Ухвала

від 21.12.2010 по справі 2а-3701/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-3701/10/2670                            Головуючий у 1-й інстанції:   Шейко Т.І.       

Суддя-доповідач:  Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

  Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:          Мамчура Я.С,

суддів:          Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л.

при секретарі:          Ільницькій В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача –Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.»(код ЄДРПОУ 31029590) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Екстра експрес»(код ЄДРПОУ 32878821) за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 року, про що складено Акт №72/23-10/31029590 від 18.02.2010 року.

Так, перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва податковим повідомленням - рішенням № 0001632310/0 від 01 березня 2010 року Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 468827,49 грн. (з них 312551,66 грн. - основний платіж та 156275,83 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Як було встановлено, господарський правочин був укладений між юридичною особою TOB .B.»та юридичною особою TOB «Екстра експрес». На час укладення та здійснення господарських операцій, статус цих юридичних осіб був належним чином підтверджений відповідними установчими документами.

Крім того, на час укладення та виконання угоди контрагент позивача TOB «Екстра експрес»мало всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а отже вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна дає право зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з абз. 10 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, та мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу -, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в абз. 1 п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, іншою ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, необхідною умовою для віднесення платником податку до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за результатами проведених господарських операцій є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, позивачем було доведено, що господарські операції позивача з TOB «Екстра експрес»були відображені на підставі видаткових накладних, банківських виписок, податкових накладних, реєстру отриманих податкових накладних, даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що в діях позивача порушень вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»не вбачається.

Щодо показів директора TOB «Екстра експрес»ОСОБА_2 з приводу здійснення ним господарської діяльності в товаристві та підписання документів, колегія суддів зважає, що в розумінні чинного господарського законодавства господарське зобов'язання мало місце між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.В.»з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екстра експрес"», а не фізичною особою ОСОБА_2, з іншої сторони.

Статтею 84 Господарського кодексу України визначено, що господарське товариство може відкривати рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установчими документами. Угоди, укладені засновниками товариства до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди.

З системного аналізу зазначеної норми вбачається, що господарські договори, укладені після державної реєстрації товариства є такими, що укладені з товариством, а не з засновниками товариства, або ж взагалі іншими особами.

Отже, засновники ж товариства впливають на наслідки господарських договорів лише у разі укладення ними цих договорів до державної реєстрації товариства і в разі несхвалення таких договорів в подальшому товариством. Знову ж таки, правові наслідки від таких угод наступають лише для осіб, які уклали ці годи.

Господарське зобов'язання за договором виникло після державної реєстрації TOB «Екстра експрес», а отже є таким, що укладене саме з товариством.

Відповідно до ч. І ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори зі своїми контрагентами.

Зокрема, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.

Так, угода між TOB .B.»та TOB «Екстра експрес»була не лише реально укладена, а й реально виконана сторонами і підтверджується відповідними документами.

Крім того, колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на розбіжність в самих показах директора TOB «Екстра експрес»ОСОБА_2

Так, заперечуючи свою будь-яку участь у фінансово-господарській діяльності товариства, одночасно зазначає, що назва підприємства TOB .B.»йому не те що знайома, але й він її «зустрічав напевне в документах по митному оформленні труб». Отже, якщо ОСОБА_2 не мав ні печатки підприємства, ні інших повноважень, не виконував реально функції директора, не підписував документи, то яким чином мав відношення до «митного оформлення труб»з TOB «В.В.».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги позивача –є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України  у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів  владних повноважень адміністративні суди перевіряють,  чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах  повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України;2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи  несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з  дотриманням необхідного  балансу  між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод  та інтересів особи і цілями, на досягнення яких  спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто  протягом розумного строку.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу  відповідача –Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.    

          Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2010 року - залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий –суддя:                                                                                 Я.С. Мамчур

 Судді:                                                                                                           Н.В. Безименна

                                                                                                     І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 23.12.2010.