Рішення

від 14.12.2010 по справі 10/374-10(1/177пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/374-10(1/177пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.10р.

Справа № 10/374-10(1/177пд)

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" ( м. Краматорськ Донецької області) 

до  Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (м. Дніпропетровськ ) в особі Краматорської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (м. Краматорськ Донецької області )  

про розірвання кредитного договору та припинення нарахування процентів за користування кредитом з моменту розірвання договору

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

  Від позивача: Голуб О.Ю. - представник (дов. від 15.09.10р.)

                         Конюхов А.Б. - представник (дов. від 15.09.10р.)

Від відповідача: Істамова І.В.  - представник (дов. №1716-О від 12.04.10р.) 

СУТЬ СПОРУ:

                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта" звернулось до господарського суду Донецької області  з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" в особі Краматорської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про розірвання кредитного договору № 07-604 від 15.06.2007 р., укладеного між сторонами та припинення нарахування процентів за користування кредитом з моменту розірвання договору № 07-604 від 15.06.2007 р., укладеного між сторонами .

          Підстави  з  якими  Позивач пов'язує  свої  позовні  вимоги: під час укладення договору  ТОВ "Дельта" не могло  передбачити настання світової  фінансової кризи та на недосягнення сторонами відповідно приведення договору у відповідності з обставинами, які суттєво змінилися.

        Також  Позивач посилається на ст. ст. 651, 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання : в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; подальше виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

        Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи на їх необґрунтованості та безпідставності, оскільки  при укладенні договору, сторонами було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами так і прийняті  ними як обов'язкові умови договору.

           Клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу представниками сторін не заявлялось.

           В судовому  засіданні   було  проголошено судом вступну та резолютивну частини судового рішення.  

          Дослідивши  матеріали  справи, заслухавши пояснення представників сторін,  господарський суд, -

                                                 ВСТАНОВИВ:     

         15.06.2007 року ( зі змінами відповідно до угоди від 07.09.2007 р.) , між ЗАТ КБ "ПриватБанк" ( Банк ) та ТОВ "Дельта" ( Позичальник) укладено Кредитний договір № 07-604, відповідно до умов якого Позичальнику були надані в кредит грошові кошти у розмірі 340 000 грн., з кінцевим терміном повернення 14.06.2010 року.

          Пунктами  6.1., 6.2 договору, даний договір в частині п. 4.4. договору набирає чинності з моменту підписання договору, в інших частинах - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних в них сум, та діє в об'ємі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань Сторонами по даному договору. Договір може бути змінений чи розірваний за ініціативою однієї із Сторін у встановленому законом та даним договором порядку.  

          В листах  за № 737 від 16.03.2010 року та №20 від 18.05.2007 року, що були направлені   Позивачем Відповідачеві зазначалося про відсутність  можливості в повній мірі  виконувати графік погашення тіла кредиту.

         19.07.2010 року ТОВ "Дельта" направило на адресу ЗАТ КБ "ПриватБанк" лист за № 19/07/1, яким просило вважати договір №07-604 від 15.06.2007 року припиненим з 15.06.2010 р., а утворену заборгованість  в сумі 340 000 грн. закрити шляхом звернення стягнення на заставлене майно, відповідно до договору іпотеки від 15.06.2007 року.

        Листом за № 2155 від 29.07.2010 року , Відповідач повідомив про небажання припиняти договір та рекомендував погасити заборгованість , що виникла.

         Ст. 626 ЦК України передбачає, що договором  є домовленість двох або  більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         Відповідно  до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог  цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості ( ст. 627 ЦК України ).

         Зміст договору, відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови ( пункти ),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

         Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

         Ст. 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

         Ст. 652 ЦК України допускає можливість розірвання договору у випадку зміни істотних обставин, якими сторони керувались під час укладення договору.

         За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 652 ЦК України, розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин може відбуватись за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов ( ч. 2 ст. 652 ЦК України): 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За приписами ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський  суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        В порушення вказаних приписів ГПК України, Позивач не надав суду доказів одночасної наявності зазначених обставин.

       Той факт, що наслідками фінансової кризи стало збільшення курсу долара США по відношенню до гривні не має ніякого відношення до істотної зміни обставин, якими керувалися при укладенні спірного договору. До того ж укладаючи довгостроковий кредитний  договір та знаючи, що курс долара США до гривні не є фіксованим, а визначається на підставі економічних показників, фінансових важелів, торгів на міжбанківському валютному ринку тощо, Позичальник  не міг не знати про ймовірні валютні коливання. А отже посилання на цю обставину як на підставу розірвання договору також є безпідставним.

        У зв”язку із відсутністю істотного  порушення  договору Відповідачем, відсутні підстави для розірвання договору за рішенням суду, на підставі ст. 651 ЦК України.

        Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача пов'язані з з розірванням кредитного договору, укладеного між сторонами - безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

        Щодо позовних вимог Позивача пов”язаних із припиненням нарахування процентів за користування кредитом з моменту розірвання договору № 07-604 від 15.06.2007 р., укладеного між сторонами – господарський суд вважаї їх також такими, що не підлягають задоволенню, у зв”язку з  обранням Позивачем не того способу захисту.

         Так, згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Ст. 12 ГПК України унормовано перелік категорій справ, які  підвідомчі господарським судам. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.  Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст. 15 ЦК України.

     Отже, право на захист це один із основних елементів будь-якого суб'єктивного цивільного права. Суб'єктивні цивільні права здійснюються насамперед шляхом реалізації юридично значимих активних дій управомочених осіб. Але це право на активні дії тісно пов'язане з правом вимагати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб.

     Ст. 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. З вимогою про визнання права звертаються у випадку, коли існує невизначеність щодо суб'єктивного права, коли існування у певної особи права викликає сумнів, не підтверджується документами встановленої форми, а також суб'єктивне право оспорюється або не визнається. Цей спосіб захисту може бути реалізованим лише в юрисдикційному порядку, причому вимога позивача звернена не до відповідача, а до суду, який на підставі наданих позивачем доказів офіційно встановлює наявність або відсутність у нього спірного права.

       Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Позивача – відмовити.

  Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

      Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Кощеєв

Повне рішення складено 15.12.2010 р.