Рішення

від 22.12.2010 по справі 18/249д/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.10 Справа № 18/249д/10

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариств а з обмеженою відповідальніс тю “Агротехреммаш” (72000, Запорі зька область, смт. Михайлівка , вул. Маяковського, 44)

до фізичної особи-підпр иємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про визнання договору з берігання від 02.12.2004 р. - недійсн им

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Гардер О.Г., довіреність № 1/08 від 10.04.2008 р., пасп орт серія НОМЕР_1 від 27.01.1997 р. , свідоцтво № 678 від 07.05.2008 р.;

від відповідача: ОСОБ А_2., довіреність № 634 від 13.07.2010 р., паспорт серія НОМЕР_2 від 10.01.2002 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суд у Запорізької області 09.11.2010 рок у звернувся позивач - товари ство з обмеженою відповідаль ністю “Агротехреммаш” з позо вною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання догово ру зберігання від 02.12.2004 р., недій сним.

Позовні вимоги ґрунтуютьс я на ст.ст. 15, 16, 203, 215, 225, 626, 638 Цивільног о кодексу України (далі - ЦК У країни), ст.ст. 1, 12, 54-57 Господарськ ого процесуального кодексу У країни (далі - ГПК України) та вмотивовані наступним: в про вадженні господарського суд у Запорізької області знаход илась справа № 8/21д/06 за позовом ФОП ОСОБА_1. до ТОВ “Агроте хреммаш” про розірвання дого вору зберігання від 02.12.2004 р. та с понукання повернути дизельн е пальне в кількості 20005 л. 15.07.2010 р. господарським судом Запоріз ької області, за результатам и розгляду справи № 8/21д/06, було в инесено рішення, яким у задов оленні позову відмовлено. ТО В “Агротехреммаш” вважає, що є правові підстави для визна ння спірного договору зберіг ання від 02.12.2004 р. недійсним. Ориг інал спірного договору збері гання від 02.12.2004 р. у позивача від сутній. Про наявність догово ру ТОВ “Агротехреммаш” дізна лося під час розгляду господ арським судом Запорізької об ласті справи № 8/21д/06, копія дого вору, посвідчена печаткою ві дповідача, була долучена до м атеріалів справи № 8/21д/06. Колиш ній директор ТОВ “Агротехрем маш” ОСОБА_2., на дату уклад ання спірного договору, зазн ачену в договорі зберігання - 02.12.2004 р., знаходився у хворобл ивому стані та фактично не мі г підписувати договір та акт приймання передачі дизельно го пального, що датований 02.12.2004 р. Згідно медичних документі в (записи в амбулаторній карт ці ОСОБА_2.), він 29.11.2004 р. огляну тий на дому невропатологом; в ідповідно до запису, зроблен ого лікарем, ОСОБА_2. помер на дому ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Згі дно відповіді головного ліка ря ТМОМР від 17.09.2010 р., ОСОБА_2., станом на 02.12.2004 р., знаходився у в край тяжкому стані, який обум овлений перебігом хвороби, п отребував постійного сторон нього догляду, так як самості йно обслуговувати себе не мі г. На підставі викладеного ви ще, позивач просив суд визнат и договір зберігання від 02.12.2004 р . - недійсним.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечи в проти задоволення позову, п росив суд в позові відмовити , усно вказав, що підстави до в изнання договору зберігання від 02.12.2004 р. недійсним - відсу тні, вказаний договір укладе ний відповідно до вимог чинн ого законодавства України. П ояснив суду, що ФОП ОСОБА_1 . 04.03.2004 р., придбавши у ТОВ “Серіо л-Плюс” 10505 л дизельного палива , досягла згоди з директором Т ОВ “Агротехреммаш” про збері гання палива. 02 грудня 2004 р. у ТОВ “Серіол-Плюс” було придбано ще 10500 л палива, яке також було п ередано на зберігання ТОВ “А гротехреммаш”. В цей же день з ТОВ “Агротехреммаш” було ук ладено спірний договір збері гання 21005 л дизельного палива.

Ухвалою суду від 11.11.2010 року по рушено провадження у справі № 18/249д/10, судове засідання призн ачене на 25.11.2010 р. В судовому засі данні 25.11.2010 р. оголошено перерву , розгляд справи призначено н а 08.12.2010 р. Ухвалою суду від 08.12.2010 р. р озгляд справи був відкладени й, судове засідання призначе но на 22.12.2010 р. Представник позив ача 22.12.2010 р. підтримав клопотанн я, надане в судовому засіданн і 08.12.2010 р., про призначення компл ексної психолого-почеркозна вчої експертизи та заявив кл опотання про витребування до казів. Представник відповіда ча заперечив проти задоволен ня наданих позивачем клопота нь. Судом були відхилені клоп отання про призначення компл ексної психолого-почеркозна вчої експертизи та клопотанн я про витребування доказів, я к необґрунтовані, відносно з аявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 22.12.2010 р., р озгляд справи був закінчений , судом було оголошено вступн у та резолютивну частини ріш ення.

Справа розглянута без заст осування засобів технічної ф іксації судового процесу.

Розглянувши матеріали спр ави, вислухавши пояснення пр едставників сторін суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно тексту оригіна лу договору зберігання (нада ний представником відповіда ча), він укладений приватним п ідприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) та товариство м з обмеженою відповідальніс тю “Агротехреммаш” (надалі - позивач), 02.12.2004 р. (вказана д ата зазначена на першому арк уші договору).

На останньому аркуші догов ору зберігання, у графі “Юрид ична адреса та підписи сторі н”, міститься відтиск печатк и ПП ОСОБА_1 із її підписом та відтиск печатки ТОВ “Агро техреммаш” та підпис директо ра ОСОБА_2. із зазначенням дати - 05.03.2004 р.

Згідно п. 5.2. договору, він вс тупає в силу з 05.03.2004 р. до 01.12.2005 р. або по першій вимозі поклажедав ця.

Згідно листа головного лік аря Територіального медично го об' єднання Михайлівсько го району (від 17.09.2010 р. № 351), ОСОБА _2. знаходився на обліку у лік аря онколога з лютого 2004 р. до м оменту смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.). Згідно записів лікарів в амбулаторній картці хворого станом на 02.12.2004 р., ОСОБА_2. зна ходився вкрай тяжкому стані, який обумовлений перебігом хвороби. Хворий знаходився н а постільному режимі та потр ебував постійного сторонньо го догляду, так як самостійно обслуговувати себе не міг.

Згідно записів в амбулатор ній картці ОСОБА_2., він, 29.11.200 4 р. оглянутий на дому невропат ологом. Відповідно до запису , зробленого лікарем, мовою ор игіналу: « жалобы на общую сла бость, быструю утомляемость, чувство утяжеления в руках, н огах, потливость, затрудните льное глотание, головные бол и, частые потери сознания. Общ ее состояние больного крайне тяжелое. Больной немощен, под кожно-жировые клетки истощен ы, оглушен, сознание смутно е, криотивы к своему состо янию снижены, не совсем ори ентирован в окружающей обста новке, при перемене положе ния (сесть и т.д.) обморочное со стояние…». Посмертний епікри з, вчинений лікарем онколого м та нач.медом ІНФОРМАЦІЯ_1 р. мовою оригіналу: «Больной находился на «Д»учёте у онко лога с 02.02.2004 р. Больной консульт ирован в Львовском онкоцентр е, где установлен диагноз: Лим фобластная лимфома. Установл ен диагноз гистологически. П олучал симптоматическое леч ение. Умер на дому ІНФОРМАЦ ІЯ_1 г. в 12-00».

На запит одного із представ ників відповідача (від 19.11.2010 р.) щ одо змісту листа головного л ікаря Територіального медич ного об' єднання Михайлівсь кого району (№ 351 від 17.09.2010 р.), нача льником управління охорони з доров' я Запорізької обласн ої державної адміністрації н адана 15.12.2010 р. ґрунтовна відпові дь (№ 3229/01-01-02): за результатами ана лізу наявної медичної докуме нтації хворий ОСОБА_2. зве ртався для обстеження та лік ування до Львівського Держав ного онкологічного регіонал ьного лікувально-діагностич ного центру та 5-ої клінічної л ікарні міста Львів; дані дина мічного спостереження за ста ном хворого відсутні; з 27.01.2004 р. в штаті ТМО Михайлівського ра йону онкологом працює Шевчен ко Т.М.

Зважаючи на викладене, суд д ійшов висновку, що викладені позивачем аргументи та нада ні суду документи, в тому числ і амбулаторна карта хворого, відповідають дійсності та в ідображають факти, які покла дені в основу позовних вимог .

Відповідно до Постанови Пл енуму Верховного Суду Україн и від 28.04.1978 р. № 3 “Про судову прак тику в справах про визнання у год недійсними” угода може б ути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, перед баченими законом. Тому в кожн ій справі про визнання угод н едійсною суд повинен встанов ити наявність тих обставин, з якими закон пов' язує визна ння угоди недійсною і застос ування передбачених законом наслідків.

Суд, при розгляді справ про визнання угоди недійсною, по винен правильно визначити мо мент вчинення правочину.

Приписами ст. 6 ЦК України вс тановлено, що сторони є вільн ими в укладенні договору, виб орі контрагента та визначенн і умов договору з урахування м вимог цього Кодексу, інших а ктів цивільного законодавст ва, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справед ливості.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зм іст правочину не може супере чити цьому Кодексу, іншим акт ам цивільного законодавства , а також моральним засадам су спільства. Особа, яка вчиняє п равочин, повинна мати необхі дний обсяг цивільної дієздат ності. Волевиявлення учасник а правочину має бути вільним і відповідати його внутрішн ій волі. Правочин має вчиняти ся у формі, встановленій зако ном. Правочин має бути спрямо ваний на реальне настання пр авових наслідків, що обумовл ені ним.

Порушення умов, встановлен их ст. 203 ЦК України, тягне за со бою недійсність правочину.

Статтею 215 ЦК України визнач ено, що підставою недійсност і правочину є недодержання в момент вчинення правочину с тороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першо ю - третьою, п'ятою та шостою ст атті 203 цього Кодексу. Недійсн им є правочин, якщо його недій сність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому р азі визнання такого правочи ну недійсним судом не вимага ється. У випадках, встановлен их цим Кодексом, нікчемний пр аво чин може бути визнаний су дом дійсним. Якщо недійсніст ь правочину прямо не встанов лена законом, але одна із стор ін або інша заінтересована о соба заперечує його дійсніст ь на підставах, встановлених законом, такий правочин мо же бути визнаний судом недій сним (оспорюваний правочи н).

Відповідно до статті 225 ЦК Ук раїни, правочин, який дієзд атна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомл ювала значення своїх дій та (а бо) не могла керувати ними, мож е бути визнаний судом недійс ним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні прав а або інтереси порушені. У раз і наступного визнання фізичн ої особи, яка вчинила

правочин, недієздатною по зов про визнання правочину н едійсним може пред'явити її о пікун. Сторона, яка знала про с тан фізичної особи у момент в чинення правочину, зобов'яза на відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчи ненням такого правочину.

Правочин, укладений у тимч асовому стані, при якому люди на внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в ор ганізмі або інших хворобливи х станів не може розуміти зна чення своїх дій або керувати ними, не відображає справжнь ої волі особи щодо встановле ння, припинення тощо цивільн их прав і обов'язків. Стан, при якому особа не усвідомлює св оїх дій, може мати одну з трьох форм вияву (вольову, інтелект уальну і кумулятивну). Вольов а форма виражається в тому, що особа, хоч і усвідомлює свої в чинки, більш або менш адекват но оцінює те, що відбувається навколо, але в той же час не мо же керувати своїми діями. Інт електуальна форма вияву тако го стану означає, що особа не р озуміє значення своїх дій, хо ча може керувати ними. При кум улятивній формі у людини від сутня здатність як розуміти значення своїх дій, так і керу вати ними. Неспроможність ді єздатної особи розуміти знач ення своїх дій та (або) керуват и ними може бути викликана рі зними обставинами: нервовим стресом, шоком від фізичної т равми, алкогольним або нарко тичним сп'янінням тощо. У разі смерті особи, котра у момент в чинення правочину перебувал а у стані, за якого не могла ус відомлювати значення своїх д ій та (або) не могла керувати н ими, правочин може бути визна ний недійсним за позовом інш их осіб, чиї цивільні права аб о інтереси порушені. Такими з аінтересованими особами мож уть бути родичі цієї особи, її спадкоємці за заповітом, тре ті особи.

Судом встановлено, що на мом ент підписання договору збер ігання - 02.12.2004 р., директор ТОВ “ Агротехреммаш” ОСОБА_2., н е усвідомлював значення свої х дій та не міг ними керувати, відтак, договір зберігання в ід 02.12.2004 р., є недійсним.

Крім того, щодо взагалі можл ивої передачі дизельного пал ьного на зберігання позиваче ві, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 937 ЦК України, договір збе рігання укладається у письмо вій формі у випадках, встанов лених статтею 208 Кодексу. Дого вір зберігання, за яким збері гач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутнь ому, має бути укладений у пись мовій формі, незалежно від ва ртості речі, яка буде передан а на зберігання. Письмова ф орма договору вважається дот риманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене ро зпискою, квитанцією або інши м документом, підписаним збе рігачем.

Згідно акту приймання-п ередачі від 02.12.2004 р., відповід ач передав, а позивач прийняв на зберігання, згідно рахунк у № 6199 від 04.03.2004 р. та видаткової на кладної № 4712 від 02.12.2004р., дизельне пальне у кількості 21005,00 л. Вказа ний акт, нібито, підписаний ди ректором ТОВ “Агротехреммаш ” ОСОБА_2. 02.12.2004 р., однак судом встановлено, що на цей ч ас директор ТОВ “Агротехремм аш” був не здатний розуміти з начення своїх дій або керува ти ними, отже, вказаний акт не є доказом передання відповід ачем позивачу та приймання о станнім на зберігання дизель ного пального у кількості 21005,00 л.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Госпо дарського процесуального ко дексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог т а заперечень. Обставини спра ви, які відповідно до законод авства повинні бути підтверд женні певними засобами доказ ування, не можуть підтверджу ватися іншими засобами доказ ування.

За таких обставин, суд вважа є, що позовні вимоги про визна ння договору зберігання від 02.12.2004 р. недійсним, заявлені обґ рунтовано, документально під твердженні і підлягають задо воленню.

Судові витрати покладають ся на відповідача, відповідн о до статті 49 ГПК України. Відп овідно до ст. 8 Декрету КМУ «Пр о державне мито», сплачене де ржавне мито підлягає поверне нню частково або повністю у в ипадках: внесення мита в біль шому розмірі, ніж передбачен о чинним законодавством. У зв ' язку із внесенням позиваче м мита у більшому розмірі (321 гр н.), сплачене державне мито під лягає частковому поверненню позивачеві, в сумі 236 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Гос подарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольни ти.

2. Визнати договір збер ігання, укладений 02.12.2004 р. прива тним підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_3) та товариством з обмеженою від повідальністю “Агротехремм аш” (72000, Запорізька область, см т. Михайлівка, вул. Маяковсько го, 44, код ЄДРПОУ 20486476) - недійсни м.

3. Стягнути із приватно го підприємця ОСОБА_1 (АД РЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) на кори сть товариства з обмеженою в ідповідальністю “Агротехре ммаш” (72000, Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Маяковсь кого, 44, код ЄДРПОУ 20486476, р/р 260061591 ЗОД АППБ “Аваль”, МФО 313827) 85 (вісімде сят п' ять) грн. державного ми та та 236 (двісті тридцять шість ) грн. витрат на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу. Видати наказ .

4. Повернути товариств у з обмеженою відповідальніс тю “Агротехреммаш” (72000, Запорі зька область, смт. Михайлівка , вул. Маяковського, 44, код ЄДРПО У 20486476, р/р 260061591 ЗОД АППБ “Аваль”, МФ О 313827) з Державного бюджету Укр аїни зайво сплачене державне мито в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн., перераховане плат іжним дорученням № 145 від 20.10.2010 р. Видати довідку.

Суддя В.В. Нос івець

Рішення господарськог о суду набирає законної сили після закінчення десятиденн ого строку з дня його підписа ння. Рішення оформлено і підп исано, згідно із вимогами ст. 8 4 ГПК України, 30.12.2010 р.