Рішення

від 20.12.2010 по справі 64/339-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р.                                                            Справа № 64/339-10

вх. № 9891/5-64

Суддя господарського суду Добреля Н.С. 

при секретарі судового засідання Панченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

 відповідача - не з'вився

3-ї особи - не з'явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків;  

до  Харківської міської ради, м. Харків; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків;  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати право власності на самовільно збудовану будівлю загальною площею 639,3кв.м., що знаходиться в м. Харкові по вул. О.Стасової, 2 за ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 11.11.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області.

11.11.10 позивач надав до канцелярії суду заяву (вх.№23090) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

22.11.10 позивач надав до канцелярії суду заяву (вх.№29974), в якій просить суд відкласти розгляд справи.

23.11.10 3-я особа надала до канцелярії суду пояснення, в яких просить суд оголосити зміст цих пояснень у судовому засіданні та розглянути справу за відсутністю представника 3-ої особи.

23.11.10 позивач надав до канцелярії суду заяву (вх.№25210) про долучення до матеріалів справи поданих позивачем документів.

Ухвалами від 23.11.2010 року та 7.12.2010 року розгляд справи було відкладено до 20 грудня 2010 року.

Представники  сторін та представник 3-ї особи у призначене судове засідання 20 грудня 2010 року не з'явились.

 З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що згідно договору про сумісну діяльність, що був підписаний позивачем та ОСОБА_2 25.05.10, позивачем за власні кошти була самовільно проведена реконструкція будівлі розташованої за адресою: м. Харків, вул. О. Стасової, 2, що включає роботи з перепланування приміщень та надстройки другого поверху. До реконструкції площа будівлі складала 321,1кв.м., а після реконструкції - 639,3кв.м., що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідно до технічного паспорту виготовленого КП "ХМБТІ".

Згідно з технічним висновком ТОВ ПКІ " ПРОММЕХАНІ3АЦІЯ", технічний стан основних несучих конструкцій є задовільним, забезпечує несучу спроможність, достатню для експлуатації будівлі з значними будівельними навантаженнями, та є такою, яку можна вважати капітальною. Будівельна готовність об"єкту складає 100% готовності. Будівля відповідає всім будівельним, пожежним та санітарним нормам та правилам.

Але згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. та п. 1.5. “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові будівлі відносяться до об’єктів нерухомого майна, тобто до об’єктів, право власності на які підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном – це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.

Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,  які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам, Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових будівель, а саме Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

Відповідно до ст. 331 ЦК України  право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п 3.4. “Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом”, затвердженого Рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.06.2004р. № 90/04, встановлено, що питання визнання права власності на завершені будівництвом об’єкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користуванні, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути  за рішенням суду визнане за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети,  за  умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п.10. Додатку № 1 до “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, доведеними документально матеріалами справи, та такими що підлягають  задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 28 Закону України “Про власність”, ст.ст. 15, 16, ч.2 ст. 328, ст.ст. 331, 376, ст. 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22,  33, 43, 47-49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності на самовільно збудовану будівлю загальною площею 639,3кв.м., що знаходиться в м. Харкові по вул. О.Стасової, 2 за ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Суддя                                                                                 Добреля Н.С.

Рішення складено 27 грудня 2010 року.