Постанова

від 09.12.2010 по справі 27/2

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/2

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

09.12.10                                                                                           Справа  № 27/2

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                                Орищин Г.В.

суддів                                                                       Галушко Н.А.

                                                                            Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Прикарпатбудтранс»за №94 від 25.10.2010р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області  

від 13.10.2010 року  у справі №27/2

за позовом приватного підприємства «Прикарпатбудтранс», м.Долина

до відповідача   дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Івано-Франківськ

про стягнення 55 710,58грн.

                    за участю представників сторін:

                    від позивача Андрійович Я.Ф.

                    від відповідача  Олійник Т.В.

          Права і обов'язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, представникам роз'яснено.

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2010 року  у справі  № 27/2 (суддя Михайлишин В.В.) частково задоволено позов  приватного підприємства (далі-ПП) «Прикарпатбудтранс», присуджено до стягнення з дочірнього підприємства (далі-ДП) «Івано-Франківський облавтодор»відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивача 7 266,55грн. інфляційних втрат, 2 984,43грн. 3% річних, 102,51грн. державного мита, 43,42грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову –відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідач належним чином не виконав своє зобов'язання щодо оплати наданих йому послуг та зважаючи на те, що фактично зобов'язання припинилось 01.07.2010р.,  на підставі ст. 625 ЦК України, визнав позовні вимоги щодо стягнення 7 266,55грн. інфляційних втрат та 2 984,43грн. трьох процентів річних, обчислених за період з 01.12.2009 року по 30.06.2010 року обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення. Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 459,63грн. збитків, суд зазначив, що сплата відсотків по кредитному договору є договірним зобов'язанням позивача та в розумінні ст.22 ЦК України та ст.225 ГК України не є збитками.

          Дане рішення в частині відмови в позові оскаржується позивачем у справі, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з?ясуванням обставин, що мають значення для справи та за невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи; просить рішення в частині відмови в позові скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що позивачем долучено до матеріалів справи достатньо доказів, які підтверджують факт понесення позивачем збитків у розмірі 45 459,63грн., зокрема, копії кредитного договору №LOК-КС-060 від 14.06.2007р., додаткової угоди №1 до кредитного договору, звіту про рух коштів по позичковому рахунку кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії; копії платіжних доручень про сплату відсотків на непогашену суму позики. Заявлені до стягнення збитки позивачем визначені як втрачена вигода, яка виникла через порушення відповідачем договірних зобов?язань, внаслідок чого позивач не отримав вчасно 171 276,49грн. та не погасив отриманий кредит,  і на цю суму позивачу проведені банківські нарахування.

          Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

          Відповідач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.114-116) та усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, вказує на безпідставне заявлення до стягнення збитків, оскільки кредитний договір позивачем укладено за рік до укладення з відповідачем договору на перевезення вантажу, відтак, зазначає, що укладаючи кредитний договір та додаткову угоду до нього, позивач не міг розраховувати на кошти, які б міг отримати від відповідача. Також вказує на те, що розмір відсотків і строки їх сплати по кредиту обумовлені в п. 4.3 додаткової угоди № 2 до кредитного договору, тому вважає, що позивачем неправомірно визначено нарахування відсотків по кредиту, як збитки підприємства та неправомірно визначено неналежне виконання ДП "Івано-Франківський облавтодор" своїх зобов'язань, як причину настання збитків.

З  матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.08.2008 року між ДП "Івано-Франківський облавтодор" (замовник по договору, відповідач у справі ) та ПП "Прикарпатбудтранс" (перевізник по договору, позивач у справі) укладено договір № 19п-08 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а. с. 36).

Відповідно до умов даного договору протягом 2008 року позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 893 864,76грн., однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не оплатив надані йому позивачем послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 171 276,49грн.  Дана сума боргу, а також інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання у період до 30.11.2009 року були стягнуті з відповідача за рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2010 року у справі №3/9 (а.с.12-13).

Згідно даних банківської виписки з розрахункового рахунка позивача кошти від відповідача по сплаті заборгованості в сумі 197 770грн. поступили  01.07.2010 року (а.с.76).

Дані обставини стали підставою для звернення ПП «Прикарпатбудтранс»з позовом про стягнення з ДП «Івано-Франківський облавтодор»7 266,55грн. інфляційних втрат та 2 984,43грн. трьох процентів річних, обчислених за період з 01.12.2009 року до 30.06.2010 року. Крім того, позивач посилаючись на кредитний договір № LOK-KC-060 від 14.06.2007 року та додаткову угоду № 2 від 20 лютого 2008 року, укладені між ПП "Прикарпатбудтранс" та ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ст.ст.224, 225 ГК України, просить суд стягнути з відповідача 45 459,63грн. понесених ним збитків у зв'язку із простроченням сплати кредитних коштів за даним договором, через неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем за договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

          Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський господарський суд не зв?язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 171 276,49грн.  встановлений рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.02..2010 року у справі №3/9 (а.с.12-13). Окрім суми боргу, даним рішенням присуджено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання у період до 30.11.2009 року. Відтак, відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, даний факт не підлягає доведенню при вирішенні даного спору, оскільки у даній справі беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з даних банківської виписки з розрахункового рахунка позивача кошти від відповідача по сплаті заборгованості в сумі 197 770грн. поступили  на рахунок позивача 01.07.2010 року (а.с.76), відтак, судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку  про обгрунтованість стягнення з ДП «Івано-Франківський облавтодор»7 266,55грн. інфляційних втрат та 2 984,43грн. трьох процентів річних, обчислених за період з 01.12.2009 року по 30.06.2010 року,   оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Що стосується позовних вимог про стягнення 45 459,63грн. збитків, то судова колегія зазначає наступне:

Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитки  в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

          Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується за наявності  вини заподіювача шкоди і причинного зв?язку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду.  Обов?язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

За вимогами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержанні нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування. При обчисленні розміру втраченої вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.

Підставою позовних вимог про стягнення 45 459,63грн. понесених ним збитків позивачем визначено прострочення сплати кредитних коштів за кредитним договором № LOK-KC-060 від 14.06.2007 року та додатковою угодою №2 від 20.02.2008 року, укладеними між ПП "Прикарпатбудтранс" та ЗАТ КБ "ПриватБанк",  через неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем за договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.08.2008 року за № 19п-08.

Однак, як правильно встановлено оскаржуваним рішенням, оскільки кредитний договір та додаткову угоду до нього позивачем укладено, відповідно, за рік та п?ять місяців до укладення з відповідачем договору на перевезення вантажу, відтак, укладаючи кредитний договір та додаткову угоду до нього позивач не міг розраховувати на кошти, які б міг отримати від відповідача.

Також судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір відсотків і строки їх сплати по кредиту обумовлені в п. 4.3 додаткової угоди № 2 до кредитного договору, тобто, сплата відсотків по кредитному договору є договірним зобов'язанням позивача. Відтак, визначення відсотків по кредиту як збитки підприємства через неналежне виконання ДП "Івано-Франківський облавтодор" своїх зобов'язань по іншому договору не  вважається судовою колегією причиною настання таких збитків.

Отже, недоведення позивачем причинно-наслідкового зв?язку зі шкодою виключає  вину відповідача і застосування деліктної відповідальності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем  належними та допустимими доказами не підтверджено вимог позовної заяви в частині заявлення до стягнення збитків та не обгрунтовано підстав подання апеляційної скарги.

З врахуванням викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого  господарського суду, як такого, що прийнято у відповідності до матеріалів та обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати з розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2010р. у  справі   №27/2 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Прикарпатбудтранс» - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд .

          Головуючий           суддя                                                       Орищин Г.В.

                                              суддя                                                                 Галушко Н.А.

                                          суддя                                                        Краєвська М.В.