Ухвала від 10.12.2025 по справі 755/13977/24

Справа №:755/13977/24

Провадження №: 1-кс/755/4694/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2024 року за № 12024100040002629, за ознаками кримінального правопорушення передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 Кримінального кодексу (далі КК) України, встановив:

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , звернулися до слідчого судді з цим клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного, яке умотивували дійсністю у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 177, 184 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.

ІІ. Встановлені органом досудового розслідування обставини та наведені відомості щодо доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 КК України.

У ході досудового розслідування 27 листопада 2025 року ОСОБА_4 , у відповідності ст. 276-278 КПК, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 КК.

Дана підозра, на переконання сторони обвинувачення, підтверджується зібраними доказами в їх сукупності, у т.ч.: протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_7 ; матеріалами виконаного доручення у порядку ст. 40 КПК України УПК в м. Києві ДКП НП України; протокол допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом тимчасового доступу до речей і документів в АТ КБ «Приват Банк» від 23.09.2024 року; ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва про арешт банківського рахунку НОМЕР_1; висновком експерта № СЕ-19/111-20/12777-КТ за результатами проведеної судової комп`ютерно-технічної експертизи; протоколом тимчасового доступу до АТ КБ «Приват Банк» від 28.09.2025 року.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК сторона обвинувачення прийшла до висновку, що є наявними передбачені ст. 177 вказаного Кодексу ризики, а саме підозрюваний може перебуваючи на свободі:

- незаконно впливати на потерпілого та свідків є те, що підозрюваний, маючи в розпорядженні відомості потерпілих, а також свідків, шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування;

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності;

- може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що на даний час органом досудового розслідування не затримані інші співучасники вчиненого злочину, але останні володіють речами та документами про місцезнаходження яких органу досудового розслідування на даний час не відомо, тому існує ризик знищення вказаних речей, які мають істотне значення.

Тому, саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного забезпечить виконання останнім покладених процесуальних обов`язків і надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2, 9 КПК України. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

ІІІ. Позиції сторін

Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, з підстав викладених у його мотивувальній частині, у т.ч. з урахуванням того, що обставини визначені у п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 177, 184 КПК є дійсними.

Підозрюваний заперечував проти застосування заходу забезпечення кримінального провадження у розрізі не доведення обставин регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК.

Сторона захисту вказує також на те, що сторона обвинувачення не довела існування конкретних і реальних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Захисник заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту посилаючись на те, що підозрюваний працює в системі критичної інфраструктури, а саме займає керівну посаду заступника начальника станції АТ «Укрзалізниця». Також перебуває у зареєстрованому шлюбі.

Просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання із покладенням на нього передбачених законом обов`язків, достатніх для належної процесуальної поведінки підозрюваного.

IV. Правове регулювання питання

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України), та останній (порядок) визначає, що

- запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, 2 ст. 131 КПК України);

- застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України), відповідно останні застосовуються тільки при дійсності цих даних;

- клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

- під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов`язаний, згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

- метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується;

- підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом;

- при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК України , оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

V. Стислий виклад з`ясованих обставин, пов`язаних з питанням, що розглядається

Згідно повідомлення про підозру від 27 листопада 2025 року та даних клопотання, вказаного у п. І ухвали, слідує наступне:

1. щодо особи підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Підгородня, Первомайського району, Миколаївської області, громадянин України, одружений, працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий;

2. щодо підозри:

а.) правова кваліфікація кримінального правопорушення:

- ч. 4 ст.190, ч.5 ст.27 ч. 4 ст.190 КК -пособництво у заволодінні чужого майна шляхом обману (шахрайство) вчинене у великих розмірах та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки;

б.) суть підозри:

ОСОБА_4 перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений час, але не пізніше 23 липня 2024 року, вступив в злочинну змову з невстановленими особами та надав згоду на вчинення пособницьких дій з метою сприяння вчиненню кримінального правопорушення, за грошову винагороду, а саме з метою заволодіння чужим майном шляхом обману.

Згідно з розробленим злочинним планом, група невстановлених досудовим розслідуванням осіб, мала здійснити несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи «Клієнт - банк» та отримати несанкціонований доступ до банківського рахунку ТОВ «Мережевий стандарт, після чого здійснити перекази грошових коштів, що належать вказаному товариству, на рахунки підконтрольних суб`єктів підприємницької діяльності (ТОВ та ФОП) контроль та управління якими здійснювався третіми невстановленими особами.

В свою чергу ОСОБА_4 , виконуючи пособницькі дії, надав невстановленим особам, доступ та безпосередній контроль до власного рахунку: НОМЕР_1 який зареєстрований за ФОП ОСОБА_4 , який згідно відведеної йому ролі, повинен був отримати на вказаний рахунок, здобуті кримінально протиправним шляхом грошові кошти та відповідати за їх приховання, обготівкування або конвертацію.

Так невстановлені особи отримали несанкціонований доступ до системи інтернет-банкінгу ТОВ «Мережевий стандарт» шляхом зараження операційної системи ПК вірусом шифрувальником-вимагачем, що в подальшому дало доступ до облікового запису компанії, що дало їм можливість здійснювати будь-які фінансові операції від імені компанії, таким чином здійснили списання грошових коштів потерпілого на суму 502 000 гривень на банківський рахунок ТОВ «Сіті Старс Компані» (ЄДРПОУ 45422461) НОМЕР_2 та в подальшому трьома платежами відбувся переказ грошових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_4 НОМЕР_1 на суму 499 937 гривень, контроль над яким ОСОБА_4 надав невстановленим особам.

В свою чергу ОСОБА_4 23.07.2024. керуючись корисливими мотивами, виконуючи заздалегідь відведену йому роль, переслідуючи мету пособницьких дій при вчиненні крадіжки, надавши доступ та контроль до вказаних рахунків невстановленим особам, через інтернет-банкінг, отримав направлені йому грошові кошти, які належать ТОВ «Мережевий стандарт»: в сумі 48 440,00 грн. о 15 год. 34 хв. одною транзакцією від: 23.07.2025, Без ПДВ» на рахунок НОМЕР_1 який зареєстрований за ФОП ОСОБА_4 ; в сумі 172 355,00 грн. о 15 год. 42 хв. одною транзакцією від: 23.07.2025, Без ПДВ» на рахунок НОМЕР_1 який зареєстрований за ФОП ОСОБА_4 ; в сумі 278 625,00 грн. о 15 год. 46 хв. одною транзакцією від: 23.07.2025, Без ПДВ» на рахунок НОМЕР_1 який зареєстрований за ФОП ОСОБА_4 .

Здійснивши вказані дії ОСОБА_4 виконав відведену йому роль пособника у вчиненні таємного викрадення чужого майна у значних розмірах в умовах воєнного стану на виконання раніше розробленого злочинного плану на який він надав згоду.

Також після надходження грошових коштів здобутих злочинним шляхом на банківський рахунок НОМЕР_1 , який зареєстрований за ФОП ОСОБА_4 , останній виявивши, що грошові кошти були заблоковані банківською установою, 25.07.2024 о 17 год. 04 хв. зателефонував на гарячу лінію АТ КБ «Приват Банк» з метою розблокування грошових коштів повідомивши, що вони були здобуті в ході його підприємницької діяльності, однак підтвердити законність набуття грошових коштів та надати документальне підтвердження не зміг, після чого неодноразово звертався до банківської установи з метою зняття блокування грошових коштів.

Ця підозра доводиться стороною обвинувачення фактичними даними (доказами) доданими до клопотання та вказаними у п. ІІ ухвали.

VІ. Мотиви, з яких виходила слідчий суддя при постановленні ухвали

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступних висновків.

Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі №671/463/15-к) та з порушеного питання регламентує, що застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно підозрюваного установлено такі дані вказані у п. V ухвали тому, у розрізі наведеного, вирішуючи по суті поставлене питання, слідчий суддя має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказують слідчий та прокурор:

(і) обґрунтованість підозри (наявність «розумної» підозри)

Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями (п. 22 ст. 92 Конституції України), зокрема ним (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України).

Таким чином, застосуванню запобіжного заходу має передувати підозра у вчиненні кримінального правопорушення, тобто діяння, яке підпадає під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК, оскільки Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 зауважив, що розглядаючи питання щодо запобіжного заходу, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину обґрунтованою, тобто чи є встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

При цьому, саме поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, п. 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57721) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_683#Text).

Тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, § 32). Під поняттям «обґрунтованої підозри» у скоєнні кримінального правопорушення розуміється «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин» («Ilgar Mammadov v. Azerbaijan», заява № 15172/13, від 29 травня 2019 року, § 88, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-193543).

Вирішення питання про наявність «обґрунтованої підозри» потребує встановлення: (і) фактичної складової, що включає наявність фактичних обставин, що вказують на причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення; (іі) матеріально-правової складової, що включає наявність у діянні особи складу певного правопорушення за національним кримінальним законом.

Для дотримання фактичної складової підозри щодо причетності особи до вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність певних об`єктивних підстав (фактів або інформації), на основі яких можна небезпідставно стверджувати, що відповідна особа могла вчинити злочин. Наявність таких «об`єктивних підстав» має підтверджуватися певними відомостями чи доказами, які повинні відповідати вимогам належності та допустимості, при цьому бути достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя виходить з того, що:

(1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28 березня 2019 року у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України),

(2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу з урахуванням того, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи для навіть пред`явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (див. рішення «Murray v. the United Kingdom», заява № 18731/91, від 08 лютого 1996 року, §55, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57980; «K.-F. v. GERMANY», заяви № 144/1996/765/962, від 27 листопада 1997 року, § 57, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-58119).

Згідно повідомлення про підозру в цій справі підозрювану особу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення вказаного у п. ІІ ухвали за обставин описаних у п. V цього судового рішення.

Відповідно проаналізувавши долучені до клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідчий суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (протоколи слідчих дій та інші документи) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності вказують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити таке правопорушення.

Наведене підтверджується відомостями та доказами, які є достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення, зокрема, факт причетності слідує щонайменше з даних, на котрі покликається у клопотанні прокурор, та які відображені у п. ІІ ухвали.

У зв`язку з чим, вважати підозру явно неприйнятною неможливо, оскільки стороною обвинувачення надано важливі відомості (протоколи слідчих дій, інші документи), які вказують на те, що причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень описаних у п. V є вірогідною.

В той час, як сама обґрунтована підозра, згадана в статті 5 § 1(c) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії (йдеться про стадію вирішення питання щодо того чи іншого запобіжного заходу). Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, в якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування. Зокрема, і у питанні щодо кваліфікації дії за відповідною частиною ст. 309 КК щодо покликання на «у великих розмірах» в самій підозрі.

Як наслідок є дійсними обставини, визначені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(іі) щодо наявності ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.

Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок підозрюваному; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

З його урахуванням слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про наявність ризиків вказаних у клопотанні та наведених у п. ІІ ухвали.

Дійсність вказаних ризиків слідчим суддею оцінено у світлі факторів, пов`язаних з характером особи підозрюваного, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами.

Зокрема, додатково, окрім, аргументів прокурора, відображених у п. ІІ ухвали, які слідчий суддя визначає достатніми (відповідно не виникає потреби повторного дублювання цих аргументів) для визнання цитованих ним ризиків встановленими, слід зауважити таке:

(а) щодо ризику переховування, то слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou v. Turkey» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53, https://hudoc.echr.coe. int/rus?i=001-62566), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Слідчий суддя враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку слідчого судді, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, слідчий суддя зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» (від 26 червня 2001 року, § 80, заява № 33977/96, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59613), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» (від 25 квітня 2000 року, § 76, заява № 31315/96, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-58785), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути підозрюваний. Саме тому, на думку слідчого судді, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.

Небезпеку переховування від правосуддя, на думку слідчого судді, не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, його моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, слідчий суддя враховує (1) характер підозри та можливе покарання за санкцією статті КК у межах такої підозри та у поєднанні (2) з даними про його особу, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти;

(b) щодо ризику впливу, то оцінюючи його наявність у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із потерпілими, свідками, яким відомі обставини вчинення злочину, у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тобто, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Отже, є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Щодо ризику знищення, сховку або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то суд критично сприймає адже даний ризик нічим не доведено.

(ііі) щодо застосування більш м`яких запобіжних заходів

Згідно зі ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з особистим зобов`язанням: 1) особиста порука; 2) застава.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж особисте зобов`язання не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене слідчий суддя, у ракурсі установлених фактичних обставин, як щодо діяння, в якому висунуто підозру, так і встановлених даних про особу підозрюваного, вважає, що, на даному етапі кримінального провадження, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням на нього обов`язків є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме він (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом.

(iv) інші питання

З речення 1 ч. 5 ст. 194 КПКУкраїни слідує, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Тому, з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження, на переконання слідчого судді, слушним є покладення на підозрюваного наступних обов`язків:не відлучатися із населеного пункту - м. Помічна, Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження.

Позаяк, саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної особи, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та будуть здані уникнути настання у провадженні обставин визначених ст. 177 цього ж Кодексу.

VІІ. Висновок

Отже, у кримінальному провадженні у відношенні підозрюваного є дійсними та доведеними обставини передбачені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Таким чином, вказане клопотання прокурора не підлягає задоволенню, в той час як клопотання захисника щодо обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язанням із зобов`язанням підозрюваного, прибувати за кожною вимогою до визначеного органу державної влади, а також виконувати обов`язок, вказаний у блоці (iv) інші питання пункту V ухвали слід задовільнити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

у задоволенні клопотання - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти строком на два місяці, тобто до 07 лютого 2026 року наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 за першою вимогою у даному кримінальному провадженні.

2) не відлучатись з міста Помічна, Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити особі, у відношенні якої застосовано даний запобіжний захід, що в разі невиконання покладених обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Будь-які твердження чи заяви особи, зроблені під час розгляду цього клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення її винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 .

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:55 год. 15 грудня 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1