Постанова від 24.12.2025 по справі 289/1980/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2025 року м. Київ

Унікальний номер справи № 289/1980/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/17984/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року представник АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 0130775-ЗП22-006956 від 08 червня 2017 року про відкриття, обслуговування банківського рахунку, що станом на 10 липня 2024 року складає 44 140, 50 грн, у тому числі: несанкціонований овердрафт - 44 119, 50 грн, нараховані, але не списані комісії - 21, 00 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн (а.с. 1-2).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 08 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», правонаступником якого є АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» укладено Договір про відкриття, обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до якого Банк відкрив клієнту поточний рахунок для здійснення розрахунково-касових операцій, на умовах чинних тарифів та Правил комплексного обслуговування фізичних осіб в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» і зобов`язався обслуговувати кошти розміщені на рахунку, а клієнт зобов`язався здійснювати оплату таких послуг в порядку та у строки, визначені договором.

Пункт 2.1 Договору встановлює, що умови відкриття, користування та обслуговування поточного Рахунка, порядок обслуговування та користування платіжною карткою, забезпечення дистанційного доступу до Рахунка, права та обов`язки і відповідальність Сторін, порядок розірвання (припинення) цього Договору та закриття Рахунка, порядок нарахування процентів на залишок коштів на Рахунок, інші умови щодо порядку обслуговування Рахунку та надання послуг за цим Договором передбачені Чинними Тарифами та «Правилами відкриття, використання і обслуговування поточних рахунків фізичних осіб у національній та іноземній валютах, включаючи рахунки для отримання заробітної плати, Умови користування Платіжною Карткою, порядок надання кредиту, овердрафту, користування сервісом дистанційного обслуговування «winbank» та іншими банківськими послугами», які є невід`ємною частиною цього Договору. Правила є загальнодоступними та розміщені на сайті Банку www.piraeusbank.ua та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку. Сторони домовились, що умови Правил щодо надання та користування певним видом послуг Банку набувають чинності для Клієнта та стають обов`язковими для виконання Сторонами після надання Клієнтом до Банку відповідної заяви (у відділенні Банку у встановленій Банком формі або при зверненні до Контактного центру Банку та проведенні відповідної ідентифікації Клієнта або іншим шляхом, передбаченим Договором та/або Правилами, при умові проведення ідентифікації Клієнта) про бажання скористатися відповідною послугою чи укладення окремої додаткової угоди до цього Договору, якщо це прямо передбачено Договором.

Згідно з п 2.2. цього договору підписанням цього Договору Клієнт підтверджує наступне:

2.2.1. до моменту фактичного підписання цього Договору він ознайомлений з Правилами та Чинними Тарифами, приєднується до умов Правил та Чинних Тарифів та підтверджує, що їх умови йому повністю зрозумілі, прийнятні для нього та є обов`язковими для застосування до правовідносин між Банком та Клієнтом (його Довіреними особами), протягом всього строку дії цього Договору;

2.2.2. Клієнт уповноважує Банк та надає йому згоду на вчинення всіх визначених в Правилах дій;

2.2.3. Клієнт погоджується, що Чинні Тарифи та Правила не потребують додаткового підписання Сторонами;

2.2.4. Клієнт згоден з порядком зміни умов цього Договору, Правил і Чинних Тарифів, а також підтверджує, що цей порядок ніяким чином не порушує його права та інтереси як Сторони цього Договору.

Згідно з п. 4.2.9. Чинних правил, відповідач зобов`язаний повернути в повному обсязі несанкціонований овердрафт (у разі його виникнення) та сплатити проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі, нараховані на обслуговування несанкціонованого овердрафту, виконати інші боргові зобов`язання у строки, передбачені договором.

За визначенням Правил, несанкціонований овердрафт - це заборгованість держателя перед банком, яка виникла внаслідок перевищення витратного ліміту та яка не обумовлена договором і не є прогнозованою в розмірі та за часом виникнення.

З виписки за рахунком вбачається, що відповідачем було допущено несанкціонований овердрафт, і в зв`язку з непогашенням у строки обумовлені договором 20 квітня 2021 року цей овердрафт в сумі 12 865,15 грн був перенесений банком на заборгованість за рахунком.

Після виникнення овердрафту відповідач взагалі припинив виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим за ним банком станом на 10 липня 2024 року облікована заборгованість в сумі 44 140, 50 грн, в тому числі: несанкціонований овердрафт - 44 119, 50 грн; нараховані, але не списані комісії - 21, 00 грн.

26 лютого 2025 року представник відповідача подав відзив на позов, у якому вказав, що вважає позовні вимоги повністю безпідставними, не підтвердженими жодними належними доказами, а також не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, суперечать висновкам Верховного Суду, зробленим під час розгляду аналогічних спорів (а.с. 86-107).

Зокрема, як вбачається з доданих до позову документів, 08 червня 2017 року сторонами був укладений договір про відкриття, обслуговування банківських рахунків № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року. Предметом договору, згідно з пунктом 1.1. визначено, що банк на підставі заяви та наданих клієнтом документів, згідно з вимогами чинного законодавства України та внутрішніх документів банку, також сплати відповідних сум надає послуги або лише деякі з них (у залежності від того, що вказано в заявах клієнта):

1.1.1. відкриває клієнту поточний рахунок для здійснення розрахунково-касових операцій (надалі - «рахунок» як для однини, так і для множини) у валюті (валютах) визначених клієнтом у заяві (заявах) про відкриття рахунку. Рахунок відкривається клієнту та обслуговується на умовах чинних тарифів.

1.1.2. випускає та надає клієнту платіжну картку для її подальшого використання клієнтом (його довіреною особою); клієнт зобов`язується перерахувати кошти на вищезазначений рахунок та оплачувати послуги банку, пов`язані з виконанням вказаних в пп. 1.1.1-1.1.2. цього договору дій.

Таким чином між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського рахунку.

У поданій позовній заяві відповідач посилається у якості обґрунтування позовних вимог на приписи пунктів 2.1. та 2.2. договору, які містять посилання на Правила надання позивачем банківських послуг. Зокрема, відповідно до п. 2.1 договору, детальні умови відкриття, користування та обслуговування поточного Рахунка, порядок обслуговування та користування платіжною карткою, забезпечення дистанційного доступу до Рахунка, права та обов`язки і відповідальність Сторін, порядок розірвання (припинення) цього договору та закриття Рахунка, порядок нарахування процентів на залишок коштів на рахунку, інші умови щодо порядку обслуговування Рахунку та надання послуг за цим договором, передбачені чинними Тарифами та Правилами відкриття, використання і обслуговування поточних рахунків фізичних осіб у національній та іноземній валютах, включаючи рахунки для отримання заробітної плати. Умови користування платіжною карткою, порядок надання кредиту, овердрафту, користування сервісом дистанційного обслуговування «winbank» та іншими банківськими послугами», які є невід`ємною частиною цього Договору. Правила є загальнодоступними та розміщені на сайті Банку www.piraeusbank.ua та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку. Сторони домовились, що умови правил щодо надання та користування певним видом послуг банку набувають чинності для клієнта та стають обов`язковими для виконання сторонами після надання клієнтом до банку відповідної заяви (у відділенні банку у встановленій банком формі або при зверненні до контактного центру банку та проведення відповідної ідентифікації клієнта або іншим шляхом, передбачених договором та/або Правилами, при умові проведення ідентифікації клієнта).

Згідно з п 2.2. цього договору підписанням цього Договору Клієнт підтверджує наступне:

2.2.1. до моменту фактичного підписання цього Договору він ознайомлений з Правилами та Чинними Тарифами, приєднується до умов Правил та Чинних Тарифів та підтверджує, що їх умови йому повністю зрозумілі, прийнятні для нього та є обов`язковими для застосування до правовідносин між Банком та Клієнтом (його Довіреними особами), протягом всього строку дії цього Договору;

2.2.2. Клієнт уповноважує Банк та надає йому згоду на вчинення всіх визначених в Правилах дій;

2.2.3. Клієнт погоджується, що Чинні Тарифи та Правила не потребують додаткового підписання Сторонами;

2.2.4. Клієнт згоден з порядком зміни умов цього Договору, Правил і Чинних Тарифів, а також підтверджує, що цей порядок ніяким чином не порушує його права та інтереси як Сторони цього Договору.

У разі виникнення кредитних правовідносин за договором банківського рахунку проценти (у випадку виконання банком розрахункової операції, при недостатності власних коштів клієнта) за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

Як вбачається з укладеного між позивачем та відповідачем договору, ним взагалі не обумовлено надання будь-яких кредитів відповідачу, не передбачено будь-яких процентів за користування кредитними коштами.

З наданого позивачем витягу з Правил також не вбачається, що ними передбачено будь-які конкретні процентні ставки у зв`язку з виникненням несанкціонованого овердрафту. Жодних тарифів позивачем не було надано. Також з наданого позивачем витягу з Правил неможливо встановити їх редакцію. Докази того, що саме з цими Правилами відповідач була ознайомлена під час укладення договору, позивачем не надано.

Крім цього, як було зазначено в п. 2.1. Договору, сторони домовились, що умови правил щодо надання та користування певним видом послуг Банку набувають чинності для клієнта та стають обов`язковими для виконання сторонами після надання клієнтом до банку відповідної заяви.

До позовної заяви позивачем було додано копії розписок відповідача про отримання платіжної картки Visa Classic (Salary). Представник відповідача звертав увагу, що слово «Salary» перекладається як «заробітна плата». Таким чином відповідачеві була видана зарплатна, а не кредитна картка.

У зазначених розписках вказується, що відповідач 21 червня 2017 року отримала платіжну картку з останнім цифрами 1036, а 27 вересня 2017 року у зв`язку викраденням попередньої картки отримала платіжну картку з останніми цифрами 4527.

Із заяви від 01 червня 2017 року, яка подавалась відповідачем позивачу, вбачається, що відповідач просила Банк випустити їй платіжну картку і не давала в ній жодної згоди на надання їй послуг овердрафту.

В поданій заяві від 19 вересня 2017 року відповідач просила Банк перевипустити платіжну картку до рахунку № НОМЕР_2 у гривні, тип картки: основна, у зв`язку з викраденням.

Узазначеній заяві відповідач не просила надавати їй будь-які послуги овердрафту. У той же час у підтвердження заборгованості відповідача позивач надає банківську виписку по кредитній картці з останніми цифрами 8689 по рахунку НОМЕР_3 .

Будь-яких доказів відкриття відповідачу рахунку № НОМЕР_3 та видачі кредитної картки з останніми цифрами 8689 позивачем не надано.

З урахуванням зазначеного, з наданих позивачем доказів не вбачається, що відповідач отримала від банку кредитну картку, а також вказувала у заяві про випуск картки чи в договорі про те, що вона бажає користуватися послугами овердрафту. З огляду на це, на підставі п. 2.1. Договору відсутні підстави стверджувати про те, що приписи Правил в частині надання послуг овердрафту набули чинності для відповідача та стали обов`язковими для сторін, протилежного позивачем не було доведено.

Більш того, разом з позовом позивач надав копію вимоги за № 9504/07-ІІІ від 25 липня 2024 року, згідно з якою вимагав від відповідача погасити заборгованість, яка виникла за договором № 13775-ССCs2/2018 від 30 травня 2018 року, у той час як у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за договором № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року. Таким чином позивач не довів також підстав виникнення заборгованості, які він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що була чинною станом на дату укладення договору) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Приписами частини четвертої статті 11 вказаного Закону передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Згідно з визначенням, яке міститься у Правилах, витяг з яких надається позивачем, овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком клієнту у межах встановленої окремою додатковою угодою до договору та/або договору та заяви на встановлення овердрафту суми (ліміт овердрафту) шляхом забезпечення можливості проведення клієнтом операцій понад залишок власних коштів клієнта на рахунку.

Несанкціонований овердрафт - заборгованість держателя перед банком, яка виникла внаслідок перевищення витратного ліміту та яка не обумовлена договором і не є прогнозованою у розмірі та за часом виникнення.

Тобто з визначень вбачається, що для виникнення у відповідача несанкціонованого овердрафту, позивач повинен був спочатку на підставі відповідної заяви відповідача встановити їй ліміт овердрафту.

Однак будь-яких доказів того, що відповідач зверталася до позивача із заявою про встановлення овердрафту позивачем не надано. Таким чином позивач не довів своїх позовних вимог.

Окрім того, позивач взагалі не пояснює принцип нарахування вищезазначених грошових сум, які він просить стягнути з відповідача. Зокрема у позовній заяві позивач вказує, що станом на 20 квітня 2021 року сума несанкціонованого овердрафту відповідача становила 12 865, 15 грн, у зв`язку із чим вона була перенесена на заборгованість за рахунком.

Станом на 10 липня 2024 року сума несанкціонованого овердрафту вже становила 44 119, 50 грн.

При цьому відповідачем не надається будь-якого обґрунтованого розрахунку заборгованості, а надаються лише копії якихось виписок по невідомому рахунку, з яких неможливо зрозуміти звідки взялася заборгованість та яким чином вона була нарахована, з чого вона складається.

Позовна заява не містить жодного обґрунтованого розрахунку сум, які позивач просить стягнути з відповідача, а містить лише зазначення вже остаточних сум, які позивач просить стягнути, без будь-яких пояснень яким чином зазначені суми були нараховані, за який конкретно період та які конкретно суми входять у заборгованість. Позивачем також не обґрунтовано та не доведено коли і який ліміт овердрафту був встановлений відповідачу, не доведено, що відповідачем було перевищено будь-які ліміти овердрафту (а.с. 86-107).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року у задоволенні позову АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено (а.с. 155-163).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав про те, що позивач не надав суду жодних належних доказів на підтвердження обставин, на які він послався як на підстави для позову.

Не погодившись з рішенням міського суду, 16 жовтня 2025 року представник АТ «Піреус Банк МКБ» - адвокат Архиповець Ю.В. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просила долучити виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 22 березня 2021 року по 10 липня 2024 року до матеріалів справи, скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 169-184).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що у справі, яка переглядається, договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою-споживачем банківських послуг.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 12 Закону «Про споживче кредитування» визначено перелік умов, які мають бути зазначені у договорі споживчого кредиту. Частиною другою зазначеної статті визначено, що у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Тобто зміст та форма викладення інших умов договору, окрім прямо передбачених Законом, є дискрецією сторін.

Відповідно, кредитодавець та споживач домовились передбачити інші умови договору в іншій формі - тобто в публічних Правилах, що дозволено законодавством. Щодо додаткових істотних умов (тобто крім тих, що за Законом «Про споживче кредитування» є обов`язковими для вказання у договорі) немає законодавчої вимоги, що публічний договір, до якого клієнт приєднується, повинен бути додатково підписаний клієнтом.

Так, кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації.

На виконання вимог законодавства, Банк проінформував клієнта до укладення договору і зазначив безпосередньо у договорі усі обов`язкові умови, що вимагаються законом. Тому відсутність підпису відповідача на Правилах не спростовує наявність її згоди на приєднання до зазначених у Правилах умов, оскільки уся необхідна інформація клієнту була надана, клієнт з нею був ознайомлений і погодився на такі умови шляхом підписання договору.

Між банком та клієнтом був укладений змішаний договір, де певна частина умов зазначена в індивідуальній частині договору, а інша частина умов зазначена в публічній частині договору, яка розміщується на офіційному сайті Банку та до якої клієнт приєднався шляхом підписання індивідуальної частини договору.

Отже, на переконання представника апелянта, посилання суду на відсутність доказів того, що відповідач підписував Правила, є безпідставним, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а також виконали вимоги щодо письмової форми договору, про що свідчить особистий підпис відповідача у договорі та додатках до нього.

Правила комплексного обслуговування фізичних осіб є публічною частиною змішаного договору, яка розміщується на офіційному сайті Банку та до якої клієнт приєднався шляхом підписання індивідуальної частини договору.

Пункт 2.1 Договору встановлює, що умови відкриття, користування та обслуговування поточного Рахунка, порядок обслуговування та користування платіжною карткою, забезпечення дистанційного доступу до Рахунка, права та обов`язки і відповідальність сторін, порядок розірвання (припинення) цього Договору та закриття рахунка, порядок нарахування процентів на залишок коштів на Рахунок, інші умови щодо порядку обслуговування Рахунку та надання послуг за цим Договором передбачені Чинними Тарифами та «Правилами відкриття, використання і обслуговування поточних рахунків фізичних осіб у національній та іноземній валютах, включаючи рахунки для отримання заробітної плати. Умови користування Платіжною Карткою, порядок надання кредиту, овердрафту, користування сервісом дистанційного обслуговування «winbank» та іншими банківськими послугами», які є невід`ємною частиною цього Договору. Правила є загальнодоступними та розміщені на сайті Банку www.piraeusbank.ua та/ або на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку.

Пунктом 2.2. Договору було передбачено, що його підписанням Клієнт підтверджує наступне:

2.2.1. до моменту фактичного підписання цього Договору він ознайомлений з правилами та Чинними Тарифами, приєднується до умов Правил та Чинних Тарифів та підтверджує, що їх умови йому повністю зрозумілі, прийнятні для нього та є обов`язковими для застосування до правовідносин між Банком та Клієнтом (його Довіреними особами) протягом всього строку дії Договору;

2.2.2. Клієнт уповноважує Банк та надає йому згоду на вчинення всіх визначених в Правилах дій;

2.2.3. Клієнт погоджується, що Чинні Тарифи та Правила не потребують додаткового підписання Сторонами;

2.2.4. Клієнт згоден з порядком зміни умов цього Договору, Правил і Чинних Тарифів, а також підтверджує, що цей порядок ніяким чином не порушує його права та інтереси як Сторони цього Договору.

Пунктом 2 Розділу VI Договору визначено особливі положення обслуговування платіжних карток для зарплатних проектів, зокрема:

2.1. Рахунок відкривається Клієнту та обслуговується на умовах Чинних Тарифів для тарифного плану «Кредит на поточний рахунок «Кредитна картка» для зарплатних проектів». Крім цього, Банк випускає та надає Клієнту Платіжну Картку (ПК) для її подальшого використання Клієнтом в порядку та на умовах, викладених в Договорі. Банк надає Клієнту кредитні кошти шляхом встановлення Кредитного ліміту на ПК у розмірі, у строки та з процентною ставкою, як передбачено Договором

2.2. Сторони цим за взаємною згодою встановлюють наступні розміри лімітів:

- для держателів ПК Visa Classic (в тому числі Visa Instant) - в межах 25 000 (двадцяти п`яти тисяч) гривень 00 коп.;

- для держателів ПК Visa Gold - в межах 75 000 (сімдесяти п`яти тисяч) гривень 00 коп.

Клієнт має право отримувати Кредит у межах Кредитного ліміту для зарплатних проектів після першого надходження грошових коштів на Зарплатний Рахунок в рахунок оплати праці з дати укладання Договору.

Згідно з п. 9.3.1. Договору у випадку виникнення Несанкціонованого Овердрафту, Держатель зобов`язаний погасити такий Несанкціонований Овердрафт, сплатити проценти за користування Несанкціонованим Овердрафтом та поновити Незнижувальний залишок на Рахунку, якщо такий встановлений Чинними Тарифами. Нарахування та погашення процентів за користування Несанкціонованим овердрафтом здійснюється щоденно, в тому числі за рахунок збільшення суми Несанкціонованого овердрафту, що обліковується на Рахунку. Держатель сплачує проценти за період користування таким Несанкціонованим Овердрафтом, відповідно до Чинних Тарифів Банку. Сплата суми Несанкціонованого Овердрафту та процентів за його користування повинна бути здійснена у строк, не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з останнього робочого дня місяця, у якому такий Несанкціонований Овердрафт виник. Зазначена сплата (погашення) може бути здійснена також за рахунок зарахованих грошових коштів на Рахунок шляхом здійснення Банком договірного списання/дебетового переказу сум, належних до сплати, з чим Держатель погоджується та цим уповноважує Банк на здійснення такого договірного списання/ дебетового переказу.

У пункті 1 (Визначення термінів) Договору зазначено, що Чинні Тарифи або Тарифи - тарифи, які затверджені уповноваженим органом Банку та діють станом на відповідну дату для відповідного виду послуг чи продукту, що надаються Банком Клієнту. Чинні Тарифи можуть змінюватись Банком час від часу, як це визначено Договором без необхідності отримання окремого погодження (згоди) Клієнта.

Банк звертав увагу на те, що відповідач 21 червня 2017 року отримала платіжну картку Visa Classic (Salary) № НОМЕР_4 , а 27 вересня 2017 року у зв`язку з викраденням попередньої картки отримала платіжну картку Visa Classic (Salary) № НОМЕР_5 . Розмір кредитного ліміту для таких платіжних карток визначено п. 2.2. Правил в межах 25 000, 00 грн.

Отже, з наведеного випливає, що умови кредитування, зокрема підстави та розмір встановлення кредитного ліміту, процентні ставки у зв`язку з виникненням несанкціонованого овердрафту, викладені у Правилах та Чинних Тарифах, які є невід`ємною частиною Договору. Відповідач своїм підписанням Договору дав згоду на приєднання до викладених у цих документах Правил та Вимог, тобто підтвердив розуміння того факту, що Чинні Тарифи та Правила без додаткового підписання є частиною Договору.

Представник апелянта вказує, що таким чином суд не дослідив належним чином усі положення Договору (включно з Правилами), через що дав неправильну оцінку доводам Банку. У підписаному Договорі сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, в тому числі й про умови кредитування, і відповідач була належним чином проінформована про такі умови.

Наголошував, що суд першої інстанції застосував положення про договір позики до кредитних правовідносин, що є помилковим. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Згідно з ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування», несанкціонований овердрафт - це перевищення суми операції над встановленим кредитним лімітом, що не є погодженим за розміром та часом виникнення.

Пунктом 2.4 Договору зазначено, що у випадку, якщо Клієнтом згідно з цим Договором надано заяву на відкриття Рахунку, випуск Платіжної Картки чи надання інших додаткових послуг, умови Правил застосовуються та є обов`язковими для виконання Сторонами в тій частині, що регулюють порядок відкриття, використання і обслуговування Рахунку, умов випуску та користування Платіжною Карткою та в інших частинах, що регулюють порядок надання обраного Клієнтом виду послуги, що надається Клієнту Банком згідно з Договором та відповідної заяви Клієнта.

Як уже було зазначено вище, пунктом 2 Розділу VI Договору визначено особливі положення обслуговування платіжних карток для зарплатних проектів, зокрема встановлено розмір кредитного ліміту:

2.2. Сторони цим за взаємною згодою встановлюють наступні розміри лімітів:

- для держателів ПК Visa Classic (в тому числі Visa Instant) - в межах 25 000, 00 грн;

- для держателів ПК Visa Gold - в межах 75 000, 00 грн.

Клієнт має право отримувати Кредит у межах Кредитного ліміту для зарплатних проектів після першого надходження грошових коштів на Зарплатний Рахунок в рахунок оплати праці з дати укладання Договору.

Суд на підставі п. 6 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» зробив висновок, що «для виникнення у відповідача несанкціонованого овердрафту, позивач повинен був на підставі відповідної заяви відповідача встановити їй кредитний ліміт». Однак у п. 2.4 Договору чітко зазначено, що якщо клієнт надав Банку, зокрема, заяву на випуск Платіжної Картки, то положення Правил застосовуються та є обов`язковими для виконання в частині умов випуску Платіжної Картки. В той же час, п. 2.2 Договору передбачено встановлення кредитного ліміту у розмірі 25 000, 00 грн при випуску Картки Visa Classic в межах зарплатного проекту. Тобто згідно з умовами Договору жодної додаткової заяви на встановлення кредитного ліміту подавати не потрібно.

Відповідач 21 червня 2017 року отримала платіжну картку Visa Classic (Salary) № НОМЕР_4 , а 27 вересня 2017 року у зв`язку з викраденням попередньої картки отримала платіжну картку Visa Classic (Salary) № НОМЕР_5 .

Отже, оскільки перед підписанням Договору Відповідач була належним чином ознайомлена з положеннями Правил як невід`ємної частини Договору, вона усвідомлювала, що при відкритті зарплатного рахунку Visa Classic на ньому буде встановлено кредитний ліміт у розмірі 25 000, 00 грн.

Більше того, у заяві про надання додаткових послуг від 19 вересня 2017 року, заповненій у зв`язку з викраденням попередньої картки, ОСОБА_1 мала можливість закрити ліміт овердрафту, однак не зробила цього, залишивши поле «Прошу закрити ліміт овердрафту» без позначки. Тим самим відповідач повторно виразила свою згоду на використання кредитного ліміту, що далі призвело до виникнення несанкціонованого овердрафту.

Відповідач активно використовувала поточний рахунок, зокрема, у період з 22 березня 2021 року по 10 липня 2024 року здійснила видаткові операції, що перевищили залишок на рахунку. Тобто відповідач скористалась належними Банку коштами понад залишок коштів на своїй банківській картці, внаслідок чого виникла заборгованість у формі несанкціонованого овердрафту на суму 44 119, 50 грн, нарахована, але не списана комісія - в сумі 21, 00 грн.

Вказані операції, що призвели до виникнення несанкціонованого овердрафту, полягали у перенесенні коштів понад кредитний ліміт у розмірі 12 725, 45 грн на інший рахунок відповідача - рахунок № НОМЕР_3 . Це посвідчується доданою до позовної заяви випискою по рахунку № НОМЕР_3 за період з 30 травня 2018 року по 10 липня 2024 року (дата транзакції - 22 березня 2021 року, номер документа - 2847030).

Те ж саме, а також розрахунок суми заборгованості у розмірі 44 140, 50 грн підтверджується також і випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 22 березня 2021 року по 10 липня 2024 року, яку банк просить долучити до матеріалів справи як новий доказ, посилаючись на те, що виписка по рахунку № НОМЕР_2 за період з 22 березня 2021 року по 10 липня 2024 року існувала на час розгляду справи в суді першої інстанції та про це було відомо Банку, однак через внутрішні банківські процедури формування виписки, позивач об`єктивно не мав можливості вчасно надати її суду першої інстанції. Виписка по рахунку була готова для подання суду тільки тоді, коли рішення Ірпінського міського суду Київської області вже було ухвалено (а.с. 169-184).

25 листопада 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Опалюк С.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому свою позицію мотивував обставинами, на які посилався у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, і просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року без змін (а.с. 200-210).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Піреус Банк МКБ», правонаступником якого є АТ «Піреус Банк МКБ», із заявою від 01 червня 2017 року про відкриття поточного рахунку. Випуск платіжної картки та підключення до інтернет-сервісу «Winbank (а.с. 7)

08 червня2017 року АТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття, обслуговування банківських рахунків № НОМЕР_6 (а.с. 4).

Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку, випуску платіжної картки та підключення до Інтернет-сервісу «Winbank» від 01 червня 2017 року, ОСОБА_1 просила банк відкрити їй поточний рахунок у гривні до продукту Зарплатний рахунок. У заяві зазначено, що із змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах ознайомлена. Вимоги цієї Інструкції для неї обов`язкові. Їй відомо про те, що цей рахунок забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Письмові розпорядження підписуватимуться нею або уповноваженою нею особою за довіреністю. У разі зміни повноважень особи на право розпоряджатися рахунком зобов`язувалася негайно повідомляти про це в письмовій формі. Жодних застережень стосовно обмеження права банку на обробку своїх персональних даних не мала. Даною заявою вона надала свою згоду на отримання повідомлень від банку щодо участі в анкетуванні, маркетингових акціях тощо. Підписанням цієї заяви підтвердила достовірність зазначеної у цій заяві інформації. Підписанням цієї заяви та поставленням відповідної відмітки у цій заяві підтвердила наявність у неї статусу фізичної особи-підприємця або особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, також підтвердила те, що їй відомо про передбачену чинним законодавством відповідальність за надання недостовірної інформації банку, зокрема про наявність у неї статусу фізичної особи-підприємця або особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (а.с. 7).

У картці із зразками підписів, зазначено, що рахунок відкритий ОСОБА_1 - № НОМЕР_2 (а.с. 7 зворот).

Відповідно до пункту 1.1. договору № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року банк на підставі заяви та наданих клієнтом документів, згідно з вимогами чинного законодавства України та внутрішніх документів Банку, а також, сплати відповідних сум, надає наступні послуги або лише деякі з них (в залежності від того, що вказано в заявах Клієнта):

1.1.1. відкриває Клієнту поточний(і) рахунок(и) для здійснення розрахунково-касових операцій (надалі - «Рахунок» як для однини так і для множини) у валюті (валютах), визначених Клієнтом у заяві (заявах) про відкриття Рахунку. Рахунок відкривається Клієнту та обслуговується на умовах Чинних Тарифів.

1.1.2. випускає та надає клієнту платіжну картку для її подальшого використання Клієнтом (його довіреною особою);

Клієнт зобов`язується перерахувати кошти на вищевказаний Рахунок та оплачувати послуги Банку, пов`язані з виконанням вказаних в пп. 1.1.1.-1.1.2. нього Договору дій.

1.2. Сторони погодились, що послуги, вказані в п. 1.1.2, можуть надаватися, тільки за умови, що Клієнту вже налаються Банком послуги, передбачені в п. 1.1.1.

1.3. Вартість послуг, що налаються Банком Клієнту згідно з цим Договором, визначається в Чинних Тарифах, які є невід`ємною частиною цього Договору. Реквізити поточних рахунків, які відкриваються на підставі цього Договору, вказуються у Довідці про відкриті рахунки, що має бути оформлена Банком за формою, наведеною в Додатку № 1 до цього Договору. Довідка про відкриті рахунки видається Банком Клієнту під його підпис. У випадку відкриття нових рахунків на підставі цього Договору, Банк видає Клієнту оновлену Довідку про відкриті рахунки.

У відповідності до п. 2.1. договору про відкриття, обслуговування банківських рахунків № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року, детальні умови відкриття, користування та обслуговування поточного Рахунка, порядок обслуговування та користування платіжною карткою, забезпечення дистанційного доступу до Рахунка, права та обов`язки і відповідальність Сторін, порядок розірвання (припинення) цього Договору та відкриття Рахунка, порядок нарахування процентів на залишок коштів на Рахунок, інші умови щодо порядку обслуговування Рахунку та надання послуг за цим Договором передбачені Чинними Тарифами та «Правилами відкриття, використання і обслуговування поточних рахунків фізичних осіб у національній та іноземній валютах, включаючи рахунки для отримання заробітної плати, умови користування Платіжною Карткою, порядок надання кредиту, овердрафту, користування сервісом дистанційного обслуговування «winbank» та іншими банківськими послугами» (надалі - «Правила»), які є невід`ємною частиною цього Договору. Правила є загальнодоступними та розміщені на сайті Банку www.piraeusbank.ua та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку. Сторони домовились, шо умови Правил щодо надання та користування певним видом послуг Банку набувають чинності для Клієнта та стають обов`язковими для виконання Сторонами після надання Клієнтом до Банку відповідної заяви (у відділенні Банку у встановленій Банком формі або при зверненні до Контактного центру Банку та проведенні відповідної ідентифікації Клієнта або іншим шляхом, передбаченим договором та/або правилами, при умові проведення ідентифікації Клієнта) про бажання скористатися відповідною послугою чи укладення окремої додаткової угоди до цього Договору, якщо це прямо передбачено Договором.

Як передбачено п. 2.2. вказаного договору від 08 червня 2017 року, підписанням нього Договору Клієнт підтверджує наступне:

2.2.1. до моменту фактичного підписання нього Договору він ознайомлений з Правилами та Чинними Тарифами, приєднується до умов Правил та Чинних Тарифів та підтверджує, що їх умови йому повністю зрозумілі, прийнятні дія нього та є обов`язковими для застосування до правовідносин між танком та Клієнтом (Його Довіреними особами), протягом всього строку дії цього Договору:

2.2.2. Клієнт уповноважує Банк та надає йому згоду на вчинення всіх визначених в Правилах дій;

2.2.3. Клієнт погоджується. що Чинні Тарифи та Правила не потребують додаткового підписання Сторонами.

2.2.4. Клієнт згоден з порядком зміни умов цього Договору. Правил і Чинних Тарифів, а також підтверджує, що цей порядок ніяким чином не порушує його права та інтереси як Сторони цього Договору.

Окрім цього, за пунктом 3.1. договору підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, шо був ознайомлений Банком зі змістом Довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Порядок та умови відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, у тому числі зміст частини четвертої ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», клієнту зрозумілі. Підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, то отримав примірник договору.

За пунктом 3.2. договору, всі терміни, що використовуються в цьому Договорі з великої літери, мають таке ж значення, що визначено для відповідного терміну в Правилах чи Чинних і тарифах. Всі додатки до нього Договору є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 3.3. договору, цей Договір складено у двох примірниках українською мовою по одному для кожної Сторони. Обидва примірники мають однакову юридичну силу.

За пунктом 3.4. цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печаткою Банку та діє безстроково, до моменту його припинення (розірвання) в порядку, визначеному Договором, в тому числі Правилами, та/або чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 3.5. договору всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться лише за письмовою згодою Сторін та є чинними, якщо вони складені у письмовій формі іти підписані уповноваженими представниками Сторін, якщо інше прямо не визначено в цьому Договорі, в тому числі в Правилах.

Також ОСОБА_1 підписано Умови гарантування Фондом відшкодування коштів за вкладом, що є додатком № 1 до договору банківського рахунку № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року (а.с. 4 зворот).

21 червня 2017 року ОСОБА_1 отримала та підписала картку Visa Classic (Salary) № НОМЕР_4 , емітовану на її ім`я, та отримала ПІН-конверт до цієї картки, що підтверджується її розписками (а.с. 6).

19 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Піреус Банк МКБ» із заявою про надання додаткових послуг, а саме: просила про перевипуск платіжної картки, яка випущена до рахунку № НОМЕР_2 у гривні, тип картки: основна, у зв`язку із викраденням (а.с. 5 зворот).

27 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримала та підписала картку Visa Classic (Salary) № НОМЕР_5 , емітовану на її ім`я, та отримала ПІН-конверт до цієї картки, що підтверджується її розписками (а.с. 5).

Позивач до позовної заяви надав виписку по кредитній картці Visa Classic НОМЕР_7 за період з 30 травня 2018 року по 10 липня 2024 року за рахунком № НОМЕР_3 у гривні, назва продукту Credit Card Payroll, сформована 10 липня 2024 року. У виписці вказано, що стан заборгованості: 0, 00 грн, вхідний залишок: 0, 00 грн, зарахування: 52 772, 14 грн, списання: - 52 772, 14 грн, вихідний залишок: 0, 00 грн, нараховано бонусів: 0, 00 bns, доступна сума (без урахування блокувань): 0, 00 грн, доступна сума (з урахуванням блокувань): 0, 00 грн (а.с. 8-27).

Також позивач надав до позовної заяви витяг з Правил комплексного обслуговування фізичних осіб в АТ «Піреус Банк МКБ» (а.с. 28-39).

26 липня 2024 року банк направив засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 письмову вимогу про повернення кредиту, датовану 25 липня 2024 року № 9504/07-ІІІ, у якій вимагав повернення кредиту за договором № 130775-СССs2/2018 від 30 травня 2018 року (а.с. 54-56).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За частиною першою статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Так, 08 червня 2017 року сторонами укладено договір про відкриття, обслуговування банківських рахунків № НОМЕР_6 , на виконання якого Банк відкрив ОСОБА_1 банківський рахунок № НОМЕР_2 , для нарахування її заробітної плати, та видав платіжну картку Visa Classic (Salary) № НОМЕР_4 (а.с. 4, 6 зворот).

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (частина перша статті 1069 ЦК України).

Положення про позику та кредит Цивільного кодексу України регулюють правовідносини сторін за умов кредитування рахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Апелянт стверджує, що між Банком та клієнтом був укладений змішаний договір, де певна частина умов зазначена в індивідуальній частині договору, а інша частина умов зазначена в публічній частині договору, яка розміщується на офіційному сайті Банку та до якої клієнт приєднався шляхом підписання індивідуальної частини договору.

Публічним є договір, згідно з положеннями частини першої статті 633 ЦК України, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, що передбачено частиною другою статті 633 ЦК України.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Аналізуючи зміст договору про відкриття, обслуговування банківських рахунків № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року та долучені до позовної заяви додатки, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір не містить умов кредитування, даних про розмір кредитних коштів, у договорі та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що картка видана відповідачу, є кредитною, строк дії цієї картки, а також відсутні докази про встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

З таким висновком суду першої інстанції колегія апеляційного суду погоджується, оскільки дійсно умови кредитування у договорі про відкриття, обслуговування банківських рахунків № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року, укладеного АТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_1 , відсутні, а посилання позивача на те, що Правила комплексного обслуговування фізичних осіб є публічною частиною змішаного договору, яка розміщується на офіційному сайті Банку та до якої клієнт приєднався шляхом підписання індивідуальної частини договору, є безпідставними, оскільки не містять підпису ОСОБА_1 , неможливо встановити з якою редакцією Правил, на переконання апелянта, ознайомилася і погодилася ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину договору від 08 червня 2017 року, предмет якого - відкриття і обслуговування банківського рахунку.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, щопідстави та розмір встановлення кредитного ліміту, процентні ставки у зв`язку з виникненням несанкціонованого овердрафту, викладені у Правилах та Чинних Тарифах, які є невід`ємною частиною договору, а відповідач своїм підписанням договору дав згоду на приєднання до викладених у цих документах правил та вимог, тобто підтвердив розуміння того факту, що Чинні Тарифи та Правила без додаткового підписання є частиною договору.

Позивачем не надано до суду доказів укладення сторонами по справі договору № 0130775-ЗП22-006956 від 08 червня 2017 року, а доданий до позовної заяви і наявний у справі договір № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року не містить пункту 9.3.1 Договору щодо Овердрафту та обов`язку його погасити, на невиконання якого посилається апелянт в апеляційній скарзі, тому суд апеляційної інстанції відхилив відповідні доводи апелянта.

Отже відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли кредитні зобов`язання на підставі договору про відкриття, обслуговування банківських рахунків № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року.

Матеріали справи не містять також доказів звернення ОСОБА_1 до банку із заявою про надання їй послуги овердрафту з встановленням ліміту овердрафту.

Закон України «Про споживче кредитування» набув чинності 10 червня 2017 року, тобто після укладення сторонами договору № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року.

Відповідно посилання апелянта в апеляційній скарзі також на положення Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставним.

Положеннями статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час укладення договору від 08 червня 2017 року, також було передбачено, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі (абзац 2 ч. 4) і кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною (абзац 3 ч. 4).

Так, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Тобто встановлення комісії на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» було можливе у договорах про надання споживчого кредиту, проте, як вже було встановлено судом, договір про відкриття, обслуговування банківських рахунків № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року не містить погоджених сторонами умов кредитування.

У відповідності до абзацу статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» у редакції, чинній на час укладення договору, банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивач встановив комісійну винагороду за відкриття і обслуговування банківських рахунків, а ОСОБА_1 як клієнт погодилася і прийняла такі умови банку.

Відповідно вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 нарахованої, але не списаної комісії, у розмірі 21, 00 грн також є безпідставною.

Окрім цього, варто зауважити, що, згідно з пунктом 6 частини другої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування», визначено, що цей Закон не поширюється на несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення.

У відповідності до норми частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає як доказ виписку з рахунку № НОМЕР_2 , сформовану 10 липня 2024 року, що надана суду апелянтом разом з апеляційною скаргою тільки 16 жовтня 2025 року, оскільки представник останнього не навів та не надав доказів неможливості подання такої виписки до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, зокрема,внутрішні банківські процедури формування виписки власне позивача-банку до таких причин не можуть належати.

Представник апелянта вказав, що виписка по рахунку № НОМЕР_2 була готова після ухвалення Ірпінським міським судом Київської області рішення по суті, однак із її змісту вбачається, що вона сформована задовго до ухвалення рішення від 22 вересня 2025 року, а саме 10 липня 2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача АТ «Піреус Банк МКБ» - Архиповець Ю.В. подавала заяву про розгляд справи без участі представника банку (а.с. 76-78, 126-128, 137-139), що також свідчить про те, що позивач не скористався своїм правом у першій інстанції на подання додаткових доказів, якими він вже володів до ухвалення рішення у справі.

Позивачем до позовної заяви надано виписку по кредитній картці Visa Classic НОМЕР_7 за період з 30 травня 2018 року по 10 липня 2024 року за рахунком № НОМЕР_3 у гривні, назва продукту Credit Card Payroll, сформована 10 липня 2024 року, за якою вказано, що стан заборгованості: 0, 00 грн, вхідний залишок: 0, 00 грн, зарахування: 52 772, 14 грн, списання: - 52 772, 14 грн, вихідний залишок: 0, 00 грн, нараховано бонусів: 0, 00 bns, доступна сума (без урахування блокувань): 0, 00 грн, доступна сума (з урахуванням блокувань): 0, 00 грн (а.с. 8-27).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 240/4894/23 указано, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

За наведених підстав, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумаченню норм права на розсуд апелянта.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за договором № 130775-ЗП22/2017 від 08 червня 2017 року про відкриття, обслуговування банківських рахунків відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни або скасування оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо понесених судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Опалюк С.В. просив стягнути з АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, що складаються з суми, понесеної за послугу підготовки відзиву на апеляційну скаргу, у розмірі 6 000, 00 грн, та у зв`язку з відсутністю в Електронному суді копії апеляційної скарги, представник відповідача здійснював ознайомлення з матеріалами справи, що потягло понесення додаткових витрат у сумі 3 000, 00 грн. Разом витрати на правничу допомогу становлять 9 000, 00 грн (а.с. 200-210).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в апеляційному суді представник відповідача надав належним чином засвідчену копію договору № 2202/25 про надання правничої допомоги від 22 лютого 2025 року, укладеного ОСОБА_1 та АО «Опал» ОСОБА_3» в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту (а.с. 213-216).

Відповідно до пункту 1.1 договору № 2202/25 про надання правничої допомоги від 22 лютого 2025 року, Бюро зобов`язується за дорученням Клієнта надавати правничу допомогу Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити винагороду (гонорар) за надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору, в порядку, визначеному цим Договором.

Ціна даного Договору (розмір винагороди) визначається гонораром, розмір якого та умови оплати обумовлені сторонами в цьому розділі, в завданні до даного Договору та/або в рахунках на оплату наданих послуг, що виставлені Бюро на ім`я Клієнта (пункт 5.2).

Оплата гонорару та компенсація можливих витрат Бюро у зв`язку із виконанням доручення Клієнта, здійснюється на умовах передоплати в день укладення Договору, якщо інші умови не передбачені в завданні до Договору. Витрати, які не були передбачені при укладенні Договору, компенсуються Клієнтом на користь Бюро на умовах передоплати після доведення до відома Клієнта інформації про необхідність здійснення таких витрат (пункт 5.3).

Згідно з пунктом 5.6. договору про надання правничої допомоги від 22 лютого 2025 року, за фактом надання послуг Бюро направляє Клієнту на узгодження і підписання Акт приймання-передачі наданих послуг в 2 (двох) примірниках. За відсутності заперечень проти складеного Акту, Клієнт підписує Акт і один підписаний примірник Акту повертає Бюро. Якщо протягом 7 (семи) днів з Моменту отримання Клієнтом складеного Бюро Акту, Бюро не отримає письмових мотивованих заперечень Клієнта проти Акту, то відповідний Акт вважається прийнятим та підписаним Клієнтом без заперечень, а юридичні послуги (правнича допомога) вважаються такими, що надані належним чином та прийняті Клієнтом.

Відповідно до завдання № 2 від 20 листопада 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 2202/25 від 22 лютого 2025 року, АО «Опал ОСОБА_3» в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, погодили, що клієнт доручає, а бюро зобов`язується надавати наступну правничу допомогу: підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі № 289/1980/24 - 6 000, 00 грн, ознайомлення з матеріалами справи № 289/1980/24 у суді апеляційної інстанції - 3 000, 00 грн (а.с. 217).

Відповідно до пункту 2 Завдання № 2 від 20 листопада 2025 року, вартість правничої допомоги, обумовленої в п. 1 цього Завдання, становить 9 000, 00 грн.

Згідно з пунктом 3 Завдання № 2, вартість судових засідань, у випадку, якщо Клієнт бажає, щоб Бюро брало в них участь, оплачується Клієнтом окремо за 1 день до судового засідання і становить 3 000, 00 грн. Вартість участі адвокатів Бюро та/або адвокатів, залучених Бюро до виконання цього Договору, в одному судовому засіданні не підлягає зменшенню у будь-яких випадках, навіть якщо судове засідання було відкладене (перенесене на іншу дату) або не відбулось з інших причин, які не залежали від Бюро, або було перенесене з ініціативи Бюро, коли це було необхідно для підготовки до судового розгляду (подання додаткових доказів, підготовки додаткових заяв по суті справи та в інших випадках).

Як передбачено пунктом 7 цього Завдання № 2, дане Завдання є невід`ємною частиною Договору, вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та, якщо Договір не припиняється достроково, діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Завданням та Договором.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року АО «Опал ОСОБА_3» в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, склали цей акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 2202/25 від 22 лютого 2025 року про наступне:

1. Сторони підтверджують, що на дату складання цього акту бюро надало клієнту послуги, вказані у договорі, завданнях до нього, а також рахунках, виставлених бюро на ім`я клієнта, у повному обсязі на загальну суму і обсяг зазначений в них.

2. Сторони не мають претензій одна до одної (а.с. 217 зворот).

Оцінюючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із того, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Оцінюючи подані представником відповідача докази на підтвердження понесених ним витрат в апеляційному суді, колегією суддів встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката підтверджені частково.

Так, апеляційним судом встановлено, що 21 листопада 2025 року адвокат Трунов Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами справи в Київському апеляційному суді (а.с. 197).

Повноваження адвоката Трунова Ю.А. на представництво ОСОБА_1 підтверджуються наданим ордером серії АІ № 2023114 від 21 листопада 2025 року, згідно з яким адвокат на підставі договору про надання правничої допомоги № 2202/25 від 22 лютого 2025 року надає правничу допомогу останній (а.с. 198).

Відповідно до пункту 1.4 договору про надання правничої допомоги № 2202/25 від 22 лютого 2025 року, укладеного ОСОБА_1 та АО «Опал» ОСОБА_3» в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, Бюро має право залучати до надання правничої допомоги Клієнту, обумовленої Договором, помічників адвоката, а також будь-яких інших адвокатів, яких Бюро вважатиме компетентними для виконання даного Договору. Залучені адвокати мають усі повноваження, передбачені Договором з моменту видачі їм ордеру від Бюро, якщо обмеження повноважень не передбачені в самому ордері (а.с. 213).

Положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає залучення до виконання укладених договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (частина шоста ст. 14, частина шоста ст. 15 вказаного Закону).

Отже залучення до участі у справі іншого адвоката передбачає укладення договору між адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням із залученим адвокатом.

Разом з тим, матеріали справи не містять такого договору, укладеного між АО «Опал» ОСОБА_3» в особі директора ОСОБА_3 , який діє на підставі Статуту, та адвокатом Труновим Ю.А., для залучення до виконання укладеного договору про надання правничої допомоги № 2202/25 від 22 лютого 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та АО «Опал» ОСОБА_3» в особі директора ОСОБА_3 .

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Трунов Ю.А. входить до складу АО «Опал» ОСОБА_3 ».

Таким чином, витрати, понесені на ознайомлення із справою у розмірі 3 000, 00 грн, згідно із завданням № 2 від 20 листопада 2025 року та акту прийому-передачі від наданих послуг від 25 листопада 2025 року, не підтверджені належними доказами і підстави для стягнення з позивача відсутні.

25 листопада 2025 року, як вже зазначалося, до Київського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 на апеляційну скаргу АТ «Піреус Банк МКБ», що є належним підтвердженням надання послуг правничої допомоги за договором № 2202/25 від 22 лютого 2025 року (а.с. 200-210).

Клопотання про зменшення суми витрат на правову (правничу) допомогу або заперечення сторони позивача матеріали справи не містять.

Предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн відповідає критеріям обґрунтованості та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, є співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг підтверджених наданих адвокатських послуг.

Відповідно з позивача підлягає стягненню сума у розмірі 6 000, 00 грн у відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи в апеляційному суді.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, оскаржуване рішення у частині розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не переглядається.

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» - залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» (код ЄДРПОУ 20034231) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) витрати на професійну правничу допомогуу розмірі 6 000,00 грн, понесені у зв`язку із розглядом справи в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов