Рішення від 18.12.2025 по справі 202/12608/24

Справа № 202/12608/24

Провадження № 2/202/1167/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Доценко С.І.,

при секретарі Тарасовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Технополіс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

В с т а н о в и в:

Представник позивача, в інтересах позивачки звернувся до суду з вищезазначеним позовом про стягнення з відповідача всіх належним до виплати сум при звільненні в сумі 267497.56 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач працювала у відповідача з 30.12.2023 року по 17.05.2024 року. Під час роботи відповідач сплачував позивачу заробітну плату не в повному обсязі , а частково внаслідок чого утворилась заборгованість. 17.05.2024 року позивачка звільнилась на підставі п.1 ст.36 КЗпП за угодою сторін. Разом з тим, в порушення ст.116 ч.1 КЗпП їй не були виплачені всі суми , що належали їй при звільненні , про суми, нараховані та такі, що підлягають виплаті при звільненні її не повідомив. Вона зверталась до відповідача з вимогою виплати заборгованість по заробітній платі та надання довідки про заборгованість, але ж відповідач свій обов`язок не виконав. Вважає своє трудове право порушеним , та просить стягнути з відповідача 2677 497.56 грн. заборгованість при звільненні з грудня 2023 по дату звільнення в травні 2024. Цю суму вона вимушена була розрахувати самостійно, виходячи із розміру доходу отриманого за попередні місяці.

28.10.2024 року ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпра було відкрите спрощене позовне провадження та призначено розгляд з повідомленням сторін.

16.04.2025 року ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпра були у відповідача витребувані докази на підтвердження сум, заборгованості по заробітній платі при звільненні та довідки розрахунку середньоденної заробітної плати.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились.

Представник позивача в судове засідання не з`явився але ж подав письмові пояснення в яких визнав позов частково , а саме наявність заборгованості по заробітній платі та компенсації невикористаної відпустки перед позивачкою в сумі 97573,20 грн Наявність заборгованості обґрунтував існуванням обставин воєнного стану, фактів окупації територій,знищення майна підприємства тим внаслідок повномасштабного вторгнення РФ в Україну, що призвело до відсутності фінансово-господарської діяльності та форс-мажорних обставин. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчено що з 24.02.2022 року форс-мажорні обставини .

Дослідивши заяви по суті справи та надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

Відповідно до записів №13,14 в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 10.01.2018 року позивачка в період часу з 30.12.2023и по 17.05.2024 року працювала в ТОВ «Технополіс-1» на посаді заступника керуючого магазином департаменту роздрібної торгівлі та продажів . 17.05.2024 року звільнена за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП ( Наказ №01/16/05/001 від 16.05.2024 року).

Відповідно до довідки ТОВ Технополіс -1 від 14.02.2024 року № Т0100000045 сукупний дохід ОСОБА_1 за період з грудня 2023 по січень 2024 року склав 6356383 ,сума до виплати 51168,88 грн.

Відповідно до Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про доход за період з 4 квартала грудня 2023 року виплати по заробітній платі , нараховані та виплачені відповідачем відсутні.

Із інформації , зазначеної в розрахункових листах за період січня 2024 по травень 2024 року встановлено, що на січень 2024 року борг за підприємством на початок місяця становив 551,16 грн. а на кінець цього ж місяця 51168,88 грн після відрахування податків і зборів. Із розрахункових листів встановлено, що оклад ОСОБА_1 становить 7500 грн. Решта виплат зазначена як місячна премія.

Із аналізу цих листів встановлено, що з січня 2024 року заробітна плата нараховувалась але ж не виплачувалась і заборгованість в період з січня по травень 2024 року зростала з наростаючим підсумком. До розрахунку в травні -місці 2024 включена компенсація відпустки за 6 днів в сумі 7162,80 грн., борг за підприємством на початок місяця 91807,14 грн ., а після у тримання воєнного збору та ПДФО остаточна заборгованість зазначена 97573,20 грн. Тобто, сума заборгованості 97573,20 грн є сумою після відрахування обов`язкових платежів.

Із зазначених листів встановлено, що оклад ОСОБА_1 складав 7500 грн., решта складовая заробітної плати місячна премія, яка відповідно до листів не є фіксованою .

Таким чином, суд вважає встановленим, що заборгованість по заробітній платі виникла з грудня 2023 по 17.05.2024 року та на момент звільнення з урахуванням всіх сум , що підлягали виплаті працівнику при звільненні становить 97573,20 грн. сума заборгованості 97573,20 грн є сумою після відрахування обов`язкових платежів відповідно до наданих відповідачем документів.

На підставі досліджених судом доказів суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Частина 1 ст. 47 КЗпП України зобов`язує роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України в редакції на момент виникнення правовідносин при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідач не виплатив на момент звільнення позивачу всі суми , що належали працівникові при звільненні. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі та всіх сум , що підлягали виплаті позивачу при звільненні в сумі 97573,20 грн. Відповідно до розрахункових листів ця сума зазначена після стягнення військового збору та ПДФО.

Суд не приймає розрахунок заборгованості зроблений представником позивача в сумі 267497,56 грн , який зроблений ,виходячи із визначення середньоденної зарплати в сумі 2648,48 грн , яка утворилась із суми заборгованості за грудень 2023 року 684,67 грн за 1 робочий день з додаванням суми виплат ,нарахованих в січні 63563,83 грн за 24 відпрацьованих дня та поділена кількість відпрацьованих днів 24 дні. Так , (684,87 + 63563,83 грн) / ( 1+23дні).

Такий розрахунок не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, тому що відповідно до зазначеного Порядку розрахунок має проводитись із розрахунку двох повних відпрацьованих місяців, що передували звільненню, з урахуванням кількості відпрацьованих днів.

Суд виходить із того, що докази мають відповідати критеріям належності , допустимості та відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому суд вважає, що розмір заборгованості , яку необхідно стягнути з відповідача становить 97573,20 грн, що є сумою після відрахування обов`язкових платежів. А сума заборгованості 267497,56 грн. зазначена стороною позивача є необґрунтованою.

Судові витрати по справі складаються із судового збору в сумі 1211.30 грн за вимоги майнового характеру.

Також в позові позивачем зазначено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн .

Позивач при зверненні з позовом звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України « Про судовий збір»

Позивачем заявлено про стягнення заробітної плати в сумі 267497,56 грн , а задоволено в сумі 97573,20 грн, що становить 38%

Разом з тим, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави в сумі 1211.30 тому що це мінімально встановлений розмір судового збору.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то судом встановлено, що саме представник позивача звертався до суду з зазначеним позовом, діючи на підставі Ордеру № 1201478 на підставі договору , ним направлялись адвокатські запити для підготовки позову, направлялись заяви з процесуальних питань. Тому , на думку суду судові витрати в сумі 4000 грн є співмірними складності справи та підлягають відшкодуванню пропорційно задоволених вимог на користь позивачки , що становить 1520 грн.

Керуючись ст.ст. 4,12, 81,82,89,141,259,263-265,267ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Технополіс-1» ЄДРПОУ32498133) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі при звільненні , яка утворилась з грудня 2023 по травень 2024 року в сумі 97573,20 грн ( дев`яносто сім гривень п`ятсот сімдесят три гривні, 20 коп.)

Зазначена сума стягнення є остаточною вже після утримання воєнного збору та ПДФО.

В іншій частині позовних вимогвідмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» ЄДРПОУ32498133) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1520 грн ( одну тисячу п`ятсот двадцять грн.,00 коп)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» ЄДРПОУ32498133) на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн ( одну тисячу двісті одинадцять гривень, 20 коп)

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30( тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 18.12.2025 року.

Суддя С. І. Доценко