Ухвала

від 01.12.2010 по справі 2-а-680/10/0270

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2-а-680/10/0270

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-680/10/0270                            Головуючий у 1-й інстанції:   Чернюк А.Ю.  

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" грудня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

     колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Парінова А.Б., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу   Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Споживчого товариства «Кліф»про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду  з позовом до Споживчого товариства «Кліф» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 4005,88 грн. та пені в сумі 814,80 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні позивних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Вінницьке обласне відділення  Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

          Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи матеріали справи, законодавство, що регулює спірні питання, судова колегія доходить до висновку, що суд першої інстанції, виносячи постанову про задоволення позовних вимог, цілком вірно встановив обставини справи, належним чином надав оцінку допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також з'ясував достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, у зв'язку з чим ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить стягнути з Споживчого товариства „Кліф” адміністративно-господарські санкції в розмірі 4005 грн. 88 коп. та пеню в розмірі 814 грн. 80 коп. за одне «зайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в 2007 році. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що відповідач зобов'язаний був створити в 2007 р. 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, але у відповідача в 2007 році дане вакантне місце інваліда не було зайняте, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити штрафні санкції у загальній сумі 4005 гр. 88 коп. (середню річну заробітну плату за 2007 р. за кожне робоче місце не зайняте інвалідом) та пеню у розмірі 814 грн. 80 коп.

Статтею 19 Закону №875 - XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій   інвалідів,   фізичні   особи,  які  використовують  найману  працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону №875 - XII встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію,  необхідну для  організації  працевлаштування  інвалідів,  і  звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону №875 - XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону №875 - XII, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ,  організацій, у тому числі   підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних   осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині 1 статті 20 Закону №875 - XII, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи середньооблікова чисельність платних працівників Споживчому товаристві „Кліф” в 2007 році становила 17 осіб, згідно ст. 19 Закону №875 - XII із застосуванням правил арифметичного округлення кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році визначена - 1 місце.

У відповідності до статті 19 Закону №875 - XII, підприємства, установи,    організації, у тому числі підприємства,  організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які застосовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок активів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону №875 - XII. Із змісту ст. 18 Закону 5 - XII видно, що відповідач повинен надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Проте, відповідачем у 2007 році було самостійно працевлаштовано інваліда і чисельність інвалідів що працюють на підприємства становить 1 особа, що відповідає вимогам ст. 19 вказаного вище Закону №875 - XII.

Отже адміністрація підприємства самостійно здійснювала пошук кандидатури інваліда для працевлаштування, а відтак вона не зверталась до відповідних установ та організацій із запитами направлення на підприємство інвалідів з метою їх подальшого працевлаштування. Крім того, ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або нами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином судом першої інстанції привильно встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами. Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової овідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері подарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення  правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Елементами правопорушення, виходячи із загальних норм права, є вина та наявність чинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Однак, суд не вбачає в діях роботодавця складу правопорушення за яке застосовується юридична відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, як вбачається із змісту ст. 20 Закону №875 - XII, відповідно до обставин справи, позивач не уповноважений на визначення розміру та стягнення адміністративно-господарських санкцій з відповідача. Крім того, судом встановлено, що відповідач в 2007 році самостійно працевлаштував інваліда і загальна чисельність інвалідів що працюють на підприємстві становить 1 особа. Таким чином, відповідачем виконані вимоги Закону №875 - XII, виключає підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено  належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не  спростовують висновку суду першої інстанції, не відповідають вимогам законодавства та матеріалам справи.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року - залишити без змін.                                        

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                А.Б. Парінов

                                                                                           Ю.І. Цвіркун