Ухвала

від 01.02.2008 по справі 52/454-06 (40/351-05)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

52/454-06 (40/351-05)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

01 лютого 2008 р.                                                                                   № 52/454-06 (40/351-05)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

М. Остапенка –головуючого,Є. Борденюк, М. Михайлюка,

розглянувши матеріали заяви

Акціонерного товариства “Азалія”

проперегляд за нововиявленими обставинами

постановивід 29.11.2007 року

Вищого господарського суду України

у справі№ 52/454-06 (40/351-05)

за позовомТОВ “Лаванда +”

до1) Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради2) Акціонерного товариства “Азалія”3) Виконкому Харківської міської ради

провизнання частково недійсним рішення та недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Подана заява не відповідає вимогам розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з п. “г” ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, яка стосується розміру ставок державного мита, із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, які подаються до господарських судів, сплачується 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві ТОВ “Лаванда +” об'єднано 2 вимоги немайнового характеру (1 - визнання частково недійсним рішення, 2 - визнання недійсним договору оренди), за кожну з яких (вимог) треба платити мито.

Таким чином, додана до касаційної скарги квитанція № 33 від 04.01.2008 року не може вважатися належним доказом сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, так як сплачена сума в розмірі 49, 50 грн. не відповідає вищезазначеним вимогам, чим порушено встановлений на час сплати порядок справляння державного мита та згідно з п. 3 ч. 5 ст. 113 ГПК України є підставою для повернення заяви без розгляду.

Крім того, доданий до касаційної скарги чек № 6632 від 04.01.2008 р.  не може бути належним доказом відправлення копії касаційної скарги позивачу у справі -  ТОВ “Лаванда +”, оскільки з його змісту не вбачається можливим встановити, якому саме товариству з обмеженою відповідальністю направлена відповідна кореспонденція. Крім того, відсутня будь-яка можливість встановити належного адресата не тільки за назвою, а й за юридичною адресою, у зв`язку з не зазначенням останньої у даному чеку, а тому касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається скаржнику на підставі п. 2 ч. 5 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 86, п. 2, 3 ч. 5 ст. 113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В  :

Заяву Акціонерного товариства “Азалія” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2007 року у справі № 52/454-06 (40/351-05) повернути без розгляду.

Судді:                                                                                                 М. Остапенко

Є. Борденюк

                                                                                          М. Михайлюк