Постанова

від 16.01.2008 по справі 38/167-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 16 січня 2008 р.                                                                                   

№ 38/167-07 

Вищий

господарський суд України у складі колегії 

суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної

скарги

ОСОБА_1

на постанову

Харківського апеляційного

господарського суду від 05.09.2007

у справі

господарського суду Харківської

області

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

третя особа

директор Товариство з обмеженою

відповідальністю "Ренесанс", який є його засновником -ОСОБА_3

про

визнання договору дійсним та

визнання права на долю у статутному фонді

в судовому засіданні взяли участь

представники:

від позивача:

не з'явилися

від відповідача:

не з'явилися

від 3-ої особи:

ОСОБА_3.- засновник, ОСОБА_4.-

дов. ВКВ № 348491 від 28.11.2007, ОСОБА_5.- дов.ВКА № 110565 від 10.10.2007

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 20.04.2007

господарського суду Харківської області позовні вимоги задоволено.

Визнано дійсним договір про

відступлення частки від 25.09.2002, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про

відступлення частки у статутному фонді ТОВ "Ренесанс".

Визнано за ОСОБА_1. право власності

на частки у статутному фонді ТОВ "Ренесанс" у розмірі 98%, що

становить 158760,00 грн.

Постановою від 05.09.2007

Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду

харківської області від 20.04.2007 скасовано з прийняттям нового рішення, яким

в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що згідно

ст. 47 Цивільного кодексу УРСР та ч.4 ст. 203 Цивільного кодексу України (в

редакції 2003 року), правочин має вчинятися у формі, встановленій Законом.

Оскільки, при укладенні договору

про відступлення частки у статутному фонді ТОВ "Ренесанс" від

25.09.2002 не була дотримана форма договору, а саме, у ОСОБА_1., який підписав

вказаний договір, був відсутній паспорт, то оскаржуваний договір міг бути

укладений лише після 21.01.2004, тобто після отримання ОСОБА_1. паспорту, за

таких обставин вказаний договір принагідно вважати недійсним.

Не погоджуючись з постановою

ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і

просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального  та процесуального права, зокрема, ст. 19

Конституції України, ст. 220 Цивільного кодексу України, ст.ст. 91,93

Господарського процесуального кодексу України.

ОСОБА_1. надав клопотання про

відкладення розгляду касаційної скарги із неможливістю його прибуття в судове

засідання, оскільки, він знаходиться в СІЗО 

м. Харкова. 

Дане клопотання не підлягає

задоволенню з тих підстав, що відповідно до норм ст. 1118 Господарського

процесуального кодексу України, касаційна скарга розглядається у двомісячний

строк з дня надходження справи разом із касаційною скаргою до Вищого

господарського суду України. Касаційна скарга надійшла до Вищого господарського

суду України 26.11.2007, відповідно встановлений чинним законодавством

двохмісячний строк розгляду касаційної скарги спливає 26.01.2007, що

униможливлює задоволення клопотання відповідача. Звертаючись з даним

клопотанням, ОСОБА_1. не вказав на який термін необхідно перенести слухання

справи. До того ж ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2007

доведено до відома сторін, що нез'явлення представників в засідання не є

перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги

межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального

права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в

задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що

30.10.1991 створено СП “Ренесанс”.

Розпорядженням № 206 виконавчого

комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Харкова від 02.04.1993

СП “Ренесанс” перетворено в ТОВ “Ренесанс”, яке є правонаступником СП

“Ренесанс”. Засновниками ТОВ “Ренесанс” станом на 19.03.1993 були громадяни:

ОСОБА_3.,  ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_8. та ОСОБА_9.

24.12.1999 учасники товариства

прийняли нову редакцію Установчого договору, відповідно долі у статутному фонді

склали: ОСОБА_2. -98%, ОСОБА_10. -2% .

25.09.2002 гр. ОСОБА_1 та гр.

ОСОБА_2 уклали договір про відступлення частки у статутному фонді ТОВ

„Ренесанс"  за яким  гр. ОСОБА_2. відступила, а гр. ОСОБА_1.

прийняв у власність долю у Статутному фонді ТОВ “Ренесанс” у розмірі 98%, що

становить 158760,00 гривень.

Як встановлено судом апеляційної

інстанції, договір від 25.09.2002 підписаний гр. ОСОБА_1., який мешкає за

адресою: Київська обл., АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2,

виданий Фастівським ГРВ ГУМВС України в Київській області 21.01.2004.

Отже, текст спірного договору міг

бути складеним лише після 21.01.2004, тобто після отримання ОСОБА_1. паспорту.

Згідно ст. 47 Цивільного кодексу

УРСР чинного на той час  та ч. 4 ст. 203

Цивільного кодексу України (в редакції 2003) правочин має вчинятися у формі,

встановленій Законом.

Порушення вимог, щодо форми

правочину тягне за собою визнання його недійсним.

Колегія суддів вважає, що суд

апеляційної інстанції правомірно не прийняв посилання гр. ОСОБА_1. на укладання

договору з гр. ОСОБА_2. 25.09.2002.

Суд апеляційної інстанції також

встановив, що 18.12.2002 підписана додаткова угода до Установчого договору про

створення ТОВ “Ренесанс”, відповідно до якої засновниками ТОВ “Ренесанс” стали

ОСОБА_2. на суму 158760,00 грн., що складає 98% статутного фонду та її чоловік

ОСОБА_3. на суму 3240,00, що складає 2% статутного фонду.

При цьому, зміни до Установчого

договору ТОВ “Ренесанс” були внесені 18 грудня 2002 року, тобто після

підписання гр.ОСОБА_2. договору про відступлення частки у Статутному фонді ТОВ

“Ренесанс” гр.ОСОБА_1. від  25.09.2002.

Тому, суд апеляційної інстанції правомірно

дійшов висновку, що якщо  ОСОБА_2. з

вересня 2002 року не є учасником товариства, то в неї були відсутні правові

підстави на укладання додаткової угоди до Установчого договору від 18.12.2002.

Зважаючи на викладене, колегія

суддів вважає, що Харківським господарським апеляційним господарським судом

дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова

відповідає  чинному законодавству України

та обставинам справи і підстав для її 

скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115,

п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального

кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги

відмовити.

Постанову від 05.09.2007

Харківського апеляційного господарського суду 

зі  справи № 38/167-07 залишити

без змін.

Головуючий                                                          

В.С. Божок

Судді                                                                        

Т.Ф.Костенко

                                             Г.П.Коробенко