Постанова від 16.12.2025 по справі 183/2755/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7089/25 Справа № 183/2755/24 Суддя у 1-й інстанції - Дубовенко І. Г. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Городничої В.С., Свистунової О.В.

при секретарі Пікос А.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,треті особи:орган опікита піклуванняЧеркаської селищноїради,орган опікита піклуванняФеодосіївської сільськоїради Обухівськогорайону Київськоїобласті,про визначеннямісця проживаннядитини, зазустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 треті особи: орган опіки та піклування Черкаської селищної ради, орган опіки та піклування Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

Позов мотивовано тим, що позивач 18 липня 2020 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , від якого сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 .. Рішенням суду від 13 січня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу малолітня дитина залишилася проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач проживає окремо.

10 жовтня 2023 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Від родичів колишньої дружини та спільних знайомих йому стало відомо, що ОСОБА_1 останнім часом зловживає алкогольними напоями, втратила місце роботи, вихованням сина не займається. Він неодноразово був свідком неадекватної поведінки ОСОБА_1 під дією алкоголю, у зв`язку з чим він звертався до правоохоронних органів та служби у справах дітей Черкаської селищної ради за допомогою. Нездоровий спосіб життя ОСОБА_1 негативно впливає на їхнього сина та є ризики загрози небезпеки для нього. В той же час позивач є офіційно працевлаштований з 2017 року проходить службу в Збройних силах України, має постійний дохід, сім`ю, житло, характеризується з позитивної сторони на роботі, а також має міцний зв`язок з сином, який в свою чергу завжди йде на контакт з ним та його дружиною та добре проводить з ними час. Таким чином, проживання сина разом з батьком відповідає його інтересам. Оскільки ОСОБА_1 відмовилася надавати згоду на проживання сина з батьком, він вимушений звернутися до суду з позовом.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 не чинила перешкод у спілкуванні батька з сином. 28 лютого 2024 року внаслідок конфлікту ОСОБА_2 забрав у неї сина, адресу місця знаходження дитини не повідомив. Вона завжди виконувала свої обов`язки щодо дитини, забезпечувала сина всім необхідним, створювала умови для проживання та розвитку дитини. Вважає, що місце проживання сина з матір`ю відповідає його інтересам, тому як усі діти потребують материнського піклування, особливо такі маленькі як ОСОБА_6 , який більшу частину свого життя провів з матір`ю. Посилання ОСОБА_4 не те, що вона вживає алкогольні напої вважає безпідставними, на обліку у нарколога чи психіатра вона не перебуває. За весь час її проживання з сином, з її боку ніколи не було порушень прав дитини та ризиків загрози небезпеки для дитини ніколи не існувало. Також зазначила, що вона звільнилася з військової служби 02 лютого 2024 року у запас відповідно до підпункту г, п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «По військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовець, який самостійно виховує дитину, оскільки після розірвання шлюбу, розуміла, що буде самостійно виховувати сина та необхідно більше часу та уваги приділяти дитині.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи орган опіки та піклування Черкаської селищної ради, орган опіки та піклування Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини задоволено та ухвалено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 треті особи орган опіки та піклування Черкаської селищної ради, орган опіки та піклування Феодосійської сільської ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення судумотивовано тим,що зурахуванням введенняв країніз 24лютого 2022року воєнногостану,з оглядуна те,що дитинапроживає збатьком,не досягла10-річноговіку,враховуючи характеристикисторін,перебування сторіну лавахЗСУ,з оглядуна тіобставини,які визнаністоронами всудовому засіданні,суд дійшовдо висновку,про те,що найкращимінтересам малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 буде відповідативизначення йогомісця проживанняразом збатьком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов в повному обсязі, у задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Дніпро Дніпропетровської області народився ОСОБА_4 , батьками якої є: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_7 ; про що Соборним районним у місті Дніпрі відділом реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 19 січня 2021 року складений відповідний актовий запис № 108.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 2020 року, який був розірваний рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2023 року, яке набрало законної сили 13 лютого 2023 року.

До березня 2024 року малолітня дитина ОСОБА_4 мешкав разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 ; а з березня 2024 року разом з батьком у АДРЕСА_2 . У період з 31 грудня 2024 року по 23 січня 2025 року малолітній ОСОБА_4 мешкав з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 на час звернення до суду з позовом був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а фактично мешкав у АДРЕСА_2 , де зареєстрований з 18 березня 2025 року. У вказаному будинку мешкають: ОСОБА_2 , 1989 року народження батько малолітнього ОСОБА_8 ; ОСОБА_5 , 1988 року народження (дружина ОСОБА_2 ), ОСОБА_9 , 2015 року народження (син ОСОБА_5 ). Будинок облаштований для усіх членів родини. ОСОБА_2 повністю опікується дитиною, своєчасно та в повному обсязі виконує усі призначення щодо розвитку дитини і стану її здоров`я. У його відсутність вихованням сина займається його дружина ОСОБА_5 . ОСОБА_2 позитивно характеризується. Стан здоров`я ОСОБА_2 добрий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. ОСОБА_2 має постійне місце роботи військовослужбовець, матеріальний стан є достатнім для виховання та розвитку всієї родини. Стосунки в сім`ї хороші, дитина весела, охайна, доглянута.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту обстеження умов проживання станом на 23.08.2024 року мешкала разом з чоловіком ОСОБА_10 , 1997 року народження за адресою: АДРЕСА_4 квартира облаштована для родини з дитиною. На день розгляду справи, ОСОБА_1 разом з чоловіком мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира також облаштована для проживання родини з дитиною. Крім того, з акту обстеження умов проживання від 02 січня 2025 року вбачається, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_10 також мешкає малолітній ОСОБА_4 . З довідки Центру сімейного здоров`я та реабілітації «Геліос» від 17 січня 2025 року вбачається, що 02 січня 2025 з ОСОБА_1 та її малолітнім сином ОСОБА_4 підписано декларацію. З 03 лютого 2025 року ОСОБА_1 повернулася для проходження служби у ВЧ, має постійний дохід, позитивно характеризується. Стан здоров`я ОСОБА_1 добрий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Матеріальний стан ОСОБА_1 на день розгляду справи є достатнім для виховання та розвитку дитини.

13 серпня 2024 року рішенням виконавчого комітету Черкаської селищної ради за № 81 затверджений висновок, згідно з яким вважають за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з батьком ОСОБА_2 .

18 жовтня 2024 року рішенням виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради за № 3 затверджений висновок № 35 від 26.09.2024 про встановлення способу участі у вихованні та встановлення графіка побачень матері ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

20 березня 2025 року рішенням виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради за № 8 затверджений висновок № 21 від 10 липня 2024 року, згідно з яким вважають за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з батьком ОСОБА_2 .

З журналу обліку звернень і повідомлень стосовно дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, розпочатий 01 лютого 2023 року, вбачається, що: 18 липня 2023 року зареєстроване звернення щодо зловживання гр. ОСОБА_11 алкоголем, залишає малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на родичів відмітки про наявність ризиків не зазначені. З 13 липня 2023 року залишила дитину на бабусю ОСОБА_12 , ставиться до дитини байдуже. 05 січня 2024 року зареєстроване звернення ОСОБА_2 , який засобами телефонного зв`язку повідомив про те, що його дружина, перебуває під дією алкоголю зазначено про відсутність наявності ризиків. 01 березня 2024 року зареєстроване звернення ОСОБА_2 , який засобами телефонного зв`язку повідомив про те, що мати його дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. У відмітках про наявність ризиків зазначено про їх відсутність, дитину забрала до себе бабуся до сусідньої квартири. Разом з вказаним журналом досліджені повідомлення служби у справах дітей:

- від 18 липня 2023 року щодо звернення про зловживання ОСОБА_13 алкогольними напоями, в цей період дитина передана прабабусі;

- від 05 січня 2024 року про надання соціального та психологічного супроводження, через те, що в результаті відвідування родини за місцем проживання ОСОБА_13 встановлено, що мати дитини ОСОБА_4 2021 р.н.. має ознаки сп`яніння, на роботу не з`являється, мала спробу вкоротити вік через складний психоемоційний стан;

- від 11 березня 2024 року, у якому просять РВП вжити заходів до ОСОБА_11 , 1994 року народження щодо ухилення від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов для життя, навчання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2021 р.н.

Таким чином, встановлено, що обидва батьки малолітнього ОСОБА_4 на день розгляду справи в суді є військовослужбовцями, мають достатній заробіток для проживання, виховання та розвитку їх спільної дитини. ОСОБА_4 мешкає з батьком у АДРЕСА_2 та за місцем проживання дитина відвідує розвиваючи заняття з футболу, мистецтва, садок.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з урахуванням введення в країні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, з огляду на те, що дитина проживає з батьком, не досягла 10-річного віку, враховуючи характеристики сторін, перебування сторін у лавах ЗСУ, з огляду на ті обставини, які визнані сторонами в судовому засіданні, суд дійшов до висновку, про те, що найкращим інтересам малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 буде відповідати визначення його місця проживання разом з батьком.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч. 1ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

За правилами, встановленими ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами 1, 2 ст. 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За приписами частин 1 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, як мінімум, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: а) погляди дитини; б) індивідуальність дитини; в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; г) піклування; захист і безпека дитини; ґ) вразливе положення; д) право дитини на здоров`я; е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: а) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; б) стосунки між дитиною і батьками в минулому; в) бажання батьків бути опікунами; г) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; ґ) бажання дитини.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування висновків органів опіки та піклування, у зв`язку з тим, що з об`єктивних обставин розгляд справи тривав з 01 квітня 2024 року до 11 квітня 2025 року, і за цей час змінилися обставини щодо батьків малолітньої дитини ОСОБА_4 , отже, не можуть бути взяті до уваги висновки органів опіки і піклування Черкаської селищної ради та Феодосіївської сільської ради щодо місця проживання дитини з батьком які за перебігом часу та зміною обставин щодо батьків дитини були вже не актуальні на момент розгляду справи, про що суд першої інстанції також зазначив судовому рішенні, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки на спростування вказаного висновку органу опіки і піклування апелянт інших доказів не надала, висновку органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини разом з матір`ю не складено.

Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні наявного спору слід врахувати, що саме батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, і саме це відповідає найкращим інтересам дитини, тоді як батько дитини ОСОБА_2 , з березня 2024 року в силу об`єктивних причин особисто вихованням дитини не займається, перебуваючи весь цей час, за винятком 30-добової відпустки на рік, у зоні бойових дій, а малолітня дитина ОСОБА_4 перебуває у віданні теперішньої дружини ОСОБА_2 ОСОБА_5 , що не відповідає найкращим інтересам дитини, колегія суддів відхиляє, оскільки рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.

Взявши до уваги, насамперед, ставлення батька до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, її вік, стан її здоров`я, а також інші обставини, що мають істотне значення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з батьком.

При цьому, суд вірно зазначив, що визначення місця проживання дитини, саме з батьком, не обмежує її права розвиватися та бути вихованою, у тому числі, матір`ю, оскільки після набрання рішенням законної сили за останньою зберігається більшість її прав.

Колегія суддів зауважує, що мати дитини не обмежена у можливості реалізації належного їй права на спілкування з дитиною та участі у її вихованні.

Визначення місця проживання дитини з батьком не повинно негативно впливати на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обоє батьків.

В разі порушення прав того з батьків, хто проживає окремо на участь у вихованні дитини, він не позбавлений права на судовий захист у спосіб, визначений статтею 159 СК України.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції чітко вказав підстави для задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісних позовних вимог, які відповідають нормам чинного законодавства та з якими погоджується колегія суддів.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог та задоволенні первісних вимог.

Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 16 грудня 2025 року.

Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2025 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

О.В. Свистунова