Постанова

від 02.12.2010 по справі 10/107

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                                                                                                  

02.12.10                                                                                           Справа  № 10/107

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії :

головуючого – судді -    Кузя В.Л.

суддів                                Юркевича М.В.

                                      Желіка М.Б.

розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м. Львів

на рішення господарського  суду Львівської області

від 21.09.10 у справі № 10/107

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Клас Інжиніринг», м. Київ    

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного підприємства «Роман», с. Дуліби Стриийського району Львівської області

про стягнення 1899974,12 грн. суми боргу

за участю представників :

від позивача: не з’явився

від відповідача : Тимошенко Л.Т.

від третьої особи:  не з’явився

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 20, 22 ГПК України, представник відповідача ознайомлений. Заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.09.2010р. у справі № 10/107 (суддя Довга О.І.) позов ТОВ «Євро Клас Інжиніринг»до ВАТ «Львівський холодокомбінат»задоволено частково, зобов’язано ВАТ «Львівський холодокомбінат»(код ЄДРПОУ 01553706), яке знаходиться за адресою: 79025,  м. Львів,  вул. Повітряна,2, підписати  двосторонній акт прийому-передачі обладнання  в експлуатацію, датою15  жовтня 2009 року. Стягнуто з  ВАТ «Львівський  холодокомбінат»(79025, м. Львів, вул. Повітряна,2, код ЄДРПОУ 01553706, МФО380537) на користь  ТОВ  «ЄВРО КЛАС ІНЖИНІРИНГ»(03148, м. Київ,Проспект  50-річчя  Жовтня, 2Б, код ЄДРПОУ 34482586, МФО 300614)780 681,18 грн.  боргу,  45 271,08 грн.  інфляційних нарахувань, 12 952,64 грн. суму трьох процентів річних, 105 060,52 грн.  суму штрафу, 88 509,88 грн. суму пені, 20041,76 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу, 17 500,00 грн.  по оплаті юридичних послуг адвоката. В частині стягнення  суми боргу –399 999,77 грн.  припинено провадження у справі.          

Не погоджуючись  з зазначеним  рішенням суду, ВАТ «Львівський холодокомбінат» подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, частково скасувати і  прийняти нове судове рішення, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи в частині накладення зобов’язання на відповідача щодо підписання двох –стороннього Акту прийому –передачі обладнання в експлуатацію. Апелянт звертає увагу на відсутність будь –яких прямих доказів про намагання позивача підписати Акт прийому  - передачі за поставлене обладнання в експлуатацію, згідно договору № ОПТ 505 від 18.05.09. Таким чином, відповідач не мав змоги виконати дане зобов’язання.

Крім того, помилковим, на думку апелянта, є й ототожнення місцевим судом двох різних юридичних фактів, вважаючи дату проведення шеф -  монтажних робіт датою підписання Акту прийому –передачі в експлуатацію обладнання, з моменту підписання якого починається перебіг строку виконання грошового зобов’язання. Таким чином, рішення в частині задоволення судом сплати відповідачем 45 271,08 грн. інфляційних нарахувань, 12 952,64 грн. сума 3 % річних, 105 060,52 грн. суми штрафу, 88 509,88 грн. –суми пені, є таким, що порушує встановлений порядок притягнення суб’єкта господарювання до господарської відповідальності, внаслідок порушення строку виконання договірних зобов’язань.

Скаржник, також, зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині нарахування державного мита та витрат  на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу. Якщо загальна сума задоволених вимог становить 1 052 517, 06 грн., то держмито, що підлягає стягненню з відповідача повинно становити суму пропорційну стягуваній.

Крім того, скаржник зазначає про те, при винесенні рішення в частині відшкодування витрат на послуги адвоката, судом не з’ясовано, яку саме суму сплачено адвокатові як компенсацію фактичних витрат при здійсненні правового обслуговування. Адвокат в жодному  судовому засіданні по розгляду даної справи участі не брав, жодної правової допомоги в процесі розгляду справи як адвокат не надавав, окрім написання позовної заяви,  відтак сума в розмірі 17 5000 грн. по оплаті послуг адвоката є необґрунтованою.

Позивач в поданому відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Позивач та третя особа в судове засідання явку своїх представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце його проведення, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Львівської області підлягає частковому скасуванню, з огляду на такі підстави:

18.05.09 між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Клас Інжиніринг»(позивачем) та відкритим акціонерним товариством «Львівський холодокомбінат»(відповідачем) укладено договір № ОТП 505, згідно якого продавець зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити обладнання на суму 2 238 351, 19 грн.

Відповідно до укладеного  між сторонами    Договору № ОПТ 505 від 18.05.2009 року, умови  оплати за поставлене  позивачем  обладнання прив‘язуються  до настання  певної події : дати підписання  договору, дати  підписання сторонами  2-х стороннього  акту прийому-передачі. Формулювання положень  розділу 3 Договору № ОПТ від 18.05.2009 року є прикладом застосування  абз.2 ч.1 ст. 530 ЦК України “Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого  визначений   вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає  виконанню  з настанням цієї події ”.

Умовами договору передбачено порядок та терміни оплати за поставлене обладнання, а саме, згідно  пунктів 3.1.1- 3.1.7 оплата за даний товар складається з семи частин, з конкретною сумою і строками оплати за кожну з них.   

Таким чином, як зазначає  відповідач у своїх поясненнях -  умовами  господарського  договору, що був  укладений між позивачем  та відповідачем  та став підставою  виникнення  господарського  зобов‘язання між ними,  визначено строк  виконання зобов‘язання  по оплаті  поставленого обладнання  із настанням двох подій -  підписання договору  та відповідного акту  про прийняття  в експлуатацію  обладнання.

Як зазначає відповідач,  ВАТ “Львівський  холодокомбінат ” належним чином  виконав свої зобов‘язання із сплати першого із семи  платежів за договором, про що свідчать платіжні доручення № 5512 від 26.05.2009 року  на суму 156000,00 грн.  та  № 5513 від 26.05.2009 року на суму 291670,00 грн. Окрім наведеного, на виконання  усних домовленостей  з позивачем ВАТ “Львівський холодокомбінат ” проплатило авансом частину  другого з семи  передбачених в договорі  платежів в сумі 160000,00 грн. ( пл. доручення № 773  від 12.08.2009 року),  фактично ще до  проведення  шефмонтажу обладнання, яке  відбулось 15 жовтня 2009 року.

На день розгляду спору в суді першої інстанції  відповідачем   проведено часткову  оплату за  поставлене  обладнання, тому заборгованість  перед  Позивачем відповідно до Акту взаєморозрахунків та платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи, основна сума боргу за договором № ОТП 505 від 18.05.09 станом на 02.12.10 становить  780 681,18 грн.

Згідно п. 4.5 договору датою  поставки являється дата видачі покупцю обладнання за видатковою накладною.

На виконання умов договору, продавцем (позивачем) 17.08.09, згідно видаткової накладної № РН –0000031 та довіреності №1784, було здійснено поставку обладнання згідно додатку № 1 до даного  договору.

З метою реалізації шеф - монтажу продавець направляє своїх спеціалістів на адресу покупця для виконання шеф –монтажних робіт та навчання персоналу (п. 6.1.).

Згідно п. 6.5. по факту виконання шеф –монтажу сторони складають двох –сторонній Акт прийому передачі обладнання в експлуатацію. Тобто, сторони погодили, що проведення позивачем робіт по шеф –монтажу обладнання є єдиною підставою для складення акту прийому –передачі обладнання в експлуатацію. Відповідач підтвердив факт виконання позивачем шеф –монтажу поставленого обладнання і не оформлення цього з тих чи інших причин актом, не може бути належною підставою для неоплати відповідачем залишку боргу.

На виконання умов договору, покупцем 15.10.09 було проведено  шеф –монтаж обладнання та навчання персоналу за договором № ОТП 505 від 18.05.10.

Факт виконання позивачем 15 жовтня 2010 р. шеф - монтажу обладнання, пусконалагоджувальних робіт за договором та навчання персоналу підтверджується наступним: лист позивача №27 від 08.10.2009 р. направлений на адресу відповідача, про готовність до проведення шефмонтажу (копія міститься в матеріалах справи).;  лист № 51 від 08.10.2009 р. від Приватного Підприємства “Роман ”, яке є зберігачем обладнання згідно договору між відповідачем (Поклажодавець) та ПП “Роман ”(Зберігач) від 25 серпня 2009 р. та на якому безпосередньо встановлено та експлуатується дане обладнання;  лист        № 51 від 15.10.2009 р. від Приватного Підприємства “Роман ”; лист  № 1938 від 23.11.2009 р. від Відповідача (копія листа та докази його надсилання містяться в матеріалах справи); лист № 564 від 26.04.2010 р. Відповідача (копія міститься в матеріалах справи).;  часткова  оплата Відповідачем за обладнання; його шеф –монтаж; навчання обслуговуючого персоналу згідно укладеного Договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов’язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, позивачем було в повному обсязі виконано зобов’язання за договором -  поставлено обладнання, проведено шефмонтаж обладнання та навчання персоналу, що не заперечується відповідачем та підтверджений документами в матеріалах справи. Позивачем додано до матеріалів справи підписаний ним акт від 15.10.09 прийому – передачі обладнання та введення  обладнання в експлуатацію ( а. с. 101-103). Відповідно така вимога правомірно визнана судом такою, що підлягає задоволенню, оскільки грунтується на матеріалах справи й відповідає нормам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Наявність в судовому рішенні описки в даті проведення шеф –монтажу ( зазначено 15.10.10. замість 15.10.09) не може бути підставою для скасування рішення.

Таким чином, по факту проведення шеф –монтажних робіт, як одна, так і інша сторона мали право на складання та підписання двохсторьоннього акту прийому –передачі обладнання в експлуатацію, для виконання норм  п. 6.5 договору № ОТП 505 від 18.05.09.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до  п. 1  ст. 193 ГК України  суб‘єкти господарювання  та інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати господарські зобов‘язання належним чином,  відповідно до закону, інших  правових актів, договору, а за  відсутності   конкретних вимог  щодо виконання  зобов‘язання –відповідно до вимог, що у  певних умовах звичайно ставляться.

Статтею  218 ГК України передбачено, що відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Згідно п. 8.1 договору у разі прострочки по оплаті платежів, вказаних в п. п. 3.1.2-3.1.7 покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Частиною 2 ст. 343 ГК України  визначено, що  платник грошових коштів  сплачує на користь  одержувача цих коштів  за прострочку  платежу пеню в розмірі, що  встановлюється за  згодою сторін, але не може перевищувати  подвійної  облікової ставки НБУ, що діяла  у період, за який сплачується пеня.

Статтею 230  ГК України  визначено, що штрафними санкціями  у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми  (неустойка, штраф, пеня), яку  учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити  у разі порушення  правил  здійснення господарської діяльності, невиконання  або  неналежного виконання  господарського зобов‘язання.

Відповідно до  ст. 549 ЦК України –неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник  повинен передати  кредиторові у разі  порушення боржником  зобов‘язання.

Пунктом п.8.2 Договору  передбачено, що Відповідач  у випадку  прострочення в оплаті  будь-якого  з платежів вказаних в п. 3.1.2-3.1.7  більше ніж на 30 календарних  днів - Покупець  додатково сплачує  продавцю штраф  у розмірі 2% суми заборгованості  за кожні 30 календарних днів  або пропорційно  дням прострочки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати.

Виходячи з вище сказаного, апеляційний господарський суд перевірив розрахунки, подані позивачем в суді першої інстанції, вважає вірними та такими, що не підлягають скасуванню чи заміні в оскаржуваному  рішенні в частині стягнення на користь ТзОВ «Євро Клас Інжиніринг»780 681,18 грн.  боргу,  45 271,08 грн.  інфляційних нарахувань, 12 952,64 грн. суму трьох процентів річних, 105 060,52 грн.  суму штрафу, 88 509,88 грн. суму пені, 236,00 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

Проте, рішення господарського сулу Львівської області від 21.09.10 в частині припинення провадження по справі   по стягненню суми боргу –399999,77 грн. підлягає зміні, оскільки як стверджує  відповідач,  ВАТ “Львівський  холодокомбінат ” належним чином  виконав свої зобов‘язання із сплати першого із семи  платежів за договором, про що свідчать платіжні доручення № 5512 від 26.05.2009 року  на суму 156000,00 грн.  та № 5513 від 26.05.2009 року на суму 291670,00 грн. Окрім наведеного, на виконання  усних домовленостей  з Позивачем ВАТ “Львівський холодокомбінат” проплатило авансом частину  другого з семи  передбачених в договорі  платежів в сумі 160000,00 грн. ( пл. доручення № 773  від 12.08.2009 року).

В суді першої інстанції позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме зменшення суми заборгованості ВАТ «Львівський холодокомбінат», оскільки за період судового розгляду даної справи відповідачем було сплачено позивачу суму боргу у розмірі 450000,00 грн. Після подання позивачем уточнень до позовних вимог відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 300000,00 грн. 02.09.2010 року пл. дорученням № 2226 та 07.09.2010 року пл. дорученням № 12  на адресу  позивача додатково  перераховано 100 000,00 грн.  оплати за обладнання   згідно договору № ОПТ 505  від 18.05.2009 року.

Оскільки, на день розгляду спору  у суді першої інстанції відповідачем   проведено часткову  оплату за  поставлене  обладнання, згідно поданих ним Актів звірки  взаєморозрахунків, заборгованість  перед  позивачем становить  780681,18 грн.

Отже,  виходячи з вище сказаного, суму боргу - 399999,77 грн. слід замінити на 85000,00 грн., як таку, щодо позовних вимог, по якій  підлягає припиненню провадження по даній справі.

Судом першої інстанції помилково визначено суму державного мита в розмірі 20 041,76 грн., зважаючи на те, що сума позову, яка підлягала стягненню становила  103247,53 грн., плюс сума, яка була сплачена відповідачем під час розгляду справи –850000,00 грн., всього 1882475,30 грн. і згідно положень ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито» повинно було бути звернене до стягнення в сумі 18824,75 грн. плюс 85 грн. по вимозі про підписання акта прийому  - передачі.  

Таким чином, рішення господарського суду Львівської області слід скасувати в частині стягнення держмита в сумі 20 041,76 грн.: а саме стягнути на користь ТзОВ «Євро Клас Інжиніринг»18909,75 грн. державного мита.

Знаходить підтримку твердження апелянта про необґрунтованість стягнення на користь ТзОВ «Євро Клас Інжиніринг»17 500,00 грн. за послуги адвоката.

Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування зазначених витрат лише адвокату.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону “Про адвокатуру ”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за  спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

До матеріалів справи додано Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 1948/10, яке видано відповідно до Закону України “Про адвокатуру ” ОСОБА_1 який проживає в місті Київ, на підставі рішення Київської  обласної  кваліфікаційно - дисциплінарної  комісії адвокатури; кошти в сумі 17500 грн. 00 коп. за надані адвокатські послуги сплачені позивачем згідно договору про надання  юридичних послуг адвоката  б/н від 12.05.2010 року  на ведення господарської справи  власне адвокату ОСОБА_1 що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордера № 12/05 від 12.05.2010р. (оригінал квитанції – в матеріалах справи).

Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що відшкодовуючи послуги адвоката як судові витрати, необхідно з’ясувати, яку саме суму сплачено адвокатові як компенсацію фактичних витрат при здійсненні правового обслуговування, адже договір, який долучено до матеріалів справи, як доказ представництва інтересів та юридичного супроводу в суді, укладеного з адвокатом ОСОБА_1., містить умову про надання правової допомоги  не лише ТзОВ «Євро Клас Інжиніринг», а й ТзОВ «Восход», згідно умов якого замовник сплачує аванс в сумі 17 500,00 грн.

Таким чином, предмет договору про надання юридичних послуг адвоката від 12.05.10 укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1. (а. .с 48-51) складає надання адвокатом послуг з юридичного супроводу договору № ОПТ 505 від 18.05.09, укладеного між ТзОВ «Євро Клас Інжиніринг»та ВАТ «Львівський холодокомбінат»та договору № ОПТ 485 від 10.07.08, укладеного між ТзОВ «Євро Клас Інжиніринг»та ТзОВ «Восход».

В даному випадку, позивачу необхідно було провести диференціацію між фактичною сумою відшкодування коштів за юридичний супровід договору № ОПТ 505 та фактичною сумою відшкодування коштів за юридичний супровід договору № ОПТ 485, про що подати відповідні докази.

Крім того,  в матеріалах справи нема жодних відомостей про присутність  саме адвоката ОСОБА_1., з яким було укладено договір про надання юридичних послуг,  в судових засіданнях під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції. Відповідно, позивачем не доведено його вимоги про стягнення з відповідача судових витрат по оплаті послуг адвоката.

Тому, суд вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду Львівської області від 21.09.10 в частині стягнення 17 500,00 грн. по оплаті юридичних послуг адвоката.

Положеннями ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд в силу приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що  ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку часткової обґрунтованості доводів апеляційної скарги та наявності правових підстав для часткового скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м. Львів задоволити частково.

           2.   Рішення господарського суду Львівської  області від 21.09. 10 у справі № 10/107 скасувати в частині стягнення 20 041,76 грн. державного мита та 17 500 грн. по оплаті юридичних послуг адвоката та прийняти в цій частині нове рішення: стягнути 18909,45 грн. державного мита, щодо стягнення витрат на послуги адвоката –в позові відмовити.

          Змінити в пункті четвертому резолютивної частини рішення - суму 39 9999,77 грн. на 850000,00 грн.

          У решті рішення  залишити без змін.

4.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.   Матеріали справи  №10/107 повернути в господарський суд Львівської  області для видачі наказу.

Головуючий-суддя                                                       Кузь В.Л.

Суддя                                                                              Юркевич М.В.

Суддя                                                                              Желік М.Б.