Постанова

від 12.01.2008 по справі 3/460-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"9"

січня 2008 р.               Справа №

3/460-07

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Бондаренко В.П.,

судді Лакізи В.В., судді Шепітько

І.І.

при секретарі Шубіній Ю.Є.

позивача

-не з'явився,

відповідача

-не з'явився

розглянувши    у    відкритому    судовому   

засіданні    у    приміщенні    Харківського апеляційного господарського

суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 3099С/1-10 на рішення

господарського суду Сумської області від 20.09.07 по справі № 3/460-07

за позовом ВАТ

"Сумський рафінадний завод", м. Суми

до  ТОВ "Завод ПластАл", м. Суми

про

визнання дійсним договору та стягнення 83401,19 грн., -

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.09.2007 р. по

справі № 3/460-07 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено частково -визнано

дійсним договір оренди № 69 будівлі цеху тарної дощечки ВАТ “Сумський

рафінадний завод” від 01.07.2004 р., укладений між ТОВ “Завод “ПластАл” та ВАТ

“Сумський рафінадний завод”. Стягнено з ТОВ “Завод “ПластАл”  на користь ВАТ “Сумський рафінадний

завод”  69378,76 грн. неустойки, 736,28

грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

 Відповідач не погодився з вказаним

рішенням та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, в якій просив суд скасувати 

рішення господарського суду Сумської області від 20.09.2007 р. по справі

№ 3/460-07 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних

вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при

прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції були неповно з'ясовані

обставини справи.

Зокрема, відповідач посилається на те, що при укладенні договору

оренди сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, у зв'язку з

чим у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання договору

дійсним та стягнення неустойки.

Відповідач також вказує, що жодна із сторін не намагалася

нотаріально посвідчити договір і твердження позивача по ініціативу відповідача

щодо такого посвідчення є безпідставними та нічим не підтверджується, оскільки

відповідач не мав такої ініціативи, однак вказані обставини не були враховані

судом першої інстанції при  прийнятті оскаржуваного

рішення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Відомості про

отримання позивачем ухвал апеляційного господарського суду від 12.10.2007 р. та

03.12.2007 р. в матеріалах справи відсутні, хоча вказані ухвали були направлені

на адресу позивача, що міститься в матеріалах справи, з повідомленнями про

вручення поштового відправлення.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце

розгляду справи, про що свідчать підпис його повноважної особи на повідомленні

про вручення поштового відправлення, свого представника в судове засідання не

направив, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів

дійшла висновку про розгляд справи без участі представників сторін за наявними

у ній матеріалами.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу, перевірила матеріали

справи та встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з

позовом, в якому просив визнати дійсним договір оренди № 69 будівлі цеху тарної

дощечки ВАТ “Сумський рафінадний завод” від 01.07.2004 р., укладений між ТОВ

“Завод “ПластАл” та ВАТ “Сумський рафінадний завод”, та стягнути з відповідача

14022,43 грн. заборгованості по орендній платі та 69378,76 грн. неустойки за

невиконання обов'язку щодо повернення майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2004 р. ВАТ “Сумський

рафінадний завод” (орендодавець) та ТОВ “Завод «ПластАл” (орендар) був

укладений договір № 69 оренди будівлі цеху тарної дощечки загальною площею

855,7 м2.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір  найму 

будівлі  або іншої капітальної

споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

На момент укладення договору № 69 від 01.07.2004 р. вказаною

статтею було встановлено, що договір найму будівлі або іншої  капітальної 

споруди  (їх окремої   частини)  

строком   на   один 

рік  (після внесення змін до ст. 793

ЦК України -на три роки) і  більше  підлягає нотаріальному  посвідченню.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що

вказаний договір оренди не був нотаріально не посвідчений, однак відбулось

часткове виконання його умов, зокрема, позивачем було надано відповідачу в

оренду приміщення, відповідно до договору оренди, відповідач сплачував орендну

плату, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними орендними платежами.

          Крім того, в обгрунтування позовних вимог

щодо визнання дійсним договору № 69 від 01.07.2004 р. позивач зазначає, що

вимога закону щодо  нотаріальної форми

договору оренди не були додержані в зв'язку з цілою  низкою об'єктивних причин. В позовній заяві

позивач, зокрема, вказує: “причинами недодержання нотаріальної форми стали брак

коштів та відсутність пакету документів необхідного  для нотаріального посвідчення договору.

Пізніше нотаріальне посвідчення  

договору  не відбулося в зв'язку з

порушенням  у відношенні позивача  провадження у справі про банкрутство

внаслідок чого  керівництво  товариства було відсторонене від  виконання посадових обов'язків, у зв'язку з

цим ініціатива  відповідача нотаріально

посвідчити договір оренди не була реалізована”.

Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у  разі 

недодержання   сторонами вимоги

закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що 

підтверджується  письмовими  доказами, 

і  відбулося повне або часткове

виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального

посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому 

разі  наступне  нотаріальне 

посвідчення   договору   не вимагається.

Таким чином, для визнання договору дісним законодавство встановлює

дотримання таких вимог: 1) сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору;

2) така домовленість підтверджується 

письмовими доказами; 3) відбулося повне 

або часткове виконання договору; 4) одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення (ч. 1 ст. 220 ЦК). У разі позитивного  рішення суду 

наступне  нотаріальне посвідчення

договору не потребується: судове рішення має тут „компенсаторне” значення.

Звідси випливає, що це правило не може бути застосоване: якщо сторонами не було

досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору; якщо відсутні

письмові  докази того, що така угода мала

місце, якщо не відбулося повне  або

часткове виконання  договору. Крім того,

має бути встановленим факт ухиляння іншої сторони від нотаріального посвідчення

договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивач не надав суду доказів,

які  б свідчили про ухилення відповідача

від нотаріального посвідення договору та не надав доказів щодо з-дійснення

самим позивачем будьяких дій, пов'язаних з нотаріальним посвідченням договору.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для

визнання дійсним  договору оренди № 69

від 01.07.2004 р., укладеного між ТОВ “Завод “ПластАл” та ВАТ “Сумський

рафінадний завод”.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача

14022,43 грн. заборгованості по орендній платі та 69378,76 грн. неустойки, то

вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є

правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У

цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не

створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що в порушення вимог ст. 793 Цивільного кодексу

України  договір № 69 від 01.07.2004 р.

не був нотаріально посвідчений, такий договір є нікчемним, таким чином, позовні

вимоги щодо неустойки і орендної плати є безпідставними, оскільки вони грунтуються

на недійсному (нікчемному) договорі.

          На підставі

викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду

Сумської області від 20.09.2007 р. по справі № 3/460-07 прийняте при неповному

з'ясуванні обставин справи та невірному застосуванні норм матеріального права,

у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 статті 104,

статтею 105  Господарського процесуального

кодексу України, колегія суддів

постановила:

          Апеляційну скаргу

відповідача задовольнити.

          Рішення

господарського суду Сумської області від 20.09.2007 р.  по справі № 3/460-07  скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

           Головуючий суддя                         (підпис)                                 Бондаренко

В.П. 

                                 суддя                          (підпис)                                 Лакіза

В.В. 

                                 суддя                          (підпис)                                 Шепітько І.І.

Постанову

підписано 12.01.2008 р.