Постанова

від 23.01.2008 по справі 15/524-06-13256

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/524-06-13256

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 січня 2008 р.                                                                                    № 15/524-06-13256  

  Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіШаргала В.І.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився

відповідачівне з'явилися

третіх осібне з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПриватного підприємства "Статир"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду  від 10.07.2007 р.

у справі№15/524-06-13256 господарського суду Одеської області

за позовомПриватного підприємства "Статир"

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору  на стороні позивача1.          Товариство з обмеженою відповідальністю "Єрмак"2.          Товариство з обмеженою відповідальністю "Придунайське рисове господарство"

до1.          Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми "Прикордонник"2.          Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прикордонник"

провизнання правочину недійсним.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство (надалі ПП) "Статир" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми (надалі ТОВ СГФ) "Прикордонник" та Сільськогосподарського виробничого кооперативу (надалі СВК) "Прикордонник" про визнання  вчиненого відповідачами правочину недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП "Статир" придбало у СВК "Прикордонник" певне нерухоме майно та худобу, однак в подальшому з'ясувалось, що  все майно останнього, у тому числі і назване, передане у статутний фонд ТОВ СГФ "Прикордонник" відповідно до актів передачі майна від 21.04.2001 року, 11.05.2001 року, 31.11.2001 року. Оскільки вказані акти підписані Доповідач: Шаргало В.І.

особою, яка не мала права їх підписувати, оформлена вищезазначеними актами угода про передачу майна є недійсною. Крім того, Кілійським районним судом Одеської області у вироку від 09.08.2002 року у справі №2-184/02 встановлено, що ТОВ СГФ "Прикордонник" утворено незаконно.

В процесі розгляду справи  до участі  у справі в якості третіх осіб були залучені Товариство з обмеженою відповідальністю "Єрмак" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Придунайське рисове господарство".

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2007 року (суддя Петров В.С.) позов задоволений, правочин щодо передачі майна, перерахованого в актах передачі майна у статутний фонд від 11.05.2001р. на суму 1 350 000 грн., від 21.04.2001р. на суму  1 116 480 грн., та від 31.05.2001 р. на суму 1 350 000 грн. від СВК "Прикордонник" до ТОВ СГФ "Прикордонник" визнаний недійсним.

Судове рішення мотивоване тим, що оскільки  акти, якими оформлена оспорювана угода, підписані неуповноваженою особою, спірний правочин є недійсним на підставі ст. 215 чинного Цивільного кодексу України. При цьому місцевий господарський суд відзначив, що факт правомірності передачі майна від СВК "Прикордонник"  у статутний фонд ТОВ СГФ "Прикордонник" безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, адже позивач набув права власності на придбане ним майно у СВК "Прикордонник" і має право володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним майном.

За апеляційною скаргою ТОВ СГФ "Прикордонник" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду  від 10.07.2007 року (судді: Тофан В.М., Журавльов О.О., Михайлов М.В.) скасоване, в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що спірна угода укладена в 2001 році, а позивач придбав майно у СВК "Прикордонник" в 2003 та 2004 роках, тому зазначена угода в момент її укладення не зачіпала інтересів позивача.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ПП "Статир" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 41 Конституції України, ст.ст.202, 203, 317 Цивільного кодексу України, просить її скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2007 року залишити в силі. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що оспорювана угода порушує його права як власника майна, придбаного за договорами купівлі-продажу; крім того, скаржник також вважає неправомірним посилання апеляційного суду в оскаржуваній постанові на постанову Вищого господарського суду України  від 15.02.2006 року у справі №32-21/48-03-1863.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти  встановлення в рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду  обставин у даній справі, правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому під порушенням права розуміється позбавлення його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач вважає, що його право стосовно володіння та розпорядження майном,  придбаним у СВК "Прикордонник" в 2003 та 2004 роках  на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, порушене укладенням в 2001 році угоди між СВК "Прикордонник" та ТОВ СГФ "Прикордонник", відповідно до якої все належне кооперативу майно передане у статутний фонд товариства.

Способом захисту свого порушеного права позивач обрав визнання названої угоди недійсною (п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Однак, з вищенаведеного вбачається, що в такому разі на момент укладення спірної угоди позивач мав бути носієм права щодо вказаного майна (його власником).

Проте, апеляційним господарським судом встановлено, що на момент укладення спірної угоди та передачі майна відповідно до актів приймання передачі від 11.05.2001р., від 21.04.2001р., та від 31.05.2001р. позивач не мав ніякого відношення до переданого за угодою майна, тому суд названої інстанції цілком правомірно відмовив ПП "Статир" в задоволенні позову.

Щодо посилання скаржника  неправомірність посилання  суду апеляційної інстанції на постанову Вищого господарського суду України  від 15.02.2006 року у справі №32-21/48-03-1863, касаційна інстанція зауважує на тому, що вказаним посиланням суд відповідно до норм ст.105 Господарського процесуального кодексу України лише відхилив доводи позивача про незаконність утворення ТОВ СГФ "Прикордонник", тоді як предметом судового дослідження було саме наявність у ПП "Статир" права оспорювати вищезазначену угоду.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування  прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Статир" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду  від 10.07.2007р. у справі №15/524-06-13256 залишити без змін.

Головуючий  суддя

Шаргало В.І.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Рогач Л.І.