Рішення

від 21.12.2010 по справі 8/28-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/28-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

21.12.2010                                                                Справа №  8/28-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Перепелко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Генічеського управління водного господарства, смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області,

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська земля", с. Плавське Генічеського району Херсонської області,  

про стягнення 1115 грн. 29 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: на засідання суду не прибув,

від відповідача: на засідання суду не прибув.

Генічеського управління водного господарства (позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська земля" (відповідач) заборгованість в сумі 926 грн. 18 коп. основного боргу, 30 грн. 07 коп. 3% річних, 69 грн. 20 коп. пені та 89 грн. 84 коп. інфляційних втрат, відповідно до договору про надання послуг, пов'язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур від 30.08.2009 року.

Позивач підтримує позов в повному обсязі, а саме: в сумі стягнення основної заборгованості - 926 грн. 18 коп.,  3% річних - 30 грн. 07 коп., пені - 69 грн. 20 коп., втрат від інфляції - 89 грн. 84 коп.  

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи. За таких обставин відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та матеріалів позовної заяви місцезнаходженням відповідача є Херсонська область, Генічеський район, с. Плавське. За вказаною адресою судом направлені з рекомендованими повідомленнями ухвала суду від 01.10.2010 р. про порушення провадження та призначення справи до розгляду та ухвали суду від 19.10.2010 р., від 02.11.2010 р. та 11.11.2010 р., 16.12.2010 р. про відкладення розгляду справи. Поштові повідомлення з відміткою про вручення судових актів представникові відповідача повернулись на адресу господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів, необхідності витребування нових доказів, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні. За заявою позивача строк розгляду спору продовжено на 15 днів ухвалою суду від 11.11.2010 р.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Розгляд справи відкладався ухвалами суду від 19.10.2010 р., від 02.11.2010 р. та 11.11.2010 р., 16.12.2010 р. за клопотанням позивача, у зв'язку з неявкою представника відповідача, ненаданням представниками сторін витребуваних судом документів, необхідністю представлення нових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного рішення, порядок оскарження.

Розглянувши матеріали справи, суд:

в с т а н о в и в:

30 березня 2009 року між Генічеським управлінням водного господарства (далі - позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська земля" укладений договір про надання послуг, пов'язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур, відповідно до якого відповідач замовляє, а позивач зобов'язується надати послуги, пов'язані з подачею води для поливу сільськогосподарських культур на земельній ділянці відповідача, площею 412,76 га в порядку та на умовах даного Договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Послуги, пов'язані з подачею води для поливу сільськогосподарських культур, за цим договором надаються при виконанні умов договору на відшкодування вартості електроенергії при транспортуванні води, укладеного між сторонами цього договору та управлінням Головного Каховського магістрального каналу (п. 1.2.).

Розділом 2 Договору встановлені права і обов'язки сторін, зокрема, відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість послуг з подачі замовлених обсягів води та вартість спожитої електроенергії (п.п. 2.1.3.). Забезпечити звірку обсягів поданої води та використаної електроенергії, підписання відповідних актів до 5-го числа наступного за розрахунковим місяця (п.п. 2.1.8.). Позивач зобов'язаний надавати відповідачу послуги, пов'язані з подачею води, включаючи проведення моніторингу стану зрошуваного масиву, надання консультацій з нормативного водокористування, функціонування водогосподарсько-меліоративного комплексу, відповідно до обсягів, згідно з планом поливу (додаток № 1), відповідно до його заявок витратами, що не перевищують проектні можливості з точок водовиділу, при умові своєчасного виконання відповідачем договірних зобов'язань та здійсненні ним оплати відшкодування вартості електроенергії при транспортуванні води управлінню Головного Каховського магістрального каналу на виконання договору на відшкодування вартості електроенергії при транспортуванні води (п.п. 2.2.1.).

Позивач щомісячно готує і спільно з представником відповідача підписує двосторонні акти про надання послуг, пов'язаних з подачею води (п.п. 3.1.2.).

Згідно розділу 4 Договору оплата вартості послуг, пов'язаних з подачею води на полив зрошуваних земель здійснюється за договірною ціною, яка погоджується обома сторонами шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни, відповідно до договірних обсягів подачі води (додаток № 4) (п. 4.1.). Відповідач здійснює попередню оплату вартості послуг на підставі рахунку, наданого позивачем відповідно до поданої відповідачем заявки, протягом одного дня після отримання рахунку (п.4.2.). Відповідач та позивач до 5 числа наступного за звітним місяця, враховуючи здійснені розрахунки, коригують суму оплати замовлених на наступний період обсягів води (п. 4.3.). Підставою для оплати послуг за фактично подані відповідачу обсяги води на полив зрошуваних земель є: рахунок позивача, складний відповідно до протоколу погодження договірної ціни, відповідно до договірних обсягів подачі води, на підставі акту про надання послуг, пов'язаних з подачею води, що складається щомісячно та підписується обома сторонами (додаток № 5); рахунок позивача на відшкодування вартості електроенергії, складений на підставі акту звірки обсягів використаної електроенергії, що складається щомісячно та підписується обома сторонами (додаток № 6), по точці водовиділу, згідно з діючим на період розрахунків тарифом на 1 кВт.год. електроенергії, відповідно до порядку, установленого НКРЕ (п. 4.4.).

За невиконання відповідачем пунктів 2.1.3, 4.1, 4.2 Договору встановлюється пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати послуг з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до п. 7.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 року.

Позивачем 21.01.2010 року за вих. № 10-09/38, 25.03.2010 року за вих. № 10/12-15/243 та 22.06.2010 року за вих. № 10/12-15/679 відповідачеві надіслані претензії з вимогою погашення у 10-денний термін заборгованості у сумі 926 грн. 18 коп. (а.с. 25). Претензії позивача залишені відповідачем без відповіді.

Доказами залученими до матеріалів справи підтверджено, що позивачем в період з травня по вересень 2009 року надано відповідачу передбачені договором від 30.03.2009 року послуги, про що свідчать акти прийому-подачі води та електроенергії за зазначений період, які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень (а.с.а.с. 19, 20, 93-96, 98-101).

Відповідач в порушення умов договору за надані послуги з подачі води розрахувався не в повному обсязі, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за відшкодування вартості електроенергії при транспортуванні води складає 926 грн. 18коп., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с. 47-57); рахунками, виставленими відповідачу на предоплату за водоподачу, відшкодування електроенергії, фактичне надання послуг з подачі води (а.с. 58-63, 65-76), актом взаєморозрахунків від 16.08.2010 року (а.с. 21); розрахунком, наданим позивачем до позовної заяви (а.с. 5); актом звірки обсягів використаної електроенергії по насосній станції № 54 МК за травень-вересень 2009 року (а.с. 77, 98-101) та письмовими поясненнями позивача (а.с. 78, 83, 102).

Позовні вимоги про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська земля" 926 грн. 18 коп. основного боргу, 30 грн. 07 коп. 3% річних, 69 грн. 20 коп. пені та 89 грн. 84 коп. інфляційних витрат за договором про надання послуг, пов'язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур № 10 від 30.03.2009 року стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст. 525 ЦК України).

За визначенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов'язок виконавця особисто надати послугу, а частина 1 ст. 903 ЦК України - обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі і в строки, що передбачені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проте, відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо перерахування плати з відшкодування вартості електроенергії при транспортуванні води в обумовлені Договором розмірах та строки виконані не в повному обсязі. На момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість з відшкодування витрат використаної електроенергії за вересень 2009 року в сумі 926 грн. 18 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 926 грн. 18 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 69 грн. 20 коп. пені за несвоєчасну оплату наданих послуг, 30 грн. 07 коп. з урахуванням 3% річних та 89 грн. 84 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасне внесення плати за послуги, на підставі п. 5.2. Договору відповідачеві нарахована за кожен день прострочення, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який пеня нараховувалась.

Позивачем не надані суду докази отримання відповідачем рахунків (а.с. 83), які за умовами договору є підставою для оплати послуг, тому, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Претензія позивача від 25.03.2010 р. вих. №10/12-15/243 про сплату в 10 денний термін боргу в сумі 926 грн. 18 коп. отримана відповідачем 27.03.2010 р., тобто від відповідача вимагалось погасити заборгованість до 07.04.2010 р. (а.с. 23, 84).

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунки пені позивачем, відповідно до періоду виникнення та сплати заборгованості, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне внесення плати за послуги та задовольняє ці позовні вимоги в сумі, заявленій позивачем 69 грн. 20 коп.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 926 грн. 18 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, суд задовольняє ці вимоги в сумі 13 грн. 02 коп. 3% річних та 24 грн. 08 коп. втрат від інфляції.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України зі сплати державного мита відповідно до суми задоволених позовних вимог, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та витрати зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська земля", ідентифікаційний код - 31947375, адреса: с. Плавське Генічеського району Херсонської області, р/рахунок - № 26004115115 в ХОД "Райффайзен банк "Аваль" м. Херсон, МФО - 380805 на користь Генічеського управління водного господарства, ідентифікацій код - 05474369, адреса: смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, р/рахунок - № 35220003003512 УДК у Генічеському районі, МФО - 852010, 926 грн. 18 коп. основного боргу, 69 грн. 20 коп. пені, 13 грн. 02 коп. 3% річних, 24 грн. 08 коп. втрат від інфляції, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволені позовних вимог щодо стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська земля" 17 грн. 05 коп. 3% річних, 65 грн. 76 коп. інфляційних втрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).  

                   Суддя                                                                                      Т.А. Остапенко

          Повне рішення складено                                                                           22.12.2010 р.