Рішення

від 20.03.2007 по справі 15/524-06-13256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/524-06-13256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "20" березня 2007 р.Справа  № 15/524-06-13256

Господарський суд Одеської області  у складі:

судді                                               Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –                             Бажак О.М.;

від відповідачів:

1)          ТОВ СФ „Прикордонник” –Кваша Є.В.,

2)          СВК „Прикордонник” –       Гудков С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Статир” до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми „Прикордонник” та Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Прикордонник” про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:  

Приватне підприємство „Статир” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми „Прикордонник” та Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Прикордонник” про визнання недійсними актів передачі майна від Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Прикордонник” до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми „Прикордонник” від 11 травня 2001 року, від 21 квітня 2001 року та від 31 травня 2001 року, посилаючись на наступне.

Приватним підприємством „Статир” було придбано у СВК „Прикордонник” певне нерухоме майно та поголів'я крупної рогатої скотини.

Проте, оскільки у судових спорах між сторонами оспорюється той факт, що відчуження всього майна СВК „Прикордонник” відбулось в порушення норм чинного законодавства, позивач вважає, що акти приймання-передачі майна від СВК „Прикордонник” до статутного капіталу ТОВ СФ „Прикордонник” є недійсними з наступних підстав.

ТОВ СФ „Прикордонник” є господарським товариством, створеним за спільним рішенням засновників - СВК „Прикордонник”, ТОВ Фірма „Добробут-Відродження” та ВАТ „БМУ-18” згідно протоколу загальних зборів № 1 від 22.02.2001 року.

Згідно вказаного протоколу зборів учасників ТОВ „Прикордонник” від 22.02.2001 р. присутніми на цих зборах були: від СВК „Прикордонник” –голова кооперативу Сивак В.З., від ТОВ Фірми „Добробут-Відродження” –директор Кваша В.І., від ВАТ „БМУ-18” –голова правління Кваша В.І. Так, позивач зазначає, що питання про участь СВК „Прикордонник” у ТОВ „Прикордонник” розглядалось на зборах членів цього кооперативу 10.04.2001 року, тобто через два місяця після проведення перших загальних зборів ТОВ „Прикордонник” та прийняття рішення про його заснування. В порядку денному зборів СВК „Прикордонник” від 10.04.2001 року згідно протоколу № 5 значаться два питання:

1. „О недоверии председателю СПК „Пограничник”.

2. „О дальнейшем существовании СПК „Пограничник” .

Однак, всупереч порядку денного зборів членів СВК „Прикордонник” в цьому протоколі зафіксоване рішення наступного змісту: „Войти СПК „Пограничник” в СТОВ „Прикордонник” учредителем вместе с „Добробут-Відродження”.

При цьому позивач посилається на те, що у зазначеному рішенні не вирішено питання про передачу конкретного майна СВК „Прикордонник” до статутного фонду ТОВ СФ „Прикордонник”, крім того, в ньому не вказана особа, яку збори уповноважили б на участь в установчих зборах ТОВ СФ „Прикордонник” з правом вирішального голосу від імені СВК „Прикордонник” та його членів та підписання установчих документів ТОВ СФ „Прикордонник” та акту приймання-передачі вкладу СВК „Прикордонник” у статутний фонд ТОВ „Прикордонник” у вигляді конкретного майна.

Таким чином, на думку позивача, рішення засновників –СВК „Прикордонник”, ТОВ Фірми „Добробут-Відродження” та ВАТ „БМУ-18” від 22.02.2001 року про створення ТОВ „Прикордонник” прийнято з порушеннями законодавства та за участю осіб, які не були уповноважені від імені СВК „Прикордонник” на голосування та прийняття такого рішення.

У зв'язку з цим позивач вважає, що акти передачі до статутного фонду майна, що належало СВК „Прикордонник” на праві власності, від 21.04.2001 року, 11.05.2001 року підписані головою СВК „Прикордонник” Сивак В.З. без належних повноважень, адже рішення про створення ТОВ „Прикордонник” у складі засновників СВК „Прикордонник”, ТОВ Фірми „Добробут-Відродження” та ВАТ „БМУ-18” було прийнято ще до загальних зборів СВК „Прикордонник”, на яких члени СВК „Прикордонник” не вирішили питання про передачу майна до статутного капіталу ТОВ „Прикордонник”.

Також позивач посилається на те, що місцевим Кілійським районним судом у мотивувальній частині вироку від 09.08.2002 року по справі № 2-184/02 встановлено, що створення ТОВ „Прикордонник” було незаконним.

Відтак, на думку позивача, акти приймання-передачі майна від СВК „Прикордонник” до статутного капіталу ТОВ СФ „Прикордонник” укладені з порушенням норм чинного законодавства та порушують права та охоронювані інтереси позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2006 р. порушено провадження у справі № 15/524-06-13256.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним правочин щодо передачі майна від Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Прикордонник” до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми „Прикордонник”, переліченого в актах передачі майна у статутний фонд від 11.05.2001 р. на суму 1 350 000,00 грн., від 21.04.2001 р. на суму 1 116 480,00 грн. та від 31.05.2001 р. на суму 1 350 000, 00 грн., підписані між Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Прикордонник” та Товариством обмеженою відповідальністю сільськогосподарською фірмою „Прикордонник.

Відповідач –СВК „Прикордонник” з позовом не згоден з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с.107), тому просить суд відмовити у задоволені позову.

Відповідач –ТОВ СФ „Прикордонник” з заявленими позивачем вимогами не згоден та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях на позов (а.с. 108-110).   

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Згідно протоколу загальних зборів учасників № 1 від 22 січня 2001 року за спільним рішенням СВК „Прикордонник”, ТОВ Фірма „Добробут-Відродження” та ВАТ „БМУ-18” було створено Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарську фірму „Прикордонник”.

Як вбачається з матеріалів справи, СВК „Прикордонник” в особі голови кооперативу Сивака В.З. було передано на реєстрацію у Кілійську районну державну адміністрацію ТОВ „Прикордонник” завідомо неправдивий документ, а саме: виписку № 5 загальних зборів СВК „Прикордонник”, внаслідок чого ним було скоєно злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. Так, вироком місцевого Кілійського районного суду Одеської області від 09.08.2002 р. у справі № 2-184/02 встановлено, що у травні 2001 року головою СВК „Прикордонник” Сиваком В.З. із метою державної реєстрації ТОВ „Прикордонник” підписано та видано замість секретаря зборів Подурец С.В. виписку із протоколу № 5 загальних зборів СВК „Прикордонник”  від 10.04.2001 року, вказавши у ньому завідомо неправдиві відомості про те, що загальні збори прийняли рішення заснувати ТОВ „Прикордонник” разом з ТОВ „Добробут-Відродження” і не вказаним у протоколі зборів ВАТ „СМУ –18”, вказавши, що кількість проголосувавших за рішення –182 чоловіка, проти –не має, чим зробив та видав завідомо неправдивий документ.

У зв'язку з викладеним Кілійська районна державна адміністрація звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсною державної реєстрації ТОВ сільськогосподарської фірми „Прикордонник”. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2005 р. у справі № 2/203-05-7942, що набрало законної сили, було задоволено позов Кілійської районної державної адміністрації, а саме: визнано недійсною державну реєстрацію ТОВ сільськогосподарської фірми „Прикордонник”. Зазначене рішення суду вмотивовано тим, що при реєстрації ТОВ сільськогосподарської фірми „Прикордонник” допущені порушення, які не можна усунути, а саме: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, установчі документи товариства підписано за участю трьох засновників, хоча на загальних зборах СВК „Прикордонник” було прийнято рішення про заснування ТОВ „Прикордонник” лише з однією особою –ТОВ „Добробут-Відродження”. Також для здійснення реєстрації  ТОВ „Прикордонник” надано витяг з протоколу загальних зборів СВК „Прикордонник”, який містить неправдиві відомості щодо кількості засновників товариства, шляхом допису третьої особи - ВАТ „Будівельно-монтажне управління № 18” і про кількість голосів, що висловилися за утворення ТОВ „Прикордонник”. На момент держреєстрації ТОВ СГФ „Прикордонник” внесок засновника –СВК „Прикордонник” у сумі 1350000 грн. сформовано не було, а також відсутні документи, що підтверджують внесення вкладу до статутного фонду з відповідними відображеннями в бухгалтерських документах з боку іншого засновника –ТОВ „Добробут-Відродження”. Також вказаним рішенням суду встановлено, що з моменту реєстрації ТОВ сільськогосподарської фірми „Прикордонник” його засновники не сформували статутний фонд, що є порушенням приписів ст.ст. 50, 52 Закону України „Про господарські товариства”. До того ж в рішенні суду зазначено, що протокол загальних зборів СВК „Прикордонник” про входження останнього в ТОВ СФ „Прикордонник” не відповідає нормам законодавства, ним не вирішено питання про передачу конкретного майна СВК „Прикордонник” до статутного капіталу ТОВ СФ „Прикордонник”, а також ним не обрано уповноважену особу, яка має право від імені СВК „Прикордонник” приймати участь в установчих зборах ТОВ СФ „Прикордонник” з правом вирішального голосу, підписувати установчі документи ТОВ СФ „Прикордонник” та акти приймання-передачі внеску СВК „Прикордонник” до статутного фонду ТОВ СФ „Прикордонник”.

Однак, на теперішній час ТОВ сільськогосподарська фірма „Прикордонник” є діючим та не виключено з ЄДРПОУ, тобто його державна реєстрація не скасована.

До того ж, як з'ясовано судом та не оспорюється відповідачами, 21.04.2001 року, 11.05.2001 року та 31.05.2001 р. головою СВК „Прикордонник” Сиваком В.З. були підписані з генеральним директором ТОВ СФ „Прикордонник” Гужевим І.І. акти передачі до статутного фонду майна ТОВ СФ „Прикордонник”, що належало СВК „Прикордонник” на праві власності.

Зокрема, згідно акту передачі майна від 31 травня 2001 року СВК „Прикордонник” передав до статутного фонду ТОВ СГ Фірми “Прикордонник” майно на суму 1 350 000 грн.  у тому числі коні,  велику рогату худобу, вівці та ін.

Враховуючи факти, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2005 р. у справі № 2/203-05-7942, та те, що тодішнього голову СВК „Прикордонник” загальними зборами не було уповноважено на прийняття участі у загальних зборах ТОВ „Прикордонник”, та крім цього не було вирішено питання про внесок СВК „Прикордонник” до статутного капіталу відповідача (тобто про розмір такого внеску та з чого цей внесок складатиметься), на думку суду, акти приймання-передачі майна до статутного фонду укладені особою, яка не мала відповідний обсяг повноважень на її здійснення.

Так, пунктом 14.5 статуту сільськогосподарського виробничого кооперативу „Прикордонник” передбачено, що голова кооперативу очолює правління. До компетенції голови кооперативу належать усі питання діяльності Кооперативу, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим статутом або рішенням Зборів учасників належать виключно до компетенції іншого органу кооперативу.

Відповідно до закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР та п. 13.2 Статуту вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належить правління кооперативу.

Згідно ст. 14 Закону України № 469/97 та 13.4. Статуту саме загальні збори визначають види і розміри фондів кооперативу, порядок їх формування та використання; вирішують питання про входження кооперативу до об'єднання кооперативів, створення підприємств різних видів.

Голова кооперативу відповідно до п. 4.9 Статуту та п. 6 ст. 2 Закону України № 469/97, використовує фінансові ресурси лише відповідно до кошторисів або інших документів, затвердженими органами управління кооперативу згідно з їх компетенцією.

Оскільки передача головою СВК „Прикордонник” майна до статутного капіталу ТОВ СФ „Прикордонник” була направлена на припинення права власності на майно у СВК „Прикордонник”, то така передача майна за вищевказаними актами є угодою в розумінні ст. 41 Цивільного кодексу УРСР, що діяла на момент передачі майна.

Так, відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи те, що правовідносини, що є предметом позову за цією справою, виникли до 01.01.2004 року, але фактично продовжували існувати і після 01.01.2004 року, відповідно у даному випадку мають застосовуватися положення Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р., що набрав чинності з 01.01.2004 року.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, з огляду на відсутність відповідних повноважень у голови СВК „Прикордонник” на передачу майна СВК „Прикордонник” до статутного фонду ТОВ СФ  „Прикордонник”, суд вважає, що правочин щодо передачі зазначеного майна підлягає визнанню недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Щодо посилань відповідачів на відсутність порушень прав та інтересів позивача внаслідок та зазначеної передачі майна суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2003 року між СВК „Прикордонник” в особі ліквідатора Загоруйко Ю.Т. (постановою господарського суду Одеської області від 25.07.2003 року по справі № 32-21/48-03-1863 визнано банкрутом СВК „Прикордонник” та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура і призначено ліквідатора –арбітражного керуючого Загоруйко Ю.Т.) та ПП „Статир” було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого СВК „Прикордонник” зобов'язалось передати у власність ПП “Статир” поголів'я крупної рогатої худоби та поголів'я коней, що належать продавцю на праві власності, а ПП “Статир” –прийняти вказане майно і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Як з'ясовано судом, правомірність укладення вказаного вище договору оспорюється відповідачем –ТОВ СФ „Прикордонник” з тих підстав, що власником майна, яке є предметом договору є саме ТОВ СФ „Прикордонник”, а не СВК „Прикордонник”.

Відтак, на думку суду, факт правомірності передачі майна від СВК „Прикордонник” у статутний фонд ТОВ СФ „Прикордонник” безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, адже позивач набув право власності на отримане ним майно від СВК „Прикордонник” за договорами, у зв'язку з чим позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним майном.

Посилання відповідачів на те, що вказаний вище договір від 15.12.2003 р. визнаний рішенням господарського суду Одеської області у справі № 2/227-06-7673 недійсним, судом до уваги не приймаються, оскільки рішення суду у справі № 2/227-06-7673 не набрало чинності у зв'язку з оскарженням рішення позивачем до Одеського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.  

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги  цілком обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 35, 43 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Приватного підприємства „Статир” до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми „Прикордонник” та Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Прикордонник” про визнання правочину недійсним задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ недійсним  правочин щодо передачі майна, переліченого в актах передачі майна у статутний фонд від 11.05.2001 р. на суму 1 350 000,00 грн., від 21.04.2001 р. на суму 1 116 480,00 грн. та від 31.05.2001 р. на суму 1 350 000, 00 грн., від Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Прикордонник” (68354, Одеська область, Кілійський район, с. Ліски, вул. Суворова, 1; код ЄДРПОУ 00850229) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми „Прикордонник” (68354, Одеська область, Кілійський район, с. Ліски, вул. Суворова, 1; код ЄДРПОУ 31388709).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Рішення підписано 18.04.2007 р.

                            Суддя                                                                                       Петров В.С.