Постанова

від 30.01.2008 по справі б-24/126-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б-24/126-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 січня 2008 р.                                                                                    № Б-24/126-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого

Катеринчук Л.Й. (доповідач)

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  касаційну скаргудержавної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на ухвалу та постановугосподарського суду Харківської області від 16.07.2007Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2007

у справігосподарського суду№ Б-24/126-07Харківської області

за заявоюДержавної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

доПриватного підприємства «Клаван»

провизнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявникане з'явились

від боржникане з'явились

ВСТАНОВИВ :

в провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про визнання банкрутом приватного підприємства «Клаван»(далі –боржника), яку було порушено за заявою державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 липня 2007 року провадження у справі № Б-24/126-07 було припинено.

Не погодившись з винесеною ухвалою, державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова (далі –скаржник) звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 16 липня 2007 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2007 апеляційну скаргу було залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції було залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, аргументуючи їх прийняття з порушенням норм матеріального права, зокрема, статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних  осіб –підприємців»передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 04.05.07року Приватне підприємство «КЛАВАН», код 31236453 зареєстровано в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата державної реєстрації юридичної особи шляхом перетворення 21.11.2005, та є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю „АНКЛАВ 2000”, код 31236453, місцезнаходження: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 129, кв. 420.

В якості доказу відсутності боржника за місцезнаходженням, до матеріалів справи надано відповідь керівника ЗАТ „Бізнес-Центр” (№27 від 14.12.06), про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 45 від 08.11.04, укладеного між ТОВ „АНКЛАВ 2000” та ЗАТ „Бізнес-Центр”. Згідно повідомлення, з 01.02.05 договір приміщень за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 129, к. 420. розірвано. Докази оренди приміщень за вказаною адресою ПП „Клаван” не надано.

Відтак, суди дійшли висновку про те, що  в ЄДРПОУ відсутній запис про відсутність боржника за адресою місцезнаходження відповідно до частини 8 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців».

Зважаючи на викладене, з посиланням на приписи частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», суди надали оцінку зазначеному договору як неналежному доказу в обґрунтування обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що кредитор не надав належних доказів відсутності боржника за юридичною адресою або місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи.

Доводи скаржника про неврахування судами доказу відсутності підприємницької діяльності боржника, яким на думку скаржника є неподання податкової звітності до органів державної податкової інспекції ТОВ „АНКЛАВ 2000” з 2005 року (останню податкову декларацію з ПДВ за квітень 2005 року надано  ТОВ „АНКЛАВ 2000”) колегія суддів вважає такими, що виходять за межі касаційного перегляду справи, оскільки касаційною інстанцією не здійснюється оцінка доказів. Висновками попередніх судових інстанцій зазначений доказ визнано недостатнім для висновку про припинення господарської діяльності боржником з врахуванням того, що він стосується його попередника.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що доведення відсутності господарської діяльності ініціюючим кредитором повинно відбуватися на підставі сукупності доказів, якими можуть бути податкові декларації, витяги з банківських рахунків про відсутність обороту коштів боржника та інші фактичні дані, які безспірно доводять припинення боржником господарської діяльності.

Відтак, доводи скаржника про порушення судами норм матеріального права при винесені оскаржуваних судових актів є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції від 16.07.2007 та постанови суду апеляційної інстанції від 24.09.2007.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2.          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2007 та ухвалу господарського суду Харківської області від 16.07.2007 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                                    Н. Ткаченко