Постанова

від 11.11.2010 по справі 4-979/10

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 4 - 979/2010

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Борейка С.В.

при секретарі Шаповал І.В.

з участю прокурора Походжай А.В.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи від 20.09.2010 року відносно ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за ст. 212 ч. 3 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у м.Львові Переймибіди П.Б. від 20 вересня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб, які умисно ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржувана постанова суперечить вимогам ст.ст. 94,97,98,130 КПК України, оскільки на момент її винесення були відсутні приводи та підстави, передбачені ст. 94 КПК України. Зокрема вказує, що кримінальна справа порушена без законних на це підстав, при відсутності достатніх даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України. Вважає, що дані довідки дослідження №43/263 від 27.08.2010 року з питань повноти сплати податку власниками транспортних та інших самохідних машин і механізмів в Львівському ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області, яке проведено головним державним ревізором-інспектором ДПА у Львівській області, не можуть слугувати підставою для порушення кримінальної справи, оскільки в силу ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не є підставою для підтвердження наявності в особи податкового боргу.

В судовому засіданні скаржник підтримав скаргу з підстав наведених у ній. Крім того, пояснив, що ним дійсно протягом 26.05.2009 року 03.02.2010 року вчинялись дії щодо реєстрації транспортних засобів як власних, так і таких, що належать іншим особам. При вчиненні вказаних дій, у звязку із значною кількістю людей, він в свою чергу користувався послугами інших осіб, які допомагали йому подавати документи, сплачувати необхідні при реєстрації транспортних засобів платежі. До документів, що подавались ним на реєстрацію транспортних засобів, у працівників Львівського відділу з реєстраційно екзаменіційної роботи УДАІ ГУМВС України у Львівській області не було жодних застережень, у тому числі щодо квитанцій про сплату податкових платежів. Про те, що вказані платежі не сплачувались або сплачувались у меншому розмірі йому нічого невідомо. При цьому, органами державної податкової служби перевірки щодо нарахування (чи донарахування) ОСОБА_1 будь яких податкових зобовязань не проводилось, про наявність у нього податкового боргу не повідомлялось.

Захисник скаржника адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній. Вказав, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.ст. 94, 97, 98, 130 КПК України, оскільки у розпорядженні слідчого на момент винесення постанови не було достатніх даних, що вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Заслухавши пояснення скаржника та представника скаржника, пояснення слідчого, який вважає, що постанова прийнята за наявності законних приводів та підстав, думку прокурора щодо залишення скарги без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи № 140-4092, вважаю, що скарга є обґрунтованою і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Відповідно до ст. 94 КПК України кримінальна справа порушується за наявності приводу та достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину.

В основу оскаржуваної постанови покладено дані довідки дослідження №43/263 від 27.08.2010 року з питань повноти сплати податку власниками транспортних та інших самохідних машин і механізмів в Львівському ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області, яке проведено головним державним ревізором-інспектором ДПА у Львівській області.

Згідно з ст.7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 4.2.2«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

З вказаного вбачається, що в даному випадку, підставою для донарахування сум податку з власників транспортних засобів могли бути виключно дані документальних перевірок діяльності платника податків, що свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 6.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

При цьому ні норми ЗУ «Про державну податкову службу», ні ЗУ«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» України не передбачають такої форми перевірки фізичних осіб, як «дослідження» і відповідно донарахування податкових зобовязань на підставі довідок, виданих податковим органом за результатами такого «дослідження».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дані які стали підставою для порушення кримінальної справи не були отримані в порядку і у спосіб передбачений законом. Крім того, той факт, що за наслідками проведеного дослідження податкове повідомлення-рішення не виносилось, платнику податків ОСОБА_1 не надсилалось і ним не узгоджувалось свідчить про відсутність на момент винесення оскаржуваної постанови податкового боргу, і відповідно збитків до бюджету.

Окрім цього, у матеріалах спростовуються твердження органу досудового слідства про те, що ОСОБА_1 використовував підроблені квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів, так як на момент винесення оскаржуваного рішення відсутнє рішення компетентного органу про порушення кримінальної справи за фактом підробки або використання підроблених документів, що передбачено ст.358 ч.1, ч.3 КК України. Також на момент порушення кримінальної справи відсутні будь які дані про фактичне існування підроблених банківський китанцій.

Керуючись ст.ст. 94,97,98, 236-7, 236-8 КПК України ,суд,-

п о с т а н о в и в :

Скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи задовольнити.

Скасувати постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у м.Львові Переймибіди П.Б. від 20.09.2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб, які умисно ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області.

Головуючий Борейко С.В.

Справа № 4 - 979/2010

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Борейка С.В.

при секретарі Шаповал І.В.

з участю прокурора Походжай А.В.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи від 20.09.2010 року відносно ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за ст. 212 ч. 3 КК України, -

в с т а н о в и в:

Керуючись ст.ст. 94,97,98, 236-7, 236-8 КПК України ,суд,-

п о с т а н о в и в :

Скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи задовольнити.

Скасувати постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у м.Львові Переймибіди П.Б. від 20.09.2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб, які умисно ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області.

Головуючий Борейко С.В.