Постанова

від 20.12.2010 по справі 17/303-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/303-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2010 року                                    Справа №  17/303-10

           Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О.(доповідача),

суддів: Пруднікова В.В., Чохи Л.В.

при секретарі: Савіні В.Ю.     

за участю представників сторін:

від позивача:  Заікін С.В. директор, довідка №1449  від 26.05.05;

від відповідача:  П'ятигорець Ю.О. представник, довіреність №б/н  від 18.10.10;

від відповідача:  Золотов В.В. директор, витяг №967888  від 26.08.10;

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Золотов",               м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  21.09.2010р. у справі №17/303-10

за позовом: Фермерського господарства "Інгулець", смт. Високопілля Херсонської області

до відповідача: Фермерського господарства "Золотов", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області

про стягнення 16 294 грн. 37 коп.,

ВСТАНОВИВ:

         Фермерське господарство "Інгулець" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з фермерського господарства "Золотов" (надалі - відповідач) суму 16 294,37 грн. завданої шкоди внаслідок самоправних дій зі знищення посіву соняшника.

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі  №17/303-10 (суддя –Суховаров А.В.) позов задоволено. Стягнуто  з фермерського господарства "Золотов" на користь  фермерського господарства "Інгулець" суму 16 294,37 грн. завданої шкоди, 162,94 грн. держмита, 236,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                   Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить   оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі  посилається на  те, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, що на думку відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, скаржник посилається на те, що розмір шкоди заподіяний позивачу визначено на підставі довідок (а.с.37,38) про суму збитків, які складені та підписані позивачем на власний розсуд, тоді як цей розмір повинен визначитись згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу. В діях відповідача щодо оброблення (дискування) земельної ділянки на полі контуру 21 Нововознесенської сільської ради відсутній склад правопорушення, а саме: відсутня протиправна поведінка та відсутній зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, оскільки відповідач діяв на законних підставах: укладених договорах оренди з власниками земельних часток (паїв), які в березні 2007р. отримали Державні Акти на право власності на землю.

На адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, позивач вважаючи що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення господарського суду першої інстанції винесено законно з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив прийняти постанову, якою рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

           Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2000 року між позивачем (орендарем) та Нововознесенською сільською радою (орендодавцем) було укладено договір оренди землі (далі - Договір), згідно умов якого відповідачем було отримано в оренду земельні ділянки площею 100 (сто) га ріллі терміном на 10 років.

        Зазначеною сільрадою 10.08.01р. прийнято рішення № 121, відповідно до листа обласного відділу земельних ресурсів від 01.03.01р. за № 32/03108, яким було змінено категорію земель, які наданні в оренду позивачу, а саме - тимчасово зараховано до земель запасу сільської ради площі під не витребуваними паями громадян, а при зверненні власників сертифікатів до орендодавця, договір оренди цих земель припиняється в частині користування земельними частками (паями) у відповідності до кількості звернених осіб. Позивач з названим рішенням сільської ради ознайомлений, проте перереєстрацію спірного договору, згідно цього ж рішення, проведено не було.

       Згідно внесених в 2001 році змін до земельного законодавства всі права та обов'язки сторони - як орендодавця за названим договором, перейшли до Високопільської районної державної адміністрації, оскільки спірна земля розташована за межами населених пунктів.

      07.02.2007 року Високопільською райдержадміністрацією (орендодавцем) прийняте розпорядження № 59 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки між Фермерським господарством "Інгулець" та Нововознесенською сільською радою», зі змісту якого позивачу запропоновано читати п.п. 1 п. 1 Договору, зокрема, передається орендарю земельні ділянки площею 28 га ріллі.

       Відповідач наведену пропозицію щодо внесення змін до Договору не прийняв, про що 06.04.07р. складено акт про відмову від підпису відповідної додаткової угоди до Договору. При цьому, таку відмову орендодавцю позивач надав до закінчення технологічного циклу восени 2007 року, оскільки фінансові питання про розмір компенсації за обробку землі, посів ячменю, а згодом пересівання соняшником в зв'язку із кліматичними умовами, не врегульовані.

        Внаслідок недосягнення згоди між сторонами по Договору згоди, 04.09.07р. господарським судом Херсонської області було порушено провадження у справі за позовом орендодавця до позивача про внесення змін до договору оренди та рішенням цього суду від 09.10.2007 року у справі №13/392 –ПД-07  внесено зміни до договору оренди №4 від 25.03.2000 року щодо зменшення орендованої площі до 28 га.

          За таких обставин господарський суд правомірно визначив у рішенні, що на час порушення провадження у справі і до моменту винесення рішення, яке набрало законної сили, позивач не міг бути обмежений у використанні спірної орендованої землі, а спірний договір оренди землі не міг вважатися зміненим або розірваним.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає правильним висновок господарського суду про те, що шкода, заподіяна посівам позивача на ділянці землі, яка  оброблялась позивачем згідно діючого договору оренди, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

       Вимогами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

       Майнова шкода, зокрема, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Розмір заподіяної шкоди обґрунтовано визначено судом на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

        Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 12.07.07р. (а.с. 32) та протоколом огляду місця події від 02.07.07р. (а.с. 33-34) встановлено, що 02 липня 2007 року трактором господарства відповідача знищено посіви соняшника на 31,8 га орендованої спірної землі засіяної власними силами позивача. Розмір майнова шкода у сумі 11 262,55 грн. підтверджується довідкою нанесеної відповідачем шкоди станом на 01.07.07р. та відповідними бухгалтерськими документами, копії яких залучені до матеріалів справи.

        Також самоуправні дії відповідача 06.08.2007 року по дискуванню засіяних позивачем насінням соняшника 54,31 га орендованої земельної ділянки встановлені постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 16.08.07р. (а.с. 35) та протоколом огляду від 06.08.07р. (а.с. 36), а саме: ФГ "Золотов" трактором переорав 54,31 га спірної орендованої позивачем землі, яка була засіяна соняшниковою культурою.

Розмір збитків на  суму 5 031,82 гр. правомірно визначено господарським судом на підставі довідки, складеної позивачем про завдання  відповідачем майнової шкоди станом на 06.08.07р, та бухгалтерських документів, копії яких залучені до матеріалів справи.

      Необґрунтовані посилання апеляційної скарги про те, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, і ця обставина є підставою для відмови в задоволенні позову.

      Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи господарським судом (а.с.74), у судове засідання не з»явився та заяви про застосування строку позовної давності не надав.

          Необґрунтовані також посилання апеляційної скарги про те, що розмір збитків повинен визначитись згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. В даному випадку йдеться про відшкодування збитків, пов'язаних з пошкодженням посівів, а тому вищевказана Методика не підлягає застосуванню. Господарський суд правомірно визначив розмір збитків реальних збитків, завданих позивачу.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги посилання відповідача про відсутність протиправної поведінки та зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Як зазначено господарським судом та апеляційним судом вище в цій постанові,  на момент завдання збитків діяв договір оренди №4 від 25.03.2000 року, позивач не міг бути обмежений у використанні спірної орендованої землі, що було відомо відповідачу. Таким чином, дії відповідача були протиправними, і завдані ним збитки підлягають відшкодуванню.

         Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

          Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

           Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

                                             ПОСТАНОВИВ:

         Апеляційну скаргу фермерського господарства "Золотов", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р.           у справі № 17/303-10  залишити без змін.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

 Головуючий                                                                        Л.О. Чимбар

 Суддя                                                                                     Л.В.Чоха

 Суддя                                                                                    В.В. Прудніков

Повний текст постанови складено 28.12.2010 року.