Ухвала

від 21.12.2010 по справі 2-а-479/10/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-479/10/1070 Головуючий у 1-й ін станції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Мельни чук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адм іністративного суду у складі :

Головуючого-су дді: Мель ничука В.П.

су ддів: Ш веда Е.Ю., Попович О.В.,

при секре тарі: Пла ксі В.І.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в залі суд у апеляційну скаргу представ ника Київської обласної митн иці - Джулая Григорія Вале нтиновича на постанову Киї вського окружного адміністр ативного суду від 12 лютого 2010 р оку у справі за адміністрати вним позовом Товариства з об меженою відповідальністю «В .Е.С.Груп» до Київської обласн ої митниці про скасування по даткових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року Товари ство з обмеженою відповідаль ністю «В.Е.С.Груп» звернулося до Київського окружного адм іністративного суду з позово м до Київської обласної митн иці про скасування податкови х повідомлень-рішень. Свої ви моги мотивує тим, що відповід ач під час проведення планов ої документальної перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються че рез митний кордон України по зивачем діяв неправомірно. Н еправомірність, на думку поз ивача, полягала в тому, що відп овідачем під час проведення вищезазначеної документаль ної перевірки діяв не у спосі б, передбачений Конституцією та законами України, також ві дповідачем були застосовані закони України, які не регулю ють спірні правовідносини.

Постановою Київського окр ужного адміністративного су ду від 12 лютого 2010 року позов за доволено повністю. Скасовано податкові повідомлення Київ ської обласної митниці від 05.1 2.2008 року № 12, № 13 та № 14.

Не погоджуючись з зазначе ним судовим рішенням, предст авник Київської обласної мит ниці - Джулай Григорій Вал ентинович подав апеляційн у скаргу, в якій просить скасу вати постанову суду першої і нстанції як таку, що постанов лена з порушенням норм матер іального та процесуального п рава, та ухвалити нову, якою ві дмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи а пеляційної скарги, перевірив ши матеріали справи та дослі дивши докази, проаналізувавш и на підставі встановлених ф актичних обставин справи пра вильність застосування судо м першої інстанції норм зако нодавства, колегія суддів вв ажає, що апеляційна скарга пі длягає залишенню без задовол ення, а постанова суду - без з мін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КА С України суд апеляційної ін станції може залишити апеляц ійну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, я кщо визнає, що суд першої інст анції правильно встановив об ставини справи та ухвалив су дове рішення з додержанням н орм матеріального і процесуа льного права.

Судом першої інстанції вст ановлено наступне.

Перевезення товарів на адр есу позивача здійснювалося з гідно договорів на транспорт но-експедиційне обслуговува ння автомобільним транспорт ом з перевізниками, а саме: ФОП ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, СПД ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11, ПП О СОБА_12, ТОВ «Бі Транс», ПП О СОБА_13, ПП ОСОБА_14

Проведення планової доку ментальної перевірки Товари ства з обмеженою відповідаль ністю «В.Е.С. Груп»Київською о бласною митницею здійснювал ось відповідно до наказів Ки ївської обласної митниці від 05.09.2008 року № 349, 01.10.2008 року № 414, від 10.10.2008 року № 437, від 24.10.2008 року № 459.

10.11.2008 року Київською обласно ю митницею був складений акт № 3/8/125000000/34402893 перевірки стану дотр имання Товариством з обмежен ою відповідальністю «В.Е.С. Гр уп» законодавства України з питань митної справи за пері од з 01.06.2006 року по 30.06.2008 року.

За результатом складеного акту Київською обласною мит ницею були направленні Товар иству з обмеженою відповідал ьністю «В.Е.С. Груп»податкові повідомлення від 05.12.2008 року № 12, № 13 та № 14.

Задовольняючи позов суд п ершої інстанції виходив з то го, що відповідач правомірно діяв в частині виконання про цедури прийняття податкових повідомлень, однак неправом ірно визначив суму податково го зобов' язання. Неправомір ність визначення суми відбул ось внаслідок невірного заст осування спеціальних норм за конодавства, що регулюють го сподарські правовідносини.

Колегія суддів погоджуєт ься з таким висновком суду пе ршої інстанції та вважає йог о обгрунтованим з огляду на н аступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господ арського кодексу України під приємці мають право без обме жень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку дія льність, яку не заборонено за коном.

Частинами 1, 4, 7 ст. 179 Господарс ького кодексу України передб ачено, що майново-господарсь кі зобов' язання, які виника ють між суб' єктами господар ювання або між суб' єктами г осподарювання і негосподарю ючими суб' єктами - юридичн ими особами на підставі госп одарських договорів, є госпо дарсько-договірними зобов' язаннями; при укладенні госп одарських договорів сторони можуть визначати зміст дого вору на основі вільного воле виявлення, коли сторони мают ь право погоджувати на свій р озсуд будь-які умови договор у, що не суперечать законодав ству; примірного договору, ре комендованого органом управ ління суб'єктам господарюван ня для використання при укла денні ними договорів, коли ст орони мають право за взаємно ю згодою змінювати окремі ум ови, передбачені примірним д оговором, або доповнювати йо го зміст; типового договору, з атвердженого Кабінетом Міні стрів України, чи у випадках, п ередбачених законом, іншим о рганом державної влади, коли сторони не можуть відступат и від змісту типового догово ру, але мають право конкретиз увати його умови; договору пр иєднання, запропонованого од нією стороною для інших можл ивих суб'єктів, коли ці суб'єкт и у разі вступу в договір не ма ють права наполягати на змін і його змісту; господарські д оговори укладаються за прави лами, встановленими Цивільни м кодексом України з урахува нням особливостей, передбаче них цим Кодексом, іншими норм ативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 181, ч. 2 ст. 184 Господарського к одексу України господарськи й договір за загальним прави лом викладається у формі єди ного документа, підписаного сторонами та скріпленого печ атками. Допускається укладен ня господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шлях ом обміну листами, факсограм ами, телеграмами, телефоногр амами тощо, а також шляхом під твердження прийняття до вико нання замовлень, якщо законо м не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку ук ладення даного виду договорі в; укладення договору на осно ві вільного волевиявлення ст орін може відбуватися у спро щений спосіб або у формі єдин ого документа, з додержанням загального порядку укладенн я договорів, встановленого с таттею 181 цього Кодексу.

В свою чергу правове регулю вання перевезення вантажів з дійснюється відповідно до гл ави 32 Господарського кодексу України та інших актів закон одавства.

Відповідно до наведеної пр авової норми суб' єктам госп одарювання з метою надання т ранспортних послуг, у тому чи слі у міжнародному сполученн і, не заборонено залучати інш их перевізників.

Частинами 1 і 2 ст. 316 Господарс ького кодексу України передб ачено, що за договором трансп ортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов' язується за плату і за рахуно к другої сторони (клієнта) вик онати або організувати викон ання визначених договором по слуг, пов' язаних з перевезе нням вантажу.

Договором транспортного е кспедирування може бути вста новлений обов' язок експеди тора організувати перевезен ня вантажу транспортом і за м аршрутом, вибраним експедито ром або клієнтом, укладати ві д свого імені або від імені кл ієнта договір перевезення ва нтажу, забезпечувати відправ ку і одержання вантажу, а тако ж виконання інших зобов' яза нь, пов' язаних із перевезен ням.

Договором транспортного е кспедирування може бути пере дбачено надання додаткових п ослуг, необхідних для достав ки вантажу (перевірка кілько сті та стану вантажу, його зав антаження та вивантаження, с плата мита, зборів і витрат, по кладених на клієнта, зберіга ння вантажу до його одержанн я у пункті призначення, одерж ання необхідних для експорту та імпорту документів, викон ання митних формальностей то що).

Відповідно до Закону Украї ни «Про транспортно-експедит орську діяльність»транспор тно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо п ов' язана з організацією та забезпеченням перевезень ек спортного, імпортного, транз итного або іншого вантажу за договором транспортного екс педирування. При цьому експе дитор (транспортний експедит ор) - це суб' єкт господарюв ання, який за дорученням кліє нта та за його рахунок викону є або організовує виконання транспортно-експедиторськи х послуг, визначених договор ом транспортного експедирув ання.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть ук ладати договори з перевізник ами, портами, авіапідприємст вами, судноплавними компанія ми тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Експедитори надають клієн там послуги відповідно до ви мог законодавства України та держав, територією яких тран спортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначен им у правилах здійснення тра нспортно-експедиторської ді яльності, а також інші послуг и, визначені за домовленістю сторін у договорі транспорт ного експедирування.

Платою експедитору вважаю ться кошти, сплачені клієнто м експедитору за належне вик онання договору транспортно го експедирування.

У плату експедитору не вклю чаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експ едирування, на оплату зборів (обов' язкових платежів), що с плачуються при виконанні дог овору транспортного експеди рування.

Підтвердженням витрат екс педитора є документи (рахунк и, накладні тощо), видані суб' єктами господарювання, що за лучалися до виконання догово ру транспортного експедирув ання, або органами влади.

Ціни і ціноутворення у сфер і господарювання, в тому числ і плата за договором транспо ртного експедирування, регул юються главою 21 Господарсько го кодексу України та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 Господ арського кодексу України суб ' єкти господарювання можут ь використовувати у господар ській діяльності вільні ціни , державні фіксовані ціни та р егульовані ціни - граничні рі вні ціни або граничні відхил ення від державних фіксовани х цін.

Частиною 2 ст. 190 Господарсько го кодексу України встановле но, що вільні ціни визначають ся суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін , а у внутрішньогосподарськи х відносинах - також за рішенн ям суб' єкта господарювання .

Статтею 6 Господарського ко дексу України передбачено за борону незаконного втручанн я органів державної влади та органів місцевого самовряду вання, їх посадових осіб у гос подарські відносини.

Відповідно до ст. 8 Закону Ук раїни «Про ціни і ціноутворе ння»державне регулювання ці н і тарифів здійснюється шля хом встановлення державних ф іксованих цін (тарифів) або гр аничних відхилень від держав них фіксованих цін і тарифів . При цьому тарифна (цінова) по літика або порядок вищезазна ченого розподілу вартості пе ревезення самостійно встано влюється і визначається підп риємством в розпорядчих доку ментах (накази, розпорядженн я, правила тощо) з урахуванням вартості витрат, рентабельн ості та інших факторів, що маю ть вплив на здійснення госпо дарської діяльності. При цьо му втручання державних орган ів у господарські, в тому числ і цінові відносини підприємс тв забороняється.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 267 Митн ого кодексу України витрати на транспортування оцінюван их товарів до аеропорту, порт у або іншого місця ввезення н а митну територію України до даються при визначенні митно ї вартості до ціни, що була фак тично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, я кщо вони не включалися до цін и, що була фактично сплачена а бо підлягає сплаті.

Отже, на підставі вищезазна чених норм колегія суддів вв ажає правильним висновок суд у першої інстанції про те, що з аконодавчими актами, які рег улюють питання надання послу г з перевезення вантажів пря мо не передбачено покладення обов' язку на сторін догово ру щодо розмежування витрат на перевезення вантажу пере візником за межами митної те риторії України та на митній території України безпосере дньо у рахунку на сплату посл уг в акті прийняття робіт.

Навпаки, вищезазначеними н ормами чітко передбачено, що ціна є істотною умовою догов ору.

Розмежування витрат на пер евезення вантажу перевізник ом за межами митної територі ї України та на митній терито рії України повинно передбач атись у договорі на перевезе ння вантажів або у договорі н а транспортно-експедиційне о бслуговування.

Судом першої інстанції бул о встановлено, що позивач над ав докази суду щодо підтверд ження ціни договору та розме жування витрат на перевезенн я вантажу перевізником за ме жами митної території Україн и та на митній території Укра їни, зокрема, доповнення до до говорів.

При цьому судом першої інс танції було встановлено факт заниження митної вартості п озивачем по ВМД від 26.02.2008 року № 125010000/8/101131 на 3540,67 грн.; по ВМД від 26.07.2007 р оку № 125010000/7/128027 на 16361,89 грн.; по ВМД ві д 26.07.2007 року № 125010000/7/128026 на 3564,73 грн.; по В МД від 24.07.2007 року № 125010000/7/127983 на 16642,60 гр н.

Однак, судом першої інстанц ії встановлено, що по іншим ва нтажним митним деклараціям т а договорам з перевезення ва нтажу недоведено відповідач ем факт заниження митної вар тості товару. Навпаки докази які були долучені відповіда чем до справи вказують на пра вомірність дій позивача щодо визначення митної вартості товару під час його переміще ння через митний кордон Укра їни, а саме: доповненнями № 026 ві д 16.07.2007 року до договору № 005 від 16. 07.2007 року, № 023 від 03.07.2007 року до дого вору № 004 від 07.05.2007 року, № 064 від 26.10.2007 року до договору № 006 від 16.10.2007 ро ку наданими відповідачем до заперечень спростовано факт вчинення неправомірних дій позивача щодо визначення мит ної вартості товару.

Крім того, судом першої інст анції було встановлено, що ві дповідачем не було доведено шляхом надання доказів по ін шим договорам перевезення, я ки би підтверджував факт вчи нення неправомірних дій поз ивача щодо визначення митної вартості товару.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те , що відповідачем належним чи ном не було виконано обов' я зок доказування, встановлени й ч. 2 ст. 71 КАС України.

Крім цього, відповідно до п ідпункту 2.1.1. пункту 2.1. ст. 2 Закон у України «Про порядок погаш ення зобов' язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам и»митні органи є контролюючи ми органами стосовно акцизно го збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізн ого мита, інших податків і збо рів, які відповідно до законі в справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митн у територію України.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 стат ті 4 цього Закону передбачено , що контролюючий орган зобов ' язаний самостійно визначи ти суму податкового зобов' я зання платника податків у ра зі якщо: дані документальних перевірок результатів діяль ності платника податків свід чать про заниження або завищ ення суми його податкових зо бов'язань, заявлених у податк ових деклараціях.

Отже, колегія суддів погодж ується з висновком суду перш ої інстанції про те, що зважаю чи на відповідні правові нор ми відповідач правомірно дія в в частині виконання процед ури виставлення податкових п овідомлень, однак неправомір но визначив суму податкового зобов' язання. Неправомірні сть визначення суми відбулос ь внаслідок невірного застос ування спеціальних норм зако нодавства, що регулюють госп одарські правовідносини.

Згідно з частиною другою ст атті 124 Конституції України, я ка є нормою прямої дії, юрисди кція судів поширюється на вс і правовідносини, що виникаю ть у державі.

Із системного тлумачення п оложень статті 124 Конституції України, дотримуючись принц ипів законності, поділу влад и, а також компетенції органі в державної влади, визначено ї Конституцією України та за конами України, випливає, що с уд може надати оцінку правом ірності дій органу державної митної служби у зв' язку з ви ставленням податкових повід омлень, але не має права брати на себе повноваження цього о ргану державної виконавчої в лади, зокрема у питанні визна ченні суми податкового зобов ' язання.

Враховуючі викладені норм и чинного законодавства, кол егія суддів погоджується з в исновком суду першої інстанц ії про обгрунтованість заявл ених позовних вимог та наявн ість підстав для задоволення позову в повному обсязі.

За таких обставин колегія с уддів вважає правильним висн овок суду першої інстанції п ро те, що позовні вимоги є обґр унтованими та такими, що підл ягають задоволенню повністю .

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає ї ї такою, що задоволенню не під лягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, с удове рішення повинно бути з аконним і обґрунтованим. Зак онним є рішення, ухвалене суд ом відповідно до норм матері ального права при дотриманні норм процесуального права, о бґрунтованим - ухвалене суд ом на підставі повного та все бічного з' ясування обстави н в адміністративній справі, підтверджених доказами, дос лідженими в судовому засідан ні.

З урахуванням вищевикладе ного, колегія суддів дійшла в исновку, що судом першої інст анції правильно встановлено обставини справи, судове ріш ення ухвалено з додержанням норм матеріального та процес уального права і підстав для його скасування не вбачаєть ся.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністрати вного судочинства України, к олегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу пре дставника Київської обласно ї митниці - Джулая Григорі я Валентиновича - зали шити без задоволення, а пос танову Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року - без змін .

Ухвала набирає законної си ли з моменту проголошення та може бути оскаржена протяго м двадцяти днів з дня складан ня в повному обсязі шляхом по дачі касаційної скарги безпо середньо до Вищого адміністр ативного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович