Постанова

від 21.12.2010 по справі 29/17пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/17пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.12.2010 р.           справа №29/17пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:  Дучал Н.М.

Суддів:              Калантай М.В., Новікової Р.Г.

При секретарі  Дрьомовій Г.В.

За участю представників сторін:

від позивача –     Тесля А.В., за довіреністю

від відповідача – Синюгін А.Ф., за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСД-Сервіс" м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від 29.09.2010року  ( підписане 01.10.2010 року)

у справі № 29/17пд ( судді: Курило Г.Є.- головуючий, Лейба М.О., Попков Д.О.)

за позовом –Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСД-Сервіс" м. Маріуполь Донецької області

до відповідача –Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Київ в особі Донецької  обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Донецьк

про розірвання договору відновлювальної кредитної лінії №215/26-63-24 від 16.03.2007року

за зустрічним позовом - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Київ в особі Донецької  обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Донецьк

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСД-Сервіс" м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 531831,41грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ДСД-Сервіс" м. Маріуполь Донецької області    ( далі по тексту – ТОВ "ДСД-Сервіс"), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" м. Київ в особі Донецької  обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" м. Донецьк ( далі по тексту –Банк)  про розірвання договору відновлювальної кредитної лінії №215/26-63-24 від 16.03.2007року.

 В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на той факт, що  обставини, якими керувались сторони при укладенні договору змінились на стільки, що подальше його виконання призвело б до втрати тих майнових інтересів, на які позивач розраховував при укладенні договору; вважає цілком справедливим розірвати даний договір.

Разом з тим, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбан" м. Київ в особі  Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області із зустрічною позовної заявою №46-02/466 від 27.03.2010 року до ТОВ "ДСД-Сервіс" м. Маріуполь Донецької області  про стягнення 531 831,41 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом –499771,97 грн., сума заборгованості за відсотками –26737,80 грн., сума заборгованості за комісіями –2 228,15грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту –569,18 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків –517,96 грн., пеня за несвоєчасне погашення комісій –43,16 грн., інфляційні витрати за відсотками –759,65 грн., інфляційні витрати за комісіями –63,30 грн., три проценти річних –540,24 грн., штраф –600,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом  повідомив господарський суд Донецької області, надавши  до матеріалів справи статут Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", затверджений рішенням загальних зборів акціонерів АКБ "Укрсоцбанк" від 09.03.2010р. протокол №1, в  п.1.2. якого зазначено, що  загальними зборами акціонерів 09.03.2010р. прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на  Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк". Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".   В зв'язку з чим судом першої інстанції змінено назву відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" м. Київ особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Донецьк.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.09.2010р. у справі № 29/17пд відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "ДСД-Сервіс" до ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" м. Донецьк про розірвання договору відновлюваної кредитної лінії №215/26-63-24 від 16.03.2007р.; задоволені частково  зустрічні позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" м. Донецьк до  ТОВ "ДСД-Сервіс"  м. Маріуполь. Стягнуто з ТОВ "ДСД-Сервіс" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк"  заборгованість за кредитом –499 771,97 грн.,  заборгованість за відсотками в сумі 26 737,80 грн., заборгованість за комісіями в сумі  228,15 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 280,69 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків - 510,86грн., пеню за несвоєчасне погашення комісії в сумі 42,57 грн., інфляційні витрати за відсотками в сумі 428,80грн., інфляційні витрати за комісією в сумі 35,73грн.,  три проценти річних –122,07грн., штраф –600,00 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 5307,59грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,52грн.  В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

ТОВ "ДСД –Сервіс" не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області  звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення від 29.09.2010р. по справі  № 29/17пд та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги посилається на те, що  суд розглянув справу за відсутності представника Товариства, тим самим позбавивши його усіх прав, передбачених ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Водночас заявив клопотання  про відновлення  пропущеного процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою, яке задоволене ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від  28.10.2010 року з урахуванням  фактичних обставин  та  положень ст.ст.53,93 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу суду апеляційної інстанції  від  ПАТ "Укрсоцбанк"  надійшли заперечення на апеляційну скаргу б/н  від 30.11.2010 року , в яких Банк проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує.

В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

   Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

  У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

  Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом  встановлено наступне.

16.03.2007 року між  АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі керуючого Маріупольською філією АКБ "Укрсоцбанк" ( кредитор)  та ТОВ "ДСД-Сервіс" в особі директора (позичальник), був укладений  договір відновлювальної кредитної лінії №215/26-63-24.

Згідно з п.1.1 договору кредитор зобов'язується  надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання ( кредит).

Підпунктом 1.1.1 пункту 1 договору  передбачено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо –"Транш", а у сукупності "Транші", зі сплатою 18% річних за кредитом та комісій, в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку № 1 цього договору, що є невід'ємною складовою частиною даного договору, надалі за текстом "Тарифи", в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 500 000,00 грн., з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15 березня 2010 року на умовах, визначених договором. Кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів ( п.1.2).

 Згідно з п.2.3 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданного кредиту, щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період останнього робочого дня попереднього місяця, по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом у повній сумі.

  Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі  (п.2.4. договору).

    Нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється  в порядку, в сумі та в строки, що встановлені Тарифами. У випадку, якщо в день сплати комісій вважається попередній робочий день кредитора, то днем сплати комісій вважається попередній робочий день кредитора (п.2.5. договору).

          Кредит вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі  заборгованості за кредитом на позичковий рахунок, вказаний у п.2.1 договору ( п.2.8 договору).

Відповідно до п. 2.13 договору, у разі зміни економічної ситуації у кредитно-фінансовій системі України, кон'юктури ринку грошових ресурсів на Україні, в тому числі, але не обмежуючись, внаслідок прийняття органами державної влади України та/або органами місцевого самоврядування нормативно-правових актів (рішень), що прямо або  опосередковано впливають на стан грошового( кредитного) ринку України,  а також за рішенням  Правління Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету іншого повноважного колегіального органу АКБ "Укрсоцбанк", кредитор має право ініціювати  зміну розміру процентів та/або  комісій, зазначених у п.п.1.1.1 договору.

У разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованим кредитором змінами розмірів процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в п.п.2.13.2 цього договору, відповідної додаткової угоди ( договору про внесення змін) до цього договору, кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір у порядку, передбаченому договором, та вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки( штрафу, пені) відповідно до умов даного договору ( п.2.13.3 договору).

Водночас, позичальник зобов'язався: погасити Кредитору в повному обсязі  Кредит в строк, встановлений в п. 1.1.1., 3.3.15 цього договору ( п.3.3.6 договору); сплачувати Кредитору  проценти  та комісії в строки, встановлені в п. 2.4., 2.5. цього договору (п. 3.3.7.); сплачувати кредитору неустойку ( пеню, штраф) в строк, встановлений у п. 2.6. договору( п. 3.3.8.); щороку не пізніше 25 числа другого місяця року, наступного за звітним та щоквартально не пізніше 25 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним надавати кредиторові документи, перелічені у цьому пункті (п. 3.3.10 договору).

У разі прострочення позичальником строків погашення кредиту та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п.п. 1.1.1., 3.3.15., 3.3.17., 2.4., 2.5. цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення (п. 4.1. договору).

При цьому, позичальник сплачує кредитору протягом 30 календарних днів з дати прострочення строку штраф за порушення вимог цього договору у розмірах та порядку зазначених в п. 4.2. договору.

Згідно з п. 7.3, договір  набирає чинності з дати його укладання та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за договором.

25.06.2008 року  сторони уклали додаткову угоду №1 до договору відновлювальної кредитної лінії №215/26-63-24  від 16.03.2007 року, за якою відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати на користь АКБ "Укрсоцбанк" комісії у встановленому додатковою угодою розмірі                    

Як  встановлено господарським судом першої інстанції, й вбачається з  наданих до справи документів, ТОВ "ДСД-Сервіс" отримав кредитні кошти, використав їх задля поповнення обігових коштів підприємства та спрямував ці кошти на інші господарчі потреби.

Разом з тим, ТОВ "ДСД-Сервіс" наполягає, що  сумлінно виконував свої зобов'язання передбачені договором, тобто, використовував кредит на зазначені у договорі цілі, погашав кредит, сплачував проценти, комісії та інші платежі.  Вважає, що  згодом обставини, якими керувалися сторони при укладенні договору змінилися на стільки, що подальше його виконання призвело би до втрати тих майнових інтересів, на які Товариство розраховувало при укладенні договору. У позові  просив про розірвання, укладеного між Товариством та Банком кредитного договору  № 215/26-63-24 від 16.03.2007 року. В обґрунтування позовних вимог  позивач зазначив, що невиконання умов кредитного договору сталося внаслідок різкої зміни співвідношення гривні до долару США, порушення платіжного балансу,  вважає зазначені обставини істотною зміною обставин. Наполягає, що зміна обставин зумовлена причинами які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності які від неї вимагалися; що подальше виконання кредитного договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило би  заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

 Частиною першою статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як  і погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона

Господарський суд Донецької області, вирішуючи спір по суті,  виходив такого.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктом господарювання (підприємця) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

При укладенні господарського договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору, виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певні прогнози відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.    

Збільшення курсу валюти, як підстава для припинення договірних відносин, не передбачено, жодною нормою законодавства України.   

Аналізуючи норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов  висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що  незмінність курсу іноземних валют законодавчо не закріплено.

Разом з тим, як вбачається з наданих до справи матеріалів, кредит надавався банком ТОВ "ДСД-Сервіс" в національній валюті та зобов'язання останнього відповідно до кредитного договору повернути кредит та відсотки за його користування передбачені в національній валюті, в зв'язку з чим Товариством не доведено зв'язок між зміною співвідношення гривні до долару США та вимогою розірвати спірний кредитний договір.  

Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції,  настання фінансової світової кризи не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для розірвання договорів.  

Крім того, позивачем за первісним позовом не доведено, що обставини, що змінилися, на які посилається позивач, при укладанні договору  були визначені сторонами як істотні; не підтверджено, що в момент укладання договору сторони були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане; не наведено наявність одночасно чотирьох умов, перелічених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, у розрізі конкретної ситуації, акцентуючи, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції, вважає вірним  висновок  господарського суду Донецької області про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "ДСД-Сервіс" про розірвання  договору відновлювальної кредитної лінії  №215/26-63-24 від 16.03.2007 року.

Стосовно заявленого зустрічного позову Банку до ТОВ "ДСД-Сервіс" про  стягнення заборгованість за кредитом  - 499771,97грн., за відсотками –26737,80грн., за комісіями –2228,15грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту –280,69грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків –510,86грн., пені за несвоєчасне погашення комісій –42,57грн.,  інфляційних витрат за відсотками –428,80грн., інфляційних витрат за комісіями –35,73грн., три проценти річних –122,07грн., штрафу –600,00грн., всього в сумі 531 831,41 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Факт отримання ТОВ "ДСД-Сервіс" (позичальник) кредитних грошових коштів підтверджено  копіями платіжних доручень, меморіальних ордерів, листами-заявками на кредит/транш,  матеріалами справи та  не спростовується позивачем.  

Разом з тим, ані місцевому господарському суду, ані на стадії апеляційного провадження ТОВ "ДСД-Сервіс" не надано доказів належного та повного виконання зобов'язань за кредитним  договором у строк, передбачений договором, тобто до 15.03.2010 року.

При цьому, скаржник за апеляційною скаргою не заперечує факт наявності  заборгованості за кредитним договором, лише посилається на неможливість виконати свої зобов'язання у зв'язку з  фінансовою світовою кризою.

На час прийняття судом першої інстанції рішення, відповідачем не надано доказів повного виконання зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 215/26-63-24 від 16.03.2007 року.

З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства слід зазначити наступне.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України. У разі відсутності іншої домовленості  сторін  проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані до справи банківські документи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність заборгованості за кредитом в розмірі 499771,97 грн., за відсотками в сумі 26737,80грн., за комісіями в розмірі 2228,15 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними    санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Судом  першої інстанції встановлено, що   на підставі п.4.1 договору Банком за період з 15.03.2010р. по 16.03.2010р. нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 569,18 грн., за період з 06.01.2010р. по 16.03.2010р. нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 517,96грн., за період з 06.01.2010р. по 16.03.2010р. пеня за несвоєчасне погашення комісії в сумі 43,16грн., що підтверджується наданим розрахунком вимог банку.

Однак, як вірно зазначено  господарським судом, відповідно до умов договору позичальник повинен повернути кредит не пізніше 15.03.2010р., тобто нарахування пені повинно здійснюватись саме  з 16.03.2010р.

Здійснивши перерахунок пені за несвоєчасне погашення відсотків та комісії, суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що обґрунтованими є вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 280,60грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 510,86грн. та пені за несвоєчасне погашення комісії в сумі 42,57 грн.

Крім того, оскарженим договором  передбачено, що позичальник сплачує кредитору протягом 30 календарних днів з дати прострочення строку штраф за порушення вимог цього договору: п.п. 3.3.9. у сумі 600,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.10. у сумі 600,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.11. у сумі 600,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.12. у сумі 600,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.13. у сумі 350,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.14. у сумі 150,00 грн. за кожний випадок;           п.п. 3.3.17. у сумі 350,00 грн. за кожний випадок;  п.п. 3.3.18. у сумі 350,00 грн. за кожний випадок.

         Банк звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафу в розмірі 600грн. за неподання ТОВ "ДСД-Сервіс"  щоквартальної звітності. Оскільки Товариством даний факт не спростований  належними доказами у відповідності до Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов вірного висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись даної нормою законодавства, Банк нарахував 3% річних від простроченої суми за період з 06.01.2010р. по 16.03.2010р.  в сумі 540,24грн., інфляційні витрати за період з грудня 2009р. по лютий 2010р. за відсотками в сумі 759,65грн. та за комісією в сумі 63,30грн.

 Перевіривши наданий Банком розрахунок 3% річних та інфляційних, господарський суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних за період з 06.01.2010р. по 16.03.2010р.  в розмірі 122,07грн., інфляційні з січня  2010 по лютий 2010р. в розмірі 428,80грн., з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи норми чинного законодавства,  стосовно посилань ПАТ "Укрсоцбанк"  на необхідність розгляду  спору про розірвання договору Третейським судом, господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку, що спори  про  розірвання  договору розглядаються виключно державним судом.        

Так,   згідно статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За умовами пункту 11 статті 6 (на час укладення спірних угод пункт 7 статті 6) Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком інших  справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції. Наведена норма чітко визначає підвідомчість справ третейським судам і встановлює певні винятки (справи), які не можуть бути передані на розгляд третейського суду.

Разом з тим, умовами укладеного між сторонами  договору відновлювальної кредитної лінії не передбачено розгляду спору про розірвання договору в третейському суді.

При цьому, пунктом 2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду.

З такого, виключно державними судами розглядаються спори щодо розірвання договору.

 Тому, суд вірно відмовив відповідачу за первісним позовом в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Правомірно суд першої інстанції дійшов  висновку про відмову ТОВ "ДСД-Сервіс" в задоволенні клопотання щодо зупинення провадження по справі №29/17пд, оскільки судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.  Як вірно зазначив суд першої інстанції, та вбачається з наданих до справи матеріалів,  такої потреби під час розгляду даної справи не вбачалось.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним твердження скаржника щодо порушення судом його прав, передбачених ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ухваливши рішення за відсутності представника Товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони у справі були належним чином  повідомленні про початок розгляду спору в господарському суді. Неодноразово розгляд справи відкладався у зв'язку із неприбуттям  представників сторін у судове засідання, необхідністю надання додаткових документів та із складністю спору.

В судове засідання 20.09.2010 р. представник ТОВ "ДСД-Сервіс" в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи ( ст. 22 Господарського процесуального кодексу України).

Представник скаржника був присутній в попередніх судових засіданнях  господарського суду Донецької області. Ухвалами суду першої інстанції було зобов'язано ТОВ "ДСД-Сервіс" надати суду  відзив на зустрічний позов, докази його направлення стороні, однак ухвали суду виконані останнім не були. З такого суд апеляційної інстанції вважає, що у скаржника було достатньо часу для  надання додаткових документів в обґрунтування поданого первісного позову та заперечень на поданий зустрічний позов  Банку.

Враховуючи зазначене, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення  господарського суду Донецької області від 20.09.2010 р. ( підписане 29.09.2010 р.) по справі № 29/17пд суд апеляційної інстанції не вбачає.

          Результати апеляційного провадження у справі № 29/17пд оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

                                                                          П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСД-Сервіс"   м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2010 року ( підписане 01.10.2010 р.) у справі № 29/17пд - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2010 року ( підписане 01.10.2010 р.)  у справі № 29/17пд -  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                             Н.М.Дучал

Судді:                                                                                                                       М. В.Калантай

                                                                                                                                            Р.Г.Новікова

Надруковано 6екз..: ТОВ "ДСД-Сервіс" -1екз., Банк-2екз.,у справу-1екз., ДАГС-1екз., ГСДО -1екз.