Ухвала

від 22.12.2010 по справі 11/69-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-31480/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                                                 Співака В.І.,

суддів                                                                            Білуги С.В.,

                                                                                    Гаманка О.І.,

                                                                                    Заїки М.М.,

                                                                                          Загороднього А.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 23.06.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2006у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю “Автомпромкомплекс” та товариства з обмеженою відповідальністю “Будтрансгаз”, третя особа -  товарна біржа “Автомобільна товарна біржа”

про визнання договору недійсним та стягнення 166651 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

          У лютому 2006 року Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Автомпромкомплекс” та товариства з обмеженою відповідальністю “Будтрансгаз”, третя особа - товарна біржа “Автомобільна товарна біржа” про визнання договору недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР та стягнення 166651 грн.

          Постановою Господарського суду м. Києва від 23.06.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 січня 2003 року між відповідачами–товариством з обмеженою відповідальністю „Атомпромкомпекс” та товариством з обмеженою відповідальністю „Будтрансгаз” було укладено біржовий договір № 97/152, відповідно до умов якого відповідач-1 продає, а відповідач-2 придбаває транспортний засіб–автомобіль MERCEDES-BENZ 500 SL.

Вказаний договір було фактично укладено та виконано обома сторонами у 2003 році, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва стверджує,  що  з 26 червня 2002 року все рухоме майно ТОВ „Атомпромкомплекс” було передано в податкову заставу, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено витяг з Державного реєстру застав рухомого майна від 26.02.2002.

Відмовляючи в задоволені позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпункту 17 статті 1, пунктів 8.1,8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III (далі –Закон №2181) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом.

З метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу в  державному реєстрі застав нерухомого майна за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів (пункт 8.3 статті  8 Закону №2181-ІІІ).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з довідкою № 196/15 від 22.01.2003 року, виданою першим заступником начальника ДПІ у Печерському районі м.Києва, у ТОВ „Атомпромкомплекс” станом на 21 січня 2003 року заборгованості по нарахованих платежах до бюджету не має.

Разом з тим, на вимогу суду першої інстанції надати інформацію про розмір податкового боргу відповідача-1, податковим органом не надано таких відомостей, а факти  викладені в довідці  №196/15 від 22.01.2003 року позивачем не спростовані. Наявності у ТОВ «Атомпромкомплекс»податкових зобов’язань або податкового боргу на момент укладення спірного договору позивачем не надано. В матеріалах справи відсутні чинні рішення податкового органу про донарахування відповідачу-1 податкових зобов’язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджують наявність податкового боргу у відповідача-1 на момент укладення спірного договору.

Необхідно зазначити, що позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору та стягнення суми заявлено позивачем на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР (у редакції 1963 року).

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих ат перехідних положень Цивільного кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2004, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила Цивільного кодексу України про позову давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що спірний договір укладено і виконано сторонами 24.01.2003, а позов подано 03.02.2006, тобто з порушенням строків позовної давності, встановлених статті 71 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року).

Крім того, необхідно зазначити, що згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII передбачено право  податкових органів на  звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості  перед  бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

З аналізу вищенаведеної правової норми випливає, що у державної податкової інспекції відсутні повноваження заявляти вимоги про визнання договору недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року).

Враховуючи зазначене, суди дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва  не підлягає задоволенню. Постанову господарського суду м. Києва від 23.06.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва  залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 23.06.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2006у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю “Автомпромкомплекс” та товариства з обмеженою відповідальністю “Будтрансгаз”, третя особа - товарна біржа “Автомобільна товарна біржа” про визнання договору недійсним та стягнення 166651 грн. – без змін.

          Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                В.І. Співак

Судді                                                                                                С.В. Білуга

                                                                                                      О.І. Гаманко

                                                                                                      М.М. Заїка

                                                                                        А.Ф. Загородній