Постанова

від 25.01.2011 по справі 17/371-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/371-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2011 року                                    Справа №  17/371-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М.(доповідач)    

суддів: Виноградник О.М., Стрелець Т.Г. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження в.о. секретаря судової палати Євстигнеєва О.С.  № 67 від 24.01.2011 року)

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:       

від позивача:  Аржанухін В.Л., предстанвик, довіреність № 123-4016  від 30.12.10;

від відповідача-1:  Козелло В.С., заступник начальника, довіреність № 559  від 13.01.11;

від відповідача-1:  Ніфонтова С.В., представник, довіреність № 363  від 01.01.11;

від відповідача-2:  Сакало А.А., представник, довіреність № б/н  від 01.10.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року у справі  № 17/371-10

за позовом Відритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь Дніпропетровської області

до  відповідача-1 Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройінвест Трейдінг”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 3040, 77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь Дніпропетровської області звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ, Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройінвест Трейдінг”, м. Дніпропетровськ про стягнення 3040, 77 грн. вартості недостачі коксового дріб'язку за залізничною накладною №46625078.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року по справі № 17/371-10 (суддя Суховаров А.В.) позовні вимоги задоволені частково у сумі 2 914, 73 грн. за рахунок залізниці у відповідності до статей 111, 114, 115 Статуту залізниць України у зв'язку з несправним перевезенням. В позові до другого відповідача і в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Державне підприємство “Придніпровська залізниця” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відносно нього відмовити, посилаючись на наступні обставини.

У випадках коли під завантаження поданий несправний вагон за своїм технічним станом, відправник повинен відмовитись від його використання. Якщо він цього не зробить, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Також скаржник зазначає, що залізниця може не прийняти вантаж до перевезення, тобто це є правом залізниці, а не її обов'язком. Крім того, у залізниці фактично не було підстав не приймати вантаж до перевезення, оскільки стан вагону безпеці руху не загрожував, а відповідальність за втрату вантажу через непридатність вагону до перевезення певного вантажу, тобто внаслідок комерційної несправності, в даному випадку покладається на відправника вантажу, оскільки вагон був завантажений його засобами.

Відкрите акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів” вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Стройінвест Трейдінг” вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Стройінвест Трейдінг” по залізничній накладній №46625078 у вагоні №67855973 відвантажило на адресу Відритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” коксовий дріб'язок.

Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею відповідно до ст.52 Статуту залізниць України з перевіркою ваги вантажу. При цьому виявлена недостача, про що складено комерційний акт від 21.06.2010 року АА №037164/116.

Виставлений вантажовідправником рахунок від 18.06.2010 року №180605 за поставлений коксовий дріб'язок у вагоні №67855973 по залізничній накладній №46625078 оплачений позивачем платіжним дорученням від 02.07.2010 року №108193.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Пунктом 2 розділу 28 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України) затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 року №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Пунктом 5 Інструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач зобовязаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту, вантажоодержувач зобовязаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною Інструкцією.

На попутній станції Запоріжжя –Ліве складено акт загальної форми № 4933, відповідно до якого при прийманні поїзду виявлено: навантаження нижче бортів 10 см, рівномірне, марковане вапном, що відповідає перевізному документу. Ліворуч нещильне прилягання армованого 2-го люка, зазор довжиною 30 см, шириною 2 см; над 1, 2 люками вирвоподібне заглиблення довжиною 280 см, шириною 140 см, глибиною 150 см. При комерційному огляді течі не було. На станції зазор закладено ганчір'ям. Двері, люки закриті, течі вантажу немає.

21.06.2010 року залізницею було складено акт про технічний стан вагону №15, відповідно до якого з одного боку вагону в 2-му люці нещільне прилягання армовочного листа, зазор довжиною 30 см шириною 2 см. По прибуттю течі вантажу не було. Експлуатаційний знос по старому, вантажовідправник до навантаження бачити міг, не прийняв мір до усунення. Втрата вантажу можлива.

Згідно п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 року №339, зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 08.07.2002 року № 567/6855, комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах, псування пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу.

Пунктом 4 вказаних правил встановлено, що на вантаж, що перебуває у дорозі комерційні акти складаються у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом, але не пізніше наступного дня з моменту виявлення несправності.

Комерційний акт АА №037164/116, відповідно до якого вантаж прибув у стані тотожному акту загальної форми від 19.06.2010 року, складений тільки 21.06.2010 року, тобто з порушенням наведених пунктів 2, 4 Правил складання актів, не в день виявлення несправності 19.06.2010 року а тільки 21.06.2010 року.

Крім того, вказаний комерційний акт не може бути прийнятий як належний доказ відсутності вини залізниці у недостачі вантажу в розумінні наведеної вище статті 129 Статуту залізниць України та ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також слід зазначити, що як і акт загальної форми від 19.06.2010 року №4933 так і комерційний акт від 21.06.2010 року АА №037164/116 містять суперечливі відомості, а саме: у актах одночасно зазначено що навантаження рівномірне і в той же час має заглиблення.

Як вбачається з актів при комерційному огляді вагону як 19.06.2010 року, так і 21.06.2010 року течі вантажу не було. Доказів течі вантажу при навантаженні і перевезенні до станції Запоріжжя –Ліве перевізником не надано що не виключає доступ до вантажу сторонніх осіб.

Вина вантажовідправника в недостачі вантажу не вбачається з наведених вище підстав.

Згідно зі ст.114 Статуту поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов'язана відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише у випадку повної втрати вантажу. Відшкодування провізної плати у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу Статут не передбачає.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог з урахуванням вимог ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України.

Підстави для скасування рішення, які передбачені ст.104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.     

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року у справі                 № 17/371-10 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

     Головуючий суддя                                                            О.М. Лисенко  

     Суддя                                                                                   О.М.Виноградник     

     Суддя                                                                                  Т.Г.Стрелець  

Повний текст постанови підписаний 26.01.2011 року.