Ухвала

від 21.12.2010 по справі 2а-4529/10/2570

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-4529/10/2570                            Головуючий у 1-й інстанції:   Ткаченко О.Є.  

Суддя-доповідач:  Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі :

       головуючого судді                              Зайцева М.П.

       суддів:                                                   Собківа Я.М., Усенка В.Г.                    

        при секретарі                                       Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу позивачем Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів   на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду  від 06 жовтня 2010 року у справі за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  до  селянського (фермерського) господарства «Бджола»ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,  -

ВСТАНОВИВ:

 Позивач  Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів  звернулось  до Чернігівського окружного адміністративного суду  з позовом до селянського (фермерського) господарства «Бджола»ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7452,94 грн. та  282,24 грн. пен  за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування  інвалідів у 2009 році.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду  від 06 жовтня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів  подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати  постанову Чернігівського окружного адміністративного суду  від 06 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

У судове засідання сторони не з’явилися, причини неявки  сторін  суду невідомі, про розгляд справи  були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв’язку  з неявкою в судове засідання  всіх осіб, які беруть участь в справі,  фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України,   не  здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ч.1 п.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно  ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що СФГ «Бджола»(ідентифікаційний код 30566756) зареєстроване Менською районною державною адміністрацією Чернігівської області 07 січня 2000 року та взяте на облік відділенням Фонду інвалідів, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 №209993 та Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у СФГ «Бджола»у 2009 році становила 17 осіб та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 особа. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена група інвалідності - 0 осіб, що підтверджується списком працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2009 році.

Позивач зазначає, що річний фонд оплати праці згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік на підприємстві, поданого відповідачем, складає 126,7 тис. грн. Середньорічна заробітна плата штатного працівника та сума адміністративно-господарський санкцій визначені відповідачем з порушенням вимог Інструкції щодо заповнення звітності форми 10-ПІ «Звіт про зайнятись і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42.

Таким чином, за одне нестворене робоче місце штрафні санкції становлять 7452,94 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Згідно ст. 20 Закону України «Про  основи соціальної  захищеності  інвалідів»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 «Про  основи соціальної  захищеності  інвалідів», щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не  зайняте  інвалідом. Для  підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Законом передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст.18).

Таким чином обов'язок по працевлаштуванню інвалідів покладено на відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Державну службу зайнятості за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

    Покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов’язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК наявних у інвалідів, кваліфікації та знань з урахування його бажань.

Частиною 4 статті 20 Закону, зокрема, встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, -в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Статтею 18 Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Разом з тим, встановлено, що відповідачем створювались робочі місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами про наявність вакансій, які подавались до Менського районного центру зайнятості .

Відповідно до листа Менського районного центра зайнятості на заявлені підприємством вакансії протягом 2009 року до СФГ «Бджола»для працевлаштування направлені 14 інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що працевлаштована одна особа на посаду охоронника, інші відмовились від працевлаштування у зв’язку зі станом здоров’я або не відповідністю вимогам роботодавця.

Аналізуючи вищезазначене у сукупності, суд 1-ої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень. Елементами правопорушення, виходячи із загальних норм права, є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Однак, суд не вбачає в діях роботодавця складу правопорушення за яке застосовується юридична відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що не має правових підстав для  стягнення з відповідача штрафних санкцій та пені за невиконання робочих місць для працевлаштування інвалідів.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що  постанова Чернігівського окружного адміністративного суду  від 06 жовтня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального  права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198,  200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

          Постанову  Чернігівського окружного адміністративного суду  від 06 жовтня 2010 року по справі № 2-а-4529/10/2570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:          

Повний текст ухвали  виготовлений 22  грудня  2010 року.