачу надавати дозволи на погодження місця розташування земельних ділянок.

 Суд вважає, що в зв'язку з тим, що прокурором м. Ірпеня при винесенні протесту на рішення Ірпінської міської ради від 12.09.2005 р. №1310-39ІУ „Про дозвіл ТОВ «КТК-центр»на погодження місця розташування земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка»не було враховано зазначеного вище факту, оскільки надання дозволу на підготовку проекту відведення земельної ділянки позивачу відбулось згідно рішенням від 03 листопада 2005р № 1426-40-ГУ „Про надання дозволу ТОВ „КТК-центр” на складання проекту землеустрою щодо  відведення земельної ділянки в м. Ірпінь, мікрорайон Стоянка під індивідуальну житлову забудову”, а не  рішення Ірпінської міської ради від 12.09.2005 р. №1310-39ІУ він зробив невірний висновок щодо необґрунтованості прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

З аналізу норм Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що сам процес надання дозволу на погодження місця розташування земельних ділянок передує процедурі надання дозволу на підготовку проекту відведення земельної ділянки і ніяким чином за характером правовідносин, які він регулює не підпадає під дії заборонені ухвалою суду від 29.07.2005 р. у справі №266/2-05.

          До того ж суд враховує той факт, що в ухвалі господарського суду Київської області від 29 липня 2005 року у справі № 266/2-05 не було вказано площу та територіальні межі земель, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, що  і стало однією з підстав для її скасування апеляційною інстанцією. В свою чергу, провадження у цій справі було взагалі закрите Ухвалою Господарського суду Київської області від 26 січня 2006 року, яка була залишена в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2006 року.

З матеріалів справ вбачається, що земельна ділянка, надана в оренду позивачу, раніше відносилась до земель лісового фонду ДП „Київський лісгосп" в адміністративних межах Ірпінської міської ради, про що свідчить, зокрема, довідка ДП „Київський лісгосп" від 08 жовтня 2007 року № 198, де також зазначено, що позивачем проведено відшкодування збитків лісогосподарського виробництва в повному обсязі.

Таким чином, ухвала суду від 29.07.2005 р. з самого моменту її винесення судом не стосувалась землі, наданої в оренду позивачу, та, як наслідок, не могла бути підставою для винесення протесту прокурору і прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, тобто вчинення дій щодо позбавлення позивача права оренди земельної ділянки.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, в зв'язку з відсутністю в рішенні правових підстав для його прийняття.  

Що стосується вимоги позивача про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю  „КТК-центр" права оренди земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка»та визнання дійсним договору оренди земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка»,укладений 6 грудня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „КТК-центр" та Ірпінською міською радою Київської області, то вони також підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

До виключної компетенції міської ради, згідно п. 34 ст. 26 Закону віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, яке здійснюється виключно на пленарних засіданнях (ч. 2 ст. 26 Закону).

Згідно із ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду  земельних ділянок,  що  перебувають  у державній  або  комунальній  власності,  здійснюється  на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності,  є сільські,  селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Договір оренди землі згідно ст. 13  Закону України „Про оренду землі”, це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.           

        Статтею 6 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку,  передбачених  Земельним  кодексом  України,  Цивільним  кодексом  України, Господарським кодексом України,  цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Таким чином, підставою для укладення договору оренди повинно бути рішення орендодавця, тобто згідно ст. 5 Закону України «Про оренду землі», рішення сільської, селищної, міської ради в межах повноважень, визначених законом.

Враховуючи той факт, що оскаржуваним рішенням, яке в свою чергу визнано судом недійсним з підстав зазначених вище відповідач необґрунтовано скасував своє попереднє рішення від 12.09.2005 р. №1310-39ІУ „Про дозвіл ТОВ «КТК-центр»на погодження місця розташування земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка», що може бути підставою для відповідача відмовитись від виконання умов договору та вважати його недійсним суд вважає, що вимога позивача про визнання за ним права орендаря та права оренди земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка»спрямована на захист його прав та охоронюваних законом інтересів є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а сам договір оренди підлягає визнанню дійсним.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності права.

Згідно з пунктом 1 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. №3.2.-2005 “Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними та господарськими судами”, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Згідно практики колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України якщо спором у справі є право користування (власності), зокрема, відновлення порушеного права зі сторони третіх осіб, які як і позивач, на підставі рішень владного органу користуються або володіють,  тобто існує спір про право в свою чергу виключає розгляд такої справи в порядку адміністративного судочинства.

          Згідно ч. 2 п. 14 Рекомендації Президії ВГСУ «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 27.06.2007 р. N 04-5/120 за змістом і направленістю згаданого Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" його прийняття не виключає (до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів) розгляду місцевими і апеляційними господарськими судами у встановленому законом порядку справ у спорах про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій.

Господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними лише таких актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і тягнуть для позивачів певні правові наслідки.

Відповідно до ч.2 ст.12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів.

Отже враховуючи вищенаведене спори про визнання недійсними актів підвідомчі господарським судам.

Проаналізувавши зміст та юридичну сутність спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах в межах даної справи відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковим для адміністративних правовідносин, а кожна сторона виступає як рівна одна до одної, а між сторонами існує спір про право (оспорювання акту яке спрямоване на порушення права оренди), а тому суд вважає, що дана справа підвідомча господарському суду відповідно до ч.2 ст.12 ГПК України і підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Стаття 1 ГПК України надає право усім суб'єктам господарювання звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. З огляду на це суд вважає, що позовну заяву позивачем подано з дотриманням вимог статті 1 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним рішення Ірпінської міської ради від 21 вересня 2007

року № 861-27-У „Про розгляд протесту прокурора міста Ірпеня на

рішення Ірпінської міської ради від 12 вересня 2005 року № 1310-39-ІУ

"Про дозвіл ТОВ «КТК-центр»на погодження місця розташування

земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м.

Ірпінь, мікрорайон «Стоянка».

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю  „КТК-центр"

(м. Київ, вул. Нагірна 24/1; код ЄДРПОУ 32856180) право орендаря та право оренди   земельної ділянки площею 6 га під індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка».

4.          Визнати дійсним договір оренди земельної ділянки площею 6 га під

індивідуальну житлову забудову в м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка»,

укладений   6   грудня   2005   року   між   Товариством   з   обмеженою

відповідальністю „КТК-центр" та Ірпінською міською радою Київської

області і зареєстрований в Ірпінському міському відділі №2 Київської

РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від

6 грудня 2005 року за № 362.

5.          Стягнути з Ірпінської міської ради (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка 2а) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю  „КТК-центр"

(м. Київ, вул. Нагірна 24/1; код ЄДРПОУ 32856180) судові витрати 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                Наріжний С.Ю.