Рішення

від 28.12.2010 по справі 13/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 грудня 2010 р.                                                                                               Справа 13/200-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПРОЕКТ"  (61124, м. Харків, вул.Зернова, 6);   

до: Відкритого акціонерного товариства "ШАРГОРОДСЬКЕ РП "АГРОМАШ"  (23500, м. Шаргород, вул. Леніна 272);

про стягнення 83 993,22 грн.

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

          позивача :   Вегієв Р.С., довіреність 

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 02.12.2010 р. порушено провадження у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПРОЕКТ" до Відкритого акціонерного товариства "ШАРГОРОДСЬКЕ РП "АГРОМАШ" про стягнення 83993,22 грн. заборгованості, що включає в себе: 68773,52 грн. - основної суми боргу; 2841,82 грн. - штрафу; 6735,92 грн. - пені; 1167,83 грн. - 3% річних; 4474,13 - інфляційних витрат та призначено до слухання на 14.12.2010 р., проте в зв'язку з неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено на 28.12.2010 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не  надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 14.12.2010 р. №10113р-10114р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист  своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

04.03.2010 р. між сторонами було укладено договір поставки № 0403-1, згідно умов якого, п.1.1. позивач зобов'язався поставити товар відповідачу, а відповідач зобов'язався  прийняти товар та оплатити його, на встановлених договором умовах.

Відповідно до п.3.5. договору відповідач повинен був здійснити передоплату замовленого товару у розмірі, що дорівнює 50% від суми погодженій у Специфікації (Додаток №1 до договору), що складає 61 886,76 грн.

Проте, відповідачем, в порушення умов договору було сплачено лише 44% від суми погодженій у Специфікації, що складає 55 000,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що  не зважаючи на те, що відповідаче6м було сплачено 44% від погодженої суми, а не 50%, позивачем було виконано свої обов'язки в повному обсязі, що підтверджується деклараціями про відправку товару та видатковими накладними (а.с.16-41),  про що 19.04.2010 р. ним, відповідно до п.3.5. договору, було повідомлено відповідача

Також, позивач посилається у своїх вимогах, що ним 01.10.2010 р. на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу про сплату заборгованості, проте яка останнім була залишена без реагування.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії  відповідача по частковому виконанню взятих на себе зобов"язань щодо проведення часткового розрахунку предоплати, свідчить про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  здійснити повну оплату відповідно до умов договору.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому  підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача  68773,52 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат пропорційно сумі задоволених позовних вимог на підставі ст.49 ГПК України .

Також, позивачем, керуючись умовами договору та чинним законодавством, було нараховано відповідачу штрафні санкції за 257 календарних дні, що включає в себе  2841,82 грн. - штрафу; 6735,92 грн. - пені; 1167,83 грн. - 3% річних; 4474,13 - інфляційних витрат.

Судом розглянуто вимоги позивача про нарахування штрафних санкцій за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідно до п.3 Специфікаціїї до договору поставки від 04.03.2010 р., позивач (постачальник) прийняв на себе зобов"язання поставити продукцію по договору в строк до 8 тижнів від дати отримання передплати від відповідача (покупця).

Відповідно до п.3.5 договору відповідач здійснює сплату товару у безготівковому порядку у розмірі 50 % від суми погодженої специфікації передплати, 50% не пізніше наступного робочого дні після повідомлення про надходження товару на склад позивача (постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (постачальника), після чого позивач (постачальник) здійснює відвантаження товару.

Позивач приступив до виконання своїх обов"язків по договору після надхождення на його рахунок грошових коштів у сумі 55000,00 грн. 05.03.2010 р. у якості попередньої оплати.

Також п.3.5 договору передбачає, що позивач повинен направити на адресу відповідача повідомлення про відвантаження товару, лише після чого, відповідачем повина здійснитись оплата товару, проте при нарахування штрафних санкцій позивач здійснив їх нарахування в період з 05.03.2010 р., тобто з моменту першого внесення відповідачем коштів на рахунок позивача.

Одночасно, позивачем надано суду лист-вимогу від 01.10.2010 р., в якому позивач повідомив відповідача про надходження товару на його склад, як це передбачає п.3.5. договору, та який відповідно до повідомлення про вручення потового відпралення був вручений відповідачу 06.10.2010 р.

Разом з тим всупереч встановлених обставин в ході судового розгляду позивач просить стягнути з відповідача штраф, пеню, 3% річних та індекс інфляції, нараховуючи їх з дня здійснення відповідачем попередньої оплати, тобто з 05.03.2010 р., не пояснюючи яким чином відповідач порушив свої зобов"язання за договором саме в цей день.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, вимогу позивача про стягнення штрафних санкцій за 257 календарних днів, в розмірі 2841,82 грн. - штрафу; 6735,92 грн. - пені; 1167,83 грн. - 3% річних та 4474,13 - інфляційних витрат, суд вважає недоведенною, тому задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподіленню між сторонами, пропорційно сумі задоволених вимог, відповідно до ст.49 ГПК України .

          Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України, -   

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "ШАРГОРОДСЬКЕ РП "АГРОМАШ" (23500, м. Шаргород, вул. Леніна 272, код ЄДРПОУ 03567478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПРОЕКТ" (61124, м. Харків, вул.Зернова, 6, икод ЄДРПОУ 32562952) 68773,52 грн. - основної суми боргу; 687,73 грн. - витрат на державне мито та 193,24 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3.Відмовити в частині стягнення  2841,82 грн. - штрафу; 6735,92 грн. - пені; 1167,83 грн. - 3% річних та 4474,13 - інфляційних витрат.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  04 січня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу  (23500, м. Шаргород, вул. Леніна 272);