Рішення

від 20.12.2010 по справі 20/280

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/280

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.12.10 р.                                                                                    Справа № 20/280                               

Суддя господарського суду Донецької області  Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Асоціації “Фінансових, промислових та торгівельних підприємств “Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ВСЕУКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ”, м.Донецьк

про стягнення 7551,99 грн.

За участю представників:

від позивача: Зінченко Є.В. – дов.

від відповідача: Воловик М.О. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

       До господарського суду Донецької області звернулась Асоціація „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВСЕУКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ”, м.Донецьк, про стягнення 7551,99 грн., з яких 6779,49 грн. – сума заборгованості, 399,53 грн. – сума пені, 74,67 грн. – сума 3% річних, 298,30 грн. – сума інфляції.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором № 188 від 19.04.10 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

16 листопада 2010 року господарським судом Донецької області порушено провадження по справі № 20/280.

06 грудня 2010 року до господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „ВСЕУКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ”, м.Донецьк, із зустрічним позовом до Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м.Донецьк.

У своєму зустрічному позові позивач просить суд визнати недійсним договір № 188 від 19 квітня 2010 року та додатки до нього.

Ухвалою суду від 06.12.10 р. зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю „ВСЕУКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ”, м.Донецьк, без розгляду.

Клопотанням від 07.12.10 р. позивач залучив до матеріалів справи копію реєстру платіжних доручень.

Клопотанням від 20.12.10 р. позивач залучив до матеріалів справи копії реєстрів та рахунків із відміткою про отримання зазначених рахунків.

20 грудня 2010 року відповідач звернувся до суду із письмовими запереченнями, в яких вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, у зв'язку із чим просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. Крім того, у своїх запереченнях відповідач вважає, що підписаний договір, а також додатки до нього не відповідають вимогам закону та статуту позивача, оскільки, на думку відповідача, директором позивача договір укладено із перевищенням власних повноважень, делегованих учасниками товариства, без отримання їх згоди як то усної чи письмової.

У клопотанні від 20.12.10 р. відповідач просив суд витребувати від позивача оригінали документів до позову згідно з переліком додатків до позову, письмову вимогу в порядку ст.530 Цивільного кодексу України із доказами її направлення відповідачеві.

20 грудня 2010 року відповідач звернувся до суду із письмовим клопотанням про зупинення провадження по справі № 20/280 до вирішення з нею іншої справи про визнання договору недійсним.

Вищезазначені клопотання відповідач судом залишені без задоволення.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 07.12.10 р. до 09.12.10 р., з 09.12.10 р. до 20.12.10 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

19 квітня 2010 року Асоціацією “Фінансових, промислових та торгівельних підприємств “Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр” (далі-Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВСЕУКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ” (далі-Замовник) було укладено договір на переробку рядового вугілля № 188 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Замовник передає Виконавцю на переробку рядове вугілля кількість і якість якого вказано в Додатку № 1, для збагачення на ЦЗФ „Комсомольська”. У разі постачання залізничним транспортом транспортування вугілля до станції Красноармійськ Донецької залізниці здійснюється за рахунок Замовника. Виконавець приймає вугілля, збагачує його та передає Замовнику продукти збагачення (концентрат та промпродукт), на ст.Красноармійськ Донецької залізниці.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору, сторонами був узгоджений обсяг поставки вугілля, а саме – було узгоджено постачання рядового вугілля у кількості до 30000,00 тон на місяць марки ГЖООМСШ 0-50, із змінами внесеними додатком № 2.

Згідно із п.6.1 Договору, вартість збагачення однієї тони вугілля за Договором встановлюється у розмірі 38,00 грн. за одну метричну тону вугілля з врахуванням ПДВ, з врахуванням вартості послуг ТОВ „Димитровевантажтранс”, плати за користування вагонами, збору за подачу-вбирання вагонів.

Позивачем за період з 19.04.10 р. по 30.06.10 р. було перероблено 28829,60 метричних тон рядового вугілля на загальну суму 1095640,12 грн. з ПДВ.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату вартості збагачення прямим банківським переказом на поточний рахунок Виконавця. Умови оплати – на протязі 10 календарних днів з моменту відвантаження партії вугілля для збагачення.

Як стверджує позивач, ним було надано послуг з переробки вугілля відповідачу на загальну суму 1095640,12 грн. з ПДВ.

Відповідачем були сплачені грошові кошти за послуги переробки вугілля, а саме – 07.09.10 р. – 700000,00 грн. з ПДВ, 11.06.10 р. – 200000,00 грн. з ПДВ, 14.06.10 р. – 200000,00 грн. з ПДВ, разом в сумі 1100000,00 грн.

Таким чином, переплата відповідача за послуги переробки вугілля склала 4359,88 грн.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі постачання вугілля з Російської Федерації (далі-РФ), Замовник, тобто відповідач, самостійно здійснює митне оформлення вугілля та несе витрати, що пов'язані з митним оформленням (зберігання рядового вугілля РФ у вагонах, телеграфний збір, збір за оформлення внутрішніх транзитних документів та інше згідно з рахунками Виконавця), здійснює сплату за користування вагонами за весь період їх надходження згідно з рахунками Виконавця та сплачує залізничний тариф по території України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено наступні рахунки відповідачу, а саме: рахунок № 820 від 31.05.10 р. за користування вагонами з рядовим вугіллям за травень 2010 р. на 3403,33 грн. з ПДВ, рахунок № 819 від 31.05.10 р. повідомлення вантажоотримувача за травень 2010 р. на 19,80 грн. з ПДВ, рахунок № 815 від 31.05.10 р. витрати по зберіганню за травень 2010 р. на 1656,00 грн. з ПДВ, рахунок № 867 від 14.06.10 р. за користування вагонами з рядовим вугіллям за червень 2010 р. на 35657,70 грн. з ПДВ, рахунок № 875 від 18.06.10 р. повідомлення вантажоотримувача за червень 2010 р. на 79,20 грн. з ПДВ, рахунок № 876 від 18.06.10 р. витрати по зберіганню за червень 2010 р. на 5942,40 грн. з ПДВ, рахунок № 877 від 18.06.10 р. залізничні квитанції за червень 2010 року на 38,64 грн. з ПДВ.

Як стверджує позивач у своєму позові, 24.06.10 р. відповідачем були сплачені грошові кошти у сумі 35657,70 грн. з ПДВ – плата за користування вагонами з рядовим вугіллям РФ за червень 2010 р., у зв'язку із чим заборгованість відповідача за користування вагонами з рядовим вугіллям, повідомлення вантажоотримувача, витрати по зберіганню, за залізничні квитанції за травень, червень 2010 р. складала 6779,49 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 7551,99 грн., з яких 6779,49 грн. – сума заборгованості, 399,53 грн. – сума пені, 74,67 грн. – сума 3% річних, 298,30 грн. – сума інфляції.

         Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

         Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

         Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи договором № 188 від 19.04.10 р., актами приймання-передачі наданих послуг з переробки, актом виконаних робіт звірки отриманого рядового вугілля та відвантажених продуктів збагачення, рахунками, податковими накладними.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6779,49 грн. – суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у своєму позові позивач просить суд стягнути з відповідача 399,53 грн. – суму пені, 74,67 грн. – суму 3% річних, 298,30 грн. – суму інфляції.

Згідно із п.7.3 Договору, прострочка виконання зобов'язань тягне за собою право сумлінної сторони стягнення пені з винної сторони у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочки від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

  Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

  У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

  Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

  В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

 Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

 Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано арифметично неправильний розрахунок суми пені, 3% річних та індексу інфляції. Правильним розміром цих сум є – 381,87 грн. – сума пені, 298,30 грн. – сума індексу інфляції, 71,67 грн. – сума 3% річних, визначений судом з урахуванням приписів п.6.2 укладеного сторонами договору та ст.530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 381,87 грн. – суми пені, 298,30 грн. – суми індексу інфляції, 71,67 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов, в якому вважає, що підписаний між позивачем та відповідачем Договір, а також додатки до нього не відповідають вимогам закону та статуту позивача, оскільки, на думку відповідача, директором позивача укладено договір із перевищенням власних повноважень, делегованих учасниками товариства, без отримання їх згоди як то усної чи письмової, у зв'язку із чим спірний договір порушує законні права та інтереси відповідача.

Дані заперечення відповідача проти позову не стосуються суті господарсько-фінансових відносин, що склалися між сторонами, спрямовані на безпідставне визнання недійсним укладеного сторонами договору, який ними виконувався, тобто був фактично схвалений обома сторонами. Отже, дані заперечення суд до уваги не приймає.

Крім того, у свої запереченнях відповідач стверджував, що строк виконання зобов'язань, які є предметом позову, за Договором не настав, оскільки ні рахунків на оплату, ні інших документів, ні вимог у порядку ст.530 Цивільного кодексу України позивач не направляв, а відповідач не отримував, у зв'язку із чим, на думку відповідача, відсутні правові підстави для оплати суми заборгованості.

Вищезазначені заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема – рахунками позивача з відмітками позивача про їх отримання, внаслідок чого судом до уваги не приймаються. Крім того, свої ствердження про те, що спірний договір порушує законні права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю „ВСЕУКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ”, відповідач не обґрунтував належними доказами.

Судові витрати по справі покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Клопотання відповідача про витребування додаткових доказів суд залишив без задоволення, оскільки наявні в матеріалах справи документи є достатніми для вирішення спору по суті.

Клопотання відповідача про зупинення провадження по справі № 20/280 до вирішення Донецьким апеляційним господарським судом пов'язаної з нею іншої справи про визнання договору недійсним суд залишив без задоволення, оскільки в матеріалах справи наявна копії ухвали суду від 06.12.10 р. про повернення зустрічного позову про визнання договору № 188 від 19 квітня 2010 року недійсним Товариству з обмеженою відповідальністю „ВСЕУКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ” та відповідно до ст.106 Господарського процесуального кодексу України, подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 217, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 611 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Асоціації “Фінансових, промислових та торгівельних підприємств “Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВСЕУКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ”, м.Донецьк, – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВСЕУКРАЇНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ” (83001, м.Донецьк, пр.Дзержинського, 12; р/р 26002003140000 у ЦВ ПАТ „Донгорбанк” в м.Донецьку, МФО 334970, код ЄДРПОУ 36444186) на користь Асоціації “Фінансових, промислових та торгівельних підприємств “Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр” (83014, м.Донецьк, вул.Лівобережна, 66; р/р № 2600709514965 у філії “Укрексімбанк” м.Донецьк, МФО 334817, код ЄДРПОУ 24820699, ІНН 2482206905637) 6779,49 грн. – суму заборгованості, 381,87 грн. – суму пені, 298,30 грн. – суму індексу інфляції, 71,67 грн. – суму 3% річних, 101,72 грн. – суму держмита, 235,35 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.              

                                       Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 20.12.10 р.

                                                                                        Повне рішення складено 27.12.10 р.

Суддя                                                               Донець О.Є.                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Камуз В.В.