Рішення

від 13.12.2010 по справі 21/275-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/275-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.10р.

Справа № 21/275-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Мартекс", м. Дніпропетровськ  

до В-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента", м. Дніпропетровськ

    В-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана", м. Харків  

про стягнення 127 300,80 грн. за договором поставки та поруки

Суддя  Назаренко Н.Г.

Представники:

  від позивача - Сальник М.А., довіреність  б/н від 04.01.2010р.;

  від відповідача - 1: не з'явився;

  від відповідача - 2: Холодов Л.Ю., довіреність б/н  від 03.11.2010р. 

                                            СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група Мартекс" звернулося до господарського суду з позовом (з урахуванням уточнень суми позову від 07.12.2010р.) та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" суму поруки у розмірі 1 000, 00 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" суму заборгованості за в загальному розмірі 70 070, 34 грн., з яких сума відсотків за користування товарним кредитом –33 492, 50 грн., сума 3 % річних –2 835, 00 грн., сума індексації у зв'язку з інфляцією –33 742, 02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-2 неодноразово порушувалися умови договору поставки № 89 від 17.04.2007р., укладеного між сторонами, а саме порушувалися строки оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, на підставі умов договору, відповідачу-2 нараховані відсотки за користування товарним кредитом. Вимоги про стягнення 3 % річних та індексації у зв'язку з інфляцією, заявлені на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, зазначає позивач, між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поруки № 89-ПОР від 17.04.2007р., згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання відповідачем-2 зобов'язань перед позивачем за договором поставки № 89 від 17.04.2007р.

Відповідач-1, відповідно до клопотання від 22.10.2010р. (т. 3, а.с. 51), проти позову не заперечує, визнає заявлені до нього позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача-1.

Відповідач-2, відповідно до відзиву на позов від 04.11.2010р., проти позовних вимог заперечує та просить в задоволенні позову відмовити. Відповідач-2 пояснює, що позивачем  не наведено у позові дати, з якої у позивача настало право вимоги відсотків за товарний кредит з врахуванням положень ст. 251, 253 Цивільного кодексу України та п. 5.1, 6.3 Договору. Відповідач-2 не заперечує факт продажу позивачем відповідачу товару на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу на термін 21 календарний день від дати поставки, зазначеної у специфікації, як строк поставки. Разом з тим, зазначає відповідач-2, в специфікаціях строк поставки не визначений конкретною календарною датою, а визначений тижнем з зазначенням певного номера, який у свою чергу не дає можливості беззаперечно визначити відліком від якої дати  рахуються тижні, від дати підписання договору, чи дати підписання специфікації, чи це вказаний порядковий номер тижня відповідного року. Крім того, позивачем не надано суду копії товарно –транспортних накладних, з зазначенням дати відвантаження кожної партії.

Відповідач-2 вважає, що подані позивачем докази є недостатніми для вирішення спору по суті заявлених вимог, а саме встановлення дати, з якої відповідач є таким, що прострочив. На думку відповідача-2, 3 % річних та інфляційні не можуть бути нараховані позивачем, оскільки дата виконання грошового зобов'язання по товарному кредиту не визначена і, таким чином, грошове зобов'язання не може вважатися простроченим.

Розгляд справи відкладався з 21.10.2010р. до 04.11.2010р., з 04.11.2010р. до 02.12.2010р., з 02.12.2010р. до 07.12.2010р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засідання 07.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

                                                ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова група Мартекс" (далі –продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делтана" ( далі –покупець, відповідач-2) укладено договір поставки № 89 (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (далі –товар), у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами цього договору та додатками до нього, які є невід'ємною частиною договору. Кожна специфікація є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору кількість товару, що поставляється вказується у відповідних специфікаціях. Дозволяється відвантаження товару з перевищенням кількості, узгодженої сторонами.

Згідно з п. 4.1 Договору ціни на товар встановлюються в специфікаціях. Загальна сума договору складає суму всіх специфікації до нього.

28 грудня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 89 від 12.04.2007р., відповідно до якої п. 5.1 Договору викладено в наступній редакції: "Товар за цим договором продається з відстрочкою платежу і на умовах надання постачальником покупцю товарного кредиту. Під товарним кредитом сторони розуміють товар, який передається постачальником у власність покупця на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк. Строк товарного кредиту становить 21 календарний день".

Пункт 11.1 Договору викладено в наступній редакції: "Договір набирає сили з моменту підписання сторонами  і діє до 30 грудня 2008 року, а в частині розрахунків –до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна з сторін протягом місяця до закінчення строку дії договору не направить іншій стороні письмову відмову від договору, строк договору вважається продовженим на один календарний рік".

Згідно з п. 5.2 Договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом у відповідності з умовами п. 5.1 Договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки по ставці 0, 1 % за кожен день користування товарним кредитом. Сплата відсотків здійснюється в строк, на протязі трьох банківських днів, після їх нарахування продавцем.

Відповідно до п. 6.1 Договору умови постачання товару вказуються у кожній специфікації на окрему поставку товару.

Оскільки відповідачем-2 оплата товару здійснювалась несвоєчасно, позивач нарахував, відповідно до п. 5.2 Договору відсотки за кожен день користування товарним кредитом  в сумі 33 492, 50 грн.

Відповідач-2 заперечує проти стягнення відсотків у вищевказаній сумі, з огляду на те, що ч. 2 п. 5.3 Договору передбачено що оплата відсотків здійснюється в строк на протязі трьох банківських днів після їх нарахування позивачем та посилається на те, що позивач не надав суду доказів нарахування відповідачу-2 відсотків за порушення умов договору.

Суд не приймає ці заперечення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 5.3 Договору сплата відсотків здійснюється в строк, на протязі трьох банківських днів, після їх нарахування продавцем.

Також матеріали справи містять претензію від 18.05.2009р. № 18/05-1 та докази її направлення відповідачу-2 (т. 2, а.с. 111, 112). Зазначеною претензією позивач вимагає від відповідача-2 сплати відсотків за користування товарним кредитом в сумі 87 714, 48 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар)  у власність другій стороні  (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 649 Цивільного кодексу України, договором купівлі –продажу може бути передбачений продаж товару у кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Положення вказаної правової норми сторони конкретизували у п. 5.1 Договору, згідно якого під товарним кредитом вони розуміють товар, який передається позивачем у власність відповідача на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк (21 день).

Згідно з ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, у разі прострочення покупцем оплати товару, на прострочену суму нараховуються проценти від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у відповідності до вимог ст. 536 цього кодексу, яка покладає на боржника зобов'язання оплатити проценти за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи викладене, з огляду на умови Договору щодо строку оплати процентів за користування товарним кредитом, строк оплати процентів за користування товарним кредитом, є таким, що настав.

Перевіривши розрахунки позивача суд встановив, що нарахування відсотків було здійснено невірно і до стягнення підлягає 33 237, 67 грн.

В стягненні 254, 83 грн. слід відмовити.

Крім заборгованості по оплаті процентів, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 2 835, 00 грн. та суму індексації у зв'язку з інфляцією –33 742, 02 грн.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають 2 656, 83 грн. –3 % річних, у стягненні 178, 17 грн. слід відмовити.

Щодо стягнення індексації у зв'язку з інфляцією суд зазначає наступне.

Згідно рекомендації Вищого господарського суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції «при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 01 по 15 число місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються щомісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що інфляційні втрати нараховані невірно та повинні складати 14 986, 76 грн.

В частині стягнення 18 755, 26 слід відмовити.

Враховуючи викладене, загальна сума, яку слід стягнути складає 50 881, 26 грн.

17 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова група Мартекс" (далі –кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рента" (далі –поручитель, відповідач-1) укладено договір поруки № 89-ПОР (далі –договір-20, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Делтана" зобов'язання перед кредитором за договором поставки від 17.04.2007р. № 89.

Відповідно до п. 3.1 Договору-2 поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником згідно основного договору у сумі, що дорівнює 1 000, 00 грн.

Згідно з п. 4.1.1 Договору-2 поручитель зобов'язується при порушенні боржником зобов'язань перед кредитором за основним договором виконати за боржника зобов'язання у п'ятиденний строк з дня винесення вимоги , у розмірі передбаченому у п. 3.1 Договору-2.

Враховуючи викладене на відповідача-1 слід покласти стягнення 1 000, 00 грн.

З огляду на вищевикладене, з відповідача-1 слід стягнути 1 000, 00 грн., з відповідача-2 слід стягнути проценти за користування товарним кредитом у сумі 32 337, 67 грн., 3 % річних у сумі 2 656, 83 грн. та інфляційні у сумі 14 986, 76 грн.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Крім того, відповідач-2 подав в судовому засіданні клопотання про залучення до матеріалів справи документів, які підтверджують витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката на суму 12 730, 00 грн. та заявив усне клопотання про покладення цих витрат на позивача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, вивчивши надані документи приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача-2 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат відноситься і оплата послуг адвоката, які визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»(ч.3. ст. 48 ГПК України).

Згідно Роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.98 N 02-5/78                        (Із змінами і доповненнями) витрати  позивачів  та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів  з  надання  правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах,  визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих  витрат  здійснюється  господарським  судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального  підтвердження  витрат,  як-от  угоди  про надання послуг щодо  ведення  справи у суді та/або належно  оформленої довіреності,  виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення  або  іншого  документа,  який  підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до п.5 інформаційного Листа ВГСУ від 14.07.2004р. № 01-8/1270  судові витрати за участь адвоката у розгляді справи  підлягають оплаті лише в тому випадку,  якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується  відповідними фінансовими документами.

Відповідачем-2 до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 15.10.10р.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та платіжне доручення № 2110 від 06 грудня 2010 року про оплату адвокатських послуг на суму 12 730, 00 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору з урахуванням об'єму  часу та роботи, що знадобляться для належного виконання доручення, ступеня важкості правових питань, що стосуються доручення та ціни позову у сумі 127 300, 80 грн., розмір гонорару становить 12 730, 00 грн., що дорівнює 10 % від ціни позову.

Згідно п. 12 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», в якому зазначено «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи, що загальна сума, яка підлягає до стягнення з відповідача-2 становить 49 881, 26 грн., суд вважає за доцільне зменшити витрати на послуги адвоката до 4 988, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки спір доведено до господарського суду з вини відповідача-2, на нього покладаються судові витрати у справі.

Керуючись ст. ст. 530, 610, 611, ст. 625, ст. 629, ст. 649, ст. 655, ч. 5 ст. 694  Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                              ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" (61035, м. Харків, вул. Матросова, 1-Б, код ЄДРПОУ 32235849, п/р 260023001090 в АКБ «Меркурій», МФО 351663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Мартекс" (49083, м. Дніпропетровськ, вулиця Собінова, 1, код ЄДРПОУ 33771647, п/р 26003001300027 в ПАТ «Актабанк», МФО 307394) проценти за користування товарним кредитом у сумі 32 337 ( тридцять дві тисячі триста тридцять сім) грн. 67 коп., 3 % річних у сумі  2 656 (дві тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн. 83 коп., інфляційні у сумі 14 986 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 76 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 508 (п'ятсот вісім) грн. 81 коп., витрати на оплату інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у сумі 171 (сто сімдесят одна) грн. 37 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 31792822, п/р 26007001300346 в ПАТ «Актабанк», МФО 307394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Мартекс" (49083, м. Дніпропетровськ, вулиця Собінова, 1, код ЄДРПОУ 33771647, п/р 26003001300027 в ПАТ «Актабанк», МФО 307394) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група Мартекс" (49083, м. Дніпропетровськ, вулиця Собінова, 1, код ЄДРПОУ 33771647, п/р 26003001300027 в ПАТ «Актабанк», МФО 307394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" (61035, м. Харків, вул. Матросова, 1-Б, код ЄДРПОУ 32235849, п/р 260023001090 в АКБ «Меркурій», МФО 351663) витрати на послуги адвоката у сумі 4 988 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 10.12.2010р.