Постанова

від 31.01.2008 по справі 30/273-07-7164

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/273-07-7164

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 31 січня 2008 р.                                                                                    № 30/273-07-7164  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргуприватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Лас" (далі Підприємство)

на рішеннягосподарського суду Одеської області

від22.10.07

у справі№ 30/273-07-7164

господарського судуОдеської області

за позовомБіляївського міжрайонного прокурора Одеської області (далі Прокурор)

в інтересах держави в особіНерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі Рада)

доПідприємства

проприпинення права користування земельною ділянкою

В засіданні взяли участь представники:

- Прокурора:Громадський С.О. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 76 від 10.02.05);

- Ради:Чернега Б.В. (за дов. б/н від 29.01.08);

- Підприємства:не з'явились.

Ухвалою від 14.12.07 Вищого господарського суду України касаційна скарга Підприємства б/н від 05.11.07 була прийнята до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 31.01.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 31.01.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 31.01.08 представники Підприємства не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Підприємства повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 31.01.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представників Прокурора та Ради.

Про вказані обставини представників Прокурора та Ради було повідомлено на початку судового засідання 31.01.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.01.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 22.10.07 господарського суду Одесьської області (суддя

Рога Н.В.) позовну заяву Прокурора і в інтересах держави в особі Ради задоволено повністю. Припинено право користування Підприємства земельною ділянкою загальною площею 3,3 га, яка розташована на території Ради, та була надана у користування згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 003998 від 19.02.99, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 26.

З Підприємства на користь державного бюджету України стягнуто витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що у відповідності до

ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, яке здійснюється примусово у судовому порядку.

Судова інстанція прийшла до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що протягом трьох років Підприємство не використовувало земельну ділянку, загальною площею 3,3 га розташовану на території Ради та надану йому у постійне користування з метою розміщення стоянки автомашин та будівництва комплексу по їх обслуговуванню.

З вказаним рішенням не погоджується Підприємство, яке звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати судовий акт та припинити провадження по справі.

В обґрунтування своїх вимог заявник, в касаційній скарзі, посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було допущено порушення вимог матеріального та процесуального законодавства щодо створення рівних умов всім учасникам судового процесу та умови для встановлення фактичних обставин справи та правильності застосування законодавства.

Також, скаржник вважає, що судовою інстанцією не надано правової оцінки наявності права власності на закінчене будівництво автозаправочної станції на 500 заправок на добу та інших споруд, які побудовані у 1998 році, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.07.98 виданому Біляївською районною державною адміністрацією.

Крім того, скаржник зазначає, що суд не надав належної правової оцінки тому, що на земельній ділянці загальною площею 3,3 га, розташованій на території Ради, наданій у постійне користування Підприємство з метою розміщення стоянки автомашин та будівництва комплексу по їх обслуговуванню, було розпочато роботи з будівництва комплексу по обслуговуванню автомашин, але у зв'язку із смертю одного із засновників діяльність підприємства було паралізовано, що призвело до зупинення робіт по будівництву, яке поновлено лише у липні 2007 році.

Також, скаржник вважає, що питання припинення права постійного користування земельною ділянкою може бути предметом розгляду у відповідності до ст.ст. 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому справа підлягає припиненню у господарському суді.

У своїх відзивах на касаційну скаргу Прокурор та Рада щодо доводів скаржника заперечують, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просять касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередньою судовою інстанцією на підставі матеріалів справи, згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД № 003998, на підставі рішення Ради від 29.12.98. № 72-XXII Підприємству у постійне користування було надано земельну ділянку площею 3,30 га з метою розміщення стоянки автомашин та будівництва комплексу по їх обслуговуванню. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26.

Також, місцевим судом встановлено, що управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області на підставі матеріалів перевірки було складено акт перевірки від 06.03.07 щодо дотримання вимог земельного законодавства, в якому вказано, що на земельній ділянці площею приблизно 0,25 га розташована виробнича база з виготовлення будівельних матеріалів, а тому земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням ст. 211 Земельного кодексу України.

Матеріалами справи також встановлено, що управлінням з контролю за використанням та охороною земель Одеської області 11.05.07 було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Підприємством, про що складено відповідний акт, який засвідчив факт неусунення встановлених порушень вимог земельного законодавства.

У зв'язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням було складено акт та вручено припис № 001832 про припинення порушення земельного законодавства, а також складено протокол про адміністративне правопорушення № 000998 про притягнення Маврина Ф.О. –директора Підприємства до адміністративної відповідальності, та винесено постанову

№ 000998 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119,00 грн.

Судом першої інстанції на підставі вказаного акту, який було отримано директором Підприємства Мавриним Ф.О., припису № 001101 про припинення порушення земельного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення № 000937 щодо притягнення Маврина Ф.О. –директора Підприємства до адміністративної відповідальності та постанови № 000937 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 425,00 грн. було зроблено висновок про наявність порушення вимог діючого земельного законодавства.

Попередньою судовою інстанцією встановлено, що у 1998 році Підприємством було закінчено будівництво автозаправочної станції на 500 заправок та інших споруд. Вказані обставини підтверджені Свідоцтвом про право власності від 10.07.98, яке видано Біляївською районною державною адміністрацією.

Крім того матеріалами справи підтверджено, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії П-ОД № 003998 від 19.02.99 земельну ділянку загальною площею 3,3 га, розташовану на території Ради, надано у постійне користування Підприємству з метою розміщення стоянки автомашин та будівництва комплексу по їх обслуговуванню. Підприємством було розпочаті роботи з будівництва комплексу по обслуговуванню автомашин, проте у зв'язку із смертю одного з засновників Підприємства його діяльність було паралізовано, що призвело до зупинення робіт по будівництву, які поновлено лише у липні 2007 року.

Для подальшого використання земельної ділянки під розміщення стоянки автомашин та будівництва комплексу по їх обслуговуванню у вересні 2007 року між Підприємством та ТОВ "ВВТ "Факел" було укладено Договір № 6, згідно якого ТОВ "ВВТ "Факел" зобов'язалось виконати будівельно-монтажні роботи щодо будівництва стоянки великовантажних машин та сервісного обслуговування за адресою: с.Нерубайське, вул.Пастера, 40.

Господарський суд приймаючи рішення про задоволення позовних вимог прийшов до висновку про те, що Підприємством протягом трьох років спірна земельна ділянка не використовувалась, оскільки з моменту видачі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 003998 від 19.02.99 пройшло вісім років, і до цього часу будівництво комплексу по обслуговуванню автомашин не розпочато.

В той же час, даючи оцінку обставинам ненадання до суду проектно-кошторисної документації, дозвільної документації на здійснення будівництва, у відповідності до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" та п. 5.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.00, суд не надав належної правової оцінки наявним доказам по справі про те, що Підприємством було розпочаті роботи з будівництва комплексу по обслуговуванню автомашин, але у зв'язку із смертю одного з засновників Підприємства та порушенням кримінальних справ було паралізовано його діяльність, що призвело до зупинення робіт по будівництву, які поновлено лише у липні 2007 року.

Також, не надано правової оцінки питанню зникнення документів на користування земельною ділянкою та щодо будівництва, що стало підставою для порушення кримінальної справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції не було дотримано вимог ст.ст. 42, 43, 44 Господарського процесуального кодексу України щодо здійснення правосуддя на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та не було створено сторонам та іншим учасникам судового процесу, які брали участь у справі умов щодо обґрунтування своїх вимог та заперечень. Невиконання вказаних процесуальних вимог свідчить про нестворення судом першої інстанції сторонам та іншим учасникам процесу, які брали участь у справі, необхідних умови для захисту своїх прав та порушених інтересів.

Так, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених обставин по справі приходить до висновку про те, що попередньою судовою інстанцією не надано належної правової оцінки безпідставного користування ТОВ "Мега-Строй" земельною ділянкою розміром 0,25 га, яка розташована на земельній ділянці Підприємства, оскільки на вказаній земельній ділянці розміщена виробнича база ТОВ "Мега-Строй" з виготовлення будівельних матеріалів. Таким обставинам правової оцінки не надано та не залучення до справи осіб, права та обов'язки, яких рішенням, винесеним у даній справі, можуть бути порушені, що є підставою для скасування прийнятого рішення у відповідності до вимог п. 3 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що визначення правомірності застосування вимог ст.ст. 12, 96, 141, 143, 144 Земельного кодексу України може бути здійснено після усунення вказаної неповноти дослідження матеріалів справи та надання належної правової оцінки всім обставинам та наявним доказам по справі.

Щодо посилань скаржника про те, що даний спір належить до адміністративної юрисдикції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, спір у даній справі є спором про право користування земельною ділянкою.

У даному спорі орган місцевого самоврядування (Рада) не здійснює владних управлінських функцій щодо Підприємства, тобто спір не має ознак справи адміністративної юрисдикції, встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, що виключає його розгляд у адміністративному порядку.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Підприємством в касаційній скарзі, в цій частині є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення по суті спору не надав правової оцінки наведеним обставинам Підприємством щодо причин невиконання вимог діючого законодавство стосовно використання земельної ділянки та наявним обставинам використання частини земельної ділянки, на якій розміщена виробнича база ТОВ "Мега-Строй" з виготовлення будівельних матеріалів. Відповідним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір розглянуто судом першої інстанцією без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття рішення з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів.  Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення, ухвалене у справі, підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Щодо припинення провадження по справі, то колегія суддів Вищого господарського суду України відмічає, що даний спір не належить до адміністративної юрисдикції, оскільки, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, спір у даній справі є спором про право користування земельною ділянкою, а тому є спором про право, а не спором де орган місцевого самоврядування (Рада) здійснює владні управлінські функції щодо Підприємства, тобто спір не має ознак справи адміністративної юрисдикції, встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, що виключає його розгляд у адміністративному порядку.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Лас" б/н від 05.11.07  задовольнити частково.

Рішення від 22.10.07 господарського суду Одеської області у справі

№ 30/273-07-7164 господарського суду Одеської області  скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська