Рішення

від 13.12.2010 по справі 17/371-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/371-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.10р.

Справа № 17/371-10

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь Дніпропетровської області 

до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

  відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройінвест Трейдінг", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 3 040 грн. 77 коп.

Суддя  Суховаров А.В.

Представники:

  від позивача: Аржанухін В.Л., довір. № 104-4016 від 29.12.09р.;

 від відповідача-1: Стасовський В.О., довір. № 245 від 01.01.10р.;

                               Шляєв І.В., довір. № 415 від 01.01.10р.;

  від відповідача-2: Сакало А.А., довір. б/н від 01.10.09р. 

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з належного відповідача суму 3 040,77 грн. майнової шкоди внаслідок нестачі коксового дріб'язку у вагоні № 67855973 по залізничній накладній № 46625078.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов свої заперечення вмотивовує тим, що залізницею було здійснено справне перевезення спірного вантажу, тоді як, в силу ст. 31 Статуту залізниць України, оскільки нестача відбувалась внаслідок технічної несправності вагону від використання якого не відмовився відповідач-2, який насамперед і повинен нести відповідальність за спірну нестачу коксового горішку.

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечує. У відзиві вказує на те, що косовий дріб'язок завантажений та розміщений згідно вимог та прийнятий залізницею до перевезення без зауважень. При цьому зазначає, що у спірному комерційному акті зафіксовані ознаки розкрадання вантажу на шляху прямування при перевезенні у відкритому рухомому складі, тому і має відповідати залізниця.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

        встановив:

21.06.10р. на адресу позивача за залізничною накладною № 46625078 прибув вагон       № 67855973 з коксовим горішком, вантажовідправником якого являється відповідач-2, згідно укладеному з позивачем договору № 900301 від 30.01.09р., про що не заперечується сторонами у судовому засіданні.

Зазначений вагон видано позивачу, згідно з ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) зі складанням, в доповнення до акту загальної форми № 4933 станції Запоріжжя Ліве та техакту № 15 станції Нікополь, комерційного акту № АА 037164/116 від 21.06.10р., у якому зафіксовано ознаки втрати вантажу під час перевезення, такі як виїмки на поверхні вантажу та недостача у кількості 2900 кг., а саме над 1, 2 люками лійкоподібні поглиблення розміром 280х140х150, спірний вагон у технічному стані несправний, оскільки у другому люку нещільне прилягання армованого листа довжиною 30 см, шириною 2 см.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги за рахунок відповідача-1 у справі, а в позовних вимогах до відповідача-2 відмовити з огляду на наступні обставини та положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За умовами ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося не з його вини.

Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за доцільне звернути увагу на приписи наведені в ч. 3 п. 3.9 Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02р. за № 04-5/601, в редакції з 29.09.2008 року, які насамперед передбачають, що у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

При цьому, положення цієї ж частини п. 3.9 Роз'яснення ВГСУ № 04-5/601 передбачені винятки покладення відповідальності на відправника, які можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованим є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю. Оскільки, згідно комерційного акту втрата вантажу виникла внаслідок нещільного прилягання армованого листа, суд робить висновок, що технічна несправність в даному спірному випадку мала прихований характер і вантажовідправник не мав змоги виявити таку несправність до завантаження вантажу у спірний вагон, так як його наявність підтверджена діями відправника та оглядом проведеним залізницею перед взяттям до перевезення.

Згідно п. 3 Правил прийняття вантажів до перевезення, залізниця може не прийняти вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів.

До того ж, про прихований характер технічної несправності або такої, що виникла у процесі перевезення вантажу свідчить той факт, що відповідач-1 прийняв вантаж до перевезення без будь-яких зауважень. В подальшому працівниками Придніпровської залізниці  щілину  було  закладено шматтям, про що свідчать дані комерційного акту (а.с. 10).

Тобто, порушення маркування вантажу над 1, 2 люком з однієї сторони вагону виникли внаслідок висипання вантажу із-за нещільного прилягання армованого листа.

Разом з тим, залізниця стверджує про відсутність у відповідача-1 будь-яких порушень для настання відповідальності за недостачу вантажу, в підтвердження чого, посилається на складений ст. Нікополь Придніпровської залізниці акт про технічний стан вагону № 15 від 21.06.10р. який відображає, що вагон технічно не справний.

Проте, зазначений акт не може бути належним доказом порушення вантажовідправником передбачених вимог для навантаження, тому що акт про технічний стан вагону складений 21.06.10р., а навантаження вагону коксовим дріб'язком здійснювалось 18.06.10р., що вказує на безпідставність таких тверджень.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Положення ст.ст. 33, 34 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності з приписами ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідачем-2 на вимогу суду долучені до матеріалів справи докази вартості 1-тони коксового дріб'язку відвантаженого у червні 2010 року складає розмір 1 113,17 грн., без урахування ПДВ та залізничного тарифу.

Після здійсненої господарським судом перевірки нарахованої позивачем вартості недостачі спірного вантажу, а саме: 2,182 тн (недостача з урахуванням норми осадження) х 1 113,17 грн. (ціна вантажовідправника (а.с. 14)) = 2 428,94 грн., без урахування ПДВ, стягненню підлягають грошові кошти в розмірі 2 914,73 грн., з урахуванням ПДВ, завданої шкоди як такі, що правомірно розраховані та відповідають фактичній вартості втраченого коксового дріб'язку.

Підстави, передбачені ст. 111 Статуту, звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу –відсутні, тоді як і позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову за рахунок                            ДП "Придніпровська залізниця" (відповідача-1 у справі).

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53213, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310; ЄДРПОУ 00186520) суму 2 914,73 грн. (дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять грн. 73 коп.) збитків від недостачі вантажу, 97,77 грн. (дев'яносто сім грн. 77 коп.) державного мита, 226,22 грн. (двісті двадцять шість грн. 22 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявленого розміру завданої шкоди та позовних вимогах до відповідача-2 –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

 А.В. Суховаров

Рішення підписано - 10.12.10р.