Рішення

від 13.12.2010 по справі 32/310-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/310-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.10р.

Справа № 32/310-10

За позовом:  Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг

До: Дочірнього підприємства «КРоК-1», м. Дніпропетровськ  

Про:  стягнення  3000, 00 грн.

Суддя  Васильєв О.Ю.             

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Починок В.В.  (дов. №85-121юр від 14.05.10р.);

Від відповідача: Ходжаєв О.І. (дов. №282 від 02.11.10р.)

                                                                  СУТЬ СПОРУ:

         ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»( позивач )  звернувся  з позовом  до ДП «КРоК-1»                    ( відповідач) про стягнення 3000, 00 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на порушення відповідачем вимог п.8.3.1.(б) договору  №К-1/478/13 про надання послуг з фізичної охорони об'єкту від 04.12.09 р. За твердженням позивача, саме внаслідок  порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань 19.05.10р. невідомі особи здійснили крадіжку двох валів-шестерень марки z35»загальною вартістю 531 233,21 грн. з  приміщення РЗФ-2  ГЗК . На підтвердження цієї обставини позивачем надана копія постанови про порушення кримінальної справи №53101239 від 26.05.10р. ст.слідчого                                         СВ Інгулецького РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області ; акт про  розкрадання від 20.05.10р.; інвентаризаційні описи; тощо.

         ДП «КРоК-1» (відповідач)  проти позовних вимог заперечує   , посилаючись на наступні обставини: відповідачем  не порушувалися умови вищезазначеного договору, а причиною скоєння крадіжки є відсутність цілісної огорожі на об'єкті  та несвоєчасне повідомлення працівником позивача про виявлене ним пошкодження замку; позивач безпідставно посилається на документи, що нібито  підтверджують  факт крадіжки , а саме - акт про розкрадання  від 20.05.10р.,  інвентаризаційні описи та лист відповідача про проведення службового розслідування . Окрім того відповідач посилається на перевищення позивачем своїх повноважень при встановленні  факту   неналежної  організації  охоронної діяльності, оскільки встановлення факту  неналежної  організації  має право лише уповноважений  законом орган  ліцензування   (відповідний територіальний орган МВС) за наслідками  проведення  перевірки  дотримання ліцензіатом (відповідачем)  ліцензійних  умов провадження   господарської  діяльності  з надання послуг  з охорони; постанову про  порушення кримінальної справи  за фактом крадіжки, не можна вважати доказом  неналежного  виконання  відповідачем  зобов'язань за вищезазначеним договором, та використовувати її як підставу для притягнення  відповідача  до відповідальності   у вигляді штрафу.  

           По справі оголошувались  перерви з 02.11.10р. по 04.11.10р., з 04.11.10р. по 18.11.10р., з 18.11.10р. по 30.11.10р., з 30.11.10р. по 09.12.10р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

         04.12.09р. між ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»(замовник) та  ДП «КРоК-1»(виконавець) укладено договір про надання послуг з фізичної охорони об'єкту                             №К-1/478/09/13; відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець  зобов'язався виконувати комплекс заходів  власними штатними силами (охоронниками) та засобами, передбаченими  чинним законодавством, з метою  збереження  об'єктів та майна замовника, що знаходиться  на території  замовника, в період часу та на умовах,  визначених цим договором.  В п.3.1. сторони погодили об'єкт охорони: (караул №3) ГЗК (Гірничозбагачувальний  комплекс),  АПК (Агропромисловий комплекс), об'єкти УОП і Т (Управління громадського  харчування і торгівлі), (караул №4) Шахтоуправління по підземному видобутку руди замовника згідно затвердженої  дислокації постів (додатки №1А, 1Б, 1В, 1Г до договору). Відповідно до п.4.2.2. договору виконавець зобов'язався забезпечити  у  межах наданих повноважень охорону об'єкта  із зберіганням  на ньому  товарно-матеріальних цінностей замовника від розкрадання  (крадіжки, грабежу, розбою), його пошкодження чи знищення, шляхом  виконання  спеціальних  заходів щодо  здійснення  контролю  за цілісністю  об'єкта  та схоронністю  майна, що на  ньому зберігається, а саме: а) послуги  з охорони  надавати  із залученням  працівників виконавця, що володіють  відповідними  і необхідними знаннями  та навичками здійснення пропускного та внутрішньооб'єктного режимів , запроваджених замовником; б) не допускати  проникнення  сторонніх осіб на об'єкт; в) не створювати  передумови   для втрати ТМЦ, які знаходяться  на охоронюваному  виконавцем об'єкті, а саме: не спати  (не дрімати), не залишати поста чи/або маршруту  руху дозору, не припиняти здійснювати  встановлений   не підприємстві пропускний режим; тощо. Згідно з п.8.3.1. виконавець несе майнову відповідальність: а) за збитки, спричинені  сторонніми особами  майна замовнику, що знаходилось  на  об'єкті  внаслідок   неналежного  виконання чи невиконання   виконавцем своїх зобов'язань за цим договором згідно з вимогами  документів, вказаних   в п.4.2.6 цього договору; б) за створені працівниками виконавця  передумови для втрати товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться  на підприємстві, а саме: сон на посту,  залишення поста чи/або маршруту руху  дозору, припинення  здійснення  встановленого  на підприємстві пропускного режиму, про що складено акт чи/або протокол затримання, стягується штраф  у розмірі  3000, 00 грн.  за кожний такий випадок; тощо. В п.8.1. сторони погоди, що  за невиконання  чи неналежне  виконання  зобов'язань  за цим договором сторони несуть  відповідальність, передбачену чинним законодавством. (а.с.17-27).     

        Як  вбачається із змісту  постанови про порушення кримінальної справи №53101239 від 26.05.10р. СВ Інгулецького РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області під час попереднього слідства  встановлено, що 20.05.10р. невстановлені особи шляхом вільного доступу  із охоронюваної території здійснили крадіжку двох валів-шестерень марки z35», чим завдали  збитків позивачу в розмірі не менше ніж 79 000,00 грн. (а.с.45).  

  06.12.10р. до господарського суду Дніпропетровської області на його неодноразові запити  надійшла довідка   начальника  Інгелецького    РВ КМУ ГУМВС України  в Дніпропетровській області, із змісту якої вбачається, що 10.07.10р. вищезазначена  кримінальна справа №53101239 була зупинена на підставі п.3. ст. 206 КПУ України - до встановлення осіб , які скоїли вищезазначений злочин (а.с.137).

        За твердженням позивача надані ним документи є достатніми доказами неналежного  виконання  відповідачем своїх  зобов'язань за договором про надання послуг з  фізичної охорони об'єкту  №К-1/478/09/13 від 04.12.09р., а тому він має право вимагати від відповідача сплати штрафу у розмірі 3 000, 00 грн., що передбачено п.8.3.1. (б) вищезазначеного договору.   

     Однак  ці  твердження позивача в якості обґрунтування своїх  позовних вимог суд  вважає хибними,  з урахуванням  наступного . Відповідно до вимог ст. 23 Кримінального-процесуального кодексу України при  провадженні  дізнання,  досудового  слідства  і судового розгляду  кримінальної  справи  орган  дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані виявляти  причини  і  умови,  які  сприяли  вчиненню злочину.   

  Орган дізнання,  слідчий,  прокурор,  встановивши  причини  і умови,  що  сприяли  вчиненню  злочину,  вносять  у   відповідний державний   орган,  громадську  організацію  або  посадовій  особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов; якщо  в  ході дізнання, досудового слідства або перевірки, що проводилась на підставах, передбачених частиною                  4 статті 97 цього Кодексу, буде встановлено, що в діянні особи, яка притягається до кримінальної  відповідальності,  чи  в діяннях інших осіб є ознаки дисциплінарного  правопорушення або ці особи повинні бути згідно з чинним законодавством притягнуті до матеріальної відповідальності, орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані порушити в поданні питання   про   притягнення   цих   осіб   до  дисциплінарної  або матеріальної відповідальності (ст.231 КПК України).

   Згідно  до ст. 324 Кримінально-процесуального кодексу України : постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:   1) чи мало місце діяння,  у  вчиненні  якого  обвинувачується підсудний;  2) чи має  це  діяння  склад  злочину  і  якою  саме  статтею кримінального закону він передбачений; 3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;  4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин; 5) чи   є   обставини,   що   обтяжують    або    пом'якшують покарання підсудного, і які саме; 6) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати;    7) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний  позов,  на чию  користь  та  в  якому розмірі,  і чи підлягають відшкодуванню збитки,  заподіяні потерпілому,  а також кошти, витрачені закладом охорони  здоров'я  на  його стаціонарне лікування,  якщо цивільний позов не був заявлений; 8)  що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;     9)  що  зробити  з  речовими  доказами,  зокрема  з  грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом; 10) на кого повинні бути покладені судові витрати і  в  якому розмірі; 11) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного; 12) чи слід у випадках, передбачених  статтею  96  Кримінального   кодексу   України,   застосовувати  до  підсудного примусове лікування; 13) чи необхідно застосувати до підсудного заходи безпеки.

   Таким чином , саме  орган дізнання,  слідчий,  прокурор  чи суд ( що розглядає кримінальну справу ), мають встановити   причини  і умови,  що  сприяли  вчиненню  злочину, вирішити питання   : чи мало місце діяння,  у  вчиненні  якого  обвинувачується підсудний;  чи має  це  діяння  склад  злочину  і  якою  саме  статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; тощо . Але станом на час прийняття рішення у цій господарській справі вищезазначені питання залишилися не вирішеними ; причини  і умови,  що  сприяли  вчиненню  злочину, не встановлені - оскільки провадження у кримінальній справі зупинено до часу встановлення осіб , які скоїли злочин .

  Відповідно ж до приписів ГПК України : доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово ( ст.32 )  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу ( ст.33 )   Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ст.34 ) У статті 35 цього Кодексу наведені підстави звільнення від доказування - обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Але позивачем не надано належних доказів того , що працівниками відповідача були створені  передумови для втрати товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться  на підприємстві, а саме: сон на посту,  залишення поста чи/або маршруту руху  дозору, припинення  здійснення  встановленого  на підприємстві пропускного режиму ; оскільки такими доказами можуть бути лише відповідні процесуальні документи із матеріалів кримінальної справи №53101239 .    Господарський же суд не має відповідних повноважень для встановлення вищезазначених обставин , а тому звертання позивача з цим позовом є передчасним.

  На підставі  вищевикладеного, керуючись вимогами  ст.ст.32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд ,-

                                                    ВИРІШИВ :

      В  задоволенні позовних вимог  відмовити в повному обсязі , судові витрати покласти на позивача .

Суддя                                                                                                         Васильєв О.Ю.