Рішення

від 22.12.2010 по справі 2/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/196

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.12.10 р.                                                                                    Справа № 2/196                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Попкова Д.О., Курило Г.Є.

при секретарі  судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь  

до відповідача: Міжрегіональної корпорації «ВостокСтальМонтажКонструкція»,                   м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 2398006,63грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Ушева М.І. – за довір.

від відповідача: Мастепанов О.В. – за довір.

У судовому засіданні 16.12.2010р. було оголошено перерву до 11 год. 55 хв. 22.12.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Міжрегіональної корпорації «ВостокСтальМонтажКонструкція»,                          м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 2398006,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останнім за накладними було поставлено відповідачу металопродукцію. За фактом поставки металопродукції були виставлені рахунки, які зі сторони відповідача оплачені частково, у зв'язку з чим за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 2398006,63грн. Як на правові підстави позову посилається на ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем у відповідності з рядом листів відповідача було відвантажено на адресу останнього металопрокат на загальну суму 3012436,26грн. Строк виконання зобов'язання сторонами встановлений не був. Претензія про оплату заборгованості була направлена позивачем вже після порушення провадження у справі, а тому доказом пред'явлення вимоги про оплату в розумінні ст.. 530 ЦК України вважатися не може. Крім того, зазначає, що металопрокат передався відповідачу з метою виготовлення металоконструкцій на користь позивача.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 02.11.2010р. справу було передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого суддів Мартюхіної Н.О., суддів Попкова Д.О., Курило Г.Є.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази колегія суддів В С Т А Н О В И Л А:

Між Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча» (Покупець) та Міжрегіональною корпорацією «ВостокСтальМонтажКонструкція» (Постачальник) було укладено ряд договорів, зокрема № 1.7/07.129-07\4165 від 04.06.2007р., № 1.7\07.138-08\2301 від 07.04.2008р., № 1.7\-7.141-08\2890 від 16.05.2008р., умови яких є тотожними.

За цими договорами Постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а Покупець прийняти та оплатити металоконструкції.

Пунктами 5.4. договорів визначено, що Покупець відпускає за оплату Постачальнику металопрокат для виготовлення металоконструкцій в продовж 15 календарних днів після підписання договору.

Тобто, вказаний договір за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором як поставки так і купівлі продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Як видно з матеріалів справи, з метою виконання вказаних договорів відповідач звернувся до позивача з листами:

-          № 1.7\04-829-2.0 від 22.05.2007р.;

-          № 1.7\04-867-2.0 від 08.06.2007р.;

-          № 1.7\04-885-2.0 від 25.06.2007р.;

-          № 1.7\04-931-2.0 від 03.08.2007р.;

-          № 1.7\04-992-2.0 від 11.09.2007р.;

-          № 1.7\04-1076-2.0 від 23.10.2007р.;

-          № 1.7\04-1081-2.0 від 26.10.2007р.;

-          № 1.7\04-297-2.0 від 05.05.2008р.;

-          № 1.7\04-371-2.0 від 26.05.2008р.;

-          № 1.7\04-461-2.0 від 09.07.2008р., за якими просив відпустити металопрокат відповідно до вище зазначених договорів.

Позивачем за вказаними листами було відпущено металопрокат, зокрема:

у серпні 2007р. за накладними № 244781 на суму 108318,05грн.; № 244780 на суму 67832,50грн., № 251535 на суму 2824,00грн., № 244779 на суму 73191,80грн., № 244793 на суму 259655,96грн., № 251597 на суму 44888,90грн., № 244778 на суму 34025,60грн.,              № 251529 на суму 28873,59грн.;

у вересні 2007р. за накладними № 251530 на суму 146496,36грн., № 246475 на суму 85510,00грн., № 252141 на суму 2244,42грн., № 246437 на суму 8243,93грн., № 251595 на суму 146048,56грн., № 244588 на суму 47893,50грн., № 251929 на суму 46194,19грн.;

у жовтні 2007р. за накладними № 252204 на суму 74793,36грн., № 252514 на суму 146206,25грн., № 252128 на суму 49117,72грн., № 251990 на суму 126253,16грн.;

у листопаді 2007р. за накладними № 253048 на суму 56240,25грн., № 252587 на суму 48526,50грн., № 252271 на суму 48626,68грн., № 252581 на суму 90059,20грн., № 253072 на суму 46634,87грн., № 252284 на суму 59710,00грн., № 252598 на суму 12870,00грн.;

у липня 2008р. за накладними № 259739 на суму 44147,86грн., № 259545 на суму 251912,40грн., № 259738 на суму 4176,32грн., № 259740 на суму 13867,69грн., № 259847 на суму 19788,00грн., № 259795 на суму 203310,80грн., № 259848 на суму 62658,30грн.

Всього позивачем було поставлено металопрокат на загальну суму 3012436,26грн.

Вказаний металопрокат було відпущено представнику відповідача Кованому А.В. на підстав довіреностей серії НБГ № 911045 від 28.08.2007р., серії ЯОБ № 701160 від 01.10.2007р., серії ЯОБ 701207 від 28.11.2007р., серії ЯПГ № 077114 від 01.07.2008р.

За фактом поставки металопрокату позивачем були виставлені платіжні вимоги-доручення, а саме: № 70658 від 27.08.2007р. на суму 758403,13грн., № 70749 від 26.09.2007р. на суму 590740,30грн., № 70857 від 23.10.2007р. на суму 485157,48грн., № 70994 від 3011.2007р. на суму 443905,02грн., № 80451 від 21.07.2008р. на суму 384463,64грн. та № 80502 від 31.07.2008р. на суму 349766,69грн.

Крім того, за фактом поставки металопрокату позивачем були виписані податкові накладні № 502\683.6 від 31.07.2008р., № 451\683.6 від 21.07.2008р., № 994\683.6 від 30.11.2007р., № 857\683.6 від 23.10.2007р., № 749\683.6 від 26.09.2007р., № 658\683.6 від 27.08.2007р.

Як видно з матеріалів справи відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 614429,63грн., що підтверджується випискою банку за 11.12.2008р. та актом заліку зустрічних грошових зобов'язань за березень 2010р.

Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 2398006,63грн.

З приводу наявності заборгованості та відсутності в умовах договорів строків оплати за металопрокат позивачем на адресу відповідача (87515, м. Маріуполь, вул. Евпаторійська, 8) було направлено вимогу № 09\1-2\3-30 від 25.06.2010р. з вимогою погасити заборгованість в розмірі 2398006,63грн.

Зазначена вимога зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач факт отримання вказаної претензії заперечує, оскільки адреса (87515,  м. Маріуполь, вул. Евпаторійська, 8) не є а ні юридичною, а ні поштовою адресою підприємства.

Дослідивши умови договорів, судом встановлено, що у розділах «Юридичні адреси, банківські та відвантажувальні реквізити», в якості юридичної адреси відповідача зазначено, саме адресу - 87515, м. Маріуполь, вул. Евпаторійська, 8.

Крім того, п. 8.5. вказаних договорів встановлено, що при зміні реквізитів у однієї із сторін вона зобов'язана повідомити про це інших осіб, що беруть участь у договорі, що оформлюється Додатковою угодою.

Проте, відповідачем в порушення умов договору про зміну юридичної адреси позивача повідомлено не було та додаткової угоди про внесення змін до договорів в частині зміни реквізитів сторін укладено не було.

Більш того, суд зазначає, що у письмових поясненнях суду від 18.10.2010р. № 02-41\44299 відповідачем зазначено адресу (87515, м. Маріуполь, вул.. Евпоторійська,8). До того ж, господарським судом за зазначеною адресою направлялися листи, які були поверненні на адресу суду з причини «за закінченням терміну зберігання», а ні з причини «за зазначеною адресою не проживає».  

Крім, того колегія суддів приймає до уваги той факт, що під час розгляду справи позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача 08.09.2010р. претензію про погашення заборгованості, проте така претензія також зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене заперечення відповідача є безпідставними та судом до уваги не приймаються.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншої сторони (покупця), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та оплатити за нього визначену грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаросупровідних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства накладні на відпуск металопродукції, підтверджують отримання відповідачем металопродукції є самостійною підставою для виникнення зобов'язань відповідача здійснити розрахунки за отриманий металопрокат.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, що порушив майнові права або законні інтереси іншого суб'єкта, зобов'язані відновити їх, не очікуючи пред'явлення їм претензії або звернення до суду.

З огляду на викладене за висновками колегії суддів вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2398006,63грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на призупинення за ініціативою позивача виконання договорів, як на відсутність права позивача вимагати стягнення вартості металу колегією суддів до уваги не приймається, оскільки виготовлення металоконструкції є предметом договорів № 1.7\07.129-07\4165 від 04.06.2007р., № 1.7\07.138-08\2301 від 07.04.2008р. та № 1.7\07.141-08\2890 від 16.05.2008р. та такі договори ніяким чином не регулюють відносини з оплати металопрокату. Більш того, призупинення дії договорів не є предметом розгляду даної справи. Оплата за металопрокат ніяким чином не пов'язана з виконання договорів та виготовленням металоконструкцій.

За таких обставин заперечення відповідача є неспроможніми, у зв'язку з чим судом до уваги не приймаються.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 206, 509, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів –

В И Р І Ш И Л А:

Позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь до Міжрегіональної корпорації «ВостокСтальМонтажКострукція», м. Маріуполь  про стягнення заборгованості в розмірі 2398006,63грн. – задовольнити повністю.  

Стягнути з Міжрегіональної корпорації «ВостокСтальМонтажКонструкція» (87647, м. Маріуполь, вул. К.Маркса, 177 – юридична адреса; 87502, м. Маріуполь, пр. 1 Травня, 62а, р\р 26007301001256 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 335571, ЄДРПОУ 31891658) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, п\р 26007480906000 в Центральному відділенні ПАТ «Донгорбанк» в м. Маріуполь, МФО 334970, ЄДРПОУ 00191129) заборгованість в розмірі 2398006,63грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 23980,06грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ.

Суддя                                                               Мартюхіна Н.О.