Постанова від 19.12.2025 по справі 240/30203/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/30203/23

Головуючий у І інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

19 грудня 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Комунального підприємства "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради щодо невжиття заходів із забезпечення приведення у стан готовності захисну споруду (протирадіаційне укриття) №21800, що знаходиться за адресою: Коростенський район, смт.Іршанськ, вул.Гулія, 17;

- зобов`язати КП "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради привести у стан готовності захисну споруду (протирадіаційне укриття) №21800, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростенський район, смт.Іршанськ, вул.Гулія, 17, з метою використання його за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем не вчинено дій на приведення захисної споруди цивільного захисту сховища з обліковим номером №21800 в належний для експлуатації стан, що несе небезпеку для життя та здоров`я громадян під час воєнного стану.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що на території Іршанської селищної ради Коростенського району наявна захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №21800 (балансоутримувач - КП "Іршанське комунальне підприємство"), яке в умовах військової агресії російської федерації проти України, через недодержання та порушення власником вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) є не готовим до використання за призначенням, а тому не здатне забезпечити захист цивільного населення та, у разі використання за призначенням, може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

Відповідно до паспорту захисної споруди цивільного захисту №21800 - останнє знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростенський район, смт.Іршанськ, вул.Гулія, 17, та становить площу 450 м. кв. Згідно облікової картки, дане укриття у разі наявної загрози розраховане на утримання в ньому 600 осіб.

Відповідно до книги обліку захисних споруд цивільного захисту Іршанської селищної ради протирадіаційне укриття №21800 рахується за КП "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради.

Балансоутримувач захисної споруди цивільного захисту населення (протирадіаційне укриття №21800) - КП "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради.

Згідно книги обліку захисних споруд цивільного захисту Іршанської селищної ради - стан протирадіаційного укриття №21800 оцінено як не готове до використання.

Відповідно до паспорту захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття №21800 вбудоване в п`ятиповерхову будівлю за адресою: Коростенський район, смт.Іршанськ, вул.Гулія, 17.

Водночас, з акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, яку проведено 11.04.2023 балансоутримувачем за участі працівників ГУ ДСНС в Житомирській області вбачається, що протирадіаційне укриття №21800, за адресою: Коростенський район, смт.Іршанськ, вул.Гулія, 17, балансоутримувач - КП "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради, не готове до використання.

Зазначеним актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 21800 встановлено наступне: технічний стан захисної споруди обмежено придатний; санітарний стан незадовільний; загальний стан приміщень частково захаращена; має два входи не захаращені; повітрозабірних оголовків, металевих віконниць, вихлопних каналів немає; система вентиляції не працює; вентилятори витяжної, припливної систем вентиляції - не справні; електроручні вентилятори - відсутні; система водопостачання - відсутня; система зв`язку та оповіщення - відсутня; пожежних кранів - немає; труби систем пожежогасіння - немає; укомплектованість первинними засобами пожежогасіння, схеми евакуації - немає; температура +14° С, вимірювальні пристрої відсутні.

З огляду на викладене, за результатом оцінки стану готовності захисної споруди (протирадіаційне укриття) №21800 зроблено загальний висновок про не готовність до використання за призначенням. Разом із тим, балансоутримувачу надано рекомендації провести захисну споруду в справний стан згідно норм належності, та вимог наказу МВС України від 09.07.2018 №579.

Таким чином, з урахуванням наведених порушень, які унеможливлюють функціонування системи життєзабезпечення укриття №21800 в Іршанській селищній раді, комісією, створеною балансоутримувачем з метою забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням в ході здійснення щорічної оцінки стану готовності захисної споруди до використання, актом від 11.04.2023 встановлено та підтверджено неготовність до використання за призначенням захисної споруди (протирадіаційне укриття) з обліковим номером 21800, що розташоване по вул.Коростенський район, смт.Іршанськ, вул.Гулія, 17.

З аналізу стану готовності сховища протягом останніх років, зокрема з часу проведення технічної інвентаризації, прослідковується, що вищевказані порушення продовжують існувати, що в свою чергу свідчить про їх тривалий характер та, як наслідок, невжиття відповідних заходів балансоутримувачем з метою усунення зафіксованих порушень та приведення захисної споруди у стан придатний до готовності. Таким чином, систематичність порушень у сфері цивільного захисту, може призвести до порушень інтересів держави в частині завдання шкоди життю та здоров`ю людей.

Позивачем зазначено, що на даний час в умовах воєнного стану питання належного утримання, використання та функціонування захисних споруд цивільного захисту населення постало досить актуально.

Окрім того, розпорядженням від 26.01.2015 №47-р Кабінету Міністрів України на територіях Донецької та Луганської областей запроваджено режим надзвичайної ситуації, а на всій території України - режим підвищеної готовності згідно Кодексу цивільного захисту України. Вказаним розпорядженням Урядом із 2015 року фактично розпочато етап активної підготовки до захисту населення в разі можливої військової агресії.

Укриття в Іршанській селищній раді є важливою спорудою цивільного захисту, яка при необхідності, а саме внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів здатна розмістити працівників підприємства.

Зазначені порушення, на думку позивача, є підставою для зобов`язання КП "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради вжити відповідних заходів задля приведення укриття №21800 у стан готовності до використання за призначенням, вказана бездіяльність відповідача слугувала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Житомирській області не є тією особою, якій належить право вимоги за позовом до суб`єкта господарювання про визнання протиправною бездіяльності щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту та про зобов`язання вчинити відповідні дії, а прокурором у позовній заяві визначено позивачем орган, в особі якого він звернувся до суду в інтересах держави з цим позовом, який не має права на звернення до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Згідно з частиною другою статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина четверта статті 46 КАС України).

Частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Поряд з цим, повноваження прокурора визначено, зокрема, Конституцією України, Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру (далі Закон № 1697-VII).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України обумовлено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною першою статті 23 Закону № 1697-VII установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, положеннями частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII закріплено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, Прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Предметом спору у цій справі є незгода Прокурора з бездіяльністю суб`єкта господарювання (у цьому випадку Комунального підприємства "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради), на балансі якого знаходиться об`єкт цивільного захисту (протирадіаційне укриття №21800), щодо неналежного утримання цієї споруди та невжиття заходів з приведення її у готовність.

Оцінюючи обґрунтованість поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, як на підставу для звернення до суду з цим позовом Прокурор посилався на частину третю статті 23 Закону № 1697-VII та норми Положення про державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі Положення № 1052), й зазначив, що ГУ ДСНС у Житомирській області як спеціально уповноважений орган на здійснення контролю за утриманням і станом готовності споруд цивільного захисту, не вживав заходів, спрямованих на зобов`язання балансоутримувача привести зазначену захисну споруду у стан готовності та звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд зауважує, що подібне питання щодо повноважень Прокурора звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі органу ДСНС вже досліджувалося Верховним Судом у межах розгляду справи №520/16197/23, який в постанові від 23 січня 2025 року, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, насамперед акцентував увагу на тому, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не Прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, ключовим питанням як у справі № 520/16197/23 так і у справі, що розглядається, є наявність або відсутність у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі органу ДСНС з вимогами зобов`язального характеру щодо суб`єкта, на якого покладено обов`язок належного утримання захисної споруди.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту урегульовані Кодексом цивільного захисту України, яким, зокрема, також визначено і повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Частиною п`ятнадцятою статті 32 Кодексу цивільного захисту України установлено, що контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту від 21 квітня 2022 року № 2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Цим же Законом норми Кодексу цивільного захисту України було доповнено статтею 17-1 Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Види санкцій за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки та механізм їхньої реалізації установлені статтею 68 Кодексу цивільного захисту України.

Так, за приписами частини першої статті 68 указаної норми посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

Водночас, реалізація указаних санкцій здійснюється відповідно до частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України, згідно з якою у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

З 29 жовтня 2022 року набрали чинності норми Закону України від 06 жовтня 2022 року № 2655-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності, яким пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України після слів адміністративного суду щодо доповнено словами допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності), а також щодо, а після слів здоров`ю людей словами з інших підстав, визначених законом.

Водночас положення статті 68 Кодексу цивільного захисту України залишилися незмінними.

Пунктом 1 Положення № 1052 установлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Пунктом 4 Положення № 1052 передбачено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов`язкові для виконання розпорядчі документи, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (підпункт 48); застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки (підпункт 52).

Отже, не зважаючи на зміни у Кодексі цивільного захисту України (у редакції Закону України від 06 жовтня 2022 року № 2655-IX), указані норми Положення № 1052 не змінилися.

На час виникнення спірних правовідносин у цій справі, Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі Порядок № 138) був визначений механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 3 Порядку № 138 балансоутримувачі захисних споруд це власники або юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди, а утримання захисних споруд це комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку № 138, у редакції чинній на час звернення до суду).

Також постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2023 року № 883 Про внесення змін до Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку Порядок № 138 доповнено пунктом 12-1, згідно з яким координація та контроль за приведенням об`єктів фонду захисних споруд як таких, що мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення, у належний стан здійснюються Мінстратегпромом.

Указані зміни до Порядку № 138 набрали чинності з 22 серпня 2023 року.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) установлені Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі Закон № 877-V).

Саме в цьому Законі наведені види та форми заходів державного нагляду (контролю), зокрема у вигляді планових та позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 Закону № 877-V).

Можливість самостійного звернення до суду органом ДСНС із зазначенням підстав такого звернення, з вимогами до суб`єкта господарювання в якості заходу контролю указаним Законом № 877-V не встановлена.

Отже, виходячи із приписів статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, Суд зауважує, що повноваження органу ДСНС звернутися до суду обумовлене виключно реалізацією органу ДСНС приписів статті 68 цього Кодексу, яка визначає дії цього суб`єкта, як застосування санкцій за порушення приписів законодавства у сфері цивільного захисту або оскарження дій щодо недопущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок з підстав інших, ніж передбачені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд наголошує, що запроваджені з 29 жовтня 2022 року зміни до статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України носять бланкетний характер, реалізація яких не знайшла свого відображення шляхом відповідних змін до законодавчих актів, що урегульовують спірні правовідносини.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що за наведеного нормативно-правового регулювання коло повноважень органів ДСНС щодо права звернення до адміністративного суду є обмеженим, а отже ГУ ДСНС в Житомирській області не може бути позивачем у цій справі, у зв`язку з чим Прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.

Аналогічний висновок Верховним Судом сформовано у постанові від 23 січня 2025 року у справі №520/16197/23, в якій Суд, аналізуючи попередню практику Верховного Суду у подібній категорії справ, указав, що на відміну від попередньої редакції указаної норми щодо відсутності у територіального органу ДСНС права на звернення до суду з позовами у цій категорії, законодавець у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту, передбачив право на звернення до суду цього органу також і з інших підстав, визначених законом.

Також, у справі № 520/16197/23 Верховний Суд, з-поміж іншого, зазначив, що у контексті порушеного питання варто також зауважити, що частина четверта статті 4 Закону № 877-V визначає, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

За висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 січня 2025 року у справі №520/16197/23, указані норми також визначають пряму кореляцію між законодавчим положенням та повноваженням контролюючого органу здійснювати той чи інший вид державного нагляду за діяльністю суб`єктів господарювання. Тому, не зважаючи на те, що пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту, у редакції Закону № 2655-ІХ, передбачає, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України окреслена прив`язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.

За таких обставин, Верховний Суд у справі № 520/16197/23 дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд, а отже, і прокурор не може від його імені заявити такий позов.

Надалі таку правову позицію підтримано Верховним Судом і у справах №400/10777/23, №520/16687/23, №160/11352/22.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції констатує, що оскільки законодавчими положеннями не передбачено право ГУ ДСНС у Житомирській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, цей орган не може бути позивачем у цій справі.

Отже, Прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.

Особливий період у зв`язку із запровадженням воєнного стану звісно загострює питання готовності населення і території держави до оборони, але не відміняє конституційного принципу законності, який вимагає щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. У свою чергу, участь органів державної влади в судовому процесі пов`язана саме з їх компетенцією у здійсненні їх повноважень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Житомирській області не є тією особою, якій належить право вимоги за позовом до суб`єкта господарювання про визнання протиправною бездіяльності щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту та про зобов`язання вчинити відповідні дії, а прокурором у позовній заяві визначено позивачем орган, в особі якого він звернувся до суду в інтересах держави з цим позовом, який не має права на звернення до суду з позовом.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що описані обставини, якби були виявлені на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, дали б підстави для повернення позовної заяви відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України. Та якщо ці обставини виявлені на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 КАС України).

Такі наслідки недотримання вимог процесуального закону щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави (вже в умовах воєнного стану) за подібних правовідносин і їх нормативного регулювання, Верховний Суд підтримав, з-поміж інших, у постановах від 29.08.2023 у справах №160/9125/22, від 21.12.2023 у справі № 400/4238/22, від 02.04.2025 у справі № 160/17789/22, які колегія суддів теж бере до уваги під час розгляду цієї справи.

Згідно із п.1 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині незастосування процесуальних наслідків, визначених пунктом 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме залишення позову без розгляду, що згідно приписів статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду.

Підстави для скасування рішення повністю із залишенням позовної заяви без розгляду містить стаття 319 КАС України, відповідно до частини 1 якої судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року скасувати.

Адміністративний позов Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Комунального підприємства "Іршанське комунальне підприємство" Іршанської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.