Постанова

від 28.12.2010 по справі 17/132-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "23" грудня 2010 р.                                                            Справа № 17/132-10  

  Колегія суддів у складі:

головуючий суддя  Сіверін В. І. , суддя  Білоконь Н. Д.  , суддя   Терещенко О.І.  

при секретарі Криворученко О.І.

  за участю представників сторін:

позивача -  ОСОБА_1

відповідача - не з'явився,

заявника - не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заявника  - Сумської міської ради (вх. № 4160 С /1-7)  на рішення господарського суду Сумської області від 21.10.10 року у справі № 17/132-10

за позовом  фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми,

до   фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Косівщина Сумського району Сумської області,

про визнання права власності,

 встановила:

  Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2,  звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення (літера «А-1»згідно з технічним паспортом БТІ), площею 212,1 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1.  Підставою для звернення позивача до суду з позовом є те, що він  не може зареєструвати право власності на майно, отримане за договором від 02.09.2010р., укладеним між ним та відповідачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, оскільки відповідач не здійснив нотаріального посвідчення вказаного договору. Відповідач  у письмовому відзиві позов визнав в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.10.2010р. у справі          № 17/132-10 (суддя Коваленко О.В.)  позов задоволено.

Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення (літера «А-1»згідно з технічним паспортом БТІ), площею 212,1 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 802,32 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Сумська міська рада, яка не була залучена до участі у справі, дізнавшись з ЄДРСР про вказане рішення, не погодилася з  ним. Вважає, що суд прийняв рішення щодо прав та обов’язків  осіб, які не були залучені до участі у справі –Сумської міської ради (власника земельної ділянки під спірним об’єктом  нерухомості) та виконавчого комітету Сумської міської ради. А це  відповідно до пункту 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Сумська міська рада подала до Харківського апеляційного господарського суду  апеляційну скаргу, просить оскаржуване нею рішення  скасувати, прийняти нове рішення, яким  у   задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Просить також витребувати у господарського суду Сумської області справу № 17/61-10.

Представники Сумської міської ради та відповідача в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень. Відповідач вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року не виконав - відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що місцевим господарським судом розглядалась позовна вимога позивача про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення (літера «А-І»згідно технічного паспорту БТІ), площею 212,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було підписано договір купівлі-продажу нежилого приміщення (далі за текстом –«Договір»), відповідно до умов якого відповідач зобов‘язувався передати у власність позивачу нежиле приміщення (літера «А-І»згідно технічного паспорту БТІ), площею 212,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане нежиле приміщення належало ФОП ОСОБА_3 на праві власності на  підставі  рішення  господарського суду Сумської області від 25.05.2010 р. №17/61-10.

Пунктом 2 Договору встановлено, що продаж майна вчинено за 80 232 грн. 00 коп. Позивач зобов‘язувався сплатити вказану суму відповідачу протягом двох календарних днів з дати підписання цього договору.

Згідно п. 3 Договору відповідач зобов‘язаний передати позивачу за актом приймання-передачі нежиле приміщення протягом двох календарних днів з моменту підписання даного договору.

Нерухоме майно було передано позивачу згідно акту приймання-передачі від 04 вересня 2010 р., підписаного сторонами.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №57 від 04.09.2010 р., яка міститься в матеріалах справи, позивачем було здійснено оплату за нерухоме майно згідно договору.

Пунктом 4 Договору передбачено, що протягом трьох календарних днів з моменту підписання даного Договору відповідач зобов‘язаний за власний рахунок організувати та здійснити нотаріальне посвідчення цього договору. Протягом двох днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору відповідач зобов‘язаний передати позивачу пакет документів, необхідний для реєстрації права власності за цим договором в КП «Сумське бюро технічної інвентаризації».

Позивач мотивує свої вимоги тим, що позбавлений в даний час зареєструвати право власності на отримане по договору майно, оскільки відповідач не виконав своє зобов‘язання в частині здійснення нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору, та на цих підставах просить задовольнити позов.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що згідно з частиною 1 статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є  визнання права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.  

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Задовольняючи позов місцевий          господарський суд виходив з вищенаведених положень статей Цивільного кодексу України.

В той же час, колегія суддів зазначає, положення статті 392 ЦК України не можуть регулювати спірні відносини, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що право позивача оспорюється або не визнається іншою особою, а також докази того, що позивач втратив документ, який засвідчує його право власності.

Слід зазначити, що відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу,  житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у  письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до вимог статті 640 Цивільного кодексу України, договір є  укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта  цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання  відповідного майна або вчинення певної дії.  Договір, який підлягає нотаріальному  посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з  моменту  його  нотаріального

посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення,  і державної  реєстрації  -  з  моменту державної реєстрації.

Враховуючи вищевикладені положення Цивільного кодексу України, а також те, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.09.2010 року підписаний сторонами нотаріально не посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, а також те, що позивач не обґрунтував інших підстав набуття ним права власності на спірне майно, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення (літера «А-І»згідно технічного паспорту БТІ), площею 212,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Щодо вимог апеляційної скарги стосовно витребування з господарського суду Сумської області справи № 17/61-10, колегія суддів зазначає, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено витребування справ з місцевих господарських судів при розгляді апеляційних скарг.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нез"ясування судом фактів перепланування або реконструкції спірного об'єкта нерухомості, отримання дозволу на проведення будівельних робіт та інше, колегія суддів зазначає, що ці обставини не відносяться до предмету розгляду справи № 17/132-10 щодо визнання за позивачем права власності на спірний  об'єкт нерухомості.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до пункту а) частиною 1 статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Сумської області від 25.05.2010 року № 17/61-10, яким за ФОП ОСОБА_3 визнано право власності на нежитлове приміщення (літера "А-І" згідно технічного паспорту БТІ), площею 212,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий  будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право   користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на  земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності  на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у  попереднього землекористувача.

В той же час, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. А відповідно до частини 1 статті 126 Земельного кодексу України, право власності  на  земельну ділянку  посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що спірний об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці Сумської міської ради, а в матеріалах справи відсутні докази надання земельної ділянки у власність чи користування ФОП ОСОБА_2 чи ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим, розглянувши справу за відсутності Сумської міської ради, місцевий господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки Сумської міської ради, яка не була залучена до участі у справі.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд,  виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив  справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні  відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені  обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом  обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку  всіх доказів.

При розгляді справи місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи, невірно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду.

  ПОСТАНОВИЛА:

  Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.10.2010 року скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

 Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

  Головуючий суддя Сіверін В. І.

 Суддя Білоконь Н. Д.  

  Суддя                                                                                          Терещенко О.І.  

  Повний текст постанови підписано 28.12.2010 року