Постанова

від 23.12.2010 по справі 14/291пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/291пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2010 р.           справа №14/291пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівПриходько І. В.,Акулової Н. В., Гези Т. Д.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:Могільний О.Є. - довіреність №38 від 01.01.2010 р.;

від відповідача: Олейніков О.О. –довіреність № 3007/2010   від 30.07.2010 р.;  Юр'єв О.О. -  довіреність № 3007/2010   від 30.07.2010 р.;  Юр'єва Л.Ф. –довіреність «2009/2010  від 20.09.2010 р.

від НКРЕ                                   Дзюб'як Б.І. –довіреність  № 60  від  26.03.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  «Луганське  енергетичне  об'єднання»м.Луганськ,

на рішення господарського суду

Луганської області

від20.09.2010 р.

у справі№14/291пд (суддя Лісовицький Є.А.)

за позовомТовариства  обмеженою  відповідальністю  «Луганське  енергетичне  об'єднання»м.Луганськ,

до Товариства  обмеженою  відповідальністю   «Рубіжанський  трубний  завод»м.Рубіжне Луганської  області

пропро  спонукання  до  укладання    договору  про  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж  у  редакції  позивача

В С Т А Н О В И В:

Товариства  обмеженою  відповідальністю  «Луганське  енергетичне  об'єднання»м.Луганськ, звернулось  до  господарського  суду  Луганської  області  з  позовом  до Товариства  обмеженою  відповідальністю   «Рубіжанський  трубний  завод»м.Рубіжне  Луганської  області  про  спонукання  до  укладання    договору  про  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж  у  редакції  позивача.

Рішенням господарського суду Луганської  області від 20.09.2010 р. по справі № 14/291пд у  позові  відмовлено. Рішення суду першої  інстанції мотивовано відсутністю  підстав  у  позивача  щодо  вимог  у переоформленні  вже  існуючих  договорів  на  спільне  використання, укладених  відповідачем  з  субспочивачами.Крім  того,  суд  першої  інстанції посилався  на  положення  ст.190  Господарського  кодексу  України   щодо  вільного  визначення   ціни  у  спірному  договорі та  відсутністю  узгодження  цієї  ціни  між  сторонами.         Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,  позивач  звернувся  з  апеляційною  скаргою,  просив  рішення  суду скасувати  та  спонукати  відповідача  до  укладання  договору  про  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж.

Представник скаржника у судовому засіданні  14.12.2010 р.  підтримав  доводи  апеляційної скарги  та  уточнив,  що  підтримує  позовні  вимоги, викладені  у  позовні  заяві,  а  саме просив  прийняти  нове  рішення,  в  якому  зобов'язати  відповідача  укласти  договір  на  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж  у  редакції  позивача.

    Представник  відповідача  надав  відзив на апеляційну скаргу  №  1211  від  12.11.2010 р., в  судових  засіданнях   17.11.2010 р. ,  14.12.2010 р.  підтримав  доводи,  викладені  в  ньому.  Надав  додаткові  письмові  пояснення  від  14.12.2010 р.,  в  яких посилався   на неможливість  застосування  при  розрахунку  витрат   Методики  обрахування  плати  за  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж.

     На  підставі  положень  статті 30  Господарського  процесуального  кодексу  України,  суд залучив  до  участі  у  розгляді  справи  Національну  комісію  регулювання  електроенергетики  України.        Посадова  особа  НКРЕ  у  судовому  засіданні  14.12.2010 р.  підтримала  письмові  пояснення  №   30-04-18/1102  та  підтвердила  необхідність  укладання  договорів  про  спільне  використання  технологічних  електричних мереж,  але  при  наявності  узгодженого  з територіальним  відділенням  НКРЕ кошторису  витрат  на  утримання  технологічних  електричних  мереж.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника скаржника, суд встановив наступне.

01.11.2009 р. між  сторонами  був  укладений  договір  про  постачання  електричної  енергії №  53 (арк.41-50  том 1).Відповідно  до  договору  купівлі-продажу   від  27.10.2007 р. відповідач  є власником об'єкту  нерухомого  майна  (трансформаторної  підстанції,  що  знаходиться  за  адресою м.Рубіжне, пров.Першотравневий, 40, кор. 6 (арк.75-77 том 1).У  грудні  2009 р.  позивач  звернувся  до  відповідача    з  пропозицією  щодо  укладання  договору  № ДСВ 53  на  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж  та  направив  на  його  адресу   проект  зазначеного договору  з  додатками  до  нього.Свої вимоги  щодо  укладання договору  обґрунтував  наявністю  пункту 1.7.  Правил   користування  електричною  енергією  № 28  від  31.07.96 р. (далі  Правила),  а  також  тими обставинами,  що  відповідач  є основним  споживачем та  власником  електричних  мереж,  які  використовую  електропередавальна  організація  для  подальшого  електропостачання  електричної  енергії  субспоживачам.У  період  з  грудня  2009 р. по  травень 2010 р.  між  сторонами  відбувалось  листування  з  цього  приводу.Так  27.12.2009 р. відповідач  направив  позивачу  для  підписання  свій  проект  договору,  запропонувавши  свою  ціну  договору  для  покриття  витрат  пов'язаних  з  використанням    та  утриманням  технологічних  електричних  мереж. 24.02.2010 р.  відповідач  направив  позивачу    калькуляцію  до  договору,  яка здійснена  з урахуванням  фактичних  витрат  на підстанції 110/6кВ.Не  погойдуючись  з проектом  договору відповідача  та  розрахунком  кошторису,  позивач  у  липні  2010 р.  звернувся  до  суд  з  вимогою  зобов'язати  відповідача  укласти  спірний  договір  у  редакції  позивач.  

Обговоривши  доводи  апеляційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку  обставин  справи  та  повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  колегія  суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає  залишенню  без  змін  з  мотивів  викладених  судом  апеляційної  інстанції.

Як  вірно  встановлено  судом  першої  інстанції 01.11.2009 р. між  сторонами  був  укладений  договір  про  постачання  електричної  енергії №  53.Відповідно  до  Закону України „Про електроенергетику” та  Положення  про  Національну  комісію  регулювання  електроенергетики  України,  постановою  від  31.07.1996 р.  за № 28  були  затверджені  Правила  користування  електричної  енергії.  Відповідно  до  пункту  1.4. Правил  в  договорі  про  постачання  електричної  енергії  має  зазначатись  точка  продажу  електричної  енергії,  яка  встановлюється  на  межі  балансової  належності  електроустановок  споживача.Як  зазначено  у  пункті 1.10 Правил  для  забезпечення  передачі  електричної  енергії  електричними  мережами,  що  не  належать  електропередавальній  організації,  між  електропередавальною  організацією  та  власником  мереж  укладається  договір  щодо  спільного  використання  електричних  мереж.Відповідно  до пункту 1.7. Правил   визначено,  що  у  разі  використання  технологічних  електричних  мереж  електропередавальною  організацією  відносини  між  власником  цих  мереж  та  електропередавальною  організацією,  у  тому  числі  їх  взаємна  відповідальність,  регулюється  договором  про спільне  використання  технологічних  електричних  мереж,  що  укладаються  між  ними  на  підставі  типового  договору (Додаток № 2).Основний  споживач  не  має  права  відмовити  електропередавальній  організації  в  укладанні (переукладанні)  договору  на  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж (редакція  пункту  № 1449  від  25.12.2008р.).    Враховуючи  викладене,  судова  колегія  зазначає, що  наявність  укладених  договорів про  спільне використання  технологічних  мереж   між  відповідачем  (основним  споживачем)  та  субспоживачами,  не  є  підставою для  відмови  у  задоволені  позовних  вимог (арк.78-93 том 1).

Як  зазначено  у  частині  четвертій  статті  179 Господарського  кодексу  України  при   укладанні  господарських  договорів  сторони  можуть  визначити  зміст договору  на  основі  типового  договору,  затвердженого  Кабінетом  Міністрів  України,  чи  у  випадках,  передбачених  законом ,  іншим  органом  державної  влади,  коли  сторони  не  можуть  відступати  від  змісту  типового  договору,  але  мають  право  конкретизувати   його  умови.Згідно  до  пункту 5.4.  Правил  встановлений  перелік  документів,  які  власник  електричних  мереж (основний  споживач)  має  надати  електропередавальній  організації,  а  пунктом 5.8. цих  же  Правил  визначені  невід'ємні  частини  договору  про  спільне  використання  технологічних  мереж,  які  обов'язково  мають  міститися  у  цьому  договорі.Положеннями  пункту  6.32  правил  встановлено,  що  фактичні  обґрунтовані  витрати  на  утримання  технологічних  електричних  мереж  відшкодовуються власнику  електричних  мереж  відповідно  до  його  кошторису  витрат  на  здійснення  цієї  діяльності.У  разі  використання  електропередавальною  організацією,  яка  здійснює  ліцензовану  діяльність  на  закріпленій  території,  мереж  споживача (основного  споживача),  останній  погоджує  кошторис  обгрутованих  витрат  у  відповідному  територіальному  представництві  НКРЕ.Згідно  з  пунктом  7.2.  Типового договору (Додаток № 2  до  Правил),  вартість  послуг  власника  мереж  з  утримання  технологічних  електричних  мереж  спільного  використання  зазначена  в  додатку  «Порядок  обрахування  плати  за  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж,  розробленого  відповідно  до  Методики  обрахування  плати  за  спільне    використання  технологічних   електричних  мереж (постанова  НКРЕ № 691  від  12.06.2008 р.).

Вказана  позиція  з  цього  приводу  також  викладена  у  письмових  поясненнях  НКРЕ  України  №   30-04-18/1102  від  14.12.2010 р.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як  убачається  з  листування,  яке  відбулось  між  відповідачем  та Луганським    територіальним  представництвом,  останній  не  погодив  запропоновану основним  споживачем  суму  витрат  кошторису  (лист  представництва  №  30-12-19/116  від  14.04.2010 р.

Відповідно  до  листування,  яке  відбулось  між  позивачем  та  відповідачем,  ТОВ «Рубіжанський  трубний  завод»запропонувало електропередавальній  організації  варіант  кошторису  не узгодженого  з  НКРЕ.

Проект  договору,  який  був  запропонований  позивачем (електропередавальній  організації),  взагалі  не  містить  суму  витрат (кошторис),  яка  необхідна  при  укладанні  господарського  договору.           Таким  чином,  судова  колегія  встановила,  що  на  час  існування  спору  між  сторонами  щодо  укладання  договору  на  спільне  використання  технологічних   електричних   мереж  відсутній  узгоджений  у  відповідності  до  діючого  законодавства  кошторис.

Відповідно  до  пункту  6.32  Правил,  узгоджений  з  територіальним  представництвом  НКРЕ  кошторис  витрат  є  невід'ємним  додатком  до  договору  про  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж.

Враховуючи  викладене,  відсутність  узгодженого  з  представництвом  НКРЕ кошторису,  позовні  вимоги   позивача  про  спонукання  до   укладання  договору  про  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж  у  редакції  позивача  не  обґрунтовані,  не  доведені  належним чином,  а  тому  не  підлягають  задоволенню.

       Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства  обмеженою  відповідальністю  «Луганське  енергетичне  об'єднання»м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2010 р. у справі №  14/291пд залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 20.09.2010р. у справі № 14/291пд  –без змін.

В  судовому  засіданні  оголошено вступну  та  резолютивну  частину  постанови. Повний  текст  постанови складено  20.12.2010 р. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя                                                             І. В. Приходько

                     Судді                                                             Н.В.Акулова

                                                                                            Т. Д. Геза

Надруковано: 5 прим.1-позивачу2-відповідачу3-у справу4-ГСДО5-ДАГС          

при  наявності  узгодженого  з територіальним  відділенням  НКРЕ кошторису  витрат  на  утримання  технологічних  електричних  мереж.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника скаржника, суд встановив наступне.

01.11.2009 р. між  сторонами  був  укладений  договір  про  постачання  електричної  енергії №  53 (арк.41-50  том 1).Відповідно  до  договору  купівлі-продажу   від  27.10.2007 р. відповідач  є власником об'єкту  нерухомого  майна  (трансформаторної  підстанції,  що  знаходиться  за  адресою м.Рубіжне, пров.Першотравневий, 40, кор. 6 (арк.75-77 том 1).У  грудні  2009 р.  позивач  звернувся  до  відповідача    з  пропозицією  щодо  укладання  договору  № ДСВ 53  на  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж  та  направив  на  його  адресу   проект  зазначеного договору  з  додатками  до  нього.Свої вимоги  щодо  укладання договору  обґрунтував  наявністю  пункту 1.7.  Правил   користування  електричною  енергією  № 28  від  31.07.96 р. (далі  Правила),  а  також  тими обставинами,  що  відповідач  є основним  споживачем та  власником  електричних  мереж,  які  використовую  електропередавальна  організація  для  подальшого  електропостачання  електричної  енергії  субспоживачам.У  період  з  грудня  2009 р. по  травень 2010 р.  між  сторонами  відбувалось  листування  з  цього  приводу.Так  27.12.2009 р. відповідач  направив  позивачу  для  підписання  свій  проект  договору,  запропонувавши  свою  ціну  договору  для  покриття  витрат  пов'язаних  з  використанням    та  утриманням  технологічних  електричних  мереж. 24.02.2010 р.  відповідач  направив  позивачу    калькуляцію  до  договору,  яка здійснена  з урахуванням  фактичних  витрат  на підстанції 110/6кВ.Не  погойдуючись  з проектом  договору відповідача  та  розрахунком  кошторису,  позивач  у  липні  2010 р.  звернувся  до  суд  з  вимогою  зобов'язати  відповідача  укласти  спірний  договір  у  редакції  позивач.  

Обговоривши  доводи  апеляційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку  обставин  справи  та  повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  колегія  суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає  залишенню  без  змін  з  мотивів  викладених  судом  апеляційної  інстанції.

Як  вірно  встановлено  судом  першої  інстанції 01.11.2009 р. між  сторонами  був  укладений  договір  про  постачання  електричної  енергії №  53.Відповідно  до  Закону України „Про електроенергетику” та  Положення  про  Національну  комісію  регулювання  електроенергетики  України,  постановою  від  31.07.1996 р.  за № 28  були  затверджені  Правила  користування  електричної  енергії.  Відповідно  до  пункту  1.4. Правил  в  договорі  про  постачання  електричної  енергії  має  зазначатись  точка  продажу  електричної  енергії,  яка  встановлюється  на  межі  балансової  належності  електроустановок  споживача.Як  зазначено  у  пункті 1.10 Правил  для  забезпечення  передачі  електричної  енергії  електричними  мережами,  що  не  належать  електропередавальній  організації,  між  електропередавальною  організацією  та  власником  мереж  укладається  договір  щодо  спільного  використання  електричних  мереж.Відповідно  до пункту 1.7. Правил   визначено,  що  у  разі  використання  технологічних  електричних  мереж  електропередавальною  організацією  відносини  між  власником  цих  мереж  та  електропередавальною  організацією,  у  тому  числі  їх  взаємна  відповідальність,  регулюється  договором  про спільне  використання  технологічних  електричних  мереж,  що  укладаються  між  ними  на  підставі  типового  договору (Додаток № 2).Основний  споживач  не  має  права  відмовити  електропередавальній  організації  в  укладанні (переукладанні)  договору  на  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж (редакція  пункту  № 1449  від  25.12.2008р.).    Враховуючи  викладене,  судова  колегія  зазначає, що  наявність  укладених  договорів про  спільне використання  технологічних  мереж   між  відповідачем  (основним  споживачем)  та  субспоживачами,  не  є  підставою для  відмови  у  задоволені  позовних  вимог (арк.78-93 том 1).

Як  зазначено  у  частині  четвертій  статті  179 Господарського  кодексу  України  при   укладанні  господарських  договорів  сторони  можуть  визначити  зміст договору  на  основі  типового  договору,  затвердженого  Кабінетом  Міністрів  України,  чи  у  випадках,  передбачених  законом ,  іншим  органом  державної  влади,  коли  сторони  не  можуть  відступати  від  змісту  типового  договору,  але  мають  право  конкретизувати   його  умови.Згідно  до  пункту 5.4.  Правил  встановлений  перелік  документів,  які  власник  електричних  мереж (основний  споживач)  має  надати  електропередавальній  організації,  а  пунктом 5.8. цих  же  Правил  визначені  невід'ємні  частини  договору  про  спільне  використання  технологічних  мереж,  які  обов'язково  мають  міститися  у  цьому  договорі.Положеннями  пункту  6.32  правил  встановлено,  що  фактичні  обґрунтовані  витрати  на  утримання  технологічних  електричних  мереж  відшкодовуються власнику  електричних  мереж  відповідно  до  його  кошторису  витрат  на  здійснення  цієї  діяльності.У  разі  використання  електропередавальною  організацією,  яка  здійснює  ліцензовану  діяльність  на  закріпленій  території,  мереж  споживача (основного  споживача),  останній  погоджує  кошторис  обгрутованих  витрат  у  відповідному  територіальному  представництві  НКРЕ.Згідно  з  пунктом  7.2.  Типового договору (Додаток № 2  до  Правил),  вартість  послуг  власника  мереж  з  утримання  технологічних  електричних  мереж  спільного  використання  зазначена  в  додатку  «Порядок  обрахування  плати  за  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж,  розробленого  відповідно  до  Методики  обрахування  плати  за  спільне    використання  технологічних   електричних  мереж (постанова  НКРЕ № 691  від  12.06.2008 р.).

Вказана  позиція  з  цього  приводу  також  викладена  у  письмових  поясненнях  НКРЕ  України  №   30-04-18/1102  від  14.12.2010 р.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як  убачається  з  листування,  яке  відбулось  між  відповідачем  та Луганським    територіальним  представництвом,  останній  не  погодив  запропоновану основним  споживачем  суму  витрат  кошторису  (лист  представництва  №  30-12-19/116  від  14.04.2010 р.

Відповідно  до  листування,  яке  відбулось  між  позивачем  та  відповідачем,  ТОВ «Рубіжанський  трубний  завод»запропонувало електропередавальній  організації  варіант  кошторису  не узгодженого  з  НКРЕ.

Проект  договору,  який  був  запропонований  позивачем (електропередавальній  організації),  взагалі  не  містить  суму  витрат (кошторис),  яка  необхідна  при  укладанні  господарського  договору.           Таким  чином,  судова  колегія  встановила,  що  на  час  існування  спору  між  сторонами  щодо  укладання  договору  на  спільне  використання  технологічних   електричних   мереж  відсутній  узгоджений  у  відповідності  до  діючого  законодавства  кошторис.

Відповідно  до  пункту  6.32  Правил,  узгоджений  з  територіальним  представництвом  НКРЕ  кошторис  витрат  є  невід'ємним  додатком  до  договору  про  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж.

Враховуючи  викладене,  відсутність  узгодженого  з  представництвом  НКРЕ кошторису,  позовні  вимоги   позивача  про  спонукання  до   укладання  договору  про  спільне  використання  технологічних  електричних  мереж  у  редакції  позивача  не  обґрунтовані,  не  доведені  належним чином,  а  тому  не  підлягають  задоволенню.

       Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства  обмеженою  відповідальністю  «Луганське  енергетичне  об'єднання»м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2010 р. у справі №  14/291пд залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 20.09.2010р. у справі № 14/291пд  –без змін.

В  судовому  засіданні  оголошено вступну  та  резолютивну  частину  постанови. Повний  текст  постанови складено  20.12.2010 р. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя                                                             І. В. Приходько

                     Судді                                                             Н.В.Акулова

                                                                                            Т. Д. Геза

Надруковано: 5 прим.1-позивачу2-відповідачу3-у справу4-ГСДО5-ДАГС